Ілюстративне фото з сайту Pixabay
Риболовецький флот України налічує 5 суден
У 2024 році українські риболовецькі судна поставили рекорд з вилову цінних антарктичних водних біоресурсів. Розкажіть, будь ласка, про це детальніше, бо я вважав, що в нас давно ніякого флоту, особливо риболовецького, адже ми зараз відроджуємо воєнний флот. Тож в якому стані зараз наш риболовецький флот?
Беручи історію України в різні часи, а особливо в останні роки, риболовний флот України був значно більшим. Якщо рахувати вилов водних біоресурсів суднами, які здійснюють свій промисел за межами юрисдикції України, то їх п'ять і всі вони здійснюють вилов у зоні Камлар. Чотири риболовні судна виловлюють іклача, а одне судно виловлює антарктичного криля. Тож у нас обмежена кількість суден, але вони дають більше вилову, ніж весь наш внутрішній промисел.
Торішній вилов перевищив показник 2023 року на 54% і показник 2022 року на 107%. Яким чином вдалося досягти таких результатів, якщо залишається та сама кількість суден, персоналу?
Хочеться думати, що ресурсу стає більше, але наші науковці працюють в зоні дії комісії зі збереження морських живих ресурсів в Арктиці і говорять трішки про інше. Ресурс меншає і сама комісія щороку зменшує об'єми вилову. Тому такий рекордний вилов, думаю, стався через збіг обставин. По-перше, це питання того, як бізнес отримує дозвільні документи, як здійснює свою діяльність. Йдеться про вчасну видачу всіх дозвільних документів державами, тому що всі наші судна мають вийти вчасно на воду і до 1 грудня отримати всі дозвільні документи. Третій рік підряд вони мають змогу робити це без запізнення. Тому що особливість вилову в міжнародних водах така, що всі стартують одночасно з 1 грудня і хто скільки встиг спіймати до завершення промислу, скільки й співав. Якщо дозволи видаються запізненням, то наші судна стають неконкурентними. Наступний важливий чинник — це професіоналізм рибалок, капітанів, які за багато років діяльності в цій зоні достовірно вивчили всі ділянки, чітко розуміють, в яких ділянках відбувається скупчення того чи іншого виду.
Надважливий чинник — інвестиції в судна
А конкуренція там існує з іншими риболовецькими суднами інших країн, які теж отримують дозволи, вчасно виходять? Чи територію ділять за секторами?
Здійснюють діяльність судна з десятків країн світу і в даному випадку там є досить жорстка конкуренці, і досить складно новим суднам з'являтися в цій зоні. Основним чинником є жорстка конкуренція. Хто в короткий період часу наловив більше риби, того і тапки, того і риба. Наприклад, промисел іклача може відбуватися протягом місяця-півтора, максимум двох і тоді він закривається на цілий рік. Хто встиг спіймати відповідну кількість, той вже і розпоряджається цими видами риби.
2024-й рік також показав, що надважливим чинником є й інвестиції в розвиток своїх суден. Чудовий результат показало судно "Мореспівдружність". За рахунок чого це сталося? За рахунок інвестицій, які бізнес вклав в це судно. Його модернізували завдяки новим технологіям і судно не поверталося в порти протягом року 3-4 рази, як воно робило раніше. Тож протягом цілого року судно могло здійснювати промисел і таким чином бути ефективним. І це було однією з головних причин, чому ми отримали такі вдалі результати.
Лише 20 % криля, виловленого Україною в міжнародних водах, надходить саме до України
7 кілограмів іклача коштує майже 6,5 тис грн. Куди цей вилов йде? Він потрапляє взагалі до України?
На жаль, в Україні попит на іклача через його ціну невеликий й культури споживання такої риби в нас немає. Тому в більшості випадків вона йде на експорт. З тих видів, які виловлюються в міжнародних водах, наприклад, криля, лише 20% надходить на ринок України. Все решта – це є експортний потенціал. З іншого боку, ми маємо з вами розуміти, що та риба, яку виловлюють в Арктиці, безпосередньо не вивантажується в портах України. Вивантаження цієї продукції здійснюється в Південно-Африканській Республіці, в портах Чилі, і до України потрапляє тільки готова продукція.
Плавучі "заводи"
Я якраз хотів спитати з приводу технології: в риболовному флоті ж є різного типу судна, починаючи від тих, які просто ловлять і вивантажують, закінчуючи тими, які морозять або й консервують. Якого типу ті пʼять бортів, про які ми говоримо?
Ми можемо називати їх "заводами", тому що, щоб бути ефективним в цих водах, судно повинно проходити весь шлях від вилову до обробки. Тому ці судна виловлюють, морозять, зберігають, перероблюють до консервів. Це плавучі "заводи", які можуть виробляти різні види продукції на обладнанні, яке на них стоїть.
А скільки за плавання такий плавучий "завод" здатен виготовити продукції?
Залежно від його потужності і від вилогу. Потужність цих заводів іноді набагато більша від можливості вилогу. Якщо брати по крилю, то мінімальний обов'язковий вилов, щоб бути ефективним, має бути 15 тисяч тонн на рік. Зараз вони модернізувалися, вони спокійно 19 тисяч тонн змогли протягом року без вивантаження обробок наловити. Тому все залежить від потужностей і від кожного індивідуального судна окремо.
А скільки людей працює на суднах? Це український штат чи іноземний?
Штат, можна сказати, є гібридним. Чітких норм, хто має працювати на цьому судні, на жаль, у нас немає. В нас є вимога лише щодо того, що це має бути під прапором України. Відповідно, українськими мають бути також капітани. Штат може бути від декількох десятків людей і більше, в залежності від року. Це можуть бути як рибалки, моряки, так і певні технологи, які вже стоять за виробничими процесами. Тому що на такому судні, в такому заводі ми маємо абсолютно різнопланових людей. І багато людей поєднує декілька спеціальностей, тому що, на жаль, риболовне судно за об'ємом не таке велике, і там мають відбуватися декілька процесів одночасно. І вилов риби, і заморозка, і виготовлення готової продукції. Тому на цих суднах є і українські рибалки, але частими гостями є й рибалки з Африки, з Азії, з інших країн.
"Ми можемо виробляти близько 50 тис тонн водних біоресурсів"
Якщо говорити про внутрішній ринок України, що зараз у стані війни ми спроможні щодо риби вирощувати, мати своє, чи це більше імпортована продукція? Що відбувається зараз на внутрішньому ринку України?
Зараз, якщо ми візьмемо імпорт, експорт і власні можливості, то імпорт в Україну значно переважає й становить близько 80 % від всього обсягу водних біоресурсів. Але хочу наголосити, що імпорт до нас йде в більшості тих видів, які ми самі не можемо виробити. Ми говоримо про мерлузу, про хек, про скумбрію, про лосося атлантичного, які ми не можемо виловити. І лише 20% – це та риба, яку ми звикли з вами бачити в наших водоймах.
Ігор Клименок. Фото: facebook
З іншого боку, промисловий внутрішній вилов риби ми можемо отримувати від декількох напрямків. Перше — це міжнародні води, 19,9 тис тонн. Далі ми отримуємо близько 11-12 тис тонн від внутрішнього промислу. В 2024 році це був каскад Дніпра і деякі Причорноморські лимани. Вилов в 2024 році склав 11,8 тис тонн, що на 6% більше, ніж у 2023-му. Складність війни в цьому, що це кількості без моря — без Азовського моря, до якого ми втратили доступ, і без нашого найбільшого Каховського водосховища, до якого ми також втратили доступ через агресію Російської Федерації. Це є колосальні збитки для рибної галузі.
Одним із джерел водних біоресурсів риби в Україні є аквакультура, де ми щороку плюс-мінус отримуємо близько 15 тисяч тонн водних біоресурсів. Є унікальний напрямок в Україні, який не характерний для країн Європи, — це спеціальні товарні рибні господарства, які здійснюють свою діяльність на водосховищах комплексного призначення. Близько 4 тис тонн дають водних біоресурсів дають вони, тож таким чином те, що ми можемо виробляти, сягає 50 тис тонн щороку.
Тенденції до розширення риболовецького флоту України є
Якщо повернутися до питання флоту, чи є у нас потенціал розширитися? Чи є у нас якась візія як у держави?
Так, реформа рибної галузі направлена на розвиток і внутрішнього риболовного флоту України, який в найкращі часи сягав восьми тисяч суден різних розмірів. На сьогодні активно працює біля 1200 суден, це каскадні пралимани, Дунай. Тенденції до розширення є. В нас з'являються нові судна, нові ініціативи до вилову навіть у міжнародних водах. Однією з ділянок, де и можемо здійснювати вилов в міжнародних водах, — це зона NAFO, зона організації з рибальства в західній частині Атлантики, де протягом десятиліть жодне українське судно, навіть маючи квоти, не працювало. В цьому році одне судно вже встало під прапор України і отримало ліцензію, а зараз намагається отримати дозвіл на здійснення вилову в цій зоні. Сподіваюся, 2025 року вже у нас буде 6 суден, що здійснюють міжнародний лов. Проте для такого лову має бути зацікавленість бізнесу. Це доступність коштів інвестицій, тому що старт для такого бізнесу є досить дорогим. І другий чинник – це максимальне розуміння стабільних уловів. Як і з крилем: якщо буде щорічний улов на судно менше, наприклад, 15 тисяч тонн, то воно не буде рентабельним.
