Вибух на нафтосховищі стратегічної авіації РФ у Енгельсі. 8 січня 2025 року. Фото: Monitor
"Діємо на знищення цих запасів"
Україна знову почала доволі інтенсивно бити по російських НПЗ і нафтобазах. Про яку шкоду Росії можна говорити і на що, передусім, впливає ураження таких об'єктів?
Зрозуміло, на що впливає – на їхню функціональність і здатність виготовляти нафтопродукти, пальне. Якщо пригадаєте, то рік тому січень також був "урожайним", як і лютий, і частина березня, на низку серйозних атак на російські нафтопереробні потужності. Тому, якби циклічно все повертається знову на нове коло, тому що необхідна системна і послідовна дія з завдання ударів по цих об'єктах, оскільки якраз там формуються необхідні обсяги пального, в тому числі для потреб російських збройних сил. Тому цілком логічно, що ті потужності, які виробляють це пальне, а також резервуарні парки, де зберігається пальне, є цілями для ураження. І, в принципі, якщо ми пригадаємо, то влітку 24-го року так само було дві потужних атаки з тривалим горінням двох великих паливних баз "Росрезерву". Це з тої ж когорти, де зараз в Енгельсі продовжує палати. Так було і в Ростовській області. Теж 2 великих комбінати з великим обсягом резервуарних парків, це комбінати "Атлас" і "Кавказ", де зберігається пальне. Ми ж бачимо, де ці бази. Вони розташовані логістично зручно до лінії фронту, тому зрозуміло, що вони служать якраз тими базами живлення для угруповання російських військ, що ведуть бойові дії в Україні. Із Енгельсом ситуація зрозуміла теж, там реактивне пальне, тому діємо на знищення цих запасів.
"Це тільки початок, далі буде більше"
Торік наші партнери, зокрема, США закликали нас цього не робити. Зараз таких побажань не чутно. Це пов'язано зі зміною влади у США чи, можливо, змінилося ставлення до таких атак?
Насправді, минулорічні заклики і наполягання на тому, щоб Україна утримувалась від ударів по російській нафтопереробці були, власне кажучи, фальшивими. Вони були штучними, надуманими, оскільки ніяких постачань ніколи практично не було російського готового палива (дизелю, бензинів, керосину) прямо на американський ринок. Тим більше, щоб він залежав від цих постачань. Звісно, були якісь невеликі обсяги, але для гігантського американського ринку вони ніякої ролі не грали. Зараз адміністрація Байдена, ухваливши новий санкційний пакет, пояснює, що вони спрямувались на таке санкційне ураження російського нафтового сектору, тому що тепер вони, бачите, не бачать, що це створить проблеми для глобального нафтового ринку. А минулого року вони бачили. Вони придумали все це з метою, так би мовити, не допустити якоїсь ескалації. Вони ж постійно в цій антиескалаційній моделі перебували. Тому така була придумана версія, що це якось позначиться на паливних цінах на стелах американських автозаправних станцій. Нічого цього не було, бо немає якоїсь прямої залежності американського ринку пального від того, що відбувається на російському ринку.
У чому глибинна причина, чому така позиція адміністрації Байдена була, а тепер помінялася і вони дозволяють собі бути сміливими? Минулорічна позиція була пов'язана з тим, що дві найбільші американські нафтові компанії (ExxonMobil і Chevron), які видобувають нафту в Казахстані, зв'язані тим, що вихід великих обсягів їхньої нафти відбувається через територію Росії нафтопроводом Тенгіз-Новоросійськ. І я так припускаю, що були відповідні "побажання", непрямим чином передані адміністрації Байдена, що в тому випадку, якщо Україна продовжуватиме атаки, то це унеможливить транспортування нафти американських компаній на експорт через територію Росії. Під тим чи іншим приводом. Може трапитись яка-небудь "раптово аварія" там. І в 22-му році такі випадки були, коли росіяни під приводом того, що, мовляв, в районі морського терміналу "Южная Озереевка", де відвантажується нафта з Каспійського трубопровідного консорціуму, раптом знайшлись якісь міни часів Другої світової війни і термінал припиняв свою роботу. А оператором терміналу є російська нафтопровідна монополія "Транснєфть". Тобто це був прямий натяк американцям. Тому в них була така позиція – "і вашим, і нашим". І санкції вводимо нібито, і разом із тим обмежуємо українську сторону в свободі дій проти російської нафтопереробки і паливної логістики. Але так чи інакше минулого року було завдано достатньо серйозної шкоди. Про наслідки теперішніх атак поки говорити зарано. Це ми помітимо потім, коли, наприклад, перший квартал закінчиться, підіб'ються якісь підсумки. Але я думаю, що це тільки початок серйозних дій, далі буде більше, тому що таких об'єктів ще чимало. І варто повторювати по тих об'єктах, де вже відбувались атаки, бо так чи інакше деякі з них продовжують функціонувати.
Михайло Гончар. Фото: uacrisis.org
"Найбільш ефективний режим санкцій – удари Сил оборони України по об'єктах енергетичної галузі Росії"
Наскільки Росія встигає відновлювати пошкоджені потужності? Чи відомі випадки, що підприємство стало і досі не відновилося?
Новошахтинський завод нафтопродуктів – це найновіший практично об'єкт в Росії, який атакується ще з 22-го року. Там були більш успішні, менш успішні атаки, але, здається, зараз його прибили добряче. Але тут не потрібно мати ілюзій, що якимось одним ударом чи кількома дронами, які прилетіли, нафтопереробний завод, навіть відносно невеликої потужності, можна відразу вивести з ладу. Ні. Хоча так чи інакше ті засоби ураження, які є в розпорядженні Сил оборони України, в принципі, дозволяють завдати серйозної шкоди певним установкам, які переробляють нафту. Але, як правило, ці установки є потім ремонтопридатними. Просто питання часу, скільки це займе. В якихось випадках це займало тижні, в інших випадках місяці, як це було торік із Туапсинським НПЗ, який випав на 3 місяці. Його відремонтували, потім ще були ураження. Тому я недаремно сказав, що потрібна системна і послідовна дія. Можливо, з часом, коли у нас з'являться більш потужні засоби ураження, з більшою бойовою частиною, після відповідних уражень ці установки переробки нафти будуть не ремонтопридатними. І тоді це вже буде інша історія.
Інша проблема для російської нафтопереробки – це те, що коли пошкоджується не тільки залізо, а й обладнання. Воно, як правило, західного походження і замінити його зараз важко, зокрема через санкції. А технологія "заточена" саме на західне обладнання. Тому й потрібні такі синхронізовані дії з нашими партнерами на міжнародному рівні щодо посилення санкційних режимів, щоб Росія не отримувала необхідне обладнання. А з іншого боку, найбільш ефективний режим санкцій – це санкції, які роблять Сили оборони України, завдаючи ударів по об'єктах енергетичної галузі Росії.
"Це в інтересах американських нафтогазових компаній"
Після інавгурації Трампа позиція Сполучених Штатів може якось змінитися чи ні?
Якщо йти за логікою, яку декларував Трамп і його оточення, і це буквально сьогодні там ще підтверджується, щоби зняти будь-які обмеження, які були встановлені чи збережені поки ще чинною адміністрацією Байдена на буріння, на розробку нових покладів нафти і газу, то в принципі, логіка адміністрації повинна бути такою, що ураження конкурента, а Росія є конкурентом США на глобальному нафтовому і газовому ринках, відповідає інтересам розширення ринкової ніші американських нафти і газу на глобальному ринку. Тому з цієї точки зору буде не логічним повторювати практику Байденівської адміністрації щодо обмеження застосування нами засобів ураження проти російської нафтопереробки. Тому, я думаю, що тут якраз навпаки – може бути правильна взаємодія. Але побачимо. Разом з тим, як показує передвиборчий етап, логіка людей, які будуть, очевидно, в адміністрації Трампа після 20-го січня може бути зовсім відмінною від звичайної логіки. Хоча тут це фундаментально – це в інтересах американських нафтогазових компаній.
Сховати наслідки атак неможливо, їх видно з космосу
Чи досліджували ви, як росіяни повідомляють про такі атаки?
Вони в притаманній манері повідомляють. Що щось там летіло, його підбили чи збили, уламки упали і щось там на маленькій площі горіло. Звісно, коли вони не можуть приховати масштаби, як це було у випадку бази Кристалл" в районі Енгельса чи раніше, знається, 18 діб горіла база "Атлас" під Ростовом, то це сховати неможливо, їх видно з космосу. І тоді вони якби скаржаться на те, що Збройні сили України завдали таких ударів. Але намагаються це, звичайно, не розганяти. Ще також важливий момент, що зараз вони намагаються використати ситуацію однієї з наших останніх атак на військові об'єкти Росії на Чорноморському узбережжі з тим, щоби показати пальцем, що Україна, мовляв, завдала удару по газокомпресорній станції "Русская", яка є відправною для "Турецького потоку" і його одна нитка йде на ринок Євросоюзу. Це єдиний газопровід, яким російський газ ще потрапляє на ринок ЄС. І вони цим повідомленням спричинили певний ажіотаж і в Європі, і в Сполучених Штатах. Хоча насправді, якщо поглянути, то якраз у цьому районі є чимало військових об'єктів, які є законними воєнними цілями для Сил оборони України. Тут, я думаю, задум полягав у тому, щоби створити певні панічні настрої в Європі і схилити, передусім Німеччину до того, щоби відкрити питання з введенням в експлуатацію вцілілої нитки "Північного потоку-2" . Мовляв, ми не знаємо, як воно буде далі, тому Європі варто підстрахуватися і Німеччина мала би погодитись на те, щоб друга нитка "Північного потоку-2", яка технічно готова, якомога швидше була введена в експлуатацію. І тоді, мовляв, все буде добре. Тому що для Росії, для "Газпрому" ці 27,5 млрд кубометрів потужності другої нитки "Північного потоку-2" – це прорив, знову повернення на європейський газовий ринок. Тому що по другій ниці "Турецького потоку" йде менше 16 млрд кубічних метрів.
