Акції проти окупації Росією Криму, Cімферополь, лютий 2014 року. Фото: facebook/Рефат Чубаров
"Це історія про заморозку нації"
Як ви переживаєте окупацію Криму?
Я зростав не тільки на розповідях від дідусів і бабусь про депортацію, але й на розповідях про повернення від моїх батьків. Вони були приблизно моїми однолітками, коли свого часу поверталися в Крим. Це була їхня історія становлення як громадян у Криму. Це болісно для всіх кримських татар, особливо через те, що з 1991 року після проголошення національного суверенітету кримських татар, коли було визначено рух кримських татар і повну підтримку України, є історія з окупацією і неможливість розвиватися повноцінно як нація в Криму. Це історія про заморозку нації. Те, що відбувається після 2022 року – це історія про повне нерозуміння майбутнього. Жити в невідомості страшніше, ніж отримувати якийсь болісний результат на виході.
28 лютого 2014 року в Криму всюди вже були російські військові
Як ви запам’ятали 26 лютого 2014 року? Які думки були тоді?
23 лютого я був ще в Криму, працював на кримськотатарському радіо. Тоді голова Меджлісу зібрав перше зібрання кримських татар на головній площі Сімферополя. Я так розумію, що було передчуття можливої окупації. 24 лютого я поїхав до Туреччини по обміну студентами, а 26 лютого я побачив у новинах, що щось відбувається в Криму. Я мав 28 лютого прилетіти в Крим, але мій літак повертали. Аеропорт Криму був заблокований і не приймав літаки. Через три дні ми таки прилетіли в Крим, де вже всюди були російські військові і люди, завезені з Краснодарського краю, які тримали російські прапори.
Усі у Криму живуть на валізах через страх знищення мосту чи незаконної мобілізації до російської армії
Що ви вкладаєте в явище спротиву окупації? Як не словом, а ділом чинити спротив окупації? Чого бракує в нашому законодавчому полі?
Окрім Меджлісу і Курултаю, які об’єднують нас наразі, це ще й інформація про паспортизацію, про продовження дії документів для громадян, які перебувають в тимчасово окупованому Криму. Це точно те, про що постійно думають громадяни України на цих територіях. Народилася дитина – потрібно робити документ, хтось помер у сім’ї – потрібно робити документ, закордонні, внутрішні паспорти, діджиталізація, яку ми вже пройшли, а в Криму ще не пройшли, онлайн-банкінг і відсутність цифрового підпису та "Дії". Це те, що могло би нас наблизити до мешканців Криму та інших окупованих територій. Усі живуть на валізах через страх знищення мосту чи незаконної мобілізації до російської армії. Деякі люди бояться їхати на підконтрольну територію України через те, що не знають, на які умови приїдуть. Крім того, люди не розуміють до кінця поняття колабораціонізму, чинне в Україні. Вони не знають, хто підпадає під статтю колаборанта. Воно пояснено в законах, але не пояснено простою мовою.
Муслім Умєров. Фото: іnstagram
"Представницький орган кримських татар досі не зареєстрований"
Після 2021 року, коли кримських татар, караїмів та кримчаків визнали корінними народами Криму, даний закон діє лише на 5%. Там досі не зареєстрований представницький орган. Він досі не в українському правовому полі та лежить на столі на підписі у прем’єр-міністра. Рефат Чубаров зазначав наприкінці 2024 року, що президент України Володимир Зеленський наразі знає про цю проблему і буде її вирішувати. Люди ставлять питання, що буде з Кримом і кримськими татарами після завершення бойових дій. Представницький орган не може бути переобраний через окупацію, так само як і не можуть бути проведені місцеві вибори. Проте узаконення цього органу – це великий сигнал для кримських татар, які проживають скрізь, про те, що українська держава зобов’язалася підтримувати свій корінний народ. На цю історію також дивляться інші корінні народи – кримчаки і караїми. Вони менш чисельні, проте для них політичні поштовхи в просторі кримських татар – це сигнал і для них, що про них не забудуть. Тому ми сподіваємося, що наш орган, який нас представляє, буде легалізований.
