Ілюстративне фото: facebook/Генеральний штаб ЗСУ
Превентивні заходи для зриву планів російських окупантів
Ваша думка щодо можливих завдань і мети операції ЗСУ в напрямку Бєлгородської області Росії.
Взагалі Бєлгородську чи Курську область Росії варто розглядати, як прилеглі території до українських кордонів. Це російські області, які межують з Україною. І це області, з яких свого часу противник проводив наступальні дії, особливо коли починав широкомасштабне вторгнення. Тому будь-яка дія Збройних Сил по цій території – це, перш за все, превентивні заходи в плані зриву планів противника щодо накопичення сил, в плані підготовки рейдових операцій проти України чи вже загальновійськових операцій. Тому ми бачимо, що досить часто удари, які проводять Збройні сили по прифронтовій зоні, зокрема, по командних пунктах противника, по логістичних центрах, по центрах зосередження скупчення військ, завжди сприймається, як потенційна наступальна операція. І, що важливо, Курщина привчила росіян до того, що ми можемо проводити наступальні операції на тих територіях її, які ми вважаємо за потрібні. Все починалося із рейдів тактичного, потім оперативного рівня РДК (Російський добровольчий корпус – ред) і завершилося масштабною наступальною операцією в плані Курщини, що, свого часу, призвело до зриву підготовки російської операції на Сумщину.
"Курщина привчила росіян до того, що ми можемо воювати на їхній території"
А РДК ще в 2023 році було, так?
Так. Все починається від найменшого. Великий колос виростає з маленької зернини. Зараз Бєлгородська область, як область, яка по великому рахунку межує з Харківською областю, а ми не забуваємо, що в Харківській області противник в декількох локаціях пробував наступати: десь війська перебувають в боєзіткненні, десь, скажімо, війська перебувають у відносному режимі спокою, хоча дуже умовному. Але Бєлгородська область – це Вовчанський напрямок, це, безпосередньо, сам Харківський напрямок. І тут ми можемо десь навіть приблизно говорити, що Бєлгородська область – це, по великому рахунку, і Куп'янський напрямок. Це ті напрямки, які зараз достатньо активні. Отже Бєлгородська область – достатньо хороший логістичний хаб противника, який вибудовувався ще з моменту широкомасштабного вторгнення. Там є мережа своїх залізниць, є мережа логістичних шляхів і проводити такі військові, навіть локального рівня операції по прикордонню, де противник потенційно може створювати наступальні плацдарми – це, як кажуть, сам Бог велів. Звичайно, що будь-яка зараз навіть тактичного рівня операція, навіть операція превентивних дій, завжди зараз викликає у росіян непідробний страх, увага зразу приковується до цього напрямку. І, звичайно, що в такому плані росіяни розуміють, що доводиться тоді там посилювати свої військові підрозділи, тоді їм доводиться роззосереджувати свою логістику, а це все час, робота, додаткові навантаження, додаткові проблеми. А якщо враховуємо, що зараз на міжнародній арені все-таки тривають переговорні процеси в плані підготовки підготовити процес припинення вогню – така каламбурна річ… Ми бачимо, що Росія в цьому плані намагається підвищувати ставки. То коли починає світова спільнота говорити, російська спільнота про те, що українці відкривають ще одну лінію фронту вже безпосередньо в самій Росії – оптимізму це не додає нікому. А Курщина морально, психологічно, ментально, політично, військово привчила росіян до того, що ми можемо воювати на їхній території. Це вже той фактор, з яким вже їм доведеться жити і їхньому військово-політичному керівництву доведеться рахуватися. Вони свою тактику, стратегію по обороні російських кордонів чи навіть підготовку їхніх військових операцій для вторгнення в Україну вже змушені рахуватися саме з таким фактором. Вони розуміють, що будь-яка їхня атака може перетворитися в контратаку.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото facebook/Іван Тимочко
Брянщина – область Росії на шляху до Москви
27 березня 2025 року Повітряні сили ЗСУ завдали авіаудару по прикордонному пункту пропуску "Погар" вже у Брянській області Російської Федерації. Як можете охарактеризувати цю ситуацію? Знищено військову інфраструктуру, засоби зв'язку, радіоелектронної боротьби, системи відеоспостереження та інші технічні засоби. Жива сила теж була уражена на цьому пункті.
Ми показуємо противнику – якщо Брянську область суто брати до уваги, бо північ порівняно тиха – що ми можемо уражати на стратегічну глибину. Там точно декілька десятків кілометрів відстань від кордону України.
Брянщина – це, як мінімум, чотири-п'ять шляхів, які росіяни використовували для наступу вглиб України, зокрема на Київ. Це було з іншої сторони. Брянщина – це та область Росії, яка стоїть на шляху до Москви. Це прямі маршрути польоту безпілотників, ракет в сторону Москви. Найімовірінше там навіть і були ракети союзників на літаках. Цей натяк їм про те, що ніяких обмежень ми не маємо. Я думаю, що це більше був символічний удар, тому що Брянщина, по суті, для Росії зараз не становить ту область, яка може… Хоча, знову ж, невідомо, може наша розвідка мала якусь інформацію про підготовку такої операції. Наприклад, про створення якогось штабу, який мав займатися підготовкою. Це зараз складно проаналізувати. У нас, по суті, 2 500 км або кордонів з Росією, або лінії фронту.
Сумщина-Харківщина та Запорізька і Херсонська області
Є заяви президента України, що росіяни можуть готувати чергові наступи. Він заявив, що згідно з даними розвідки, Росія готується до нових наступальних операцій на Сумську, Харківську і Запорізьку область. Речник Сил оборони "Півдня" Владислав Волошин заявив, що російські війська намагаються якнайдалі просунутися в Запорізькій області. І з початку весни кількість штурмових дій саме на Запорізькому напрямку зросла. Як зараз розгортаються події на території Запорізької області, чи там може бути якась суттєва загроза з боку окупантів?
Ми взагалі говоримо про посилення наступу дій противника з Сумщини. Тут завжди треба розглядати стратегічний блок областей – Сумщина і Харківщина, якщо це північ, північний схід. Тут якоїсь нової ідеї від противника немає, як і немає нової ідеї, якщо ми візьмемо блок Запорізька, Херсонська область. Я би так це більше розглядав. У цих областях противник свій час окуповував наші території, але був вибитий з частини чи повністю частин території зони їхнього впливу окупації. Є давно написаний наказ Путіна про поновлення контролю за тими територіями, з яких вони втекли, відступили. Більше уваги маємо приділяти Запорізькій і Херсонській області в декількох іпостасях чи декількох моментах. Бо і на Гуляйпільському напрямку зросла кількість атак. Достатньо. Не скажем, що це масштабна операція, але сама кількість атак. Противник промацує лінію фронту Гуляйпільський, Оріхівський напрямок. Оріхівський – це взагалі напрямок, де Збройні Сили в цей час проводили контрнаступ. І беремо також Придніпровській. Тут противник неодноразово намагався форсувати навіть не Дніпро, а більше взяти під контроль Дніпровські плавні або острови, які знаходяться вздовж гирла русла річки Дніпро, яка протікає через Херсонську область. Вони намагалися з лівого берега заходити на правий або, принаймні, умовно кажучи, створити ряд плацдармів по Дніпру. Чому Запорізька область? Перш за все це Енергодар. Питання Енергодару все більше і більше порушується в плані виходу російських військ з Енергодару. І зрозуміло, що для росіян тут показати свою присутність вкрай важливо. Там вони все одно намагаються утримувати суходільний коридор окупованої материкової території України, який зв'язує Крим з окупованим Донецьком і Росією. Окрім того це все-таки та частина узбережжя Чорного моря, за який теж тривають зараз переговори, особливо про західну частину Чорного моря, де сфера територіальних вод України і де противник намагався створити претензію на ці води військовим шляхом. Ми знаємо, яка доля чекала російський Чорноморський флот. Тому ми можемо розглядати ще Запорізький напрям, як спробу зараз росіян розвивати свою тактику руху вздовж русел річок, щоби рухатися вздовж річки і витискати Збройні Сили. Знаємо, що таку практику вони робили на Харківщині, коли намагалися вибити Збройні Сили в районі Куп'янська – Куп'янського Вузлового, де намагалися вибити нас вздовж річки Оскіл і рухатися в сторону Оскільського водосховища. Та сама ситуація. Спостерігали Новопавлівський напрямок, коли противник намагався пройти вздовж русла річки Вовча. Вони зараз пробують апробувати чи адаптувати нову тактику ведення наступів. Запорізький напрямок не забуваємо, Оріхівський – це напрямок, де свого часу Збройні Сили проводили контрнаступ і там все настільки зараз зарито, перерито в бетонну землю, що говорити про те, що росіяни там зможуть тими наявними силами, що є, провести операцію – навряд. Чи якогось серйозного оперативного хоча би рівня або таку операцію, яка би змусила Збройні Сили різко нарощувати наш військовий контингент на цих напрямках. Але за переміщеннями дійсно там спостерігаються певні рухи в межах наявних тих сил, тобто підтягування їхніх сил із тилу ближче до лінії фронту.
