Дональд Трамп. AP Photo/Alex Brandon
"Передусім обговорюватимуться питання національної безпеки"
Сьогодні, 10 березня, президент України Володимир Зеленський відвідує Саудівську Аравію, де планує зустрітися із спадкоємним принцем Мухаммедом ібн Салманом. А завтра, 11 березня там же запланована зустріч української делегації із американськими партнерами, на якій може бути підписано угоду про корисні копалини. До складу української делегації увійдуть, зокрема, керівник Офісу президента Андрій Єрмак та міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Чого ви чекаєте від цієї зустрічі?
Я не думаю, що ми матимемо якусь фінальну вже зустріч із підписанням довгострокових договорів, зокрема, про корисні копалини. Склад делегації взагалі не передбачає якусь економічну складову, тому що початково говорили, що зі сторони України мала би бути Юлія Свириденко, яка є не лише віцепрем'єркою, а й міністром економіки. І коли ми говоримо про угоду про корисні копалини, то очевидно, що це профіль міністра економіки, міністра фінансів, можливо, міністра природних ресурсів. А ми маємо, по суті, як зі сторони американців, так і зі сторони України, більше силовий блок. Тому що з нашого боку – це міністр оборони Рустем Умєров, а з боку американців – радник Трампа із нацбезпеки Майк Волц і спецпредставник по Близькому Сходу Стів Віткофф, який також, по суті, комунікує з Росією. Тому, я думаю, що так, підписання угоди про корисні копалини є важливим, тому що воно було зірвано. Зірвано в абсолютно непередбачуваний спосіб, бо очевидно, що коли Зеленський їхав у Вашингтон, то він збирався підписувати цю угоду. Так само було очевидно налаштування Трампа. І зараз виникає питання, по суті, відновлення цих контактів і запитання, а хто її буде підписувати. Треба визначатися з датою. І важливо, щоб текст угоди не змінився. Тому що ми вже мали попередній варіант і він був більш компромісний. Тому що той текст, який привозив міністр фінансів США до Києва, був неприйнятний. Бо там борг якийсь неіснуючий висів на Україні – 500 мільярдів. Тому зараз, безумовно, треба владнати ситуацію з підписанням угоди. Хто її буде підписувати, невідомо. Можливо, ті ж самі міністри закордонних справ – Марко Рубіо і Андрій Сибіга можуть її підписати. І треба розуміти, що це лише перший крок, тому що далі треба буде підписувати ще один договір про безпосередньо інвестиційний фонд, який більше деталізуватиме, хто які внески робитиме, що буде фінансуватися, як будуть кошти розподілятися. Але все-таки я думаю, що передусім будуть обговорювати питання національної безпеки, тому що силова складова є основною. І в цьому контексті найімовірніше ми матимемо варіацію, коли американська сторона, по суті, нам буде надавати, м'яко кажучи, пропозиції чи ультиматуми Російської Федерації. І дивитися, на які "компроміси", якщо це можна так назвати, буде готова Україна.
"Це буде достатньо тривала і складна дискусія"
Але зрештою, я думаю, що це буде достатньо тривала і складна дискусія. І важливо в цьому контексті, що ми відновлюємо контакти із США. Тому що, на жаль, після неприємної тієї розмови, сварки, яка сталася, було зупинено надання озброєння. Зупинилось воно десь на кордоні Польщі. І ми отримали проблему з наданням Україні розвідданих. Тому, якщо це питання порушувати, то важливо, щоб ми хоча би дійшли до тієї точки, на якій ми були до позаминулої п'ятниці. Чи буде прогрес в інших питаннях? Хотілося би, але тут дуже складно в це вірити.
"Не маємо гарантій, що США не підуть на якусь співпрацю з РФ"
Однак вчора президент США Дональд Трамп сказав, що майже відновив обмін розвідувальною інформацією з Україною і заявив, що очікує позитивних результатів від майбутніх перемовин в Саудівській Аравії. Що відбувається? Як це можна інтерпретувати?
Я би сказав, що тут ключове слово "майже". Тобто обмін розвідданими не відновлений. Сполучені Штати дійсно не просто не надають ці дані Україні. Це дуже небезпечна ситуація. Але вони заборонили й іншим країнам свої дані використовувати. Це багато країн НАТО і в цьому проблема. Хоча ті самі французи казали, що за можливістю будуть надавати ці дані Україні. А така стилістика Трампа, в принципі, вже стала звичною, коли Трамп вранці говорить про те, що Зеленський "диктатор", а ввечері може сказати, що я такого ніколи не казав, це ви самі щось вигадали. І в цьому контексті ситуація виглядає ще більш небезпечною, тому що ми не маємо гарантій, що Сполучені Штати Америки не підуть, або, можливо, вже навіть пішли на якусь співпрацю з Російською Федерацією в цій сфері. Тобто вони можуть не надавати дані Україні, але можливо вже почали надавати дані РФ. Це припущення, воно за собою нічого не містить. Але так як рухається Трамп на зближення з Кремлем, то це припущення може бути не безпідставним. Якщо обмін даними з Україною буде відновлений, то знову ж таки немає гарантії, що ці дані вже Росія не буде коригувати. Але нам треба зробити все можливе, щоб ми хоча би повернулися в лютий, до тієї фатальної п'ятниці, яка була з суперечкою і повернулися в той період, коли нам буде відновлено постачання озброєння і передача цих даних. І тут знову ж таки важливо не те, що говорить Трамп, а те, що робить Трамп і Сполучені Штати. А реальні дії дуже часто відрізняються від тієї риторики і заяв, які роблять політики, не лише Трамп. Це також важливо розуміти.
Валерій Гончарук. Фото: facebook/honcharukvp
"Трек із угодою про ресурси для Трампа дуже важливий"
Держсекретар США Марко Рубіо зазначив, що Сполучені Штати Америки планують використати заплановану на 11 березня зустріч з українською делегацією в Саудівській Аравії, щоби оцінити готовність Києва до можливих матеріальних поступок на користь Росії заради припинення війни. А ми знаємо, що Росія зараз не хоче поступатися нічим і претендує навіть на ті території Херсонської, Запорізької, Донецької областей, які не спромоглася за 3 роки взяти під контроль. Росія проти будь-яких миротворців із країн НАТО на території України, хоче кількісно обмежити українські Збройні Сили України. Цей перелік російських забаганок відомий. Чи є ризик того, що американці будуть промацувати нашу готовність піти на всі або частину цих вимог?
Судячи із заяв, які робить останнім часом адміністрація Трампа, то такі небезпеки безумовно є. В тому, що американці зустрілися спочатку з росіянами, а потім з українцями, є і певна перевага, тому що американці з'ясували, принаймні для себе, достатньо чітко позицію Росії. Що Росія хоче, які вона має вимоги відносно, мабуть, не лише України. Тому що це вимоги і по НАТО, і по США. Тут проблема в іншому. Проблема в тому, що самі Сполучені Штати Америки не висловлюють достатньо чітко, а що ж вони пропонують? Тому що той варіант, що повністю піти на поступки РФ породжує запитання: а в чому тоді роль США? В чому посередництво? З одного боку, безумовно, США можуть висувати такі умови. Але стратегічно – чи виграють від цього самі США в короткостроковій перспективі і що від цього виграє Трамп? Тому що той трек із угодою про ресурси для Трампа дуже важливий. Цю ж угоду вже могли підписати, як я вже зазначав, чи якийсь економічний блок з боку України і США, чи міністри закордонних справ. Ні, його вивели на такий рівень, що сам Трамп із Зеленським мав би це підписувати. Тобто це важлива угода для Трампа.
"В Україні ситуація не настільки патова, тому що в нас є союзники"
Наразі дуже багато заяв робиться адміністрацією президента США, але ж результативність дуже низька. Погрози Канаді, погрози Мексиці, бажання "захопити" Гренландію тощо, але ж результату немає. Тому Трампу треба показувати якусь результативність. І в цьому контексті він сподівається, що перемовини України і Росії, принаймні, щодо припинення вогню, будуть успішними. Тому що він обіцяв припинити війну в Україні і фактично ця обіцянка поки що не виконана. Якщо Трамп і його адміністрація повністю підуть на умови Російської Федерації, то очевидно вони є неприйнятними для України. У цьому контексті, безумовно, допомога з боку США для України є важливою, але будемо відвертими… Гуманітарні проєкти були закриті, тільки-но Трамп став президентом, без будь-яких сварок. Воєнна допомога була призупинена, хоча є контракти, але це не завадило Трампу. Це говорить про те, що такий в нього стиль поведінки і фактично він на це пішов. Спікер Палати представників Майк Джонсон чітко сказав, що коли будуть ухвалюватися якісь бюджетні рішення, то кошти для України виділятися не будуть. Тому політика Трампа в цьому сенсі достатньо насправді послідовна – будуть обмеження на надання Україні зброї, що вже відбулося, і не буде надаватися фінансова допомога. Так, він може піти далі. Наприклад, щодо в цілому ембарго, накладення санкцій не на Росію, а на Україну і натомість зняття санкцій з РФ – він може на це піти. Але в Україні ситуація не настільки патова, тому що в нас є союзники. І ця сварка, наскільки вона мала негативний характер, мала і зворотній бік медалі – країни ЄС достатньо чітко сказали, що ми будемо допомагати Україні і, за можливістю, будемо компенсувати.
