Мачей Янчак у студії Українського Радіо
"Дійсно, я є тим, кого зазвичай називають кар'єрним дипломатом"
Пане Мачею, ви були призначені на посаду голови Офісу Ради Європи в Україні 1 вересня 2023 року, тобто за кілька днів виповниться півтора року, як ви перебуваєте в Україні. Ви походите з Польщі й перед призначенням в Україну посідали кілька керівних посад у структурах ООН. Можете стисло розповісти про ваш бекграунд?
Передусім, дуже дякую за запрошення на Українське Радіо. І я хотів би сказати, що для мене є великим задоволенням і честю служити та представляти Раду Європи тут, в Україні вже півтора року в дуже важливий період. Дійсно, я є тим, кого зазвичай називають кар'єрним дипломатом. Я також, як ви сказали, є громадянином Польщі. І вже багато років працюю в Міністерстві закордонних справ Польщі. Закінчивши Національну школу державного управління, я перейшов на роботу в міністерство. Моє перше місце роботи було в Женеві, в офісі ООН. Потім я працював у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Я займався проблемним регіоном Сахелю та Північної Африки. А потім я також працював у польській місії при ООН в Нью-Йорку під час першого головування Польщі в ЄС. Потім я був заступником директора з прав людини в МЗС Польщі. І мене відправили до Страсбурга працювати в нашому постійному представництві при Раді Європи.
І тут почалася моя пригода, я б сказав, з Радою Європи, яка триває вже шість років у Страсбурзі, а зараз півтора року вже в Україні.
"Рада Європи – це не Європейський Союз"
Поговорімо про Раду Європи. Ця організація була заснована 1949 року десятьма країнами, зараз до її складу входять 46 держав, серед яких Україна.
Дійсно, Рада Європи вже досить давно на сцені. І скажу вам відверто, це дуже важлива організація. Діяльність Ради Європи ґрунтується на трьох основних принципах:
1. Права людини
2. Демократія
3. Верховенство права.
Треба сказати, що не для всіх все ще є очевидним, що Рада Європи – це не Європейський Союз. Для нас це може бути очевидно, але багато людей на вулицях різних міст Європи, можливо, навіть у Страсбурзі, коли ви запитаєте їх, не зможуть відрізнити одне від одного. Але я впевнений, що одним з елементів або сферою діяльності Ради Європи, яку всі визнають, є діяльність і важлива роль Європейського суду з прав людини. Цей суд, який відомий як захисник прав громадян країн-членів Ради Європи, на мою думку, відіграв величезну роль у забезпеченні захисту прав людини в країнах-членах. Але справа не тільки в цьому. Суд – перлина в нашій короні.
Але у нас також є низка конвенцій, на варті яких стоїть суд. Передусім зазначимо Європейську конвенцію з прав людини, з якої, звичайно, все почалося. Але у нас є низка інших конвенцій, деякі дуже специфічні, деякі стосуються дуже конкретних сфер.
Деякі з них більш відомі, наприклад, Стамбульська конвенція, до якої Україна приєднається у 2022 році. Отже, це перша частина діяльності Ради Європи – встановлення стандартів – стандартів, на які орієнтуються багато країн-членів і яких усі дотримуються. І це те, що ми прагнемо просувати. Далі йде моніторинг цих стандартів. Тому що стандарти, якщо вони просто написані на папері, не варті більше, ніж папір, на якому вони написані. Тому нам потрібні органи, які будуть стежити за виконанням цих стандартів. І це, наприклад, GRECO – орган, який займається спостереженням за питаннями, пов'язаними з корупцією.
У нас є орган, який пов'язаний з моніторингом виконання Стамбульської конвенції. І складається з експертів, які бачать прогрес, який робить Україна і будь-яка інша країна, яка є членом, учасником Конвенції. Прогрес, який вони роблять у виконанні Конвенції.
І є третій дуже близький мені елемент, бо я голова офісу тут, в Україні. Це сфера співпраці. Співпраця у допомозі конкретній країні, в цьому випадку Україні, у впровадженні цих стандартів. Тобто, це не просто питання моніторингу і критика на кшталт "що ви не зробили цього, ви не зробили того, або ви повинні зробити це". Це також питання демонстрації того, як впроваджувати стандарти і що для цього потрібно зробити.
Ми допомагаємо Україні на місцях впроваджувати ці стандарти через наші проєкти. Отже, як бачите, ці три елементи, ці три стовпи й ці три кити нашої діяльності є основою того, що ми робимо. Але також важливо пам'ятати, що Рада Європи швидко відреагувала на те, що сталося три роки тому. Вона швидко відреагувала на повномасштабну агресію Російської Федерації проти України. Передусім, дуже швидко виключивши Росію зі свого складу.
Це був дуже рішучий крок. Після того, як Росію виключили, я, до речі, не впевнений, чи хтось ще з міжнародних організацій спромігся так вчинити. Але це окрема тема.
Другим кроком було надання конкретної допомоги Україні в нових драматичних обставинах повномасштабної агресивної війни. І тоді ми у тісній співпраці з українською владою та іншими зацікавленими сторонами розробили План дій для України. Стійкість, відновлення, реконструкція. Це три ключові слова, які є в назві цього Плану дій і які втілюють характер нашої підтримки. Підтримки для того, щоб Україна змогла пройти через цей дуже складний етап і при цьому залишитися сильною сучасною країною, яка модернізується, будує сильні інституції на шляху до Європейського Союзу.
Чому Україні важливе членство в Раді Європи
За кілька років Рада Європи відзначатиме вже 80 річницю від дня заснування, а цьогоріч восени виповниться 30 років від вступу України до Ради Європи. Цей шлях наша країна розпочала 1992 року, зрештою, спромоглася вступити в 1995 році. Чому для України – молодої незалежної держави – було важливо стати державою-членом Ради Європи?
Передусім, вітаю Україну з цим дуже важливим ювілеєм. 30 років – це вже чималий термін. Чому для України було важливо вступити до Ради Європи? Зробімо крок назад і подивимось на роль Ради Європи у супроводі країн-членів у досягненні високих стандартів демократії, прав людини та верховенства права.
Якщо подивитися на приклади багатьох країн-членів ЄС зараз, зокрема й моєї рідної країни, то першою амбіцією, першим прагненням було приєднатися до Ради Європи, щоб здійснити перехід від того, що було тоді комуністичними країнами, до демократичної Європи, а потім мати можливість приєднатися до ЄС. Звичайно, зараз, через 30 років, ситуація в Україні інша. Ніхто вже не пам'ятає про комунізм чи Радянський Союз. Але і у випадку України Рада Європи може слугувати певним етапом модернізації її системи, її інституцій та досягнення європейських стандартів, що дозволить в контексті переговорів з ЄС досягти достатнього прогресу в певній часовій перспективі для вступу до ЄС. Отже, це одна з причин вступу до Ради Європи – модернізувати свої інституції, зміцнити їх, використати досвід і знання, які Рада Європи мала в роботі з іншими країнами-членами в минулому, щоб зробити цей шлях до Європейського Союзу простішим і швидшим для України. І знаєте, чому це було важливо? Я вже згадував про Європейський суд з прав людини, який пропонує захист громадянам України і всім, хто перебуває на території України, до речі, захист їхніх прав людини. Насправді, якщо подивитися на кількість справ, які реєструються в Європейському суді з прав людини, то Україна посідає досить високе місце за кількістю цих справ. Що це означає? З одного боку, це означає, що є певні проблеми, які люди бачать, і вони готові звертатися до Європейського суду з прав людини зі скаргами на певні проблеми. Але з іншого боку, це означає, що вони знають про свої права, що вони знають про цю можливість і готові використовувати цей європейський інструмент для захисту і просування своїх прав. Тож це, на мою думку, дуже позитивний і дуже сильний сигнал.
Ще одне з досягнень України за допомогою Ради Європи – децентралізація. Це була одна з найбільших історій успіху в усій Європі. І я думаю, що в цьому експерти Ради Європи відіграли досить значну роль. Тож зараз для Ради Європи також важливо допомогти Україні не зупинитися на цьому шляху. Ми провели реформу децентралізації, яка була успішною. Зараз у нас війна, тому є певні тенденції до рецентралізації деяких повноважень, що, звичайно, зрозуміло. Здається, всі це розуміють. Але, з іншого боку, ми тут як Рада Європи для того, щоб допомогти Україні не збитися з курсу після війни, повернутися назад і повернути прерогативи та можливості органам місцевого самоврядування, щоб вони могли виконувати свої функції так, як вони це робили до війни. І пам'ятаймо, що ці органи самоврядування відіграли важливу роль у відсічі російській агресії.
Дуже скоро після повномасштабної агресії відбувся саміт глав держав та урядів у Рейк'явіку. Головною причиною проведення цього саміту була, в основному, ситуація в Україні. І одним з відчутних результатів стало створення реєстру збитків для України, який має стати першим кроком до конкретного і важливого механізму компенсації для України. Ми ще не дійшли до цього, але це процес, над яким ми працюємо. Отже, я навів лише кілька прикладів, як трохи більш історичних, так і більш сучасних, про те, чому для України важливо бути членом Ради Європи.
Мачей Янчак у студії Українського Радіо. Фото: Дмитро Ласкавий / Офіс Ради Європи в Україні
Спеціальний Трибунал
Можливо, одна з найважливіших тем для нас – це Спеціальний Трибунал, який має постати цього року під егідою Ради Європи. Раніше тривали дискусії щодо модальності створення Трибуналу, зрештою, є розуміння, що він має постати під егідою Ради Європи. Два тижні тому генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе розповів, що коаліція держав, які займаються створенням спецтрибуналу, вже знайшла компроміси і рішення з усіх важливих питань. Тож вже цього року Спецтрибунал має побачити світ. Сподіваємося, якомога швидше. Поділіться, будь ласка, деталями щодо процедури створення Трибуналу та його ключових завдань.
Притягнення до відповідальності за вчинені Росією злочини в Україні є одним з ключових пріоритетів нашого нового генерального секретаря. Це також було пріоритетом нашого попереднього генерального секретаря, пріоритет для організації в цілому. І ми робимо багато речей для досягнення цієї мети. Я вже згадував про реєстр збитків, який працює в Гаазі, а також тут, із невеликим сателітним офісом у Києві.
Реєстр збитків – це одне, але, як ви справедливо зазначили, 4 лютого наш генеральний секретар Алан Берсет, оголосив і привітав важливий крок до створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Отже, відповідаючи на цю частину запитання, цей трибунал буде займатися злочином агресії проти України. І він буде, як ми зараз бачимо, в межах Ради Європи.
Нещодавно на 13-му засіданні так званої ключової групи старших юридичних експертів були представлені основи, фундамент, правові засади спеціального трибуналу, зокрема ключові елементи статуту. Як відомо, в будь-якому юридичному документі статут завжди є найважливішим, основоположним документом. Так було і з Лондонським статутом, коли створювалася Рада Європи. Це завжди найскладніша частина роботи для юристів, які розробляють такі документи. Отже, я думаю, що це дуже важливий крок, і це також дуже конкретне досягнення і важливий внесок Ради Європи в концепцію відповідальності. Почекаймо ще деякий час, перш ніж говорити про деталі, тому що я думаю, що певні елементи потребують доопрацювання ще на цьому етапі.
Що ще ми робимо для сприяння відповідальності як Рада Європи. Тому що реєстр збитків – це одне, а спеціальний трибунал щодо злочину агресії – це інше, і я дійсно щиро вірю, що він запрацює досить скоро. Ще один елемент – це документування воєнних злочинів, жахливих воєнних злочинів, які Російська Федерація скоїла на території України. І ми намагаємося допомагати нашим українським партнерам документувати ці злочини, документувати їх також з використанням електронних доказів. У нас є спецпроєкт, який називається CyberUA або CyberUkraine, через який ми допомагаємо нашим українським партнерам збирати електронні докази воєнних злочинів, а також робити так, щоб ці елементи, фрагменти електронних доказів мали силу в суді. Це також дуже важливо, це відносно нова сфера експертизи, і я думаю, що саме тому вона особливо важлива для питання відповідальності за злочини, скоєні Росією в Україні.
Тому ми намагаємося посилити спроможність щодо електронних доказів воєнних злочинів. Ми навчаємо слідчих, прокурорів та правоохоронців працювати з цими доказами воєнних злочинів. Ми також беремо дуже активну участь, і я б назвав це ще одним елементом цього процесу притягнення до відповідальності. Ми беремо участь у дискусіях щодо створення Комісії з розгляду претензій у Нідерландах, в Гаазі. І ця комісія буде займатися претензіями, які були зібрані Реєстром збитків. Отже, один з варіантів, який зараз обговорюється, полягає в тому, що Комісія з розгляду претензій буде заснована на Відкритій конвенції Ради Європи. Але дискусії щодо кращого правового формату для створення Комісії з розгляду скарг все ще тривають.
У загальних рисах цей Трибунал часто називають "Трибунал проти Путіна". Чи є шанси побачити персонально Путіна, як кримінального злочинця, серед засуджених за підсумками роботи цього Трибуналу? Й як ми можемо забезпечити фізичне притягнення Путіна до відповідальності?
Слухайте, це, очевидно, інший випадок, коли ми говоримо про спеціальний трибунал щодо злочину агресії в Україні. Я розумію бажання моїх українських слухачів якомога швидше поставити президента Путіна перед судом. І я думаю, що це виправдані вимоги або виправдані потреби українського народу. Але я боюся, що не зможу дати вам конкретну відповідь, як і коли це стане можливим. Ми, звичайно, повинні дивитися також на політичну ситуацію і ситуацію в цілому, яка є дуже динамічною і змінюється щодня.
Отже, я хотів би дати вам дуже конкретну відповідь як громадянин Європи, громадянин Польщі, друг України і державний службовець, який працює в Раді Європи. Але боюся, що на даному етапі нам доведеться зосередитися на тому, щоб просувати роботу над створенням спеціального трибуналу. А потім подивимося, наскільки він буде ефективним і кого можна буде поставити перед трибуналом. Будемо рухатись покроково. І сподіваюся, що він відіграє свою роль у здійсненні правосуддя над Україною за злочин агресії, вчинений Росією.
Чи політика впливає на цей процес? Я маю на увазі, якою є позиція США щодо цього Трибуналу й щодо притягнення Росії та персонально Путіна до відповідальності? Тому що зараз ми бачимо досить контроверсійні заяви, що лунають зі США щодо Росії та Путіна? Як це впливає на процес заснування Трибуналу?
Я не політик, я державний службовець, тому не хочу надто заглиблюватися в політичний опис реальності, хоча, можливо, колись ми могли б зустрітися за кухлем пива і обговорити це. Але сьогодні, будь ласка, дозвольте мені не робити занадто багато політичних коментарів, тому що це не моя роль. Але я вважаю, що Рада Європи, а також її союзники, тому що ви повинні знати, що Рада Європи складається, як ви сказали, з 46 країн-членів, але є також країни-спостерігачі.
Одна з них, про яку ви згадали, дуже важлива держава-спостерігач за океаном, США, завжди відігравала дуже важливу роль у діяльності Ради Європи в багатьох різних сферах. Тож я щиро сподіваюся, що так буде і надалі, і я думаю, що це так, я можу з упевненістю сказати, і я дійсно вірю, що ми продовжимо працювати разом над реалізацією цілей Ради Європи, а це передусім реалізація наших цінностей. Тому що ми будували цінності, і ми повинні дотримуватися курсу на реалізацію цих цінностей. Отже, це те, як я можу відповісти на це питання.
Роль ПАРЄ
Парламентська асамблея Ради Європи є одним із найпослідовніших органів у засудженні агресії РФ. Є низка резолюцій, в яких режим РФ названо терористичним; в яких вказано, що деколонізація РФ є передумовою сталого миру. 30 січня ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій виклала свої принципи щодо мирних переговорів із РФ. Чи ці принципи є досяжними за поточних обставин?
Важливо не забувати, що ми є організацією, яка має два статутні органи. Один з них – Міжурядовий комітет міністрів, який ухвалює політичні рішення. Але у нас також є міжпарламентський статутний орган – Парламентська асамблея. І я маю сказати вам також з моєї попередньої роботи в Страсбурзі, що делегація України в Парламентській асамблеї в Страсбурзі є чи не найбільш активною з тих, що я коли-небудь бачив. Маю щиро зізнатися, що було дуже приємно бачити, як вони працюють пліч-о-пліч. І також важливо відзначити, що ця делегація складається як з представників правлячої партії, партії державних службовців, так і з опозиційних партій.
І, опинившись там, вони всі працюють разом під керівництвом Марії Мезенцевої, яка зараз є головою делегації Парламентської асамблеї. Вони працюють разом, щоб просувати інтереси України на форумі Парламентської асамблеї Ради Європи. І роблять це надзвичайно ефективно, тому їхньою роботою там можна дійсно пишатися як українцям. І всі, я думаю, це помічають. Ще до повномасштабного вторгнення так було, але після 2022 року це явно посилилося. Отже, Парламентська асамблея, як ви знаєте, також є політичним органом. І парламентарі виступають з ініціативою ухвалення різних резолюцій, різних рекомендацій. І я думаю, якщо я не помиляюся, понад 30 таких документів було прийнято з лютого 2022 року. Але деякі з них, ви знаєте, були пов'язані, наприклад, із забороною участі російських і білоруських спортсменів в Олімпійських іграх.
Отже, вони бувають різної спрямованості. Або була ще одна ініціатива, в якій Парламентська асамблея закликала країни-члени Ради Європи визнати Путіна, про якого ви згадували раніше, нелегітимним після закінчення його нинішнього президентського терміну, і припинити з ним усі контакти. Також, здається, в січні минулого року Асамблея закликала міжнародну спільноту співпрацювати з Україною з метою ідентифікації, визначення місцезнаходження та повернення дітей в Україну. Це дуже важливий заклик, особливо в ситуації, коли так багато дітей було депортовано до Росії. Ми також закликали Парламентську асамблею ухвалити резолюцію щодо використання заарештованих російських активів, що також є важливим елементом нинішніх публічних дебатів у Європі та за її межами. Я навів ці приклади, щоб ви могли побачити, що це політичний орган, і деякі з цих ініціатив є більш ефективними, ніж інші. Деякі менш ефективні. Але важливо, що вони використовуються для того, щоб зберігати сильний тиск на Російську Федерацію, а також для того, щоб тримати в центрі уваги громадської думки в усьому світі, або принаймні в Європі, ситуацію в Україні. І я думаю, що це все для того, щоб ми не забували або не закривали очі на те, що відбувається і з якими проблемами стикаються українські громадяни тут, на місці. І в цьому полягає роль цих резолюцій. Чи можуть деякі з них бути виконані слово в слово? Я залишаю вам судити про це. Деякі з них, напевно, ні. Але, як я вже сказав, це не їхня унікальна роль. Тут також стоїть задача зробити політичний маніфест, політичну заяву і сказати світові: "Дивіться, це важливо". Це для нас є пріоритетом. Ми повинні допомогти українським дітям повернутися додому. Це пріоритет для нас, щоб міжнародна спільнота надавала допомогу Україні. Тож чи будуть результати цих резолюцій задовільними? Можливо, і не всі з них. Але важливо продовжувати цей процес.
Як Рада Європи підтримує Україну на шляху її вступу до ЄС
Невдовзі мають розпочатися переговори між Україною та ЄС щодо вступу. Очікується, що цього року мають відкрити кілька кластерів. Щонайменше три: два за польського головування, один за данського, а можливо і всі кластери протягом року – це досить амбітний план. Як Рада Європи підтримує Україну на шляху її вступу до ЄС?
Це ключове питання. Це великий досвід допомоги країнам на шляху до членства в ЄС. І через роботу наших проєктів ми намагаємося сприяти цьому процесу і в Україні. Ви згадали різні розділи. Почнімо, мабуть, з першого, так званих основ, пов'язаних з верховенством права. Як ви вже могли чути, це один із стовпів нашої організації – верховенство права. І сфери, в яких ми підтримуємо Україну, дуже конкретні і їх багато. Почнімо, можливо, з реформи судової системи. Це те, що має першорядне значення для будь-якої країни, яка прагне стати членом ЄС, –мати незалежну, але водночас ефективну судову систему.
Чесно кажучи, це було складним завданням для України, але також і для багатьох інших країн-членів. І це те, в чому ми відіграємо важливу роль, підтримуючи наших українських партнерів у реформуванні системи. Ми також підтримуємо прокурорську сторону у впровадженні та закріпленні в ментальності, а головне – в системі, підходу, орієнтованого на потерпілого. Це те, що є ключовим на шляху до ЄС. Це дуже важливо для ЄС, цей підхід, зорієнтований на жертву. Але що ще ми робимо? Ми також допомагаємо навчати правоохоронні органи поважати права людини. Це також те, на чому ми спеціалізуємося і чим ми дуже пишаємося. Ми просуваємо та сприяємо через різні ініціативи безпеці журналістів та незалежності ЗМІ, що також, на мою думку, є важливим кроком на шляху до інтеграції в ЄС.
Іншим прикладом є намагання допомогти Україні боротися з такими негативними явищами, як відмивання грошей або фінансування тероризму, що є лихом для багатьох країн. І ми робимо це також через наші проєкти. Отже, це просто декілька прикладів, які я можу навести.
Ми також намагаємося допомогти Україні досягти найвищих стандартів у питаннях прав меншин. І я вважаю, що ми робимо досить хорошу роботу, співпрацюючи з різними партнерами.
Отже, я навів вам кілька прикладів того, що ми робимо для того, щоб допомогти Україні бути готовою до переговорів щодо фундаментальних принципів і особливо верховенства права, що є нашою основною сферою експертизи.
Які ключові реформи ще потрібно впровадити Україні для посилення демократичних стандартів та верховенства права?
Дивіться, коли ми говоримо про ефективну судову систему, вона повинна містити певні елементи. Вона має бути незалежною. Тобто, вам потрібно мати сукупність незалежних суддів, прокурорів, адвокатів. Тож ми, безумовно, зробили свій внесок у це. Ви знаєте, і коли я кажу, що система, судова система і система правосуддя в цілому повинна бути ефективною, я маю на увазі, що не може бути ситуації, коли у вас із будь-яких причин є величезна кількість вакантних посад серед суддів.
І я повністю усвідомлюю, що ми говоримо про ситуацію в країні, яка перебуває у стані війни, в якої пріоритет – вижити і боротися за свою незалежність. Але ми водночас намагаємося допомогти нашим українським партнерам пам'ятати про те, що судова влада, система, система правосуддя в широкому розумінні повинна бути ефективною. Тобто, у нас не може бути вакантних посад суддів, прокурорів. Сьогодні вранці я зустрічався з одним з наших партнерів, який відповідає за дисциплінарні та кваліфікаційні питання, пов'язані з прокурорами. І я дізнався, що все ще не вистачає 1 000 суддів, прокурорів, вибачте, 1 000 прокурорів від тієї кількості, яка насправді необхідна. Тобто, з 9 000 посад прокурорів у вас не вистачає 1 000 прокурорів. І дуже схожа ситуація була лише кілька місяців тому з суддями. Отже, ви знаєте, це те, що потрібно вирішувати дуже швидко. І ми намагаємося це зробити. Я не знаю, чи бачили ви нещодавно, що група експертів Ради Європи з питань корупції, опублікувала свій звіт по Україні. І вони в основному відзначили прогрес, досягнутий завдяки виконанню попередніх рекомендацій. Здається, в попередньому звіті містилася 31 рекомендація. І з них 18 були повністю виконані, а 11 – частково. Отже, дві рекомендації не були виконані. Це ознака прогресу. І я думаю, що це хороша демонстрація того, як Україна намагається вирішувати певні проблеми, зокрема проблему корупції, з якими ви стикнулися, і з якими стикнулися багато інших країн.
Працюємо наполегливо. Попереду ще багато роботи, щоб врешті виконати усі рекомендації. Як у випадку з GRECO. Але я можу з упевненістю сказати, що багато чого вже зроблено, з хорошим підходом і в гарному темпі. І по мірі наближення переговорів з ЄС цей темп буде зростати. Деякі з викликів я вже згадував. Питання меншин. Також Україна була дуже відкритою і дуже поступливою в плані виконання вимог, що випливають з Рамкової конвенції про національні меншини, яка також є ще одним стандартом Ради Європи.
Це означає, що наш закон щодо національних меншин визнано як такий, що відповідає усім стандартам?
Я маю на увазі, що Рада Європи та її держави-члени мають певні стандарти, яких потрібно дотримуватися. Є Рамкова конвенція про національні меншини, але є також документ про мови меншин. Тому говорити про те, що все в повному порядку, було б, мабуть, передчасно. Тим більше, що ви знаєте, що це питання має певну політичну складову. Як відомо, деякі держави-члени, які є сусідами України, особливо зацікавлені в реалізації прав меншин. І деякі з них можуть по-різному дивитися на те, чи були виконані деякі стандарти, чи ні. І вони можуть висунути деякі додаткові вимоги щодо подальшого прогресу. Тож, як я вже казав, це все ще, робота в процесі. Але в цілому прогрес в Україні в тих сферах, які ми обговорювали, відбувається. І я думаю, що це позитивна оцінка, яку ми можемо зробити на даному етапі. Як я вже сказав, ще багато чого треба зробити. Але, знаєте, на цій планеті немає жодної країни, яка була б ідеальною. Це стосується і України.
План дій Ради Європи для України "Стійкість, відновлення та відбудова" на 2023-2026 роки
Ви згадали про План дій Ради Європи для України "Стійкість, відновлення та відбудова" на 2023-2026 роки. Чи могли б ви більше розповісти про його імплементацію. Що вже зроблено й які плани на наступні два роки?
Дійсно, наш план дій – це дійсно рамковий документ, за яким наразі ми реалізуємо 36 різних проєктів. І це найбільший план дій в історії нашої організації. Коли я приїхав сюди 23 вересня, в нашому офісі працювало 60 співробітників, які за моєї допомоги відповідають за реалізацію цих проєктів. Зараз у нас понад 85 співробітників, які працюють над реалізацією цих різних проєктів. Також бюджет нашого плану дій, який становив приблизно 50 мільйонів євро, коли він був створений, через попит українських партнерів зараз зріс до 67 мільйонів. Але я наведу лише кілька дуже коротких прикладів.
Реформа системи правосуддя, про яку я вже згадував. Контекст судової системи, а також контекст кримінальної юстиції, включаючи законодавчі зміни в прокуратурі, є важливою частиною наших проєктів. Але ми також допомагаємо юристам розвивати свої здібності та знання. У нас є дуже популярна в Україні програма HELP. Вона означає "Освіта в галузі прав людини для юристів" (Human Rights Education for Legal Professionals). Тобто юристи, прокурори, адвокати проходять навчання за програмами Ради Європи щодо стандартів Європейської конвенції з прав людини, а також інших стандартів Ради Європи. І фактично Україна і українські учасники посідають друге місце серед усіх країн-членів Ради Європи. Ми допомогли посилити свободу ЗМІ, та створення суспільного мовника Суспільне, звичайно, також є одним з наших досягнень.
Дозвольте навести приклад, як ми намагаємося залучити людей до життя своєї країни, а також до життя місцевих громад. Наприкінці минулого року, ми організували перші в Україні Громадські Асамблеї у Звягельській та Славутицькій громадах, де люди в громадах зібралися, щоб обговорити і прийняти рішення та рекомендації для влади про те, як вони хотіли б, щоб їхні гроші, гроші їхньої громади, були витрачені. Отже, дорадча демократія – це те, що має сильну традицію в Україні, ще з козацьких часів і раніше, але це також те, що набуває все більшого значення в сучасній Європі.
Крім того, ми провели низку заходів і реалізували низку проєктів для підтримки людей, які постраждали від війни, таких як внутрішньо переміщені особи або ВПО і репатріанти, люди, які втратили свої домівки, і у нас є спеціальний проєкт, який займається ефективними житловими рішеннями для людей, які постраждали від війни.
Отже, загалом, і це лише частина діяльності, я міг би продовжувати говорити про 36 проєктів. І що важливо – ми намагаємося адаптуватися до поточних потреб України.
Мачей Янчак у студії Українського Радіо
Роль Ради Європи в захисті та поверненні українських дітей
Ми б хотіли дізнатися більше про роль Ради Європи в захисті та поверненні українських дітей.
Очевидно, що це дуже драматична ситуація. В грудні минулого року до України приїздив наш генеральний секретар, і я супроводжував його до одного центру з омбудсменом Дмитром Лубінцем, де ми зустрічалися з дітьми, молодими дівчатами, які були незаконно депортовані до Росії. Вони давали свої свідчення про те, як цей досвід змінив їхнє життя. І їм також було дуже важко говорити відверто, але врешті-решт вони змогли. Те що ми почули, стало величезним емоційним навантаженням. Саме тому міжнародна спільнота повинна зробити все можливе, щоб допомогти повернути цих дітей з Росії, а також допомогти їм реінтегруватися в суспільство після цього травматичного досвіду.
І коли генеральний секретар відвідав нас, він згадав, що створить нову роль в організації, нову посаду, важливу посаду, і він зробив це 5 лютого. Пан Берсе призначив спеціального представника з питань повернення дітей із Росії. Генеральний секретар Берсе призначив Тордіс Гільфадоттір Спеціальною посланницею щодо ситуації з дітьми України, і це колишній міністр закордонних справ Ісландії, яка була присутня під час саміту в Рейк'явіку. Вона виконуватиме цю роль спеціального представника, і основним її завданням буде підвищення обізнаності про виклики, з якими стикаються діти в Україні, на зразок тих, про які я щойно розповів, а також підвищення обізнаності про стандарти Ради Європи та ініціативи, що стосуються дітей, для підтримки дітей.
Спеціальна посланниця – це нова роль, але ми намагалися допомагати українським дітям, які не перебували в Росії, а перебували в країнах-членах Ради Європи, це ми можемо зробити. Нам як організації було важко повертати дітей з Росії. Це те, в чому інші організації, як, наприклад, МКЧХ, відіграють дуже важливу роль. І Дмитро Лубінець докладає чимало зусиль у цьому за допомогою деяких інших держав. Але ми намагалися координувати підтримку тих дітей, які перебувають у країнах-членах Ради Європи, іноді без законних опікунів, іноді їхня ситуація дуже складна, іноді люди просто не знають, де вони перебувають, звідки вони приїхали. Тож цей тип підтримки ми могли надавати через цю консультаційну групу. Але зараз ми додаємо ще один елемент, і дуже важливою роллю спеціального посланника буде сприяння цій міжнародній співпраці.
Це те, що ми можемо реально зробити на даному етапі. І сподіваюся, що всіх дітей, які були незаконно депортовані Путіним до Росії, одного дня повернуть в Україну. І це дійсно те, над чим ми всі разом повинні працювати, щоб досягти цього.
Переклад Вадима Крамара
Інтерв'ю голови Офісу Ради Європи в Україні Мачея Янчака Українському Радіо слухайте сьогодні, 25 лютого, о 18:07
