Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Йохан ван дер Гаар, звичайний ремісник із міста Гарлем, у 1623 році почув про нову моду серед голландських аристократів — тюльпани. Особливо цінувалися рідкісні сорти з яскравим забарвленням. Серед них лідером стала "Семпер Августус", червоно-біла квітка, цибулина якої могла коштувати цілого статку. Тоді Йохан вирішив вкласти свої заощадження в одну цибулину тюльпана, сподіваючись перепродати її пізніше в рази дорожче. Дійсно, кілька місяців потому ціна на "Семпер Августус" зросла втричі. Йохан продав свою цибулину за 3 тисячі гульденів (а це був еквівалент річного доходу заможної родини) і вирішив реінвестувати гроші в кілька дешевших сортів. Торгівля тюльпанами стала для нього основним заняттям. Вражений успіхом, Йохан навіть позичив гроші у сусідів, щоб придбати ще більше цибулин. Потім почав укладати угоди на "ф’ючерсному ринку", продаючи цибулини, яких у нього навіть ще не було. Йшлося про постачання тюльпанів у майбутньому. Чоловіку здавалося, що він упіймав золоту рибку і цей спосіб швидко заробити гроші існуватиме завжди. Однак у лютому 1637-го на одному з аукціонів раптом не знайшлося покупців для цибулин. Паніка швидко охопила країну. Ринок тюльпанів обвалився, а ціни впали майже до нуля. Йохан опинився в боргах, бо не зміг виконати свої зобов’язання за ф’ючерсними контрактами. Ба більше — довелося продати свій будинок, щоб повернути борги. Решту життя чоловік працював у маєтку заможного купця, доглядаючи за квітником.
Як так сталося, що, здобувши таку популярність у Нідерландах, тюльпани перетворилися на об’єкт спекуляції і, як наслідок, на чималу мильну бульбашку та одну з перших криз в історії людства? Це має логічне пояснення, а саме — стрімке економічне зростання у XVII столітті. Пояснює кандидат економічних наук, економіст Олексій Петрівський:
"Це в першу чергу було пов’язано з періодом великих географічних відкриттів. Так склалося, що територія Нідерландів якраз знаходилася на перехресті торгових шляхів. І, відповідно, таким основним драйвером економічного зростання послужила саме торгівля. Друге, що важливо відмітити, що крім самих торгових шляхів, вигідного географічного положення, це також була трудова етика нідерландців. Це були на той час переважно протестанти, за мірками того часу більш прогресивні, ніж католики. У них була більше атмосфери терпимості, яка сприяла переїзду туди багатьох підприємців, яких з різних причин гнали з тієї ж самої Іспанії. Тому що Іспанія на той час була жорстка католицька країна з усіма наслідками. Подальшому економічному розвитку послужило кораблебудування, міжнародна торгівля зі сторони Нідерландів, мореплавство, і закономірним був розвиток банківської індустрії. Тому що головний момент: брати кредити і видавати їх, а це в тогочасній Європі було доволі складно. Тому що церква не схвалювала надавати гроші в борг під відсотки. А ми знаємо, що кредитування, це один драйверів економічного розвитку. Там же відповідно здобули широке поширення переказні векселі. І це все разом спричинило такий бурхливий економічний розвиток, у якому Нідерланди підійшли до так званої тюльпаноманії".
Як тюльпани потрапили на нідерландські землі? І які були передумови настання цієї кризи з економічної точки зору? Аналізує доктор історичних наук, професор кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Котляров:
"Говорячи про Нідерланди, не можна сказати, що тут були великі гроші. Нідерландці все самі створювали. Якщо подивитись на історію Нідерландів, я думаю: а чому саме у Нідерландах виникла ця історія із тюльпанами, яку іноді називають спекулятивною, тюльпаноманією? А де вона могла виникнути ще? Нідерландці говорили, що Бог створив світ, а нідерландці створили Нідерланди. Тому що це — Низька Земля! І треба було постійно боротися з океаном, болотами, вони насипали землі, копали канали. Тобто, це люди, які звикли із раннього середньовіччя багато працювати для створення свої землі, своєї держави. Але вони страшенно пишалися своєю державою. Здається, такої гордості, як у нідерландців, може флорентійці в Італії ще такі були. Вони творчі були, в усьому творчі: що в музиці — це знаменита бургундська школа, що у мистецтві, що у бізнесі. Навіть столітня війна у середні віки розпочалася з чого — боротьба за Фландрію між Францією та Англією. А чому Фландрія? Тому що там краще сукно виробляють. Нідерланди здаються найрозвинутішою державою. Тому що у різні часи різні підпорядкування були — то Іспанії вони належали, то до Бургундського герцогства входили, потім самостійною країною стали. І тому це чудо, я б сказав економічне, когось привело там, скажімо, до фінансового краху, але щоб загального, потужного не було. Цікаво, що квітка тюльпанів, вона ж не з неба була для європейців. Десь у лісах в Іспанії росли. Були якісь лісові тюльпани, маленькі й зовсім не такі. Це з 1555 року. Нідерланди на той час входили у склад великої Габсбурзької імперії. І там було посольство Сулеймана Пишного, посли і особливо Бек був — він і вчений, він і дипломат, він захоплений був тією красою тюльпанів. А нідерландці завше помічають те, що красиве, те що велике. І ось він привіз, починаючи з 1555 року тюльпан з’являється у Європі і потім через рік-два у Нідерландах, Німеччині починається культивація цієї квіточки".
У Нідерландах, з економічної точки зору, тоді були хороші умови для життя та ведення бізнесу. Існував середній клас, і багато людей могли собі дозволити предмети розкоші та мистецтва. Тож не дивно, що нідерландці масово зацікавилися красою тюльпанів. І хоча зараз Нідерланди у більшості сучасних людей асоціюються з тюльпанами, однак у XVII столітті ця квітка нічого спільного з країною не мала. Просто одного дня тамтешнє населення взяло і масово закохалося в неї як у предмет мистецтва, а потім — і спекуляції. Продовжує економіст Олексій Петрівський:
"Населення Нідерландів складало три мільйони. Це досить велика цифра за мірками того часу. Нідерланди не є батьківщиною тюльпанів. Тюльпани походять з території тогочасної Персії, це сучасний Іран, Вірменії, а також Туреччини. І саме звідти були завезені перші зразки, перші цибулини. Враховуючи те, що на той час почало з’являтися все більше заможних громадян, які намагалися наслідувати дворянство, будувати собі великі будинки із садами, відповідно з’явився перший попит на тюльпани як новомодну квітку, яку вважалося гарним тоном висадити у себе в саду. Панянки полюбляли в якості прикрас заплітати їх у волосся. Таким чином тюльпан почав поступово поширюватися. А чому з’явився ажіотаж? Усе банально просто. Класика економічної теорії — пропозиція не встигала за попитом. Бажаючих купити тюльпани ставало все більше. А можливості їх продавати були обмежені, тому що тюльпани розмножуються двома способами. Це — через насінину і безпосередньо через цибульки. Відповідно це проходить певний час. А люди хотіли отримати зараз!".
А чим тюльпани так приваблювали нідерландців та, загалом, європейців? Річ у тім, що люди з часом помітили: ця квітка буває не лише однотонного забарвлення (жовтий, рожевий або червоний тюльпан), деякі сорти відрізнялися наявністю плям, цяток або смужок, що викликало неабиякий захват. І, відповідно, у рази підвищувало вартість бутона, бо на них з’явився підвищений попит. Тож, як би це не було парадоксально, але заражені вірусом тюльпани, тобто квіти чи цибулини, що мали хворобу — плямистість або смугастість — коштували в рази дорожче. На них буквально полювали вельможі, а вправні спекулянти досить добре заробляли. Наприклад, одна така цибулина могла дорівнювати вартості цілком пристойного будинку чи бізнесу. Однак це були дуже рідкісні випадки. У Нідерландах не було централізованого органу, який би регулював фінансові операції і, відповідно, міг відреагувати на зростання тюльпанової бульбашки. Кредитування, торгівля акціями та інші фінансові операції переважно покладалися на ринкові механізми, такі як попит і пропозиція. Говорить економіст Олексій Петрівський:
"Системного контролю в цьому не було. І це підтверджує та історія, коли ця тюльпанова бульбашка тріснула. Влада країни просто умила руки, фактично, делегувала вирішення спорів, судів на місцеві та міські магістрати: вирішуйте як хочете, ваша справа. І там потім почалися "веселощі"! Суди, які не приводили ні до чого, переслідування цих боржників, хтось там не заплатив, хтось десь сховався, звинувачення євреїв, менонітів, ще когось! Добре, що до того часу ще про масонів не знали, бо й на них сказали б! Тобто, якогось системного вирішення цієї проблеми не було. Можна з цього судити, що не було й якогось контролю".
Держава не регулювала торгівлю тюльпанами, оскільки цей ринок вважався розкішшю, а не стратегічною галуззю. Угоди, укладені під час тюльпаноманії (особливо ф'ючерсні контракти), часто не виконувалися, оскільки вони були усними або не мали підтримки в судах. Після краху ринку держава не втручалася у спроби відновлення, а багато трейдерів просто відмовилися виконувати зобов'язання за договорами. Чому держава займала таку позицію? Все просто — Нідерланди підтримували вільну торгівлю, що вважалася основою їхнього економічного успіху. До того ж, на їхню думку, регулювання могло стримувати розвиток інноваційних фінансових інструментів. Та й загалом, торгівля акціями й облігаціями лише починала формуватися. І регулювання цього процесу ще не було вироблене. Тому тогочасна економіка Нідерландів базувалася на довірі, репутації і взаємних зобов'язаннях між торговцями та банкірами.
Про основні постулати фінансового сектора Нідерландів XVII століття, а точніше про відсутність його регулювання говорить професор кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Котляров:
"Централізованої держави не існувало. Це не Франція. З іншого боку, вибачте, це демократія! Ринок — демократичний. Чому держава має втручатися? Ось, до речі, держава намагалася втрутитись, або те, що ми називаємо державою. Парламент вирішив прийняти постанову про те, що ті, хто відмовляється від виконання контракту, хто не хоче купувати, наприклад, то для них будуть високі санкції. І це лише проєкт, скажімо, такого закону, який існував, лише якісь розмови ходили, що у свою чергу підігріло ринок. Тому що всі знали: можна вкладати гроші, тому що ось уряд як прийме зараз постанову, і якщо навіть там щось не вдасться, то ми не постраждаємо. Ні, ринок державі контролювати дуже складно. І це довела історія, особливо Нідерланди, де не надто втручалися у бізнесові проекти. Тому ринок щось диктує, ринок задовольняється кимось, або чимось. Інша річ, що складається така дуже унікальна система щодо продажу та перепродажу. Тому що іноді там не один продавець задіяний. Приходить травень, коли тюльпан цвіте. Потім десь в середині літа треба викопати цю цибулинку. Стара цибулинка там згниває, а виростають три-чотири нові. Нові треба викопати, потім десь у жовтні знову посадити, і потім знову воно у квітні зацвіте. Так ось для того щоб гроші постійно крутилися, і для того, щоб була певна впевненість, продавалися ці цибулинки наперед. Воно тільки цвіте, але ми вже продаємо ці цибулинки на наступний рік. Тобто, отак продаються контракти на те, що щось колись ще буде. Це як ф’ючерсний ринок, як сьогодні це називається. Але ж проходить якийсь час. Ціна може піднятися, або впасти. Покупець за цим договором мав забрати ці цибулинки, навіть якщо воно по ціні поїхало вниз. Але міг і відмовитися. Невеликий там штраф — прописувалося це в контракті. Але в цілому ціни зростали, то було вигідно десь на рік наперед підписувати ці договори, а потім десь через рік продавати".
Тюльпаноманія XVII століття стала першим прикладом фінансової бульбашки, яка виникла через відсутність регулювання. Це підштовхнуло Нідерланди та інші країни до усвідомлення важливості певного рівня контролю за ринками. Незважаючи на ризики, вільний ринок Амстердама заклав основи сучасних фінансових інструментів, таких як акції, ф'ючерси та похідні цінні папери. Хоча переважно тюльпани продавалися, звісно, не на біржах. Про процесуальну послідовність тюльпанового бізнесу або ж найпопулярнішою виду спекуляції XVII століття в Нідерландах розповідає кандидат економічних наук, економіст Олексій Петрівський:
"Зазвичай збиралися в тавернах, не як деякі припущення — на біржах. Насправді на жодних біржах вони не збиралися. Та категорія торговців, яка торгувала більш дешевим товаром, збиралася крім таверн ще й хто в церквах, хто в будинках розпусти, і, відповідно, там відбувалися торги. Домовлялися за певну ціну, йшли до нотаріуса, нотаріус підписував договір про покупку. Це відбувалося як? Є так званий умовно спотовий ринок. Є сезон, коли можна викопувати ці цибулини і продавати. Тобто, підписали договір, викопали цибулини, передали. Відбувалися торги в певний період, у певний сезон — з червня по вересень. Просто так — кілька місяців на рік продавати — це ж не цікаво. Пізніше почали торгувати цими цибулинами вже в грудні, і в січні. Підписуємо договір у нотаріуса, що, наприклад, коли настане червень місяць, ми викопаємо ці цибулини, вони мені передадуть це, за ціною, обумовленою зараз, і я тоді заплачу. Те, що зараз називається форвардний контракт. Далі пішло цікавіше. В якийсь момент певна категорія людей — спекулянти, вони зрозуміли, що на цьому можна заробляти по-іншому. Можна просто: треба цей договір нотаріальний, права на власність цих цибулин, якщо ціни ростуть, то його ж можна, цей договір перепродати,отримати собі різницю, а той, хто купив, нехай забирає собі прибуток. І, знову, такі договори за рік могли поміняти 10 і більше власників. Відповідно, це те, що вже називається, опціон".
Постраждалих було чимало — і спекулянтів, і звичайних поціновувачів квітки. Однак масштаби нідерландської тюльпаноманії у світовій літературі дещо перебільшені. Звісно, криза була, але вона не мала критичного впливу на економіку всієї країни.
Звідки ж тоді взялися страшні історії про глибоку кризу, які й досі можна знайти в інтернеті? Коментує доктор історичних наук, професор кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Котляров:
"У 1841 році такий був історик Чарльз Маккей, який написав цікаву роботу "Надзвичайно поширені ілюзії та безумство натовпу". Гарна книжка. Маккей зібрав величезну кількість сатиричних творів. Тому що в тому ж 1637 році, коли луснула ця вся афера, або трошечки раніше, проти цього явища виходить величезна кількість сатиричних памфлетів. Хто особливо критикував? Це ж відбувалося на території протестантських Нідерландів. Це — республіка з’єднаних провінцій, північ. А католики це споглядали з півдня. І їм це зрозуміло. Так само як і нам — чому ці цибулини так дорого коштують? І вони видають дуже багато сатиричних памфлетів. А потім Маккей бере ці памфлети, різні сатиричні твори — а сатира завжди відображає життя — і тому складалось таке уявлення. І тому сьогодні цього Маккейна цитують в усіх передачах, в усіх вікіпедіях про це пишуть. Характеризують як дуже негативну ситуацію. Аж занадто негативно, бо цибулинки ці дорого коштували — деякі 150 гульденів, 100 гульденів. Але це було дуже рідко. Є випадки, що коштували навіть 1000 гульденів. Гульден — така монетка, яка 3,5 г золота важила. Можна порахувати, якщо 150 гульденів отримував кваліфікований працівник за рік, то це десь 0,5 кг золота. Я порахував, скільки наш кваліфікований працівник, приблизно десь 30 000 можна заробити в Україні. То це десь 100 г золота можна купити сьогодні. Зазвичай це не були астрономічні суми. І особливо, 1836-1837 роки, коли підключаються городяни, міщани. Вони купують по 2-2,5 гульдени".
У 1637 році ринок тюльпанів раптово луснув. А причина була проста — один з заможних інвесторів, який за контрактом мав заплатити чималу суму, просто… не прийшов. І цей випадок був розцінений іншими учасниками ринку як знак — тригер. Почали поширюватись чутки і люди масово дійшли висновку: якщо він не викупив замовлені цибулини, то це означає лише одне — цієї продукції треба позбуватися і швидко забирати свої гроші. Продовжує Петро Котляров:
"А, не прийшов той, отже треба скоріше забирати гроші з цієї справи. Тому що розвалиться піраміда. І от вона в один момент стрімко розвалилася. Стосовно того, які наслідки? Часто пишуть, що багато людей кидалося в канали, тонули, вкорочували життя! Не кидалися в ці канали, не було причин. Коли платили за контракт наперед, то платили ж не всю суму, у крайньому випадку 10%. І там ще якісь відшкодування були в розмірі 3,5%. Історія іноді любить з якоїсь події місцевого значення роздмухати дуже й дуже велике".
Тюльпаноманія не була поширеним явищем — погоджується економіст Олексій Петрівський. У масштабах країни економіка не постраждала, оскільки серйозно займалися спекуляцією на великі суми лише кілька тисяч громадян. Крім того, архіви свідчать — коли тюльпанова бульбашка луснула, вправні ділки тюльпанів продовжували купувати розкішні будинки і ні в чому собі не відмовляли.
"Ті, хто вкладав великі гроші — дослідники в архівах познаходили — вони пізніше купували будинки, ще щось. Тобто, що хтось там масово від цього постраждав, це теж не можна сказати. Але є задокументована цікава історія. У 1637 році, в останні дні перед тим, як ця бульбашка мала луснути, один з таких поважних спекулянтів, який досить добре заробляв, помер. І у нього лишилося 7 дітей. Діти чомусь опинилися в дитячому будинку. Сім’я була справді багатою. Але хтось з них якимось чином вибрався з дитячого будинку, крадькома викопали цибулини свого батька, які він посадив. І під контролем опікунської ради виставили їх на продаж. І там були досить рідкісні сорти. Усі ці цибулини продали на загальну суму 90 000 гульденів. На сучасні гроші, це близько $10 млн. Уклали цей договір, усе чудово. А наступного дня ця бульбашка луснула. Як ви розумієте, це був форвардний контракт, за яким ніхто нічого не заплатив".
Результат тюльпанової лихоманки хтось, звісно, міг спрогнозувати, однак точність цих припущень завжди має певну межу. І саме ця криза дійсно могла з’явитися лише в Нідерландах — ще раз підкреслює доктор історичних наук Петро Котляров. Бо, окрім інших чинників, там активно розвивався капіталізм і люди вміли заробляти. Це було завжди в їхній культурі. Функціонував вільний ринок, де працювали принципи кальвінізму, головна ідея якого — гроші просто необхідно заробляти. І максимально багато.
"Тому що це показник того, що людина обрана Богом. Що вона отримає спасіння. Кальвіністська теорія про призначення. Кальвін говорив, що треба працювати. І якщо є можливість заробити гроші, людина не повинна втрачати цей шанс. Тому що це показник, що Господь до тебе схильний. І тому це могло виникнути, знову ж таки, тільки у Нідерландах. І тільки можливе на території, де був протестантизм. Хоч сьогодні не дуже Макса Вебера обирають і цінують, але все ж він один з перших звернув увагу на це і написав ту монографію "Протестантська етика і дух капіталізму". Він пов’язав розвиток капіталізму саме з протестантизмом. До речі, я багато в чому його підтримую. Тому що навіть Південна Корея — це протестантська країна на сьогоднішні реалії. Тому ось Туреччина — там захоплювалися. У багатьох країнах захоплюватися. І у Франції захоплювалися. І ми захоплюємось. Але ми сьогодні не контролюємо 92% ринку продажу тюльпанів. Навіть, якщо ми беремо 1637 рік, акти банкрутств, нічого подібного, там не має такого, що дуже потужний якийсь вплив мали саме тюльпани на банкрутство, або що хтось розбагатів. Розбагатіли загалом з 1636 по 1637 рік. Ось там багатіли. Потім багатство припинилось. Але пішли в якісь інші сфери. Це не було ні трагедією великою для Нідерландів, ні надто потужним імпульсом. Це якийсь частковий момент зіграв свою роль і відійшов у минуле".
Оскільки передбачити кризу вдається навіть не кожному відомому вченому, який усе життя досліджує кризові явища, інвестиційні інструменти — це завжди ризик. Але у випадку з тюльпаноманією були свої індикатори, за якими можна було припустити назрівання кризи — говорить кандидат економічних наук, економіст Олексій Петрівський:
"По-перше, там почалася війна між певними німецькими князівствами. А вони теж, до речі, займалися вирощуванням тюльпанів. І велика кількість німецької знаті почала терміново розпродувати ці цибулини. Це був один з тригерів у даній ситуації. Різко збільшилася пропозиція на ринку. Другий момент: Європою знову почала гуляти чума. І багато хто задумувався про те, що якщо чума зараз сюди добереться, то кому будуть потрібні ці тюльпани? Тому потрібно терміново виходити в кеш. Третій момент — люди почали розуміти, що ціна занадто висока. Це доволі суб’єктивно, коли ця цибулина піднялася з 6 гульденів до 12 — удвічі. Це занадто? Здавалося б, удвічі — занадто. А коли вона піднялася до 100? Теж. А до 400? Тобто, визначити цей момент, математично прорахувати можна, але як правило, це "занадто", коли знаходиться такий суспільний консенсус, то коли воно це "занадто"? Це, як правило, щось таке ірраціональне".
Чому тюльпаноманію зараз порівнюють із ринком криптовалют? Чи справді існують очевидні паралелі? Продовжує аналізувати економіст Олексій Петрівський:
"Порівнювати ринок криптовалют з тюльпаноманією можна, але тільки опосередковано через спекулятивний характер. Але це досить не точний приклад. Тому люди, які намагаються порівняти ринок криптовалют з тюльпаноманією, по-перше, не розуміють суті криптовалют, і, по-друге, не знають точно, що відбувалося на ринку тюльпанів у Нідерландах. Тюльпаноманія, це було локальне явище. Друге, це те, що сам пік тюльпаноманії прийшовся на 1636-1637 роки. Це фактично рік. Історія з криптовалютою у нас вже відбувається з 2008 року, а фактично 16 років. Це не якесь тимчасове явище. Подобається це комусь, не подобається, сприймається, не сприймається. Але реальність така, що на сьогоднішній день криптовалюта вже зайняла свою нішу на світовому фінансовому ринку. Це факт. За криптовалютою, безумовно, стоять технології, які на сьогодні вже змінюють архітектуру світового фінансового ринку. Тюльпани не сильно змінили архітектуру світового квіткового ринку. Крім того, що на сьогоднішній день Нідерланди є постачальником 90% всього світового ринку тюльпанів. Безумовно, на цьому ринку є спекуляції, в принципі, як і на будь-якому ринку, який ми візьмемо. Той же фондовий ринок, наприклад. І є, відповідно, історії, які є відвертим скамом, які мімікрують під криптовалюту, а насправді являються фінансовими пірамідами. Є історії, які взагалі під собою не несуть жодного ні економічного навантаження, ні якогось технологічного. Я зараз говорю про ті ж самі NFT. Я досить довго ламав голову, в чому його економічна цінність, чому ця піксельна картинка коштує десятки мільйонів доларів. Тут є єдина історія, що крім таких спекуляцій, єдина прикладна історія, це просто відмивання грошей. Коли ти можеш просто створити таких кілька картинок і зробити фіктивно продаж для того, щоб якось обілити гроші, отримані незаконним шляхом. А все інше це просто спекулятивна історія".
Криза тюльпанів у Нідерландах залишила не тільки фінансовий слід у кишенях її учасників, а й відбиток у культурі як Нідерландів, так і… України — говорить доктор історичних наук, професор кафедри історії мистецтв Київського національного університету імені Тараса Шевченка Петро Котляров:
"На території України є дуже цікава католицька церква Четфалва на Закарпатті. Вона побудована ще у ХV столітті. Була потім, коли відбулася реформація, то кальвіністи її прибрали до рук. І от цікаво, що у середині ХVIII століття — десь у 1753 році — почали розписувати стелю тюльпанами. Вона так і називається Тюльпанова стеля. Таких церков в Україні є дві. І в Угорщині дві. Вони так і називаються — Тюльпанові стелі. І взагалі для кальвінізму це зовсім не типово. Кальвінізм категорично виступав проти жодних зображень. В Женеві, наприклад, центральний собор. Там нічогісінько не має. Тому що все було знищено, винесено. І фрески забілені. А тут раптом таке буяння! Ви дивитесь — вся стеля записана цілими квадратами і тюльпани. Потім в нашій українській іконографії, наприклад, тюльпан теж не типовий. А ось, наприклад, коли поїдете у Дрогобич, там церква Святого Юра є. вона розписана знизу до верху. Ну, надзвичайно яскраво все. І знову ж таки, коли я там був, то помітив Дерево Есея, досить велика фреска. І на цьому дереві тюльпанові квіточки. Скільки ходжу по церквах православних, це дуже рідкісний елемент. Так от, коли говорити про цю саму Четфалву, потім про той же Дрогобич, то очевидно, що це саме ті території, які підтримували зв’язок із Нідерландами. Якщо про Дрогобич говорити, то ми знаємо, що там торгували сіллю, і саме на солі виріс Дрогобич. І міщанство та купецтво місцеве направляли своїх синочків навчатися в Італію, Нідерланди — ці країни. І ось звідти воно пройшло. І дуже глибоко зайшло. І так само Четфалва, я так думаю. У кальвіністів взагалі тюльпан став ніби символом. Тому що там культурні впливи навіть на нашу територію. Я вже не кажу навіть про Нідерланди. Тому що католики сміялися з північних протестантів. Але ми бачимо, що мода на тюльпани виходить і на їхню територію. Тому що там величезна кількість у XVII-XVIII столітті — немовлятко Ісус Христос, діва Марія, вони в оточенні таких потужних букетів тюльпанів. Але я думаю, якби нідерландці жили і на території України, то вони теж 92% забрали з того ринку тюльпанів. І тому думаю, що нам треба брати приклад з Нідерландів. Іноді навіть не боятися спекулянтів, ще чогось. Тому що ми завжди трошки з довірою дивимось на якийсь досвід інших країн. А іноді якісь речі треба брати і не боятися".
Інвестування та спекулятивні принципи роботи на сучасних ринках — це вже норма. Головне — не вкладати останні гроші, завжди вивчати тему заздалегідь, а ще краще — порадитися з фахівцями. Крім того, в ефірі Українського Радіо щотижня звучать фінансові програми, які детально це розбирають. Як не вскочити в халепу та про що варто пам’ятати тим людям, які в такий спосіб намагаються заробити? Які варіанти існують? Слово кандидату економічних наук, економісту Олексію Петрівському:
"Простому громадянину України — які у нього є інструменти? Йому потрібно купити якусь нерухомість, здавати в оренду, наприклад. Це високий поріг входу. Можна покласти на депозит гроші. Знову ж таки, потрібно покласти чималі гроші, щоб був відчутний відсоток. Можна спробувати відповідно через міжнародних брокерів вийти на міжнародні фондові ринки і там купувати акції. Але враховуючи трансакційні витрати, то є економічний сенс заходити туди, коли ти маєш принаймні 10 000$. Менше в принципі можна і не намагатися. Що стосується криптовалюти, то тут досить низький поріг входу. Буквально якусь тисячу гривень вже поклав, десь купив якусь криптовалюту, десь продав. І або втратив свою тисячу гривень, або заробив. І десь вивів 10 000 грн, кому як пощастить і хто наскільки добре проаналізує".
Історик Петро Котляров теж переконаний, що попри історію з тюльпанами, не варто зберігати гроші "під подушкою", адже вони мають працювати — на добробут родини та, як наслідок, економіки держави.
"Єдине побажання для України сьогодні — це дійсно треба працювати так, як працювали нідерландці. Але ж Нідерланди, вони так само як і Україна, починаючи практично з 1560 року, перебувають у постійній війні з Іспанією. А що таке Іспанія? Це — велетенська імперія. Потім після відкриття Колумба увійшли нові території — Америка. А з Америки привозили величезну кількість золота. Золоті й срібні галеони рухалися в напрямку Іспанії. Вона могла купити, здається, будь-яку зброю — в Ірані, Персії, у Північній Кореї, де завгодно. Але ж маленькі Нідерланди — мікроскопічні у порівнянні з Іспанією. Проте вони вступають в цю боротьбу, і боротьба ведеться фактично до 1648 року. І ось ця тюльпанова лихоманка, чи тюльпаноманія, якраз вступає в цей період великої визвольної війни. Уявіть — нідерландці, які у стані війни проти Іспанії. Які не знають що буде завтра. Але вони сміливо кидаються не тільки в ці спекуляції. Їхні кораблі починають борознити океани, вони створюють потім велетенську морську імперію. Для мене завжди такі країни, як Нідерланди, як Італія, які навіть під час війни можуть дивитися дуже далеко в майбутнє, не зважаючи на те, що кожного дня можуть загинути і відбудовувати свою державу, я думаю, українцям є що взяти, окрім навіть цієї спекуляції тюльпанами. Тут дуже багато речей є, на які можна було б звернути сьогодні увагу. Але найголовніше, це працелюбність: створити державу із нічого".
Історія з надмірним захопленням тюльпанами у Нідерландах XVII століття ще раз засвідчує, що фінансова грамотність — це завжди актуальна навичка. Хоч економічна криза і не вдарила по економіці Нідерландів надто боляче, однак вона довела до розпачу чимало людей та сімей, які у кращому разі лишилися ні з чим, а в гіршому — з боргами та без даху над головою, бо все вкладали у тюльпани. А, як відомо, швидкі та легкі прибутки це переважно ніщо інше, як красива казка із прикрим кінцем.
