Ілюстративне фото: Ukrinform
"Ця сфера діяльності була привабливою"
24 січня – День зовнішньої розвідки України. Його відзначають із 2018 року, а сама Служба створена у 2004 році на базі Департаменту розвідки і розвідпідрозділів регіональних органів СБУ. Ваша служба у зовнішній розвідці – це був свідомий вибір чи так склалися обставини?
По-перше, з вашого дозволу, давайте привітаємо діючих розвідників і ветеранів зовнішньої розвідки із професійним святом і побажаємо всім нам досягнення переможного справедливого миру в осяжній перспективі. І, звичайно, нам би хотілось, щоб американська сучасна "трампономіка" була аналогічна тій "рейганоміці", яка поклала край Радянському Союзу, а "трампономіка" поклала край путінському терористично-геноцидному режиму.
Що стосується мене особисто, то ми всі прекрасно розуміємо, наскільки над розвідкою витає флаєр романтизму, загадковості, цікавості. Скільки творів, кінофільмів і всього такого з цього приводу видано і в нашій країні, і за кордоном. Тому ця сфера діяльності була привабливою, безумовно, для молодих, не тільки юнаків, а й дівчат. І з історії ми знаємо, що як чоловіки, так і жінки досить успішно працювали в цій царині для інтересів власних держав. Звичайно, що для мене це теж було цікавим. Для мене це теж було таким, що вселяло певні надії на можливість більш відчутної реалізації своїх можливостей. І хотілось, звичайно, випробувати себе на цій важливій ділянці забезпечення національної безпеки країни. Тому, безумовно, коли поступила відповідна пропозиція, вона знайшла відповідне підґрунтя у моїй свідомості. Тому я із задоволенням пішов працювати у розвідувальну структуру. І я тривалий час перебував і відчував і свою приналежність, і свою певну користь і мав певні доробки, які сприяли в цілому піднесенню авторитету зовнішньої розвідки України і української держави.
За роки незалежності в СЗРУ змінилося 19 керівників і 4 рази змінювалася символіка
Чи має Служба зовнішньої розвідки власну систему професійної підготовки співробітників? Чи будь-хто з військовослужбовців може стати професійним розвідником?
Питання непросте. Питання складне, і я озвучу чому. За роки відновленої української незалежності, з 91-го року, в Службі зовнішньої розвідки України змінилося 19 керівників і виконуючих обов'язки керівника зовнішньої розвідки. Звичайно, це певною мірою позначилось на результативності цього органу і працездатності особового складу. І, на жаль, у переважній більшості в основі цих кадрових змін були політичні мотиви. То вибори, то якомусь президенту не підійшов керівник розвідки, то десь не співпали політичні і оперативні інтереси, чи спроба якимось чином відстоювати оперативну позицію не сподобалась якомусь президенту, і це призводило, я вибачаюсь, до кадрового безладдя. А зрозуміло, що з приходом нового керівника, змінювався відповідний командний склад відповідного рівня, змінювалась певною мірою структура і, звичайно, це на певний час гальмувало діяльність зовнішньої розвідки. Достатньо навіть сказати, що за ці роки 4 рази змінилася символіка Служби зовнішньої розвідки України. Коли СБУ, та ж воєнна розвідка з самого свого заснування, як визначили свої символи, так вони і залишились до цього часу. Це говорить про те, що тут є проблема, над якою треба працювати.
"Те, що на певному етапі була недооцінка діяльності української розвідки – факт"
Стосовно навчального закладу. Так, ще під час вирішення питання про виокремлення розвідструктур Служби безпеки України в окремий державний орган спеціального призначення тодішній голова СБУ Євген Кирилович Марчук, а він кадровий розвідник, приділяв багато уваги тому, щоб в цю структуру були призначені і керівники, і особовий склад досить професійний, політично зрілий, ідеологічно і політично вмотивований, і безумовно, з професійними навичками не тільки розвідувальної діяльності, а й контррозвідувальної. Тому що в мій час вважалося, що той розвідник, який не попрацював років 3 на контррозвідувальній діяльності, йому буде дуже важко здійснювати свої функції в плані реалізації заходів агентурної і технічної розвідки. Тому робилися великі кроки для того, щоб створити і навчальний заклад. І нарешті була створена Академія зовнішньої розвідки України. Вона досить ефективно працювала, давала відповідну спеціалізацію, і не тільки на період військової служби у Службі зовнішньої розвідки України. Вона давала можливість особі, яка отримувала цю вищу освіту, і в цивільному житті мати відповідну спеціальність для того, щоб себе реалізувати і поза розвідкою. Але свого часу, років 3-4 тому, було ухвалено рішення, я вважаю його помилковим, ліквідувати Академію Служби зовнішньої розвідки України і створити там якийсь тренінговий центр. Не знаю, наскільки ефективна робота цього центру. Сподіваюсь, що ефективна. Але те, що на певному етапі в головах вищого керівництва держави певних періодів була якось недооцінка діяльності української розвідки – це факт. Зараз, і це відчувається в заявах глави держави, президента Зеленського, неодноразово він відгукувався позитивно про діяльність зовнішньої розвідки. Значить процес там відбувається так, як потрібно, здійснюються заходи, які потрібні в інтересах національної безпеки держави і добувається та інформація, яка сприяє ухваленню відповідних стратегічних і тактичних рішень керівництвом держави.
"Козацька доба відзначалася досить ефективною розвідувальною службою"
З вашого дозволу зроблю короткий історичний екскурс, аби в наших слухачів не склалося враження, що наша розвідка дуже молода і з'явилася з нічого. Знаходимо згадки про те, що в часи Гетьманщини, керівником розвідорганів був Лаврін Капуста – очільник козацької розвідки Богдана Хмельницького. Знаходимо також, що 24 січня 1919 року, за часів Директорії УНР, було створено перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки для проведення розвідувальної роботи щодо активно діючих проти УНР ворогів, а також потенційних супротивників і можливих союзників. Наскільки історичні підвалини у цій службі вважаються основою для розвитку сучасної зовнішньої розвідки України?
Це стосується не лише козацької доби, якщо взяти історичну ретроспективу, але і князівської доби Київської Русі. Тому що Україна є законним спадкоємцем Київської Русі, як ми це вже зараз знаємо, усвідомлюємо і розуміємо. Тому ще в ті часи. А якщо говорити в історичній ретроспективі, то зрозуміло, що з початком існування на земній кулі Homo sapiens, люди почали цікавитися не тільки один одним, а й тим, що твориться в сусідньому племені, потім в сусідньому князівстві, королівстві, царстві і так далі. І для цього визначалися відповідні посадовці і люди, щоб добувати ту інформацію, яка потрібна очільнику відповідної державної структури чи держави. В цьому контексті треба зазначити, що особливо козацька доба відзначалася досить ефективною розвідувальною службою в контексті не лише добування необхідної інформації про плани і наміри своїх опонентів, ворогів і противників, а й для того, щоб впливати на керівників цих держав і формувань у вигідному для гетьманів контексті, з тим, щоб здійснювати і відповідні військові операції, і дипломатичні акції тощо. Ви згадали про Лавріна Капусту, але в Богдана Хмельницького при польському королі був особистий агент на прізвищі Верещак. Він кожного дня був вхожий у кабінет польського короля, був допущений до найважливіших таємниць королівства, планів, намірів. І стосовно оточення Речі Посполитої і стосовно безпосередньо України і українського козацтва. І тривалий час надавав ту інформацію, яка дозволяла державі Богдана Хмельницького активно не лише давати відсіч польській шляхті, а й здійснювати ті перемоги, про які ми знаємо. На жаль, викрито було цього патріота українського і дуже жорстоко страчено. Але і кожен полковник і часів Богдана Хмельницького, і Івана Мазепи, і інших гетьманів практично мав у своєму підрозділі тих людей і структури, які опікувались добуванням відповідної інформації. Для цього використовувались ті ж торговці, мандрівники, бандуристи, священики, які вболівали за інтереси України і українського козацтва. І це досить серйозно впливало на успішні дії Гетьманщини в різні періоди її існування. Окремі форми, методи і тактичні прийоми діяльності козацької доби, потім Директорії УНР, які теж мали досить значні успіхи у контексті добування необхідної інформації і проведення спеціальних операцій проти ворогів молодої української держави, далі після відновлення української державності були запозичені і взяті на озброєння Службою зовнішньої розвідки України. І в цьому відношенні у нас є багато фахівців, які працюють над історичною спадщиною української розвідки. Достатньо назвати прізвище Олександра Скрипника, який досить плідно, творчо і результативно працює з архівами. Випустив уже декілька своїх творів, які стосуються діяльності і давнини, і нещодавнього періоду, і сьогодення. І це, безумовно, впливає і на формування світогляду сучасних розвідників і дає можливість українському суспільству долучатися до джерел розвідувальної діяльності української розвідки.
Василь Богдан. Фото: apostrophe.ua
"На першому місці – патріотичне, державницьке ставлення до своєї країни"
Що потрібно для того, аби стати ефективним розвідником? Що тут є вирішальним у світогляді чи в характері людини – філософія державника, патріотизм чи сукупність навичок, сухий професіоналізм?
Тут є інтернаціональні ознаки і підходи, і звичаї, і традиції, які формують мотивацію тієї чи іншої людини працювати на ту чи іншу розвідку, на ту чи іншу державу. Звичайно, на першому місці стоїть те, що ви сказали – це патріотичне, державницьке ставлення до своєї країни, до своєї нації. Бажання її підтримати, допомогти і всіляко забезпечити тим матеріалом, який дозволить їй перебувати у безпеці і ефективно давати відсіч різним зазіханням на її суверенітет і територіальну цілісність. Але поряд із цим розвідки багатьох країн, і українська розвідка не є винятком із цього правила, теж застосовує методи і залежності, і матеріальної зацікавленості, і так звані "медові пастки", і компрометуючі матеріали. Тому що зовнішня розвідка працює за кордоном, відповідно до чинного законодавства про Службу зовнішньої розвідки і про розвідувальні органи. Їй заборонено працювати всередині країни, за виключенням окремих елементів оперативно-розшукової контррозвідувальної діяльності, які визначені законодавством і стосуються перш за все роботи з підбору кадрів у свою структуру. А ми ж розуміємо, що підбирати треба так, щоб вивчити людину досконало – її мотивацію, історію, родинні зв'язки, чи немає там чогось такого, що може завадити цьому. Тому є цілий арсенал форм і методів щодо залучення. Але, якщо це стосується відповідної категорії громадян, то на перше місце ставиться фактор патріотизму, державництва, любові до своєї Батьківщини, зрілість, чесність, правдивість і, безумовно, об'єктивність у висвітленні тих чи інших матеріалів. Тому що велике значення розвідка приділяє тому, щоб в її агентурну мережу не попала ворожа агентура, дезінформатори, не попали ті особи, які будуть перекручувати факти, доносити неправдиву інформацію і формувати політичну і державну позицію таким чином, щоб це було вигідно ворогу чи іншим країнам.
"В останні роки жіноче розвідспівтовариство активно включається і в оперативний процес"
Ви на початку згадали, що жінки також прислужилися розвідці України. Сьогодні вони так само залучаються до служби у розвідці, зокрема зовнішній?
Так, безумовно. Коли я працював, то в моєму підпорядкуванні, а раніше моїми колегами, теж були жінки, які досить ефективно, професійно, корисно і результативно працювали в інтересах нашої держави, виконуючи ті обов'язки, які були на них покладені. На початку в основному ця категорія співробітників використовувалась в інформаційно-аналітичній діяльності. Тому що жінки по своїй природі схильні до аналітичної діяльності. Я пам'ятаю, що про це неодноразово говорив Євген Марчук, і він теж приділяв цьому серйозну увагу. А в останні роки жіноче розвідспівтовариство активно включається і в безпосередній оперативний процес. Безумовно, в умовах закордону. І це як на легальній основі, так і на нелегальній основі, що дуже важливо для того, щоб успішно виконувати ті завдання, які ставить і глава держави, і керівник зовнішньої розвідки України.
Важливо не втрачати почуття віри у справу, якій ти служиш і відчуття оптимізму
Щоби ви побажали сьогодні своїм молодим побратимам, які зараз у лавах зовнішньої розвідки?
Звичайно, складна зараз ситуація. Багато є проблем і кадрового, і фінансового, і мілітарного характеру. Але те, що відбулось 24 лютого 22 року, коли був певний етап аморфної діяльності, як я розумію, наших спецслужб, це вже пройшло і зовнішня розвідка, і особовий склад включився в активну роботу. Єдине, що я хочу їм побажати, окрім міцного здоров'я, і політичного, і ідеологічного, і психологічного – не втрачати почуття віри в ту справу, якій вони служать. Це по-перше. А по-друге, які б не зустрічалися труднощі на їхньому шляху і об'єктивного, і суб'єктивного, і в тому числі несправедливого ставлення до якогось конкретно працівника, не втрачати відчуття оптимізму. І, як говорив свого часу Черчилль, формула успіху полягає в тому, щоб рухатися від поразки до поразки без втрати ентузіазму. Ніколи не втрачати ентузіазм, патріотичну державницьку позицію і вірити, що якщо ти правий, якщо ти дієш в інтересах своєї нації і держави, то тебе доля знайде, тобі буде віддано належне і ти отримаєш усе, на що ти заслуговуєш.
