Ілюстративне фото з відкритих джерел
"Профспілки – Інститут представництва і захисту"
Чим зараз живуть профспілки, як працюють, скільки зараз українців входять до профспілок і передусім, як велика війна вплинула на можливості роботи профспілок?
Насамперед, профспілки – це частина українського суспільства і найбільше представництво в громадянському суспільстві. Тому живемо так, як і український народ – тими викликами, загрозами і потребами реагувати на ці виклики і загрози. Але зрозуміло, що профспілки є спеціалізований Інститут представництва найманих працівників. Тобто їх основна місія – це представництво і захист прав та інтересів найманих працівників. І ті, які стали членами профспілки, мають особливий статус, тому що працюємо безпосередньо з членами профспілок, представляючи, захищаючи їх інтереси не тільки у колективних відносинах, а й в індивідуальних відносинах, коли щось трапляється з людиною. На роботі травма, невиплати, заборгованість із зарплати, загроза звільнення, скорочення і тут уже вступає в силу Інститут профспілки, який представляє інтереси цього працівника в комунікаціях з роботодавцем, чи з органами місцевої влади, який є замовником цієї роботи, і хто, власне, платить за таку роботу. Тому це Інститут представництва і захисту. Місія абсолютно споріднена з тим, що роблять профспілки в усьому світі. Це визначено і міжнародними актами, до яких приєдналася Україна, і Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності в Україні.
"Ринок праці за 3 роки втратив майже 40% робочих місць"
Інша річ, що війна і впровадження воєнного стану дещо змінила наші можливості. Я би сказав, навіть і обмежила, тому що деякі права, звичайно, були звужені. Був ухвалений спеціальний Закон Про особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану. Зрозуміло, що ми давали до нього свої пропозиції, він ухвалювався буквально на другий день війни і є деякі питання, які відмінні від цивільного стану і можливостей. Зокрема, профспілкам заборонено проводити масові якісь акції, дії, страйки. І також до робітників застосовуються більш суворі вимоги. Але водночас і є плюс з точки зору того, що впроваджено дистанційну форму роботи – те, чого в нас, в принципі, в країні не було. І врешті-решті це теж дозволило країні і ринку праці вийти з дуже складного становища. Тому що ті, хто могли працювати дистанційно, мали можливість виконувати роботу, як за звичайних умов і це дозволило до певної міри зберегти робочі місця.
Але війна – це розруха, це знищення підприємств, знищення інфраструктури, це втрата робочих місць. І ринок праці за ці 3 роки втратив майже 40% робочих місць. Це означає, що ті, хто працював і був членом профспілки, особливо в східних регіонах, південних, де ворог окупував значну частину території, ми втратили профспілкове членство і, звичайно, нас стало менше. Але ми маємо 5 національних об'єднань профспілок, які діють в Україні. І ми оцінюємо, що кількість членів профспілок приблизно становить понад 4,5 мільйона людей. І це приблизно 45% усіх найманих працівників, які є в Україні. Але ми повинні звернути увагу і на те, що профспілки не тільки представляють членів профспілок, а й працівників не членів профспілок. Якщо вони укладають колективний договір, галузеву чи територіальну угоду, то тоді вони представляють інтереси всіх найманих працівників в такій виробничій одиниці. Тобто вони стають захисниками й інших категорій працівників.
"Ми відпрацювали 807 проєктів актів законодавства"
Як можна оцінити ефективність діяльності профспілок? Чи є якась шкала оцінки, як це на практиці можна виміряти?
Кожна профспілкової структура має свої права, обов'язки і повноваження. На національному рівні я представляю Федерацію профспілок України – найбільше профспілкове об'єднання нашої країни. І наша головна місія – це представництво і захист прав працівників і членів профспілок у комунікаціях з урядом, з парламентом, з об'єднаннями організацій роботодавців, які діють на національному рівні. Отже, ми є представницька організація для ведення колективних переговорів, для лобіювання законодавчих ініціатив і пропозицій, або навпаки, проведення аналізу відповідних проєктів актів, які розробляються урядом (проєкти постанов, розпоряджень, наказів), які йдуть на погодження профспілками. І в цьому наша цінність, що ми зберегли соціальний діалог під час війни в комунікаціях з урядом, з організацією роботодавців. До речі, завтра (19 лютого) в нас буде засідання спільного представницького органу профспілок. Ми будемо підбивати підсумки нашої роботи в 24-му році і визначати плани на 25-й рік. І можу сказати, що ми відпрацювали 807 проєктів актів законодавства. Ви ж розумієте, що є проєкти, які вносять зміни до чинного законодавства, а є абсолютно новітні. І це потребує фахових спеціалістів відповідного профілю. Наразі ми ще маємо їх у професійних спілках, або залучаємо з наукових кіл, з інших громадських або дослідницьких центрів для того, щоби паритетно представляти і професійно захищати права.
"Приблизно 40% законодавчих актів ми не погоджували"
Незважаючи на війну, Україна проводить різноманітні реформи. Одні з них викликані об'єктивними обставинами. Україна взяла курс на євроінтеграцію і профспілки підтримали цей курс, навіть на Майдані стояли за те, щоб не дати звернути з цього курсу тоді злочинній владі. Але разом із тим ми розуміємо, що не всі проєкти і рішення будуть достатньо прийняті для українців. Я тут з огляду на те, що є плюси при ухваленні нових актів законодавства, які дозволяють освоювати в майбутньому європейські цінності, соціальні стандарти, соціальні гарантії. Вони, як правило, є більш високі, ніж ми маємо в Україні. Але є деякі такі, які визначають тільки рамку регулювання трудових або соціальних відносин, а далі це вже право країни встановлювати норми. І ми стурбовані тим, що, наприклад, коли наш уряд або депутати розробляють деякі законодавчі акти, вони хочуть їх "приземлити" до директив Євросоюзу або відповідних резолюцій. Але це мінімальні гарантії, а по деяких справах ми просунулися вже вище. І нам треба конче зберегти здобуте, завойоване трудящими України і разом з тим добавити те новітнє, що може підняти рівень захисту, забезпечення прав працівників, їх соціального страхування, і врешті-решт добробуту працівників. Тому тут у нас йдуть досить жорсткі інколи бої. Приблизно 40% законодавчих актів ми не погоджували. До речі, я щойно підписував ще один акт непогодження проєкту постанови Кабінету Міністрів, який стосується про внесення змін до повноважень Державної інспекції праці, де автори цього проєкту намагаються вилучити з повноважень Держінспекції праці аналіз травматизму, професійних захворювань в розрізі галузей і розроблення відповідних превентивних заходів. Адже ви розумієте, якщо політика в цій частині безпеки охорони праці не буде проводитися державою, а бізнес не завжди в цьому дуже зацікавлений, то ми можемо збільшувати кількість людей, які потерпіли на виробництві. Адже у нас і так уже 2,5 млн – це люди, які мають інвалідність. А ми розуміємо, що війна ще буде добавляти. Тому до кожного акту треба бути дуже прискіпливим і уважним. Закон – це складна річ. Потрібно бути фаховим для того, щоб зрозуміти його логіку, побудову, що добре, а що може становити загрозу для тебе. Тому завжди орієнтуєшся на первинну профспілкову організацію. Тобто там, де ти працюєш.
У структурі ФПУ 35 тисяч первинних профспілкових організацій
Це справедливість безпосередньо на робочому місці. Якщо були порушені права або недотримання якихось прав, то це тут і зараз, так?
Так. І людина одразу сприймає це і розуміє, чи стане профспілкова організація і лідер профспілки на її бік, чи послухає роботодавці і, як кажуть, відійде в бік. І в цьому якраз є тест на дійсну представницькість інтересів і захисту. Тому маємо 35 тисяч первинних профспілкових організацій в структурі Федерації профспілок. Це означає 35 тисяч підприємств, установ, організацій, де діють такі організації. І зрозуміло, що ми проводимо відповідні навчання профспілкового активу. Звичайно орієнтуємось на те, щоб демократичні процеси виборів були і люди вибирали собі лідерів, яким довіряють і розуміють, що вони завжди будуть стояти на їхньому боці. І зрозуміло, там, де можливо, не завжди вистачає їм фаху, професійності, ми уже залучаємо тоді профспілкові структури регіонального рівня, галузевого чи з боку Федерації.
"За рік ми відсудили на користь працівників 10,77 млн грн"
За минулий рік, наприклад, Федерація профспілок взяла представництво на захист 7518 людей. В той чи інший спосіб, у кого були проблеми. Із них 142 людини ми представляли безпосередньо в суді. Тому що дати консультацію, пораду – це одне, а скласти грамотну заяву, потім ще представляти як адвокат в суді – це більш високий професійний рівень, який потребує певної практики і знання справи. І за рік ми відсудили на користь працівників 10 мільйонів 770 тисяч 150 гривень. Тобто це конкретні результати.
Григорій Осовий. Фото: facebook/yuri.rabota
"Верховний суд підтвердив, що майно на законних підставах є власністю профспілок"
Останнім часом в інформаційному просторі знову пожвавилася тема майна профспілок. Скільки взагалі такого майна, про яке майно йдеться, яким чином профспілки можуть ним розпоряджатися і про яке майбутнє цього майна ми можемо говорити у середньостроковій перспективі?
Я, до речі, працював ще за радянських профспілок, тому я добре знаю, як формувалося це майно. В Україні було 25 млн членів профспілок. Відраховувався 1% від зарплати. Тоді долар коштував десь 70 копійок. Тобто це були дуже великі гроші. І ці всі кошти за радянської системи спрямовувалися наверх, а потім вже на центральному рівні розподілялися і спрямовувалися на будівництво об'єктів: санаторіїв, туристичних закладів, стадіонів, якихось спортивних споруд, палаців культури тощо. Тобто профспілки за власні кошти і працею членів профспілок розбудовували цю інфраструктуру, яка потрібна була для надання послуг членам профспілок. Це чудово, коли в тебе є база відпочинку, коли ти можеш поїхати в санаторій. До речі, до 90-го року приблизно 1,5-2 мільйони людей щорічно були у санаторно-курортних закладах, на базах відпочинку підприємств або централізовано, які були вже в системі самих профспілок. Чого, до речі, зараз практично немає. Після проведення приватизації, роздержавлення майна, соціальні об'єкти насамперед почали "відчіпляти" від виробництва і казали: "Це нам не потрібно, ви будете працювати, будете мати зарплату і на зарплату ви завжди можете собі купити путівку". Єдине, недооцінили, що зарплата, яка є в нас в країні, не дуже дозволяє.
Отже, майно створено працею і за кошти профспілок. І тут не повинна бути суперечок. Воно було оформлено відповідно до чинного українського законодавства у власність профспілок. Раніше це була колективна власність, а після внесення змін до законодавства воно стало називатися приватною власністю. І Федерація профспілок по об'єктах санаторно-курортного спрямування утворила АТ "Укрпрофоздоровниця". А для тих, що займаються туристичними справами, "Укрпрофтур". Бо ми, як громадська організація, не маємо права займатися комерційною діяльністю. Тобто ми передали ці об'єкти, але стали акціонером і відповідно делегували до складу Наглядової ради своїх представників. Держава визнала право таке. Були спроби прокуратури в інтересах держави і Фонду держмайна це майно вилучити у Федерації профспілок і в акціонерних товариств. Ми пройшли до 1997 року всі судові інстанції і завершилося це розглядом у Вищому арбітражному суді України. І потім Верховний суд відмовив Генпрокуратурі чи прокурорам і підтвердив те, що це майно на законних підставах є власністю професійних спілок.
"Часи змінюються і апетити зростають"
Але часи змінюються і апетити зростають. І коли прийшли до влади "молоді Пщонки-Януковичі" тощо, з'явилися інтереси, якби це майно освоїти. І започаткований був процес. Порушено було 280 кримінальних справ про нібито незаконне заволодіння майном українськими профспілками і його треба передати в державну власність. Але "скидалося" в такий кошик, який потім очевидно мав кудись… І те, що залишилось, на жаль, і сьогодні, і при попередній владі трохи експлуатується. А зараз взагалі чомусь згадали нинішні депутати, нинішній уряд про те, що давайте ми все-таки це майно врешті-решт заберемо в державну власність. Забрати у людей, які його створили?
За роки війни ФРУ розселила і утримує понад 70 тисяч ВПО за власні кошти
Усе повністю майно, чи просто конкретні якісь об'єкти?
Ні, все. Підготовлений законопроєкт, при чому називається він про майно загальносоюзних громадських організацій. Скажіть, де в Україні на 33-му році є загальносоюзна громадська організація? І друге питання, на яке треба дати відповідь – причому тут Федерація профспілок, яка була утворена 6 жовтня 1990 року? Вона не була загальносоюзна громадська організація. Вона стала правонаступником Української республіканської ради профспілок. Не ВЦРПС, а Українська республіканська рада профспілок, яка володіла цим майном. Інша річ, що за радянських часів це називалося управління майном. Тому ми вважаємо, що це неправильний хід, який започаткований з ініціативи… Ми знаємо, хто у владі, хто серед депутатського корпусу це ініціює нібито під благі цілі, а давайте ми заберемо в профспілок, заселимо там внутрішньо переміщених осіб чи військових будемо лікувати. Так ми дали відповідь на це. Федерація профспілок України, як тільки грянула війна, розселила і утримує вже протягом 2 років понад 70 тисяч внутрішньо переміщених осіб за власні кошти, за донорські, які ми отримали від благодійної організації, без жодної копійки держави. Треба подякувати профспілкам, що вони стали захисниками людей, які постраждали. А там переважно літні люди, жінки із дітьми. Тобто ми виконували і виконуємо нині цю місію.
Щодо військових. За 2 останні роки вже більше 15 тисяч військових пройшли реабілітацію в наших центрах. Так навіщо забирати, якщо об'єкти працюють під цю соціально важливу функцію і ціль? Розумієте? Але створюється така спроба "натиснути" на профспілки, може ви будете більш лояльні до реформ, може ще щось. Зрозуміло, що це не годиться для країни, яка рухається в напрямку євроінтеграції, до Європи, де право, справедливість, верховенство закону – це атрибути, які мають бути. І в Брюсселі це теж розуміють, вже посилають сигнали. Із Женеви Міжнародна організація працю каже: "Ну, якщо щось дуже потрібно державі, то потрібно сідати за стіл переговорів з профспілками і визначити, на яких умовах можна таке майно передати чи зробити державно-приватне партнерство. І хай воно працює в інтересах людей". Причому, і найманої праці, бо вони теж страждають на виробництві. Скільки поранених у нас, а скільки людей з інвалідністю вже є і потребують щорічної чи хоча би раз на 3 роки реабілітації. Тобто все можна робити. Потрібно тільки досягти здорового глузду в розумінні, що майно як слугувало людям, так і має надалі їм слугувати.
НАГАДУЄМО, ЩО УКРАЇНСЬКЕ РАДІО ― ВІДКРИТИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ДИСКУСІЙ. ЗА БАЖАННЯ, ОФІС ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ, ФОНД ДЕРЖМАЙНА МОЖУТЬ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ДУМКУ СТОСОВНО МАЙНА УКРАЇНСЬКИХ ПРОФСПІЛОК ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ.
