Феміністичний марш до Міжнародного дня за права жінок, 2021 рік, Україна. Фото: Reuters
Традиція дарувати квіти жінкам 8 березня пішла з радянських часів
Як сталося, що день за права жінок перетворився на свято весни і краси? Чому замість проведення акцій за рівні права в нас дарують тюльпани?
Традиція дарувати квіти жінкам 8 березня пішла з радянських часів. З одного боку на паперах нам розповідали, що є рівність, а з іншого боку навіть книжки в радянські часи були для домогосподарства, де писали, що зустрічати чоловіка потрібно без фартуха з готовою вечерею і прибраним домом. Радянський час зруйнував цю рівність, яка була закладена ще в Київській Русі. В інших країнах світу немає вихідного дня на 8 березня. Я працювала в Америці, де ми в цей день проводили різноманітні заходи з протидії насильству, різні заходи з протидії дискримінації жінок тощо. Війни двадцять першого століття показали, що попри те, що жінки – це найкраще, що може бути, водночас зґвалтування, насильство, дискримінація нікуди не поділися і війна це показала. Жінки захищають свою батьківщину і працюють на рівні з чоловіками.
Насильство і дискримінація жінок почалася з перших воєн на планеті
Як нам дійти до правильного сприйняття свята? Чому в нас не так досі?
У нас навіть прогресивніше. З першого дня незалежності у нас утворилося багато громадських організацій, які проводять заходи не лише на 8 березня, а цілий рік навчають дівчат бути лідерками, розуміти, що таке насильство, захищати себе, представляти себе в професіях, які стереотипно вважаються чоловічими. Дуже багато є освітніх проєктів, але в той же час існує дуже багато стереотипів. Кількість квітів і подарунків також роблять рекламу. Насильство і дискримінація жінок почалася з перших воєн на планеті. Передусім брали в рабство і ґвалтували жінок. І це продовжується і до сьогодні. Розглядали молодих жінок, як секс-рабинь, а старших, як прибиральниць і кухарів. У війнах за віру в першу чергу ґвалтували жінок які не твоєї релігії чи національності. І про це потрібно говорити щодня, чому це все є поруч з тим, що ми даруємо квіти.
Звідки до нас прийшли ці стереотипи?
«Совок» доклався до цього. Але в той же час це явище є в кожній частині світу, наприклад гареми в Азії. Скрізь була дискримінація жінок, яка пішла з перших воєн на планеті, коли жінку розглядати як ту, що має підпорядковуватися. Це все пов’язано з війною. Під час війни ми розглядаємо жінку як слабку стать, а потім після війни це продовжує наростати сніговою кулею і перетворюється в звичку.
Це не традиційно, а стереотипно в нашій культурі
Як нам подолати гендерну нерівність і подібні стереотипи?
Певні рухи є, але їх мало. Особливо важка ситуація в маленьких містах і селах. Це пережитки минулого або підміна понять, коли кажуть, що це традиційно в нашій культурі. Це не традиційно, а стереотипно в нашій культурі. Зараз під час війни жінок знову починають розглядати як тих, які повинні народжувати. Але що відбувається насправді: кількість садочків зменшується, зменшується кількість груп, збільшується кількість платних послуг. В школах скорочуються групи продовженого дня, а в малих містах і селах садочки можуть закрити навіть на цілий місяць. в той же час жінка працює. А що сьогодні бізнес робить позитивного під час війни для жінок? Створює гнучке робоче місце? Допомагає жінці влаштувати дитину в садочок? Жінки сьогодні не можуть думати про народження чи створення родини, тому що вимушені шукати шляхи, як вистояти сьогодні. Таким чином сьогодні важливо, щоб країна незважаючи на кризу переглянула соціальну політику про яку ми заявляємо вже давно. Чи чоловіки зараз так само виховуються як і жінки? Вони так само мають бути відповідальними за виховання дітей, за побут в родині, за догляд за старенькими членами родини. І такі буденні речі потрібно показувати як приклад того, як воно повинно бути. Згадаймо слова колядки: "Йосип старенький колише Дитятко: "Люляй же, люляй, мале Отрочатко!". Таким чином і чоловіки мають бути відповідальними. Так само і для жінок потрібно проводити заходи, де розповідатиметься, що терпіти насильство і дискримінацію не потрібно.
Елла Ламах. Фото: Укрінформ
У нас чудове прогресивне законодавство, але на практиці усе інакше
Чи здатна держава подолати дискримінацію жінок?
Держава здатна і в нас чудове прогресивне законодавство. Проте зараз бракує кваліфікованих людей для просвітницької діяльності. Більшість роботодавців і досі при прийомі на роботу ставлять питання про сімейний стан і дітей. Якщо жінка має дітей, до неї вже ставлення як до такої, що буде брати багато лікарняних і завжди буде зайнята. З одного боку в законодавстві все чітко і правильно, немає жодної дискримінації, але на практичному рівні роботодавці собі це дозволяють. Крім того, вони дозволяють собі брати жінок без трудових угод. Самі жінки погоджуються працювати на будь-яких умовах. Роботодавці, користуючись тим, що робочих місць мало, а людей приходять багато дозволяють собі дискримінацію. Навіть дозволяють собі звільняти жінку, якщо вона вагітна. Багато жінок готові зараз робити кар’єру, але вони не можуть вчитися, тому що немає на кого залишити дитину. Прогресивні суспільства переглядають свою внутрішню політику, коли вносять в контракти особливі умови, наприклад брати дитину у відрядження тощо.
