Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Шлюбний договір і свідоцтво про одруження ― різні документи
Чим шлюбний договір відрізняється від свідоцтва про одруження?
Це різні документи. Свідоцтво про одруження засвідчує той факт, що ви перебуваєте у шлюбі з конкретною особою, цей документ є обов’язковим для людей, які вступили в офіційний шлюб. А шлюбний договір ― це угода, що укладається між учасниками, які мають укласти шлюб за місяць або вже перебувають у шлюбі. Після розлучення шлюбний договір не може бути укладеним, він не є обов’язковим і може змінювати порядок спільного майна подружжя або майнових прав та обов’язків з приводу дітей. Цей договір не може категорично суперечити Сімейному кодексу, але дозволяє подружжю на випадок розлучення вирішити наперед, як вони ділитимуть своє майно та фінансово вкладатися у виховання дітей.
"Це парашут, який захищає від додаткових витрат і зберігає добру згадку про стосунки"
Тобто ― все прописано. Які ще привабливі моменти в укладенні шлюбного договору?
Є два основні важелі, які однозначно йдуть у плюс шлюбним угодам. Перший важіль ― ми ніколи не можемо спрогнозувати, що буде завтра. А шлюбний договір ― це не лише захист на випадок розлучення, а фактично він може захистити подружжя від конфіскації державою майна, від протиправних дій з боку рейдерства або недобросовісних бізнес-партнерів одного з подружжя. Так само він може захистити дітей і подружжя, якщо чоловік або жінка помирає у шлюбі. А другий важіль ― шлюбний договір дає гарантію на 98%, що навіть коли настане розлучення, у вас не буде приводу затягнути це розлучення на роки, втягнути у цей процес дітей і родичів, зробити з розлучення сімейну війну. І найголовніше: коли ми розлучаємось, то ми запам’ятовуємо наше пекельне розлучення. А шлюбний договір дає можливість зберегти пам’ять про спільні роки життя. Тому що ви жили десять років, народжували дітей, було кохання й подорожі, а потім усе змазалось, війна, розлучення, борги, суди за дітей та поділ майна ― і ви вже ніколи не будете згадувати першу частину вашого хорошого життя. Є люди, які розуміють, що по суті шлюбний договір ― це парашут, який їх захищає від додаткових витрат: по часу, грошах, судових зборах. І дає гарантію, що у вас збережеться добра згадка про стосунки.
Шлюбний договір має бути укладений у період шлюбу
Чи правильно я розумію, що люди, які перебувають у шлюбі, можуть мати ще й шлюбний договір?
Так, звісно. Щоб укласти цей договір, треба піти до нотаріуса, тому що нотаріальна форма цього договору передбачена законодавством. У мене були справи, коли українці проживали за кордоном, тож ішли до посольства й укладали там шлюбні договори. Тобто ― якщо подружжя навіть не перебуває на території України, це не забороняє укладати шлюбний договір. Головне ― щоб він був укладений у період шлюбу. Якщо ви подали сьогодні на розлучення, то поки воно не набрало чинності, шлюбний договір ще можна укладати.
І в ньому має бути прописано все, щоб не виникало суперечок?
Прописано все, окрім того, скільки разів чоловік має виносити сміття або жінка ― готувати обід. В Україні поки що цього не прописують, тому що ця практика лише починає розвиватися. Але за кордоном люди на старті кохання прописують дуже багато речей, які насправді часто стають причиною для розірвання шлюбу, зокрема прибирання сміття та приготування їжі. Та якщо ви все обговорили на старті ― які проблеми? Ви про все вже домовились. В Україні є лише 17 статей Сімейного кодексу щодо шлюбного договору, він формалізований. Зазвичай це 3-5 сторінок, а інколи 20-30, але це специфічні сім’ї. Загалом, шлюбний договір ― це про гроші: кредити, борги, зобов’язання, про те, чи можемо ми оформлювати відчуження майна за згодою або без, та як відбувається поділ майна, якщо настає розлучення.
Батьки можуть визначити, що вони мають на увазі під словом "діти"
Чи прописані якісь моменти, що стосуються дітей? Наприклад, коли укладається договір, у родині є двоє дітей, а на момент розлучення дітей уже троє.
У класичному шлюбному договорі можна прописувати лише майнові зобов’язання, тобто аліменти й додаткові витрати. Якщо батьки хочуть укласти детальний договір ― з ким будуть проживати діти; як вони будуть переміщуватися до іншого з батьків, якщо діти навчаються за кордоном, тощо ― тоді варто укладати окрему угоду по дітях та окремо шлюбний договір. А якщо цих нюансів не так багато, можна укладати змішаний договір.
Батьки можуть визначити, що вони мають на увазі під словом "діти". Якщо у них є діти від попереднього шлюбу, то вони можуть прирівнювати і витрачати кошти на нерідних дітей, як на своїх. Крім того, є діти, що народжуються і природним способом, і шляхом ЕКО, і сурогатного материнства, є також усиновлені діти. Кількість дітей можна передбачити на майбутнє, для цього у нашому Сімейному кодексі є норма: одна дитина не може мати перевагу над іншою. Припустімо, батьки не планували більше двох дітей, але на момент розлучення у них вже троє. Якщо по двох дітях вони прописали аліменти по 500 доларів на місяць, то цей документ може стати доказом у суді, щоб і на третю дитину стягнути розмір аліментів 500 доларів. Адже ― чим третя дитина гірша за перших двох?
"З кожним роком зростає запит цивілізовано вирішувати конфлікти"
Хто це все може продумати і прописати у договорі?
Зазвичай це сімейний адвокат. Коли до мене приходять на консультацію, я завжди пояснюю, що можна вписувати, а що не можна, прошу подружжя спрогнозувати, як вони хочуть, щоб розвивалося життя, чи планують дітей, де планують жити. Зі свого досвіду я точно знаю, які запитання стовідсотково важливі, тому будь-яка перша консультація пов’язана з тим, що я ставлю багато запитань про все. І якщо ґрунтовно попрацювати, то можна виділити моменти, які можна спрогнозувати та які не можна. Але більшою мірою шлюбний договір ― це можливість і майданчик, на якому чоловік і дружина можуть відверто обговорити дуже складні питання.
.jpg)
Катерина Власюк. Фото: facebook
А чи достатньо доросле наше суспільство, щоб укладати шлюбні договори? Бо люди кажуть: "Як це можна передбачити, скільки буде дітей і де ми житимемо? Не будемо про це говорити!"
Теми про забобони ― "боюсь одружуватися, бо колись я розлучилась", "боюсь наврочити, тому не планую своє життя". Це ментальність дитини. Якщо я ― доросла людина, то беру на себе відповідальність. У Сімейному кодексі чітко написано, що шлюб ― це не гра, а взаємні права та обов’язки чоловіка і дружини. Тобто ― якщо хтось у шлюбі збанкрутує або стане інвалідом, інший із подружжя його підтримає. Якщо народяться діти, то не стане питання, хотів я цю дитину чи ні. Ти дорослий і усвідомлюєш, в яких процесах народжується дитина, тож якщо так трапилося, ти просто йдеш працювати і заробляєш на цю дитину.
Отже, в цілому наше суспільство не готове. Але з кожним роком запит на те, щоб цивілізовано вирішувати конфлікти, зростає. Люди, які не мислять, як діти, займають проактивну позицію у своєму житті, розуміють, що життя ― це ковід, війна, смерті, випадковості тощо ― намагаються підстрахувати своє життя. А люди, які досі живуть у радянській ментальності "якщо я підпишу шлюбний договір, то розлучуся", мають магічне мислення. Вони не ставлять собі запитання, що я зробив, аби мої діти жили в родині, де є любов, тепло й повага.
"Рекомендую навіть у цивільному шлюбі укладати такий договір"
А люди, які живуть у неофіційному шлюбі, можуть укладати такі договори?
З точки зору законодавства, на них це не поширюється. Держава каже: спочатку одружися, а потім укладай шлюбний договір. Але ― є "гібридний" нібито шлюбний договір. Якщо пара категорично і свідомо не хоче одружуватися, проте хоче захистити свої фінансові інтереси, то я рекомендую навіть у цивільному шлюбі укладати такий спеціальний договір. Він називається трохи інакше, але для людей це не має значення. Якщо люди звернуться до фахового сімейного юриста, то вирішать усі ці питання.
Чи завжди шлюбний договір стає підставою швидко й цивілізовано розлучитися та зберігати нормальні стосунки? Чи навіть наявність шлюбного договору не завжди дає можливість цивілізовано розійтися, через надмірну емоційність, наприклад?
І так, і так. У мене були випадки, коли люди підписували шлюбні договори, розлучалися, а потім знову сходилися, будували сім’ю, народжували дитину, знову одружувалися. Були люди, які розуміли, що їм тепер немає сенсу розлучатися. Ми всі боїмося відвертих розмов. І через те, що ми мало розмовляємо у стосунках, яким досить багато років, можемо собі такого накрутити! Кожна друга жінка, яка приходить до мене на консультацію, у сто разів перебільшує події у своїй родині. І лише тоді, коли я показую їй документи, витяги із законодавства та фахово її консультую, вона заспокоюється. І розуміє, що її чоловік не є негідником і що раніше вона просто не знала про свої права, через це створювався вакуум ― і вона собі щось вигадувала. Тому люди, які вміють домовлятися, будуть у виграші. У мене був випадок, коли ми проговорили весь шлюбний договір, але пара його не уклала. Проте ці відверті розмови позитивно вплинули на їхні стосунки.
"Ми свідомо беремо на себе тільки ті зобов’язання, які беремо"
А хіба свідоцтво про шлюб не дає юридичних гарантій, запитує наш слухач?
Свідоцтво про шлюб ― це документ, який підтверджує акт реєстрації вашого громадянського стану: від сьогодні ви ― чоловік і дружина. Сімейний кодекс засвідчує, що все набуте у шлюбі майно ділиться 50 на 50. Але як сімейний юрист, що постійно в судах, можу вам сказати, що все ― неоднозначно. Буває так, що суд віддає все майно комусь із подружжя. Або якщо хтось приховує статки, виводить спільне майно, а інша людина від цього не захищена, то під час розлучення розбиваються всі ілюзії. Тому, звісно, Сімейний кодекс багато чого гарантує, але єдина судова практика свідчить, що свої стосунки краще закривати договором. У договорі ви можете прописати дуже багато деталей, він захистить вас від боргів одного з подружжя, від банкрутства бізнесу, від таких випадків, коли діти потрапляють на вулицю, а хтось спивається. Як на мене, зі шлюбним договором завжди все прозоріше. І найголовніше: коли ми укладаємо шлюбний договір, у нас відкриті очі й ми свідомо беремо на себе тільки ті зобов’язання, які беремо. Ніхто не живе в ілюзіях, немає кохання за гроші, тому що ми сіли ― і домовились. Це про чесність.
А чи є якісь недоліки шлюбного договору?
Так, бо не все можна включити у шлюбний договір. Я на старті включала б усе: хто виносить сміття; за коханців ― штраф; якщо жінка не готова на ЕКО, а чоловік погрожує, бо дуже хоче дітей, то має бути якесь покарання. Тоді в нашому суспільстві буде більше щасливих людей, які не боятимуться укладати шлюби.
