Фото ілюстративне
Харасмент, мобінг, булінг…
Харасмент часто асоціюється з сексуальним домаганням і переслідуванням, але це більш ширше поняття?
Юлія Дмитрук: Так, це різновид психологічного насильства. Переслідування може бути не тільки сексуального характеру і відбуватися не лише в закладах освіти. Це може відбуватися і в сімейному житті. Дуже часто, коли люди розходяться, проживають окремо, присутнє поняття переслідування, більше прирівнюють до психологічного насильства стосовно жінки чи стосовно чоловіка. Але також можна це пов'язувати саме із харасментом. Це вид психологічного насильства, різновид.
Зараз медіапростір збурений інформацією про те, що відбувалося в театральному інституті й інших закладах, де йшлося і про харасмент з боку викладачів щодо студентів, і про сексуальні домагання. Звісно, має все це бути розслідуване слідством. І вирок суду, якщо він буде, якщо будуть підстави висувати обвинувачення. Що ви думаєте з тієї інформації, яка у вас є? Наскільки там мав місце харасмент з тією інформацією, яка зараз є доступна.
Якщо більш об'єктивно оцінювати цю ситуацію, то ми, звісно, маємо розуміти, як будуть розвиватися події далі. Якщо ці постраждалі особи, які заявляють про те, що до них вчинялись ті чи інші дії, будуть звертатись до поліції і буде порушено кримінальне провадження, якщо там були не сексуальні домагання, а сексуальне насильство чи будь-які інші види гендерно зумовленого насильства, то, звісно, вже більш глобальніше можна дивитись на цю ситуацію. Але, зважаючи на те, як нам подають дану ситуацію і те, що ми бачимо на сьогодні з інтерв'ю постраждалих осіб, ми спостерігаємо, що там точно були сексуальні домагання. Там точно були переслідування, оскільки постраждалі дівчата говорять про те, що їм постійно писали повідомлення сексуалізованого характеру з різними натяками, проханнями. Чи виконувались ті побажання, які до них ставили, чи вчиняли це все дівчата проти власної волі – це все вже покаже слідство, якщо буде дійсно порушене кримінальне провадження.
Якщо ми говоримо про харасмент, то маються на увазі лише ці всі присікування саме на сексуальному підґрунті чи ні?
Скоріш за все, що так, тому що вся ця тема піднялася через те, що була перейдена межа і дівчата дійсно заявляли про те, що були сексуальні домагання.
Харасмент стосується тільки різного роду зайвої уваги на сексуальному підґрунті чи не тільки?
Ні, не обов'язково. Переслідування можуть бути психологічного характеру.
Якщо ми говоримо про харасмент і де він може відбуватися, то чому не може відбуватися в школі і чому не коректно вживати цей термін до якихось неприємних ситуацій, які відбуваються на роботі?
Харасмент може бути присутній і в школі на навчанні, і на роботі, і в нашому повсякденному житті. Важливо розмежовувати всі ці ситуації і всі ці поняття, оскільки те, що відбувається в школі, ми будемо називати булінгом, що означає, що є насильство до малолітньої чи неповнолітньої особи, яке відбувається на території закладу освіти.
На роботі це вже мобінг – це широке поняття також. Включає різні види насильства стосовно постраждалої особи, зокрема і харасмент, як домагання та переслідування.
"На початку всім має бути відомо, що саме будуть передбачати ці сцени"
Питання щодо навчальних закладів, в яких важко уникнути фізичного контакту, фізичних дотиків. Якщо людина, наприклад, юрист, економіст, історик, то там, скоріше за все, не обов'язково вона буде мати якісь фізичні контакти з викладачем. Якщо викладач вже торкається людини, то, напевно, що це уже може бути цілком названо домаганням. Якщо йдеться про якісь творчі колективи, про танцівників, акторів, де дотики можуть мати місце під час відпрацювання тих чи інших сцен, танців тощо, то де тут межа?
Марта Павлишин: Треба розуміти, про що сторонам відомо, про що вони домовились. Коли мова йде про репетиції, хореографію, вистави, то акторам чи студентам-студенткам і режисеру, викладачам, всім людям, які задіяні в цьому процесі репетицій, постановки сцен, танців має бути відомо, яка взаємодія передбачається. Якщо взаємодія акторів-акторок з викладачем передбачає те, що вони повинні торкатися один одного, то всім зрозуміло, що ці дотики мають відбуватися в певний спосіб. Якщо якась сцена передбачає необхідність оголити якусь частину тіла, то це завідомо відомо, що ця необхідність оголити якусь частину тіла має бути присутньою. На початку всім має бути відомо, що саме будуть передбачати ці сцени, які вони передбачатимуть тактильні контакти, який вхід в особисті кордони один одного передбачаються в процесі репетиції, навчання і так далі. І, розуміючи на вході, яка взаємодія буде відбуватися, якщо в процесі навчання, репетицій, постановок фізична взаємодія переходить кордони, переходить межі домовленого, то тоді ми вже тут можемо говорити якраз про ті моменти, чи має місце домагання.
Теоретично ми можемо припустити ще і таку ситуацію, що, наприклад, студентка або студент не готові до певної глибини взаємодії, а викладач, наприклад, знову ж таки, користуючись своїм становищем і бажаючи отримати якийсь рівень дотиків, наприклад, буде пояснювати, що це необхідно для цієї сцени і навіть якщо це на початку пояснено, але виходить, що це проти волі студента або студентки. Але через те, що студенту або студентці 17 чи 18 років, вони не можуть противитися авторитетові метра. І виходить ідуть все-таки на ці контакти, які є небажаними.
Це питання наміру. Якщо є намір просто відрепетирувати, поставити хорошу сценку, танець – це одне. Якщо є намір викладача зловживати своїми повноваженнями, своєю владою, своїм авторитетом, то очевидно, що мова тут вже не може йти про навчальний процес. Мова йде про певного типу порушення. Якщо це передбачає якісь тілесні, фізичні контакти сексуального характеру, то ми можемо говорити про сексуальні домагання. Якщо це передбачає якісь інші дії, які можуть бути принизливими чи образливими для акторів, то ми вже говоримо про образу честі і гідності. Крім того, що усім відомо на початку, що буде відбуватися, всі повинні бути на одному рівні розуміння того, чи дають вони згоду на те, щоб такі дії відбувалися. Якщо акторам чи акторкам може бути некомфортно, вони можуть себе не відчувати в безпеці, вони повинні розуміти, що у них є право відмовитись чи проговорити те, що їм не окей, або ж, наприклад, проговорити, до якої межі вони готові брати участь в цій постановці чи в цих репетиціях. Але, звісно, на практиці це якраз ускладнюється тим, що у викладачів, постановників, режисерів є трохи більше влади, адже вони можуть більше впливати на те, що будуть студенти-студентки робити, чи актори з акторками, тобто вони тут перебувають в позиції влади і можуть цією владою зловживати.
Але обернімо тепер ситуацію навспак. Ми не були б об'єктивними, якби не поглянули і на інший бік медалі. Теоретично викладач, наставник, режисер-постановник може так само стати об'єктом неправдивих і безпідставних певних звинувачень. Як захищатися?
В мене є тут насправді коротка відповідь і вона дуже проста. Вона полягає в тому, щоб не вчиняти сексуальних домагань. З особистої практики, з тих справ, з якими я зіштовхувалася, про які мені відомо, я не можу пригадати жодної справи неправдивих звинувачень чи наклепу. Але я можу пригадати десятки справ, де постраждалі так і не отримали відповідного рішення і кривдник не поніс покарання саме через те, що вони одразу зіштовхувалися із недовірою суспільства, з тим, що правоохоронні органи не вірили їхнім свідченням і піддавали під сумнів їхні показання. І ці справи зупинялися, стопорилися і взагалі могли навіть не розпочинати розслідування по цих справах. Якщо порівнювати кількість справ з неправдивими звинуваченнями, то їх є в десятки, в сотні разів менше, ніж справ, де були звинувачення, де були такі ситуації, але ці справи нікуди наразі не порухалися. Нам треба більше думати про те, що суспільству робити, щоб взагалі випадки сексуальних домагань не мали місця! З ким ми повинні говорити, які меседжі ми повинні транслювати, щоб люди розуміли, що є особисті кордони, є сексуальна автономія, є таке поняття, як згода! І всі люди повинні надати згоду на те, щоб вчинити якісь певні дії, щоб уникнути в майбутньому того, що хтось вчиняє сексуальні домагання. Якщо подивитися на всі відомі кейси, зокрема університетів творчих і продовжуючи зараз, якщо глянути на те, що скандал навколо певного викладача спричинив велику кількість суспільних дискусій і багато людей з інших університетів, які могли зазнавати домагань від інших викладачів, почали про це говорити зараз, то мені здається, що проблема якраз полягає в тому, що, на жаль, постраждалі від такої поведінки досі не відчувають себе в безпеці, досі не мають впевненості, що їм повірять і що за їхню справу візьмуться і будуть належним чином розслідувати.
Звертатися до керівництва закладу, в поліцію, на гарячу лінію
В яких ситуаціях і до кого звертатися постраждалим від харасменту, щоби отримати належну допомогу. Що ви скажете тим, хто постраждав або постраждала, але боїться звертатися, щоби не виглядати смішним або смішною?
Юлія Дмитрук: Якщо говорити про заклади вищої освіти – будемо говорити про повнолітніх постраждалих осіб, які стали постраждалими від даного виду насильства – вони, звісно, повинні звертатись у першу чергу до вищого керівництва даного навчального закладу. Якщо говорити про сексуальні домагання, то уже є така можливість звернутись до поліції із заявою, щоб притягнути кривдника до адміністративної відповідальності. І відомо, що у більшості закладів наразі вводиться посада радника з гендерних питань, з гендерної політики і можна отримувати консультації, звернувшись до цієї особи, робити до них звернення.
Психологічний аспект?
Відчуття сорому присутнє в більшості випадків. І постраждала особа може соромитись, думаючи, що подумають про неї інші люди, "можливо я сама винна в тому, що це так сталось". У нас в суспільстві ще є стереотипи і осуд, через які постраждалі особи соромляться та бояться звертатись за допомогою. Навіть консультуючи наших абоненток, які постраждали від гендерно зумовленого домашнього насильства, ми завжди їм говоримо, що якщо ви не хочете одразу звертатись із заявою до керівництва або якщо це домашнє насильство і ви не хочете звертатись до поліції одразу, ви можете звернутись на гарячу лінію – це анонімно, конфіденційно, безкоштовно. Гаряча лінія 116-123 або 0800 500 335. Лінія працює цілодобово. У нас також є онлайн канали комунікації, куди можна написати та отримати консультацію. І після консультації з фахівцями – у нас на лінії консультує юрист, соціальний працівник та психолог, в залежності від запиту особи, людина отримує підтримку і стає більш сміливою, щоби в подальшому розуміти, чи це дійсно було насильство. Тому що інколи людина сумнівається. Вона буде більш впевнена в тому, що є законодавство, яке її захищає. Є люди, які її зрозуміють, 100% підтримують, вона зрозуміє, що вона не одна і що дійсно захист та підтримка є, просто потрібно не боятись і звертатися.
Чи вдається це доводити в суді?
Ми тільки, на жаль, почали порушувати ці всі теми. Якщо говорити про сексуальне домагання, то тільки 19 грудня набрав законної сили закон №8329, в якому з'явилась відповідальність за сексуальні домагання. І наразі це дуже гарна можливість, щоби постраждалі особи не боялися і дійсно зверталися. На початку, як і з будь-якими нововведеннями чи законодавчими термінами і видами насильства, які передбачають відповідальність, не одразу ми бачимо бум допомоги чи результативності. Не одразу буде дуже багато притягнуто кривдників до відповідальності. Але чим більше буде таких кейсів, тим більше ми будемо бачити прогресивних рішень.
Законодавство у нас уже досконале чи потрібно ще щось змінювати?
Законодавство завжди потребує удосконалення. Ми проводимо паралель з іноземним законодавством європейських країн. В Україні дуже хороше законодавство і дуже багато за роки повномасштабної війни зроблено, аби захищати осіб від гендерно зумовленого насильства.
