Ілюстративне фото: facebook/Командування Об'єднаних Сил ЗС України
Багато людей справді повернулося із СЗЧ
Тема добровільного повернення до війська після самовільного залишення частини вже місяцями є, напевно, чи не однією з ключових тем. Бійці, які самовільно залишили частину, можуть повернутися без юридичних наслідків.
Багато людей справді повернулося. І ми кажемо про перший такий випадок (СЗЧ – ред.), бо якщо це вже системно (у військовослужбовця – ред.), то закон не дає можливості без юридичних наслідків. Ми маємо нараду в Офісі президента під моїм головуванням. Щочетверга о 17-й годині ми збираємось і вирішуємо питання ветеранської політики, а також соціального захисту військовослужбовців, членів їх сімей. Беруть участь і наші військові, які можуть звернутися напряму. В Офісі президента мають таку платформу. Наприкінці грудня звернулись наші військові з проханням продовжити принаймні до 1 березня тим, хто хоче повернутися і здійснив самовільне залишення частини вперше, і вони мають розуміння, куди в бойовий підрозділ цей воїн буде розподілений, вони мають розуміння, з ким вони працюють. Є відповідні бригади, в бригадах є люди, навіть Третя штурмова, 47-ма бригада — це ті, хто приходили і казали, ми працюємо з цими людьми, ми хочемо, щоб вони повернулись, допоможіть нам, будь ласка, продовжити цей термін, але до 1 березня, щоб це не ставало системою.
"Дивимося до 1 березня"
До 1 березня ще залишається час, і згідно з інформацією ДБР, яка була буквально днями, вже понад 7 тисяч військовослужбовців після ухвалення відповідного закону повернулося з СЗЧ і близько 4400 вже навіть офіційно поновлені. Хтось каже, що це замало, хтось каже, що це добре, що повертаються. За вашими спостереженнями, за вашим аналізом, до 1 березня кількість охочих збільшуватиметься, коли буде розуміння, що ось таке відтермінування, вочевидь, буде востаннє?
Так. І про це кажуть наші військові. На базі парламентського комітету з національної безпеки створена платформа, і я дякую депутатам, які взяли лідерство у цьому напрямку, де ДБР, Військова служба правопорядку та інші органи, які залучені в цей процес, сідаємо і комплексно намагаємося вирішити, бо просто пролонгувати – це не вихід. Це точно потребує глибшого аналізу причин та наслідків. І не тільки СЗЧ, ми ж маємо інші проблеми. А отже, і Міністерство оборони, і Збройні Сили отримали чітку вказівку від президента зробити комплексний аналіз, пройти всі етапи, чому так стається. Ми маємо зрозуміти, чому так стається, що людина йде в СЗЧ. Причому є мобілізовані, а є й регулярні, які є фаховими військовими. Є які теж мають свої труднощі, коли ми кажемо про бойове злагодження тощо. Отже, станом на сьогодні не даємо нікому оцінок, дивимося до 1 березня. Але до цього часу отримали чітке завдання від президента напрацювати комплексне рішення, яке буде вирішувати питання СЗЧ та інші більш системно.
Після 1 березня пролонгація повернення із СЗЧ наразі не передбачається
На початку нашої розмови ви згадали про те, що і представники Третьої штурмової, і бійці 47-ї бригади, в принципі, були за те, щоб пролонгували ось цю можливість. Чи можна сказати, що ініціатива цієї пролонгації була саме від військових? І чи правильно я зрозумів, що таких пролонгацій надалі не буде?
Так, ініціатива була саме від військових. І, власне, саме військові казали, що їм потрібен буквально місяць-півтора, як зараз є, щоб здебільшого закрити питання по СЗЧ. Але військові також кажуть про те, що дуже важливо, якщо людина отримала дозвіл від командира бойової частини повернутися чи рекомендацію, що командир готовий її взяти в той чи інший підрозділ, наприклад, в Третю штурмову. То є дуже погано і несправедливо, коли людину привозять у відповідний центр, а там її розподіляють в іншу частину. І це просять командири не робити, бо це ж спеціальний психологічний зв'язок, там працює рекрутинг, там працюють спеціальні люди, зокрема, психологи, які мають відповідні навички, які знають, як підійти і знайти той шлях довіри до того чи іншого командира. І люди повертаються. З ними просто треба нормально працювати.
Я не кажу і не хвалю. Я розумію чудово, що СЗЧ – це дуже погано. Але ми там, де є. І ми стоїмо ногами на землі й дивимося реальності в очі. І маємо вирішувати ті питання, які ставлять перед нами військові. І вони кажуть про те, що їм важливо станом до 1 березня дати людям шанс. Але після 1 березня пролонгації не буде. Це станом на сьогодні.
Ірина Верещук. Фото: facebook
Треба усправедливити ці процеси
А як щодо проблем, які породжують СЗЧ? У когось це не склалося з командиром, в когось якісь особисті сімейні причини, коли людині нікуди дітися і доводиться йти. Тобто є безліч причин. Але ж як вирішити весь цей комплекс?
Армія – це передусім дисципліна. Ми маємо розуміти чудово, що в армію і особливо в наших умовах йдуть люди зі спеціальними скілами. Але є реальність. Зараз ми бачимо і аналізуємо причини, чому відбуваються самовільні залишення. Вони ж були завжди. І в мирний час теж були, але не такі масштаби. І очевидно, що нам треба аналізувати, я вже це казала, у нас є майданчик на базі парламентського комітету. Буквально за два дні відбудеться чергове засідання на комітетському рівні, де будуть усі представники, до прикладу, ДБР чи Військової служби правопорядку. Вони – перша лінія контакту і безпосередньо розмовляють з людьми. І нам треба, проаналізувавши причини, зробити рішення такими, які будуть справедливі для всіх, щоб не було якихось винятків. Адже є хлопці, які воюють і кажуть: "ми не йдемо в СЗЧ, ми чесно виконуємо свою роботу, хіба справедливо, що йому дають поблажки і роблять преференції?" Ми теж це розуміємо. Це одне з найчутливіших питань на сьогодні в широкому громадському колі. Хоча ми мали би вже обговорювати рішення, бо військові чекають на поповнення, нам треба мобілізаційний ресурс. Нам треба усправедливити ці процеси, бо на сьогодні відчувається гостра несправедливість. І повірте на ставках, на нарадах, на всіх координаційних штабах президент чітко ставить завдання. Інша справа, яким чином ми можемо всі разом це зробити, бо це справа не лише президента і не лише армії, як зробити так, аби нація, аби держава відчувала відповідальність кожного. Бо війна одна на всіх, її немає лише на фронті під Покровськом. Вона має бути і в Закарпатській області, і в Івано-Франківській. В головах людей. І багато з них воює сьогодні, багато з них в окопах. І треба, щоб усі однаково відчували, що це справа кожного з нас.
