Фото: facebook.com/GeneralStaff.ua
Історичні паралелі Мюнхена 2025 і Мюнхена 1938
В ЗМІ Мюнхенську безпекову конференцію порівнюють з Мюнхенською конференцією 1938 року чи Ялтинською конференцією 1945 року. Чи доцільні ці історичні паралелі? Як ви загалом оцінюєте розмови Трампа з Путіним та Зеленським, які мали місце в середу?
Будь-які паралелі потрібно проводити з огляду на нинішні реалії. Зараз справді багато історичних порівнянь цієї Мюнхенської конференції з Мюнхеном 1938-го року, коли фактично розідрали Чехословаччину, м'якою позицією заохотили Гітлера йти далі, а результатом чого стала Друга світова війна з десятками мільйонів жертв. Відмінності між цими двома подіями є. Наведу три історичні паралелі в історії України. Зараз Дональд Трамп намагається вирішити проблему конфлікту в Європі. Ця війна йому заважає з кількох причин вирішити більш важливі для США проблеми: стримування Китаю в Тихому океані і стримування Ірану на Близькому Сході.
Ілюзії і реальність
Як на мене, американці мають певну ілюзію щодо того, що росіян можна перетягнути на свій бік, швидко закінчити цей конфлікт – зняти певні санкції, і Путін буде поводитися якимось чином. Зараз попри те, що економічно-гуманітарної допомоги стає менше, безпекова допомога продовжує надходити, хоч і не в тих обсягах, як раніше. Це кардинально інша ситуація, ніж була в 2022 році, коли ми почали захищати себе, маючи із західної зброї лише "Джевеліни" і "Стінгери". Всі інше було або радянського, або українського виробництва. Зараз і американці нам допомагають, і європейці міркують, як ця нова реальності з Трампом має змінити їхні підходи і до власного озброєння, і до надання допомоги Україні.
В 2014 році Україна опинилися сам-на-сам з Російською Федерацією
Згадаймо 2014 рік, коли Росія вперше напала на Україну, анексувала Крим і розв’язала війну на Донбасі. На той час США і Барак Обама вирішили взагалі не втручатися і фактично стримували наші дії. Ми опинилися сам-на-сам з Російською Федерацією. Слава богу, вона була тоді слабша і не пішла далі, ніж захоплення Донецька і Луганська. Якщо б у Росії були тоді більш потужні ресурси, вона б вже тоді спробувала захопити всю Україну. Тому нинішня ситуація краща, ніж в 2014 році.
З усіма жахіттями в історичному контексті ми знаходимося в доволі непоганій ситуації з точки зору збереження суверенітету
І також давайте згадаємо 1921 рік, коли фактично зникла Українська Народна Республіка. На той час єдиним нашим союзником була Німеччина, але вона програла Першу світову війну і фактично припинила нам допомагати. Інші країни не бачили Україну, як важливий елемент. Ті ж самі американці і британці допомагали білим силам, які воювали з більшовиками. Тобто, з усіма жахіттями, які ми переживаємо зараз, в історичному контексті ми знаходимося в доволі непоганій ситуації з точки зору збереження суверенітету нашої держави і нас, як окремої ідентичності.
Ті заяви, які робив Трамп в офіційних джерелах щодо переговорів з Путіним показали те, що змінилася форма "нічого про Україну без України". Бо спочатку Трамп зателефонував Путіну, а лише потім поспілкувався з Зеленським. В інтерв’ю британському виданню The Economist Зеленський зазначив, що ми хотіли б почути від американців, який у них є план. А до цього президент говорив про те, що він бачить такий алгоритм: спочатку Україна і США узгоджують спільну позицію, а потім разом тиснуть на Путіна, щоб ця війна припинилася на умовах вільного світу і України.
Нинішня адміністрація президента США публічно сказала те, про що мовчала попередня
Але заяви міністра оборони США про те, що Україні не світить НАТО і про те, що Україна не здатна повернутися до кордонів 1991 року – це те, що Трамп і його оточення говорили й раніше. І хоча цього не говорила адміністрація Джо Байдена, по суті, вони теж так вважали. Тому рівень допомоги, ті системи озброєння, які давали, заборони бити по російській території були спрямовані на те, щоб не довести до двох протилежних результатів: колапсу Росії або ядерної ескалації. Наші стратегічні цілі з тією американською адміністрацією не збігалися. Вони просто хотіли, щоб Росія зупинилася, щоб Україна залишилася суверенною державою, але все ж не в тих кордонах, які визнані всім світом. Нинішня адміністрація сказала про це публічно.
Росіяни воюють не тільки з Україною, вони хочуть переформатувати безпекову структуру в Європі і в світі
Я абсолютно погоджуюся з критикою такого підходу, оскільки росіяни вже мають в кишені НАТО і питання територій. Вони будуть вимагати і нахабніти все більше і більше. Це буде не прийнятно для Трампа, адже він хоче виглядати успішним переговірником, який з позиції сили влаштовує мир.
Росіяни воюють не тільки з Україною, вони хочуть переформатувати безпекову структуру в Європі і в світі. А там вже зіштовхуються безпосередньо інтереси США та їхніх союзників. Знаючи забаганки Кремля, це буде та річ, на яку я дуже сподіваюся: що не буде здачі, схожої на Мюнхенську угоду 1938 року. Сподіваюся, на нашому боці будуть і європейці, які розуміють, що ми купуємо їм час своєю кров’ю, руйнаціями і стражданням. Ми даємо їм час підготуватися до можливої гібридної чи безпосередньої агресії.
(1).jpg)
Олександр Хара. Фото: Українське Радіо
Найпотужніша гарантія безпеки – це ядерна парасолька
Аналітики Bloomberg описують три можливі сценарії припинення війни. В найімовірнішому, базовому сценарії йдеться про те, що найближчим часом анексовані Росією українські території будуть залишатися в підвішеному стані під фактичним контролем РФ, можливі певні територіальні обміни, і тут ми можемо згадати частину території Курської області, яку контролюють Сили оборони України. Також в цьому сценарії йдеться про те, що Україна отримає певні гарантії безпеки. А основна частина переговорів буде зосереджена та тому, наскільки ці гарантії будуть міцними. Вступ України до НАТО, очевидно, взагалі виключається. Чи погоджуються ви з таким сценарієм? І якими будуть гарантії безпеки?
Мені дуже подобається вислів грузинського філософа Мераба Мамардашвілі "диявол грає нами, коли ми мислимо не чітко". Давайте почнемо з того, що таке гарантії безпеки. Враховуючи те, що Росія є ядерною надпотугою, у якої зі США є однакова кількість міжконтинентальних балістичних ракет, якими вони лякають європейців, гарантіями безпеки в нашому випадку є ядерна парасолька, яка буде стримувати РФ від будь-яких агресивних дій. Це найпотужніший пункт. Дещо нижчого рівня умова – те, що за нас і з нами будують воювати союзники. Це щось подібне до 5 статті Вашингтонського договору. Все інше не є гарантіями безпеки. Ми підписали кілька десятків двосторонніх безпекових угод. Я б їх назвав гарантіями безпекової допомоги. І про це сказав міністр оборони США. Вони готові допомагати нам озброєнням, для того, щоб ми могли в майбутньому воювати з РФ.
Для того, щоб стримувати Росію в майбутньому, потрібні шалені ресурси
Але давайте згадаємо, що рішення Путіна на широкомасштабне вторгнення, з нашої точки зору, було ірраціональним. І та ціна, яку зараз платить Росія, а це сотні тисяч вбитих і покалічених, вона прийнятна для тоталітарного чи авторитарного лідера. Для того, щоб стримувати таку державу від майбутньої агресії, потрібні шалені ресурси, новітні системи озброєння і потужні збройні сили, які ми собі поки не можемо дозволити економічно. І поки ті системи озброєння, які нам надаються, не здатні вирівняти потенціали. Росія, враховуючи літаки та ракети, домінує і домінуватиме й надалі, якщо наші партнери не змінять підходи. Не може бути гарантій безпеки, якщо ми не члени НАТО, ми не маємо ядерну зброю, не маємо безпекову угоду зі США, Британією чи Францією, які мають ядерну зброю і можуть стримати РФ.
Мир – це не відсутність війни
Мир – це не відсутність війни. Це – справедливий стан справ, підкріплений інститутами і процедурами, які дозволяють вирішити конфлікти шляхом переговорів. Нам це не пропонується. Оскільки Росія має геноцидальні наміри. Росіяни не вважають Україну суверенною державою, а український народ – окремим від російського народу. Тому не можна сказати про якусь систему, якщо ця система не буде підтримана інструментами примусу, насамперед, озброєнням. Третій важливий пункт – переговори. Вони влаштовуються не просто для того, щоб зібратися, потиснути один одному руки і про щось поговорити. Перемовини – це такий стан, коли обидві сторони розуміють, що продовження конфлікту не в їхніх інтересах і потрібно знаходити компроміси.
Для того, щоб знаходити компроміси, потрібне поле компромісів
А для того, щоб знаходити компроміси, потрібне поле компромісів. Якщо Росія вважає, що Україна повинна зникнути, як суб’єкт міжнародних відносин, то про який компроміс ми можемо говорити? Про що можуть бути ці перемовини? Тому коли люди кажуть про мир, гарантії безпеки і перемовини, вони використовують ці слова в абсолютно іншому значені, яке не веде ні до чого. Мова може йти тільки про припинення вогню. В цьому питання можливий тиск американців та їхніх союзників на РФ. Звичайно, може бути тиск і на нас, оскільки ми слабка ланка.
А те, що нині каже президент – це не лише його власне бачення майбутнього України. Це не лише бачення його політичної сили. Переважна більшість українців не готові на ті так звані компроміси, які нам хочуть запропонувати, якщо вони не призведуть до сталого, тривалого і справедливого миру.
Формула про сталий, тривалий і справедливий мир
Ця формула українського уряду про сталий, тривалий і справедливий мир означає, що під справедливим миром ми маємо на увазі покарання росіян за агресію, воєнні злочини та акти геноциду. Також росіяни мають заплатити фінансово за відбудову. Якщо цього не буде, звичайно, безкарність буде підштовхувати Росію до наступних злочинів проти нас та європейців. Тому це єдина правильна формула, яка може забезпечити мир в Україні. Коли Росія не зможе насолоджуватися результатами своєї агресії, понесе юридичну і фінансову відповідальність. І звісно ж, гарантією безпеки в нашому випадку є членство в НАТО. Тому я не бачу якихось серйозних перспектив завершення війни таким чином, щоб вона не відновилася після каденції Трампа, чи навіть під час його каденції. Може змінитися й політична ситуація в Європі щодо підтримки України.
