"Поки що бачу достатньо хаотичні дії". Політолог Олещук про "план Трампа"

"Поки що бачу достатньо хаотичні дії". Політолог Олещук про "план Трампа"

"Я не знаю, що це за план, як, мабуть, і переважна більшість інших людей у світі", – констатує політолог Петро Олещук, маючи на увазі "план Трампа" із припинення розв'язаної Росією війни проти України. Про існування такого плану в нинішнього президента США говорять деякі західні лідери. Але поки що є "достатньо хаотичні дії", частина з яких можуть розглядатися як ефективні кроки до миру, а частина ні, зазначає Олещук. "Можливо, "план Трампа" спрацює, але поки що ніяких фактів на підтримку цього немає", – каже політолог. І безвідносно до цього "плану" Олещук наголошує: вирішити питання російського імперіалізму певними територіальними поступками з боку України (як цього хоче дехто на Заході) неможливо.

 

0:00 0:00
10
1x

Дональд Трамп. Фото: АР

Росія — ресурсна держава, і це можливість для тиску на Кремль

Україна готова прийняти пропозицію США щодо негайного запровадження 30-денного режиму припинення вогню, за умови прийняття та одночасного виконання Росією. Водночас, як заявив президент США Дональд Трамп 17 березня 2025 року, може з'явитися більше деталей стосовно можливого припинення вогню. Крім того, 15 березня прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер провів онлайн-зустріч "коаліції охочих" із близько 25 світових лідерів. На початку зустрічі очільник британського уряду закликав світових лідерів продовжувати чинити тиск на Путіна, вимагаючи беззастережного припинення вогню. Яким чином може виглядати цей тиск і які важелі впливу у цій ситуації ефективні та можуть бути застосовані?

Росія — це абсолютно ресурсна держава, і вона справді відповідним чином вибудовувала свою економіку тривалий час, і цей ресурсний характер насправді відкриває дуже багато можливостей для тиску на них. Просто донедавна чомусь відповідні засоби не застосовувалися настільки активно. Насамперед це стосується обмежень, пов'язаних із російськими нафтою та газом. Санкції щодо цього запроваджувалися, але здебільшого вони були достатньо обмежені, половинчасті, з низкою виключень. Держави продовжували купувати російську нафту і газ, нехай і за зниженою ціною. І таким чином росіяни продовжували одержувати гроші на ведення війни. За ці гроші вони вербували найманців. 

Україна досить давно уже знайшла відповідний інструмент у вигляді так званих "санкцій СБУ", я маю на увазі регулярні удари по російських нафтопереробних заводах та інших об'єктах нафтової інфраструктури РФ. Останнім часом до них додалися ще різноманітні об'єкти газової інфраструктури, навіть угорський уряд жалівся, що начебто їхні інтереси були порушені під час останньої масованої атаки з боку України на російські об'єкти газової інфраструктури. Але якщо ти співпрацюєш з державою-агресором, купуєш у них щось, то тобі не треба особливо ображатися, якщо об'єкти цієї держави будуть зазнавати відповідних атак. Нещодавно були достатньо успішні та ефективні атаки по відповідних об'єктах, і вони тривають. Тобто, Україна показує шлях, яким чином можна тиснути. Зрозуміло, що ресурси України обмежені. Україна сама розробила свої безпілотники фактично з нуля, вивела їх на відповідне серійне виробництво і зараз використовує для атак на російську нафтогазову інфраструктуру.

Але, крім цього, повинні бути реальні санкції, які б реально впливали на російський видобуток і продаж нафти та газу. Якщо у росіян не стане грошей для цієї так званої ресурсної наддержави, то вона швидко "здується" і її більше не буде. І вона більше не буде намагатися нікому диктувати свою волю. Але для цього потрібна політична воля з боку держав-партнерів України, які свого часу зголосилися підтримувати Україну, щоб вони нарешті обрали для себе, що для них важливіше: чи ці всі дуже вигідні російські ресурси, чи щось інше, пов'язане зі світовим порядком, світовою будовою. Тому що, як виявилося, немає нічого дорожчого, ніж дешева російська нафта. Тому що заради цієї дешевої нафти тривалий час закривали очі на російський імперіалізм, на всі злочини, дозволяли цій гангрені поширюватися по світу, і таким чином це уже несе пряму загрозу для всього світу. Зараз, наприклад, Європа змушена ставати на шлях переозброєння, на шлях величезних капіталовкладень у власну безпеку, тому що вони свого часу, як їм вважалося, знайшли собі дуже ефективного і вигідного постачальника енергетичних ресурсів. От росіяни постачали ці ресурси, а потім перетворилися на загрозу для Європи за європейські гроші. Тому це насамперед питання стратегічного мислення, питання політичної волі й питання бажання, аби нарешті завдати удару по основі відродження російського імперіалізму.

Стосовно територій: "Я не знаю, що конкретно має на увазі пан Волц і чого конкретно він від цієї ситуації очікує"

Президент України Володимир Зеленський у результаті онлайн-зустрічі "коаліції охочих" зазначив: "Європейці хочуть сформувати свою переговорну групу щодо мирного врегулювання в Україні. Партнери України на саміті говорили про необхідність укласти план гарантій безпеки. Німецька і турецька сторони відзначили, що потрібен план реконструкції. Всі розраховують на союзницькі гарантії безпеки від Європи, США та інших охочих. І всі розраховують, що може бути той чи інший формат контингенту. Ми не визнаємо окуповані українські території російськими. Американська делегація на зустрічі в Джидді порушувала питання територій і отримала позицію України". Щодо припинення вогню, Володимир Зеленський відзначив, що може знадобитися не 30 днів, а трішки більше. Але важливо, щоб це був конкретний термін домовленості про тишу. Це скоротить можливості росіян гратися, як сказав Володимир Зеленський, у вічний заморожений конфлікт. Радник президента Сполучених Штатів із нацбезпеки Майкл Волц, заявив, що Україні, можливо, доведеться поступитися частиною території Донбасу, і, на його думку, це може стати необхідною умовою для досягнення довгострокового миру з Росії.

Ми не знаємо, що конкретно має на увазі Майкл Волц, коли говорить про територіальні поступки. Чи має на увазі він той факт, що припинення вогню буде передбачати зупинку Збройних Сил України та Росії на тих позиціях, де вони зараз є і перетворення відповідним чином фронту на демілітаризовану зону, що де-факто буде означати, що на якийсь час Україна не зможе контролювати окуповані Росією території? Чи може бути такий сценарій? Може. Тому що наразі уявити собі, що росіяни звідти просто візьмуть і заберуться, достатньо складно. Так само складно уявити собі, що українські Збройні Сили в нинішній ситуації зможуть швидко звідти вибити окупантів. 

А з іншого боку, якщо, наприклад, мова йде про визнання окупованих територій російськими, то зрозуміло, що це зробити неможливо. Щоби там собі американці не думали, зробити це згідно з законодавством України юридично неможливо, тому що ні президент, ні уряд, ні Верховна Рада одноосібно таке питання вирішувати не можуть. Відповідно до Конституції України будь-які зміни української території мають пройти не лише всі етапи розгляду на рівні Верховної Ради та бути затвердженими конституційною більшістю, а вони мають бути затверджені на всеукраїнському референдумі. Без цього будь-які відповідні рішення просто будуть неконституційними й незаконними, а отже, марними. Тому я думаю, що ніхто у відповідному ключі це все не розглядає. Але знову ж таки я не знаю, що конкретно має на увазі пан Волц і чого конкретно він від цієї ситуації очікує. Тому що Україна — це демократична держава, і в США дуже люблять розмірковувати про українські вибори. Але якщо вони чекають виборів в Україні, це означає, що вони вірять в те, що Україна — це демократична держава, де все вирішується на виборах. А в демократичній державі будь-які відповідні питання може вирішувати лише весь народ.

 


Петро Олещук. Фото: Interfax-Ukraine

Умова для завершення війни — відмова Росії від імперських зазіхань щодо України

При цьому я думаю, що всі розуміють, що навіть якщо бойові дії завтра завершаться, це не означитиме завершення самого військового конфлікту. Тому що його завершення можливо лише в той момент, коли Росія нарешті відмовиться від своїх імперських зазіхань щодо України та визнає Україну суверенною державою, яка самостійно може визначати своє майбутнє. І в цей момент, коли відповідні угоди будуть підписані, це і буде означати кінець цієї війни, яка почалася в 2014 році. І з цього моменту вона тривала значний час у різному форматі, змінюючи інтенсивність, але не завершуючись. Якщо завтра інтенсивність в результаті домовленостей знизиться, це не буде означати завершення війни. Це буде означати просто те, що вона переходить в іншу площину, переходить до іншого етапу. Тому це треба враховувати. Найголовніша проблема, яку, схоже, не хочуть розуміти західні партнери України, полягає в тому, що вирішити питання російського імперіалізму шляхом територіальних поступок з боку України неможливо. Тому що особливістю імперіалізму є те, що він зазіхає на все і відкупитися від нього неможливо. Його не вийшло відкупити шматками Грузії, Кримом і частиною Донецької та Луганської областей. Треба кардинально розв'язувати проблеми. І проблема тут не в територіях. Проблема в тому, що Росія вважає всі колишні держави, які раніше входила до складу СРСР, своєю територією, де вона повинна розпоряджатися. Допоки це не буде змінено, буде тривати цей конфлікт в тому або іншому вигляді, з тією або іншою інтенсивністю.

"План" Трампа: "Поки що я бачу достатньо непослідовні дії"

Президент Польщі Анджей Дуда висловив впевненість, що Дональд Трамп таки має план посадити Росію за стіл переговорів і усвідомлює важливість інтересів України.

Я не знаю, що це за план, як, мабуть, і переважна більшість інших людей у світі. Поки що я бачу достатньо непослідовні та хаотичні дії, частина з яких, як на мене, можуть розглядатися як ефективні кроки на шляху до миру, частина не можуть. Тож, можливо, "план Трампа" спрацює, але поки що ніяких фактів на підтримку цього у мене, чесно кажучи, немає.

Як ви думаєте, Дональд Трамп наважиться на руйнівні пекельні санкції у випадку незгоди Путіна пристати на пропозицію США й України стосовно перемир'я?

Поки що ніщо не свідчило про таку можливість. Але те, що нічого не свідчило донедавна про таку можливість, не означає, що цього не буде. Просто у нас немає фактів, які б могли це підтвердити.