Ілюстративне фото з відкритих джерел
Від Великої Британії і далі
Віктор Крупина: Історія, що започаткувала переведення годинників залежно від сезону, виникла ще наприкінці XVIII ст. До неї причетний Бенджамін Франклін. Він на той час проживав у Франції. І помітив, що влітку, прогулюючись у той самий час, день світліший, ніж він спостерігає навесні чи восени. Так він вперше висунув ідею про доцільність переведення годинників вперед відповідно на літній період. Ця ідея не була сприйнята серйозно. 1895 року Джордж Хадсон запропонував систему літнього часу переведення годинників вперед і, відповідно, восени назад. Це питання було досить актуальним, адже збільшення тривалості світлового дня дозволяло економити кошти. Електроенергія лише входила в побут містян. Люди освітлювали свої приміщення за допомогою свічок. Якщо день довший, то це позначалося на сімейному бюджеті.
Першою країною, яка запровадила перехід на літній час, хоча і не на всій території, стала Велика Британія. А на всій території це вперше зробила Німеччина в 1916 році, потім Велика Британія і Сполучені Штати. І вже після закінчення Першої світової війни все більше країн почали переходити на літній час. З кінця XIX ст, коли ця ідея почала просуватися, лобіюватися в урядових колах, саме тоді українці Австро-Угорщини вперше почали задумуватися про раціональне використання денного світла. Але на державному рівні це відбулося в 1918 році, коли Українська Народна Республіка змінила календар, перейшовши на новий григоріанський, яким послуговувалася Європа, так само перевівши годинники на годину вперед.
Ми навіть сьогодні дискутуємо, а чи потрібно переводити стрілки годинників?
Коли обговорюється це питання, всі апелюють до економічних показників, до того, що збільшення тривалості світлового дня дозволить зекономити електроенергію, адже відпаде потреба включати штучне освітлення.
У нас декілька рівнів годинників
Скільки біологічних годинників насправді живе у кожному або кожній з нас?
Ольга Маслова: В нас декілька рівнів годинників. Це рівні годинників клітинних, навіть молекулярних осциляторів – коливання певних продуктів всередині клітини, які в одну частину доби накопичуються, в іншу розкладаються. І за рахунок цього утворюється маятник в хімічному сенсі. І в кожній клітинці у нас є ціла низка таких продуктів, які в маятникоподібному русі працюють. І система такої ритміки дуже сильно впливає на буквально всі інші процеси в клітинах. У нас є певні периферичні годинники в деяких органах, наприклад, в печінці. І є центральний годинник, який знаходиться в надперехресних ядрах гіпоталамуса. І його задача уже робити процес синхронізації між оцими всіма внутрішніми багатьма рівнями і зовнішньою ситуацією, зовнішнім часом. Коли ми говоримо про годинники, ми маємо всю цю ієрархію враховувати.
З приводу тривалості, ми можемо говорити про ритми ультрадіанні – ті, які коротші, ніж доба. Наше дихання, серцебиття – це також ритм. Є також ритми інфрадіанні, які довше, ніж доба. Сюди входять вже згадані місячні або менструальний цикл, який плюс-мінус у різних жінок може бути навколо місяця. Річні ритми, або науковою мовою циркануальні. І циркадна – добова. Це і хронотип, і легкість перельотів, переходів в часі.
Те, що ми перекрутили годинник на годину вперед, ми це і відчуваємо? Чи насправді щось набагато глобальніше відбувається з нами щовесни?
Схожі стратегічно речі відбуваються навесні і восени. Коли ми говоримо про час, ми дуже часто сприймаємо це, як виключно той час, який у нас на гаджетах, на стрілках і навколо, де ми собі призначаємо зустріч о 16:00. Але насправді це так званий соціальний час. Це те, що люди собі придумали, щоб хоч якось орієнтуватись взагалі в світі. Але ми цим соціальним часом трохи стерли цінність інших часів і деяких змін, які треба теж враховувати. Коли йдеться про саме такі сезонні зміни, про зміни дня і ночі, ми маємо звертати увагу ще й на астрономічний час – на те, що відбувається в нас за вікном. Та сама 16 година у Львові і у Харкові, говорячи про Україну – це будуть дуже різні 16 години. Бо між крайньозахідною і крайньосхідною точкою України різниця більше, ніж один часовий пояс. У нас три часові пояси. 85% – це другий часовий пояс, але в нас ще є шматочок першого і шматочок третього. І третій більший за площею, ніж перший.
У нас ще є час біологічний
У нас ще є час біологічний. Це той якраз час, який у нас в клітинах і який у кожного свій. Відчуваємо ми насправді це поєднання, наскільки є синхронізація чи десинхроноз і наскільки нам комфортно нашим біологічним часом жити в цьому соціальному. А соціальний має враховувати моменти із астрономічним. І ще й не забувати про те, що якщо ваша особиста доба трошки довша, ніж в іншої людини, то у вас буде сприйняття трошки інше цього всього. Для цього і працює те надперехресне ядро гіпоталамуса, де знаходиться центральний регулятор внутрішніх і зовнішніх ритмів. І яке намагається нам якраз запропонувати оптимальну схему з урахуванням усіх показників і внутрішніх, і зовнішніх. І в залежності від того, де ми живемо, в якій географічній локації, в якій конкретно частині року, у нас певні потреби можуть змінюватись і певні нюанси можуть коригуватись. Ми ще ж не маємо забувати про штучне освітлення. Тому що ця історія з переведенням дуже була зациклена саме на питаннях енергетики та освітлення. Якщо по світу говорити про XXI століття, то там уже трошки інакше це все працює. І наша можливість покращити свій добробут за допомогою штучного світла навпаки в плюс іде, а не в мінус. Ми, як цивілізація, рухаємось у спряженому напрямку еволюції себе біологічного і себе соціально-цивілізаційного виду. Тому ми розуміємо, що ще освітленням можемо впливати на себе, можемо створювати градієнт освітлення: вдень давати більше холодного, яскравого освітлення, за дві-три години давати більше тьмянішого, жовтішого освітлення. Вночі слідкувати за тим, щоб освітлення не було. Головний градієнт освітлення ми отримуємо через сітківку.
Будь-які додаткові рухи призводять до додаткових проблем
Навесні ми чомусь починаємо прокидатися раніше. Чому?
Коли ми робимо перехід восени, або взимку, або навесні, ми ніби пришвидшуємо і трошки перестрибуємо жорсткіше, ніж якби ми це робили плавно. Якби ми не переводили годинники, нам би м'якше було б з цим жити і ми би спокійніше сприймали і потім перехід назад. Бо потім восени у деяких людей є ніби депресивне провалля після переведення. Якщо звузитись саме на біологічний аспект, то нам би нічого не совати, бо будь-які додаткові рухи призводять до додаткових проблем. Якщо йдеться про людей, які є, наприклад, водіями рейсових автобусів, в яких о 5 ранку виїзд. А тут в них в цю ніч крадуть одну годину сну. І це може вплинути на їхню концентрацію уваги, на здатність вести транспортний засіб без помилок. Перший тиждень переведення годинників навесні – це завжди ДТП, підвищення усіляких аварій на виробництвах. Ця адаптація все-таки декілька днів відбувається, може до тижня займати в деяких людей. Вона залежить від роду діяльності, від стану здоров'я, від генетичних особливостей. Якщо зараз ми маємо необхідність це зробити, то хоча б ті, хто можуть собі дозволити, варто було б уже потрошечку за декілька днів починати зсувати свій режим, якщо є така можливість. І тоді воно пройде трошки м'якше. На найперші дні після переведення, якщо ви відчуваєте, що по вас воно б'є, то не планувати якихось надто відповідальних речей на першу половину дня, на ранкові години, знаючи, що може вас трошки плавити в цей час.
"Для України природних є три часи"
Який час для нас природний?
Для України природних є три часи. Але для 85% території – це все-таки другий часовий пояс. Хвостик Закарпаття є в першому і частина східних регіонів у третьому. Частина людей вже настільки звикла до переведень, що вони сприймають той час, який влітку, як більш приємний. Я завжди закликаю до індивідуальних рефлексій, підібрати для себе конкретно, знаючи свій хронотип, потреби соціальні, свої особливості, якийсь найбільш лагідний, спокійний підхід, щоб ці дні пройшли якось м'якше. Якщо ми не можемо вплинути глобально на цю історію, то хоча б на свої фактори, на які ми можемо вплинути, вже вплинути і бути трошки спокійніше.
