Російська військова база "Хмеймім" у провінції Латакія, Сирія, 15 березня 2025 року. Фото: AP
"Новий уряд Сирії опинився в заручниках у Росії"
Нова влада Сирії скерувала на адресу Кремля запит на видачу колишнього президента цієї країни Башара Асада, який втік до Росії й отримав там притулок. Офіційний запит до Москви направлений від імені тимчасового президента Сирії, лідера угруповання Хаят Тахрір аш-Шам (ХТШ) Ахмеда аль-Шараа. Якою може бути реакція Кремля? Адже з одного боку, Асад впродовж років був союзником Росії, а з іншого – для Росії важливо зберегти свої військові бази на території Сирії. Тож, як розгортатиметься ця історія?
Вона розгортатиметься не тільки навколо баз, а взагалі позиціонування Росії на Близькому Сході та впливу на новий режим у Сирії. Це по-перше. По-друге, відносини Сирії з Росією будуть дуже залежати від того, чи знімуть санкції із Сирії. Санкції запровадили за злочини, які вчиняв Башар Асад. І зараз ситуація така, що вони не зняті з нового уряду і новий уряд опинився в заручниках у Росії. Наприклад, зараз у Сирії важка криза з готівковими грішми, з національною валютою. У людей просто немає в наявності банкнот. У Сирії не працює монетний двір, не друкуються власні гроші. Вони замовляли їх у Росії, оскільки всі інші країни не могли цього робити, побоюючись, що це буде порушенням санкцій. І аль-Шараа змушений звертатися до Росії за допомогою в тому, щоби вони просто надрукували йому гроші. І таких прикладів залежності нової влади Сирії від Росії дуже багато.
"Станків багато, але ніхто не порушує санкції"
А чому до Росії? Невже ні в кого більше немає друкарських станків?
Станків багато, але ніхто не порушує санкції, які були запроваджені проти Башара Асада. Вони не зняті з Сирії попри те, що Башара Асада більше немає. Тому нова влада виходить заручником ситуації. Зараз є часткове зняття санкцій з боку Євросоюзу, але це не вирішує всіх питань, навіть таких елементарних. І Москва, відповідно, цим користуються. При всій нелюбові простих сирійців і самого аль-Шараа до Росії, яка причетна до злочинів проти людяності на території Сирії, вони змушені з нею контактувати. Чим Москва вміло користується, затягуючи аль-Шараа в перемовини. Але в такій ситуації він опиняється вже під критикою своїх союзників, з якими разом прийшов до влади і громадян Сирії, тих же ж мешканців зруйнованого міста Алеппо. І для того, щоб із Росією підтримувати контакти, він каже росіянам про те, що вони мусять видати Асада – як одна з умов того, що він буде з ними контактувати.
"Росія використовує це як шантаж"
Хочу нагадати, за що зляться сирійці на Асада і на Путіна, як його союзника. У Сирії 13 млн біженців, близько пів мільйона загиблих, 90% населення живе у жахливій бідності, 136 тисяч сирійців зникли безвісти, з яких лише 22 тисячі знайшли у в'язницях. З огляду на такі страшні дані, деякі спостерігачі вважають, що Путін, щоби не видавати Асада, але продовжувати якось контактувати з новою владою, аби зберегти свої військові бази в Сирії, може просто ліквідувати Асада. Які ще сценарії розглядаються?
Так, це один з дуже ймовірних сценаріїв, що Путін його просто отруїть або Асад розіб'ється на машині. Базовий позитивний сценарій – трансформація режиму Хаят Тахрір аш-Шам у щось більш інклюзивне з одного боку і зняття санкцій проти сирійського режиму, що дало б змогу не залежати від російських послуг. Бо там же ж не тільки друк грошей. У сирійців великі проблеми з енергетикою – немає світла, не вистачає палива. Раніше це забезпечували Росія та Іран. Зараз Іран повністю відключив постачання газу і нафти. А власної не вистачає. Росія використовує це як шантаж. Тому базовий режим – майбутня повноцінна інтеграція Сирії у світові регіональні структури, яка б дозволила країні нормально функціонувати. Однак, поки такий сценарій не проглядається, або він не буде дуже швидким. Новій владі доведеться вибудовувати складну систему компромісів, пошуку балансів. Бо навіть Туреччина не може повноцінно замінити на даний момент. Саудівська Аравія, яка буцімто готова була інвестувати значні кошти в Сирію, також все це поки тільки на рівні декларації робить. Тому зараз головне завдання для аль-Шараа – це взагалі просто зберегти країну, а не думати про щось велике. Тобто, зберегти цілісність, не допустити різні, не допустити міжетнічного, міжконфесійного протистояння. Вгамувати апетити як представників колишнього режиму, які апелюють до цінностей алавітів, так і своїх союзників із так званих інтернаціональних бригад, у які входять, наприклад, узбеки чи чеченці, які готові продовжити джихад. Знайти баланс для нього буде дуже важко.
Сергій Данилов. Фото: facebook/serge.danylov
Проти єдності Сирії зараз грають передусім Ізраїль та Іран
Наскільки реальною станом на зараз є загроза взагалі припинення існування Сирії як цілісної держави?
Є фактори, які не сприяють громадянській війні, розпаду – це страшна втома від війни. Це бажання сирійців просто мирно жити, незалежно від їх конфесійної чи етнічної належності.
А як щодо інтересів і апетитів сусідів?
Зараз проти єдності країни грають передусім Ізраїль та Іран. І парадоксальний союз, який склався проти аль-Шараа у складі Сполучених Штатів, Ізраїлю та Ірану. По факту союз, тобто неформалізований. Ізраїльтяни вважають, що вони мають прекрасний шанс зайняти позиції на півдні Сирії, особливо в районах населених друзами і всіляко підтримують друзький сепаратизм. Працюють там із лідерами думок у двох анклавах, де друзи складають помітну частину населення. Іранці намагаються працювати з алавітами і з представниками режиму Башара Асада, які залишились в країні і знають, що рано чи пізно їх будуть судити. Вони також працюють на розділення Сирії. І курдське питання. Північно-східна частина країни фактично автономна протягом уже тривалого часу. Є курди зі зв'язками як з іранцями, так і з росіянами, а інша частина (з американцями) хочуть зберегти свою автономію. Тобто, є серйозні зовнішні гравці, які не зацікавлені в цілісності Сирії. Однак, я б теж не переоцінював їхніх можливостей при всьому цьому.
Російські військові бази на території Сирії
Російські військові бази на території Сирії. Які вони виконували завдання та яке значення вони мають для Росії, і як зрештою діятиме нова влада Сирії в цьому питанні?
Значення їх подвійне. Перше. Коли ми спілкувалися з експертами в Йорданії та в Ізраїлі, то там і там звучала така фраза: "У Сирії російські бази – значить Йорданія чи Ізраїль межують з Росією". Відповідно, ці дві країни дослуховувалися, враховували інтереси Росії, так, як для них транслював їх Кремль. Тобто, це серйозний був важіль впливу на регіональну політику і Росія ним дуже потужно користувалися.
У тому числі на Ізраїль?
Так. Вперше ми це почули в 15-му році в Ізраїлі, коли поважний експерт, колишній посол Ізраїлю в Україні сказав: "Ми не з вами узгоджуємо входи доступу до повітряного простору Сирії, а з росіянами". Дуже жорстко нам тоді відповів, що українські інтереси вони враховувати не будуть. І зараз не враховують. А друге значення – це важливий логістичний хаб для російської експансії в Африці, для розбудови російської мережі впливу приватних військових компаній і мережі ГРУ в Африці.
Аль-Шараа хотів би позбутися російських баз у Сирії, але…
А якщо росіяни втратять ці бази, якщо це трапиться – у них є якісь альтернативні шляхи, де можна такі логістичні хаби організувати?
Так, вони працюють над тим, щоб збудувати базу в Лівії – в східній частині, яка під контролем маршала Хафтара. І працюють над тим, щоб отримати порт на Червоному морі в Судані. І там, і там у них є попередні домовленості стосовно цього. Побачимо, як воно буде по факту реалізовуватися. Але якийсь час без цих російських баз у Хмеймімі та в Тартусі їм буде важко. Зараз ці бази не відіграють тієї ролі, яку вони відігравали. Тобто і в Ізраїлі, і в Йорданії, і в Іраку, і в Туреччині їх не так сприймають. Особливо на тлі того, що Туреччина хоче відкрити мінімум 2 своїх бази в Сирії – в центральній частині під Пальмірою і так звану "Т-4". Це дорога, перехрестя і там теж велика база. А російські бази зараз не відіграють своєї роль в логістиці. Вони практично в замороженому стані. Але росіяни ще можуть їх потенційно оживити. Я впевнений, що аль-Шараа хотів би позбутися російських баз. Вони йому не потрібні. Але, по-перше, є залежність, сподіваюсь тимчасова, його режиму від російської допомоги. А з іншого боку – погрози, що до цього альянсу, який воює проти нього в Сирії, тобто, до іранців і ізраїльтян, долучиться ще Росія, яка також дестабілізуватиме його режим. І це стримує його від того, щоби зараз закрити ці бази.
