Ілюстративне фото ЕnergyX
"Від’єднання від енергосистеми ― це історичний момент"
Чому Литва, Латвія та Естонія від’єдналися від енергомереж РФ та Білорусі лише зараз? Адже вони припинили імпорт електроенергії ще 2022 року.
Від’єднання від об’єднаної енергосистеми, збудованої ще за радянських часів, це історичний момент. Епохальний момент для енергетики. Для того, щоб це здійснити, треба провести величезну роботу з точки зору технічної реалізації. Ці три балтійські країни мають довести, працюючи певний час в ізольованому режимі, що вони є стабільними самі по собі. Вони мають балансувати систему, не використовуючи можливості сусідніх систем, тобто не можуть брати електроенергію або видавати її, а мусять балансувати власною генерацією та власним споживанням. Це досить серйозний виклик для диспетчерів. Для цього треба мати відповідну кількість інфраструктури та генерації, щоб споживачі навіть не відчули цей перехід до іншої системи. Отже, було побудовано транскордонні мережі між країнами, які з’єднали латвійську мережу з польською, було вкладено великі інвестиції. Щоб ухвалити кінцеве рішення, проводилися досить серйозні розрахунки. У результаті ці країни довели, що можуть працювати в ізольованому режимі.
Дуже серйозний безпековий фактор ― залежність від Росії, яка може раптом не збалансувати систему або зробити якісь кроки, щоб погіршити кібербезпеку електричних систем. Тому від’єднання від російської енергосистеми є важливим питанням безпеки. Треба привітати наших друзів ― балтійські країни. Нагадаю, що Україна від березня 2022 року є частиною об’єднаної європейської системи операторів передачі електроенергії.
"Ми вимушено пройшли цей шлях швидше"
Чи доречно буде сказати, що Україна цей шлях пройшла швидше за країни Балтії, звісно, з огляду на об’єктивний фактор війни?
Ми вимушено пройшли швидше. Так історично склалося, що ми набагато менше були обмежені технічно: у нас багато транскордонних мереж, побудованих ще за радянських часів. Згадаймо країни Варшавського договору, і навіть сьогодні деяку інфраструктуру тих часів можна відновлювати. Наші Рівненська та Хмельницька атомні станції будувалися здебільшого для того, щоб експортувати електричну енергію. Колись одним із джерел наповнення бюджету бути вуглеводні, а потім з’явилась ідея, що електроенергія також має стати таким джерелом. Тому Україна не мала таких технічних обмежень, як балтійські країни, тож вони змушені були вкладати великі кошти, щоб здійснити таке об’єднання з Європою. Так, ми зробили це швидше. Але з політичної точки зору ми були не такі швидкі, як країни Балтії. Дуже важливо, що Європа прийняла таку велику українську систему в це об’єднання.
"Газопоршневі об’єкти генерації та навіть сонячна генерація"
Що далі після перехідного періоду? Від яких країн Латвія, Литва та Естонія отримуватимуть електроенергію?
Ці країни будуть балансувати власну систему генерації. Вони побудували газопоршневі об’єкти генерації та навіть сонячну генерацію. Ми розуміємо, що в Балтиці менше сонця, ніж в Україні, але вони все одно вкладали у це гроші. Також побудували мережі з Польщею, а Польща сьогодні намагається побудувати зовсім нову інфраструктуру отримання природного газу і потенційно має об’єкти генерації, які історично працюють на вугіллі. Є перспективи будувати атомні станції у Польщі. Отже, балтійські країни використовуватимуть низку факторів, для того щоб бути більш ефективними. Цікавий момент ― у Білорусі рашисти побудували нову атомну станцію, а енергії немає куди діти. Колись на початках була розмова, що балтійські країни якимось чином зможуть взяти цю потужність з Білорусі. Але вже тоді Латвія жорстко відмовлялася і була проти будівництва цієї атомної станції біля своїх кордонів. Україна розглядала свого часу можливість експорту електроенергії у балтійські країни, а от зараз ми є частиною єдиної системи і це було б можливо. Проте нам треба побудувати лінію, бо між нами проблемна сусідка ― Білорусь. Після завершення війни ми могли б бути джерелом постачання електричної енергії до країн Балтії. Але треба віддати належне цим країнам ― вони побудували велику кількість нової ефективної генерації.
Олексій Оржель. Фото: facebook
"Побудувати ефективний ринок біомаси ― для України це дуже актуально"
Який досвід країн Балтії може бути корисним для нас?
Вони робили ставку на розподілену генерацію ― на невеликі об’єкти генерації. Є можливість і офшорної генерації, але ми чуємо новини про спроби пошкодити підводні енергетичні кабелі, які з’єднують країни. Тому, як і ми, балтійські країни мають проблему забезпечення можливості захисту своєї енергетичної інфраструктури від терористичних дій Росії. Відтак вони концентруються на будівництві малої розподіленої генерації та високоефективної когенерації. У Латвії побудована дуже ефективна система з продажу біопалива ― нафти або природного газу. Це єдина система, де кожен, хто використовує біомасу, може купити необхідне паливо і мати ринкову ціну. А оскільки у балтійських країнах розвинено саме використання біопалива для виробництва електричної та теплової енергії, то вони побудували ефективний ринок біомаси. Цей досвід треба точно вивчати, для України це дуже актуально, зважаючи на наші ресурси та нові виклики з природним газом. Адже ми виходимо із зими з практично порожніми газосховищами.
"Ми зможемо пройти зиму, але…"
Як ми проходимо цей енергетично-опалювальний сезон? Які перспективи з поданням електроенергії?
На проходження зими впливають два великі фактори ― погода й атаки рашистів. Вже можемо констатувати, що є певні прорахунки, адже в газосховищах ― історично мінімальний запас газу. Була оцінка, що ми зможемо пройти зиму на власному видобутку і на запасах. Фактично ― ми зможемо, але вийдемо з мінімальними запасами. А якщо триватиме така морозна погода, можуть бути обмеження в електропостачанні – потенційно можуть повернути одну-дві черги відключень. На рівні бізнесу ми вже маємо такі обмеження. Є ще фактор ― потенційна аварійність, тому що деяким відновленим після обстрілу енергетичним блокам важко працювати у нормальних режимах, можуть бути аварії. Крім того, великий фактор ― рашисти можуть бити по об’єктах генерації та по нашому видобутку природного газу. Енергетики мають один такий критерій ― завжди має бути запасний найбільший блок. У разі аварії ― завжди можна замістити. У нас цей критерій дуже довго не виконується. На тому обладнанні, що у нас є, була справді історична робота енергетиків з відновлення після обстрілів. Але треба було купувати більше газу влітку, коли він був дешевший, і побудувати нову розподілену генерацію, хоча це серйозний виклик.
Ідемо, як ідемо, є шанс пройти. Але наступна зима буде знову важкою. Енергетики кажуть, що одразу треба починати закачувати природний газ, і ціна може триматися високою. Крім того, було б добре розуміти, яка ж буде комбінація генерації, що буде з війною та коли може бути повернута ЗАЕС у систему України. Тобто є велика кількість невизначеностей, які треба брати до уваги.
