Ілюстративне фото з відкритих джерел
Курська операція стала несподіванкою для світу
Як цілі та завдання цієї стратегічної операції, так і кінцеві результати, які готувалися згідно зі стратегічним задумом, нам не відомі. Ми не знаємо, що планувалося зайняти чи не зайняти і які території окупанта ми намагалися взяти. Невідомо, які були стратегічні плани щодо оточення російських військ і кінцевих маршрутів для Збройних Сил. Але це і правильно, тому що цього не знає противник, цього не знають навіть наші міжнародні союзники, особливо ті, хто хочуть бути дотичними чи включеними в процес взаємодії щодо підтримки України, допомоги їй чи навіть в переговорний процес чи економічний. Ця операція вплинула на світосприйняття України на міжнародній арені. Тому, коли хтось говорить, що ця операція вплинула на репутацію Путіна, то це ні. Вона насправді набагато більше вплинула на світоглядність багатьох диктаторів, які мають розуміти, що якщо ви готуєте агресію проти країни, навіть меншої за вас ресурсом, кількістю людей, територією, очікуйте на те, що на вашу територію можуть прийти ті, кого ви хочете окупувати. І не просто прийти, а там закріпитися і утримувати вже ваші території. А ви попри всі зусилля уже будете думати не про те, як окуповувати більше територій противника, а як витіснити зі своєї території країну, проти якої ви готували агресію. Це надзвичайно важливо. Всі говорять про термін "перенести війну на територію противника". Хоча це не нове у військовій історії, але чомусь стало несподіванкою для міжнародної спільноти в 21-му столітті, коли була проведена військова операція українців.
"Росіяни вважали, що викликали в українців переляк"
Також Курська операція показала, що ми вміємо ворожу пропаганду перетворювати на вигідні нам цілі чи підготовку військових операцій. Наприклад, навколо Сумщини росіяни заявляли, що починають підтягати свої сили й засоби. І коли почали підходити в цей бік українські війська, росіяни вважали, що вони провели вдалу інформаційну кампанію, викликали у нас переляк, і ми тепер свої резерви, які б могли використати на Покровському напрямку, а тоді інтенсивність боїв на Покровському напрямку наростала та переходила у фазу найбільш кількісних, і противник розраховував, що оці резерви Україна буде тримати по лінії кордону чи навіть фронту з ними. Україна демонструвала, що ми всі нібито злякались, у нас військ не вистачає і ми свої стратегічні резерви начебто підтягуємо на кордон із Сумщиною, щоб оборонятися. Противник це недооцінив і одразу отримав удар, а ми отримали результат.
Удар по російській ворожій агентурі
Якщо оцінювати підготовку до Курської операції, то ми побачили, що у верхніх ешелонах військового керівництва у нас достатньо сильно вичищена ворожа агентура. Тому що ворожа розвідка не повідомила завчасно Путіна про підготовку і проведення такої операції, і це сильно вдарило по силових інституціях Росії. Зокрема, на початках це вдарило про ФСБ, тим паче, що в підпорядкуванні ФСБ прикордонні війська Росії. Я вже не кажу про втрачені архіви ФСБшниками на Курщині, адже коли Збройні Сили зайшли на територію Курщини, вони взяли архіви, а також керівників російської ФСБшної резидентури. Тож, окрім військової операції, ми серйозно завдали удару по агентурній мережі противника у прифронтовій зоні.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: facebook
Обвал репутації у Росії Рамзана Кадирова
Серйозно обвалилася репутація наглядача за Росією — Рамзана Кадирова. Після Курської операції Збройних Сил Кадиров пішов в тінь, особливо після тих ганебних моментів, коли замполіт цього напрямку Алаудінов видавав кожний спіч, який все більше й дискредитував "кадирівців", адже чим більше він виправдовувався, тим більше дискредитував. І це теж серйозно вплинуло на те, що Кадиров втратив престижність в очах росіян та суттєвий вплив на внутрішньополітичні перипетії в самій Росії. "Кадирівці" опустилися до того, що почали проводити внутрішньо-кримінальні розборки, тобто навіть бізнес почав виходити з-під їхнього контролю всередині Росії. На це все вплинула Курщина, тобто більше поглибилися внутрішні етнічні суперечності в самій Росії.
ЗСУ знову показали, що ми вміємо воювати в мобільній війні
Крім того, на той час, коли українці почали проводити Курську операцію, побутувала думка, що війна зайшла в глухий кут, що Росія повністю нав'язала Україні свої умови ведення бойових дій, що в окупантів уже зешелоновані резерви для того, щоб їх поетапно, планово вводити в бій проти української армії, на розкол, на те, щоб ми почали відступати не тактично, а на стратегічному рівні. Розрахунок був на те, що на оперативному і стратегічному рівні вони досягнуть своїх результатів у межах лінії фронту в Україні. І ми продемонстрували, що в таких умовах ми вміємо нав'язувати свою ініціативу. Українці знову показали, що ми вміємо воювати в мобільній війні, тож це стало підтвердженням того, що по суті і так було очевидним. Україна продемонструвала, що ми вміємо планувати стратегічні операції, причому меншими силами, порівняно з силами противника.
Росіяни змушені задіювати на Курщині контингент у 70 тисяч бійців
Курська операція – те досить унікальна операція, коли українці меншими силами зайшли на ворожу територію, скували навколо себе величезну кількість противника. У свій час, коли тільки починалася ця операція, коли всі приблизно прогнозували, скільки там буде залучено росіян, я казав, що для того, щоб зупинити просування Збройних Сил, противнику потрібно не менше 50 тисяч, а для того, щоб пробувати переходити у масштабний контрнаступ, то там треба зосередити до 100 тисяч. Як бачимо, зараз на Курщині є понад 60 тисяч сталого російського контингенту, який воює зі Збройними Силами, який би міг воювати на території України й завдавати нам руйнувань. Плюс є 10 тисяч північнокорейців.
Отже, ми можемо говорити про приблизно сталий контингент росіян у межах 70 тисяч, і вони не змогли витіснити Збройні Сили. Навпаки — навіть через пів року ЗСУ на Курщині переходять на тактичному рівні в контрнаступи й просуваються за раз на декілька кілометрів. Водночас весь успіх росіян в Україні — це сотні метрів. Ми відчуваємо різницю в проведенні та плануванні операцій.
