Ілюстративне фото: СБУ
"Професіоналізм, порядність і патріотизм"
25 березня – День Служби безпеки України. Пане Василю, вітаємо вас в етері Українського Радіо і вітаємо з Днем СБУ!
Вітаю вас і наших слухачів! Щиро дякую за привітання і за можливість сьогодні звернутися до українців, до колег і привітати їх із цим днем. Я дякую вам, що ви не акцентуєте на слові "свято", тому що в нас сьогодні свят немає. Але день ми маємо відзначати. І колег та колежанок я щиро вітаю з Днем Служби безпеки України! Бажаю системних успіхів у бойовій, оперативній, слідчій роботі, на інших напрямках роботи таких успіхів, які зрештою приведуть нас до Перемоги. І ще в мене побажання, щоби всі мої колеги прагнули бути тими людьми, формат яких визначається 3-а літерами "П" – це професіоналізм, порядність і патріотизм. В якому порядку, то вже інша справа, всі складові дуже важливі.
"Я не сприймаю угорський досвід"
Свого часу я була в Будапешті і знайомилася з інституційною реформою їхньої Служби безпеки. Виявляється, що там одним днем звільнили всіх співробітників, які працювали у спецслужбі Угорщини радянського часу. А в будівлі, де розташовувався її головний офіс, зараз музей терору. У нас, наскільки я пам'ятаю, такого не було. Як проходила трансформація пострадянської спецслужби у Служба безпеки незалежної України?
Я не сприймаю такі радикальні заходи щодо реформування державних органів, щоб там угорці не говорили, які б аргументи не наводили. І коли говорять про те, що там були тортури, знущання тощо, то я в органах безпеки, починаючи з 1983-го року, тобто ще з Радянського Союзу, і я не пам'ятаю, щоб над кимось знущалися, здійснювали тортури щодо когось тощо. Звичайно, в 60-х роках були інструкції щодо вимагання показів і так далі. У нас перехід від КДБ до Служби безпеки був наступним чином. Це 1991-й рік, це створення спочатку Служби національної безпеки України, потім прибрали слово "національної", але всі проходили таку собі люстрацію чи перевірку при переході в нову службу. І під час цієї перевірки дуже мало хто не пройшов цю люстрацію, хіба що дехто, хто йшов на пенсію. Всі залишилися в Службі безпеки України. І що, хтось може сказати, що на сьогодні чи в минулі часи хтось із них підвів українську державність, незалежність, суверенітет? Ні. Тому легко все знести. А для того, щоб нове побудувати заново – це титанічна робота. І потрібно ж використовувати досвід, який мають співробітники, особливо в спецслужбі. Потрібно використовувати тих, які працюють в середній ланці, без яких Служба не може працювати. Буде вище керівництво, а не буде середньої ланки – не буде працювати служба. Тому я не сприймаю угорський досвід. Але я з ними співпрацював у 2001 році по кримінальному провадженню щодо контрабанди крилатих ракет. Була дуже плідна співпраця, були зустрічі на кордоні, дуже позитивні в мене спогади про нашу співпрацю.
Справа щодо контрабанди крилатих ракет до Китаю та Ірану
А звідки і куди переправляли ці ракети?
До Китаю та Ірану. З України. Це ракети, які мали бути знищені, відповідно до міжнародних договорів, але вони не були знищені. Під час розслідування ми ще десяток знайшли і потім їх уже знищили. Але це вже спецслужби США віднайшли цю інформацію. У нас розгляд справи відбувався під грифом "Цілком таємно". Гриф цей давно закінчився, але формально вона не розсекречена. Там заслужені члени міжнародної злочинної групи, в тому числі громадяни України, Росії, Об'єднаних Арабських Еміратів, серед них відомий торговець зброєю, який знайшов свою смерть у Лук'янівському СІЗО. Це цікава справа, я доведу її до публічності, але коли вирішу питання щодо формального зняття грифу "Секретно".
.jpg)
Василь Вовк / facebook
Стосовно того, що нібито багато "кротів"
Ви зазначили, що збереглася певна інституційна пам'ять і на рівні кадрів. Але це ж означає, що люди, які могли бути зв'язаними з Росією, які здобували там освіту, залишалися в СБУ і впродовж років Служба мала всередині осіб, які могли працювати на Росію. Пригадаймо 14-й рік – Крим, Донеччину, Луганщину. Там тоді далеко не всі представники СБУ працювали на національні інтереси України. І навіть зараз бачимо, що в Службі безпеки України викривають російських "кротів". Як загалом за роки незалежності відбувався цей процес "відрубування щупальців" російських спецслужб?
Я з вами змушений не погодитися. Я не сприймаю прямолінійність в оцінці ситуації. Мене часто звинувачують, що я навчався в вищому навчальному закладі, який на той час був один у столиці колишнього Радянського Союзу. Не в Москві, не акцентуйте на слові Москва, бо не було іншого. Був Радянський Союз і основною складовою частиною однієї зони була Україна зі столицею в місті Київ. Мене трудовий колектив туди направив. Мене ніхто не вербував, тому що, по-перше, російські спецслужби не вербують тих, хто має причетність до Російської Федерації, до навчання тощо. Вербують інших – хто навчається тут, хто навчався на Заході, тому що на них немає цієї мітки прив'язки до РФ і вони не "під ковпаком". Це принципи роботи спецслужб.
Стосовно того, що нібито багато "кротів"... Так вибачайте – просто звертають увагу більше на спецслужбу, тому що це креативно, це для журналістів цікаво. А в міністерствах, відомствах, в Кабміні мало "кротів"? Всюди вони є. Для того є спецслужби інших держав, щоби тримати цих "кротів". Деякі "лежачі агенти", які "не світяться", працюють і носять вишиванки. Тому давайте підходити диференційно до цього і не акцентувати увагу на тому, хто де вчився, хто звідки прийшов. Є патріоти і вони доказують своєю працею, своєю службою, що вони віддані Україні та українському народу.
У 2014-му за рік було заслужено 10 шпигунів, але жодного співробітника СБУ
Я навпаки в позитивному сенсі хотів почути від вас, як Служба безпеки України, зрештою, виганяла і видворяла агентів, якщо такі були всередині.
Їх не виганяють, не видворяють. Їх викривають, розслідують їхню діяльність і засуджують або за шпигунство або за зраду Батьківщині. І такі засудження були і в 2014-му році, коли почалась гібридна війна. Нами за рік було заслужено 10 шпигунів. Але серед них не було жодного співробітника Служби безпеки України. На сьогодні багато є питань, інформації щодо того, що затриманий там якийсь "генерал СБУ, який з кимось зустрічався, мав із кимось зв'язок, зрадив Батьківщину і вчинив злочин у формі шпигунства". Але на сьогодні я не бачив вироків щодо цих генералів.
"Ми зафіксували успіх і пішли добиватися нових успіхів"
Нещодавно президент України написав: "Пишаємося далекобійністю Служби безпеки України". Йдеться про те, що СБУ мало не щодня б'є ворога в найболючіші точки, навіть на території Росії. Які з операцій, в яких брала участь СБУ, вам найбільше запам'яталися?
По-перше, СБУ ракетами не керує, ракети не наводить. СБУ може надавати інформацію, готувати операцію разом зі Збройними Силами України, із Головними управліннями розвідки МОУ, іншими причетними до сектору безпеки і оборони. Я знаю про успіхи Служби безпеки України і я пишаюся цими успіхами. Я переживаю за подальшу роботу служби і бажаю їй успіхів. Але щоби говорити про конкретні операції… Я дещо знаю, але я не можу про них говорити, ніхто не може про них говорити, тому що вони всі під грифом "Цілком таємно". Закінчиться війна, знімуть грифи і тоді можна буде чітко розказувати, як проводилась операція. Якщо сьогодні ми починаємо розказувати про такі операції, то ми викриваємо агентуру, причетних співробітників, локації, логістику. Я дивуюсь тим "експертам", тим псевдополітологам, які починають розказувати, хто, коли, як, куди вдарив. Ми зафіксували успіх і пішли далі – добиватися нових успіхів. Я єдине можу сказати. У Службі безпеки переважна більшість співробітників – патріоти, це сміливі, достойні, героїчні люди. І це не просто мої слова "з дивана". Мій вихованець, колега, обіймав "теплий кабінет" начальника відділу в Головному слідчому управлінні. Спочатку вони могли їздити на передову, на лінію фронту, але потім слідчих залишили тут, бо дуже багато роботи. І він, щоби бути там на передовій, відмовився від посади, від "теплого кабінету" і пішов простим стрільцем, оперуповноваженим підрозділу "Альфа", щоб бути постійно на передовій. Хіба це не героїзм, хіба це не патріотизм, хіба це не порядність? І таких людей дуже багато. Давайте про них говорити. Давайте їх вітати, давайте їм бажати здоров'я і повертатися живими.
