Ілюстративне фото: Pixabay
Роздута бульбашка нерухомості
Мати будинок – мрія майже кожного американця. Принаймні так було до економічної кризи 2008 року, коли в одну мить у США луснула бульбашка ринку нерухомості. Дженніфер Батц з Атланти не була винятком і теж усе життя мріяла про власний дім. Постійно шукала можливості хорошого заробітку і врешті-решт стала спеціалісткою з кредитування житла у 2006-му році. Тоді це була дуже прибуткова робота з високими комісійними, адже бум на нерухомість якраз перебував у піковій точці і всі бажали отримати дешевий кредит, навіть не маючи реальних можливостей його виплачувати. Звісно, жінка оформила такий кредит і для себе, не підозрюючи, що доля зіграє з нею злий жарт, в якому очікувана виграшна комбінація фінансових досягнень перетвориться на низку потрясінь і банкрутство.
Напередодні світової економічної кризи 2008 року у Дженіфер Батц діагностують рідкісне захворювання крові. Однак вона продовжує активно працювати, витрачаючи заощадження, а потім і кредитні кошти на своє лікування. Здавалося, що економіка США розвивається семимильними темпами, і спеціалістка з кредитування от-от вилізе з боргової ями – будинки зводяться, кредити оформлюються, Дженіфер отримує хороші комісійні, а клієнти самі вишиковуються в чергу по іпотеку. Того зловісного 2008-го року жінка знову потрапляє до лікарні через хворобу, а в її країні, та й у всьому світі, тим часом стається фінансова трагедія – швидке піке ринку нерухомості. Як наслідок, через місяць Дженніфер Батц вийшла з лікарні банкруткою – без роботи і з шаленими боргами, на її будинок вже було оформлене стягнення, автомобіль вилучений, кредитні картки спустошені. Як жити далі?
Це — про зламану мрію ледь не кожного американця. Це – велика рецесія, передумовою якої насправді була світла і хороша ідея тодішнього американського уряду – подарувати кожному громадянину дах над головою. Розповідає доцент кафедри бізнес-економіки та підприємництва Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Віталій Паздрій:
"Хотіли оживити ринок нерухомості, іпотечного кредиту. Навіть свого часу Біллом Клінтоном було заявлено програму про те, що треба створити приватні домоволодіння. І це дійсно американська мрія мати власний будинок, при чому, саме будинок, з газончиком.
Але, з іншої сторони дуже цікаво глянути на стан, який був протягом 2000-го року з точки зору самої логіки. Звіки це? Ціни на нерухомість дійсно почали зростати. Але, чи справді на це були підстави? Як правило, попит і пропозиція діють завжди. І, перше, це – чи зростав сам попит на будинки? Якщо брати формальні речі, то, ні, не зростав спочатку. Тому що кількість населення США зростала, але досить помірно – на 1% -1,5% в рік. Доходи населення, якщо перерахувати, то вони навпаки, навіть мали невелике скорочення в 2000 – 2007 роках.
Так у чому проблема? Було тоді геніальне рішення спростити умови для цих іпотечних кредитів. До 2000-х років, щоб отримати іпотеку, треба було пройти серйозну перевірку на спроможність повернути кошти, щоб це був стабільних дохід, щоб була якась нормальна застава. Але протягом саме цього періоду досить серйозно знизилися вимоги до самих позичальників. Перестали звертати увагу на ваш дохід. Плюс ще з'явилися так звані субсидіарні іпотечні кредити, коли була плаваюча ставка, прекрасна реклама: бери гроші сьогодні, плати кредит пізніше! Американці побачили, що житло дуже зростає. Справді, з 2001-2002 року до початку 2007 року було зростання більше ніж 90%! Тобто, за 5-6 років ти вкладаєшся, ще й за чужі гроші. Чому б і не спробувати? І навіть ті, хто не мав стабільного доходу, теж брали кредити. Мовляв, я беру 170 000 доларів, моє житло стане 220 000 - 250 000. Тобто, я просто беру, навіть потім продам, щоб мати якийсь певний відсоток".
Така роздута бульбашка нерухомості мала колись луснути. Все тому, що 1995 року президент США Білл Клінтон оголосив про нову стратегію домоволодіння. План був розроблений у такий спосіб, щоб до 2000 року в країні з’явилися 8 млн нових домовласників. Як? За допомогою дешевих кредитів. На початку 2000-х років ціни на нерухомість у США зростали в середньому на 10% на рік завдяки тому, що наприкінці 1990-х були змінені правила видачі іпотечних кредитів. Почали з'являтися іпотечні брокери. На відміну від звичайних банків і агентств нерухомості, ці організації ніким не регулювалися. Банки видавали забагато ризикованих кредитів, уряд не мав необхідного рівня регулювання залученості та контролю за ситуацією – аналізує передумови світової фінансової катастрофи історик-американіст Антон Процюк:
"Така була культура недостатнього регулювання фінансових ринків. Інакше – занадто довіряли банкам і фінансовим установам, довіряли їхнім здатностям оцінювати надійність кредитів, які вони видавали. Це в підсумку призвело до криз. Коли піднялися ціни на нерухомість, це спричинило колапс кількох великих фінансових установ. Найбільшим таким банком був Halliman brothers, це такий великий міжнародний банк. Ніхто не вірив,що він може збанкрутувати, але він у 2008 році збанкрутував. І це потягнуло за собою падіння економіки, тому що з одного боку в результаті удару по банківській системи банки не могли видавати кредити бізнесам на такому ж рівні, як і раніше. З іншого боку, власники нерухомості, які взяли іпотечні кредити за кілька років до того, через підвищення цін на нерухомість, були змушені сфокусуватися на тому, щоб виплачувати борги, замість того, щоб брати кредити і витрачати гроші. Відповідно, економічна активність зменшилася через зменшення кредитів і зменшення витрат простими людьми. І, відповідно, це призвело до кризи".
Ринок CDO: злети та падіння
Суть у тому, що дешеві іпотечні кредити стали чудовим маркетинговим продуктом, на який масово клюнули американці. Однак із часом до перевірених та спроможних платників додалися інші охочі взяти іпотеку на вигідних умовах, але водночас не здатних виконувати отримані разом із новим будинком зобов’язання. Їх називали "проблемними". І частка цих ненадійних платників у загальній масі постійно зростала – пояснює доцент кафедри бізнес-економіки та підприємництва Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Віталій Паздрій:
"Коли разом з хорошими іпотечними кредитами почали домішувати умовно проблемні кредити, були більші ризики до того, що можуть не повернути. Тобто, разом з тими, де 100-% повернуть, тому що у людини хороша зарплата, нормальні доходи і так далі, були й високо ризикові, де можна не повернути ці іпотечні кредити. Це все запакували в одну сферу і почали продавати ці іпотечні кредити так званим соціальним компаніям, щоб підвищити ліквідність, і в певній мірі, щоб перенести ці ризики на інших".
Інакше кажучи, схема була такою: іпотечна компанія видавала кредити умовній тисячі покупців житла за дуже привабливою ставкою в 1-2% річних, яка підвищувалася до більш високої ставки через кілька років. В умовах зростаючої економіки та ринку нерухомості всі новоспечені домовласники вчасно оплачували рахунки за кредити, ризик неплатежів був мінімальним. Приміром, іпотека в 300 тис. доларів під 2% річних і за відсутності першого платежу, становила всього 500 доларів щомісячної виплати. Це – помірна сума для американця, адже володіти житлом стало дешевше, ніж його знімати.
Однак ситуація змінюється і згодом іпотечна компанія повідомляє банку, що цей пакет з тисячі іпотечних кредитів перетворився на борг розміром у 300 млн. доларів, бо все менше людей можуть виплачувати кредити. У відповідь інвестбанки набували боргів іпотечних агентств, здійснювали їхню сек'юритизацію, перетворюючи на іпотечні облігації CDO. Далі ці облігації продавалися інвесторам, які в підсумку отримували частину доходу від виплат власників будинків, або, інакше кажучи, позичальників. Оскільки процентні ставки (а також прибутковість облігацій) у всьому світі були низькими, а прибутковість CDO становила 7-8% річних, то попит на цей вид паперів був величезним. Рейтингові агентства Fitch, Moody's і Standard & Poor's давали рекомендації банкам Волл-стріт як мінімізувати ризики CDO. Банки формували пакети облігацій, де кілька якісних іпотек (тих, що виплачуються) поєднувалися з неплатоспроможними. Загальну картину доповнює статистика. За результатами буму ринок нерухомості США зріс на 124%! З 2001 року до 2006-го включно американці отримали майже 5 трлн. доларів кредитів на придбання нерухомості.
Але всій цій пишності мав настати неминучий кінець, який почався у США восени 2007 року з краху ринку CDO й обвалу цін на нерухомість, а за рік кинув світову економіку до такої глибокої прірви, що й за десятиліття не всім країнам вдалося повноцінно оговтатися. Найцікавіше, що компанії, які видавали ці дешеві кредити, підтримувала напряму держава, – підкреслює доцент кафедри бізнес-економіки та підприємництва Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Віталій Паздрій.
"Держава стимулювала, бо в певній мірі це було досить вигідно, але далі ще було цікавіше. Крім того, що між собою поєднували високоякісні іпотечні кредити і ризикові, ще почали створювати іпотечні цінні папери. Цінні папери є борговими інструментами, які мають забезпечення у вигляді виплат за іпотеками. Тобто, умовно, я купляю чийсь борг, і знаю, що там будуть виплати, але через цю систему. Але на цьому не зупинились: NBS будувалося на інших фінансових ринках не тільки в межах США, але й за кордоном. І для цих спеціальних іпотечних компаній більшість рейтингових агентств ставили дуже високий рівень довіри – так звані "Три Ей Ей". Тобто, це найкращі цінні папери, в які вигідно вкладати кошти, у тому числі довгострокових пенсійних фондів. На це звернули увагу. Плюс – з вищою дохідністю. Пішов другий рівень".
Кредит на погашення попереднього кредиту
Тобто схема з дешевими кредитами працювала доти, доки зростав ринок іпотеки. Якщо раптом хтось не міг заплатити за іпотеку, у нього просто вилучали житло. Але для банку це все одно було вигідно, адже потім він продавав таке майно навіть дорожче, додатково заробляючи! І все було б нічого, якби фінансистам не спала на думку ідея заробляти на кредитних страховках і платити щедрі комісійні тим, хто їх видав. Це призвело до того, що іпотечні кредити почали видавати всім охочим, навіть тим, хто не мав жодної можливості їх виплатити (безробітним, людям із вкрай низькими доходами). Таким чином у 2003-2004 роках була очевидна перегрітість економіки. Злякавшись зростання інфляції, центробанк почав підвищувати ставку, довівши її до 5,25%. А це призвело до того, що брати новий кредит на погашення попереднього стало складно, оскільки відсотки з запозичень стрімко зросли. А така практика теж була масовою.
Оскільки чимала частина оформлених іпотек у США стала проблемною, бо люди просто перестали виплачувати взяті кредити, а маятник економічної кризи продовжував розхитуватися все більше, американці втрачали майно. Його забирали банки за несплату. А в них, у свою чергу, раптово з’явилася величезна кількість відібраних у боржників об'єктів. Через зниження попиту нерухомість продовжувала падати в ціні, а у фінансових структур не вистачало готівки. Більшість їхнього капіталу була вкладена у так звані "сміттєві" іпотечні папери, які абсолютно неліквідні і не мають практичної цінності. Це призвело до кризи ліквідності і банки стали банкрутувати один за одним.
Падіння почалося вранці 15-го вересня 2008-го року з гіганта банку США та однієї з однієї з найбільших фінансових корпорацій світу. Він оголосив про своє банкрутство. На той час банк мав боргів на понад 631 мільярд доларів, що перевищувало ринкову вартість навіть найдорожчих на той час компаній світу – General Electric або Microsoft. Тоді нарешті американський уряд активно включився у врегулювання проблем і таки були спроби зупинити маятник економічної кризи – говорить доцент кафедри бізнес-економіки та підприємництва Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Віталій Паздрій.
"Докапіталізувати якісь банки, підтримати. Але в певний момент часу це вже було неможливо, тому що занадто були великі гроші. На фоні зростаючого ринку із забезпеченням ні у кого не було проблеми. Плюс ще додалися страхування на ці цінні папери. Але коли ринок почав падати, страхові компанії теж стикнулися з проблемою неможливості сплачувати страхові виплати. Уряд США влив дуже неймовірно велику кількість коштів, щоб підтримати основного страхового. США по суті рятували всю фінансову систему від повного краху. А вже після того, як Lehman Brothers збанкрутував, то почали просідати всі інші фондові ринки".
"В один момент 8 трлн доларів просто перестали існувати"
Під час гострої фази іпотечної кризи відбулося і падіння фондового ринку. Індекси США знизилися майже на 10% — Доу Джонсон та S&P500. Для порівняння, більшим падінням може, так би мовити, похвалитися тільки кризовий 1987-й, відомий в історії фондового ринку як "чорний понеділок". Тоді ці індекси падали на понад 20%. Обидві ситуації вважають надкритичними.
У Європі в 2008 році ситуація була ще гіршою. Для ринків Франції, Великої Британії, Бельгії, Австрії та Нідерландів обвал 12 березня став найсильнішим в історії, для Німеччини максимальним з 16 жовтня 1989 року. Але чому обвалився фондовий ринок? Як він був пов’язаний з іпотечним кредитуванням? – пояснює Віталій Паздрій.
"Цінні папери по іпотеці продавалися всім інвесторам плюс пенсійні фонди – це довгострокові кошти. Тому що людина накопичує певну суму грошей, а їх виплачувати треба через 20-30 років. Коли почав обвалюватися ринок нерухомості, фактично втратився цей ефект довіри. Дуже велике навантаження на банки, на інвестиційні фонди. Втратилась довіра до них так само. Банки фактично перестали виконувати свою основну функцію — передаточну. Від людей, які мають гроші, до людей, які потребують кредит. І після цього гроші мали зворотно назад повернутися – від кредитора, до тих, хто дав на депозит. А фактично: я свої гроші віддав, ці гроші пішли у фіктивні цінні папери, а потім вони в один момент перестали мати будь-яку вартість, все! Після цього фондова біржа справді просіла дуже сильно. Капіталізація, фондові біржі впали більше, ніж на 8 трлн доларів! Тобто, просто собі уявити: в один момент 8 трлн доларів у 2007 році просто перестали існувати".
Загальні статки 20-ти найбагатших людей світу за підсумками падіння 12 березня зменшилися на 78 млрд. доларів. Тобто одна проблема накладалася на іншу і люди опинилися не просто в депресії, а у фінансовій прірві, яку потім назвуть найбільшою економічною кризою з часів Великої депресії 1929 року.
Для більшості американців падіння великого банку-гіганта Lehman Brothers стало прозрінням і усвідомленням економічних проблем у країні. Вона миттєво знищила 25 000 робочих місць і спричинила ефект доміно на світових ринках, що призвело до найгіршої фінансової кризи з часів Великої депресії. Майже дев'ять мільйонів американців втратили роботу протягом наступних двох років, як і мільйони інших людей у всьому світі.
А тим часом безробіття зростало не лише у США, а й в європейських країнах. Багато компаній не витримали фінансового тиску й закрилися – говорить Віталій Паздрій.
"Під час кризи і після у розвинутих країнах ЄС, і в США безробіття склало склало 10%. Кожен 10-й не мав місця праці. Це дуже високий показник. В ЄС безробіття піднялося до 9,5%, в Іспанії агресія досягла 18-11%.
Ця криза дуже вплинула на світовий експорт, тому що кожен втратив гроші. Більше ніж на 12% впала світова торгівля. А взагалі одним із таких індикаторів — скорочення кількості операцій між самими людьми. Це сталося і для Китаю, і для Німеччини. Дуже сильна була девальвація валюти. Тому що долар фактично як світова валюта, як валюта забезпечення в певний момент перестав виконувати цю роль. Вся економіка США в певний момент була на грані повного краху".
Криза 2008 року допомогла обратися на пост президента Бараку Обамі
Окрім недостатньої реакції уряду на очевидні економічні проблеми, що з’явилися в реальному секторі економіки, мала місце і політична криза, що відіграла не останню роль у розгортанні фінансової проблеми. Що, зі свого боку, допомогло демократам успішно просунути свою кандидатуру на пост президента, витіснивши республіканця. Про взаємозв’язок економічних криз і політичного рокірування на правлячих посадах говорить історик-американіст Антон Процюк:
"Фінансова криза часто за собою тягне політичну кризу. Я думаю, навіть більша політична криза була в Європі. Але на політику США це теж мало великий вплив. Фінансова криза почалася у 2008 році і це дуже допомогло обрати Барака Обаму. Криза в рік виборів — це завжди дуже не вигідно для правлячої партії, тому що люди пов’язують економічну ситуацію з тими, хто безпосередньо при владі. І, в принципі, Обама й так був фаворитом. Але на фоні фінансової кризи в республіканців не було взагалі жодного шансу виграти вибори.
В підсумку на виборах 2008 року прийшов до влади Барак Обама. У внутрішній політиці він справді був успішним президентом, одним з найуспішніших взагалі за останні десятиліття. Але з іншого боку наслідки кризи затягнулися. І вже у 2010-му році на парламентських виборах це, навпаки, допомогло республіканцям. Тому що люди пов’язували наслідки фінансової кризи з правлячою партією демократів. Президентство все одно, звичайно, залишилося за демократами, за Обамою, але республіканці взяли більшість у палаті представників, взяли більшість місць в Сенаті. І це, відповідно, допомогло привести до влади таких більше радикальних правих, які в певному сенсі, були і передумовою приходу до влади Дональда Трампа вже у 2016-2017 роках".
Населення втратило довіру до уряду республіканців, банківської системи та фінансових інститутів, бо загальні втрати американців були колосальними. От саме в той час і приходить до влади Барак Обама, який обіцяє врятувати країну від кризи. Але не з усіма викликами змогла одразу впоратися команда демократа Барака Обами. Республіканці посилюють свої позиції в уряді, отримують все більше голосів і на наступних виборах до влади приходять досить радикальні праві.
А що ж сталося з великою кількістю будинків, які банки конфіскували у неплатоспроможних позичальників? З 2001 до 2005 року вартість нерухомості, якою безпосередньо володіли домогосподарства, зросла на 10 трлн доларів, під час кризи американці втратили майже 6 трлн дол. від вартості нерухомості, що їм належала. Ці будинки стояли ніби привиди й далі. Активне будівництво в країні або припинилося зовсім, або істотно скоротилося. Однак згодом, через низку державних програм, житловий сектор економіки уряд таки підтримав. Проте Бараку Обамі було важко впроваджувати реформи, адже сенат був республіканським.
Криза, яка зачепила всіх
І навіть через десятки років після світової фінансової кризи 2008 року чимало країн так і не змогли досягти докризових обсягів виробництва. Про це йдеться в огляді Міжнародного валютного фонду "Перспективи світової економіки". Постраждали всі без винятку країни, а Ірландія, Іспанія, Португалія та Греція мали найбільше падіння ринку нерухомості. У Греції криза спричинила глибоку фінансову нестабільність, змусивши уряд звернутися до міжнародних кредиторів (МВФ та ЄС) по допомогу. Ірландія та Іспанія переживали крах банківського сектору та зростання безробіття. Італія також зазнала уповільнення економіки й проблем з державним боргом. Великій Британії довелося націоналізувати деякі банки (наприклад, Northern Rock). Постраждали і країни СНД. Україна потрапила у валютну кризу та потребувала допомоги МВФ. Річ у тім, що світова економіка міцно пов’язана, і тому постраждали всі – говорить історик-американіст Антон Процюк.
"Скорочення економічної активності у США призводить і до скорочення економічної активності й в інших країнах. Тому що інші країни дуже сильно залежать від стану економіки США, залежать від експорту, від імпорту. Криза вплинула і на Україну. І на багато країн світу Західної Європи й інших регіонів. Фінансова криза посилила євроскептицизм. Якщо ми подивимось хто в Європі постраждав, то це, наприклад, Греція. Вона була однією з країн, де були найбільші економічні проблеми. Греція змушена була взяти великі кредити у більш заможних європейських країн, зокрема у Німеччини. В обмін на це вона була змушена ввести суттєві скорочення видатків. І це призвело до напруження всередині Євросоюзу".
Економічна криза 2008 року спричинила довготривалі наслідки для світової економіки та соціальних структур. Вона трансформувала фінансову політику, бізнес-практики, а також залишила глибокий слід у багатьох країнах. Особливо тих, що залежні від експорту сировини. Вони зазнали великих втрат через зниження попиту на міжнародних ринках. Безробіття різко зросло в США, Європі та інших регіонах, особливо серед молоді. Криза посилила економічну нерівність: багаті верстви населення відновили свої статки швидше, ніж бідні. Політичні зміни, спричинені кризою, зміцнили позиції популістських партій і рухів, що закликали до радикальних змін у системі. І, зрештою, ВВП більшості країн скоротилося в 2008-2009 роках, а відновлення було повільним.
Фінансової кризи 2008-го року у США можна було б уникнути
Пізніше федеральна комісія, чий звіт офіційно був опублікований у Вашингтоні, дійде висновку – фінансової кризи 2008-го року у Сполучених Штатах можна було б уникнути. Вона була майже рукотворним лихом, яке сталося з вини як урядових установ, так і приватних корпорацій. Висновки Комісії такі: винуватцями кризи були адміністрації двох останніх президентів – Джорджа Буша й Барака Обами.
До слова, Федеральна резервна система – це американський еквівалент центробанку. І американські регулювальні органи, що припустилися численних хибних рішень, таких як надання іпотечних позик для купівлі житла без достатніх фінансових підстав, продаж іпотеки інвесторам і спекулятивні ставки на цінні папери під заставу ризикованих іпотечних позик. Це все якраз і спричинило розгортання масштабної економічної трагедії. Президент Джон Кеннеді колись пожартував, що в перемоги багато батьків і лише поразка завжди сирота. Але фінансова поразка, досліджена Комісією, є винятком, бо в неї теж багато батьків, як зауважила Марія Бартіромо, коментаторка телемережі фінансових новин CNBC. Однак, незважаючи на те, що найгіршого сценарію вдалося уникнути, криза 2008-го року залишається найгіршою економічною катастрофою з часів Великої депресії. Збитки оцінюються приблизно в 10 трильйонів доларів, а це понад шоста частина світового валового внутрішнього продукту в 2008 році.
