Фото: Пресслужба Swoiia
Класно, коли зустрічаються дві людини, які за крутий результат і вкладаються в нього максимально
Сьогодні ви презентуєте спільний трек "Обнуляю". Як ви познайомилися, і що стало поштовхом до співпраці?
ALEKSEEV: Мені здається, це доля. Спочатку ми знали одне одного заочно, бо український шоубізнес — це таке маленьке містечко, де всі одне одного знають. І одного разу пройшлися торговим центром, випадково побачились, поспілкувались, а потім виявилось, що у нас є багато спільних знайомих. Також виявилось, що моя директорка Настя — це найкраща подруга Катиного директора Андрія. І вони нас потім "засватали". А згодом з'явилась пісня.
SWOIIA: У мене вже була пісня "Обнуляю", я показала її Микиті, і мені здавалося, що я відразу якось відчувала, що наші голоси будуть дуже класно звучати разом. Так і сталося. Ми спробували — і все вийшло. Мій музичний продюсер Вадим Лисиця сказав: "Спочатку треба спробувати послухати". Ми спробували, послухали, були в захваті — і ось нарешті вийшла ця пісня.
Що ви знали одне про одного перед тим, як заспівали разом?
SWOIIA: Я стежила, коли Микита брав участь в "Голосі країни", тому що я також брала участь в цьому проєкті. І, до речі, ми займалися в одного викладача з вокалу. Тому я завжди якось стежила за його творчістю, у нього є стільки хітів, які я співала та слухала, коли в мене були складні періоди у житті.
ALEKSEEV: Катя дуже рано почала свою кар'єру, і, звісно ж, ми всі слухали її пісні. У нас тоді не було багато класних треків, але Катині були серед когорти найкращих.
SWOIIA: Я завжди із посмішкою кажу, що я в шоубізнесі вже 25 років. А потім додаю, що просто рано почала.
Як велась робота над цією піснею?
SWOIIA: Дуже комфортно. Я жартую, що в мене синдром відмінниці й, мені здається, що у нього також, тому що Микита — це гіперконтроль. Це класно, коли зустрічаються дві людини, які за крутий результат і вкладаються в нього максимально.
ALEKSEEV: Але половина моїх колег зі мною не вітаються через це. Вони не беруть від мене слухавку. От, наприклад, Вадим Лисиця — він уже звик, бо ми з ним теж робили не одну пісню. Але цього разу робота над продакшеном цієї пісні йшла якось легко. Під час зйомок кліпу була мізансцена, в якій брала участь лише Катя, а я в той момент відпочивав, ми з Вадимом спілкувалися, і я кажу: "Слухай, ну класний дует у нас вийшов, так все легко пройшло! І ніхто не намагається когось перекричати, показати себе, а навпаки — демонструють і дають можливість проявитися одне одному". А він каже: "Так, я взагалі здивований, що ти мене цього разу так не діставав. Ти на себе не схожий".
Про що ваша історія?
SWOIIA: Наша історія — про позитивні взаємні почуття. Наприклад, для мене це про те, що іноді, коли ти в кризі в стосунках, якщо обидві людини цього прагнуть, можна спробувати все "обнулити" і розпочати спочатку.
ALEKSEEV: Так, я погоджуюся! І не дарма пісня з'явилась саме зараз, коли вийшло сонечко, коли ми всі щодня відчуваємо якісь теплі почуття. Це також стосується й тієї закоханості та пори, коли "метелики в животі", коли ти рвешся, щоб зустрітися, й починаєш будувати той самий фундамент. У пісні є фраза про "рідні очі серед мільйонів людей", про мегаполіс. І це композиція про ту саму зустріч, на яку ми всі так чекаємо і якої прагнемо. Тому зичу всім слухачам знайти свою людину. Я думаю, що така зустріч може статися небагато разів у житті. Хоча ми ще й молоді та недосвідчені, але вже пройшли якийсь шлях, і, думаю, від того, що ми розуміємо, про що співаємо, вона й вийшла. Бо ми проживаємо якісь свої життєві моменти. Ми по-чесному поділилися своєю історією, і, мені здається, що слухачі це відчувають, розуміють і перебувають з нами на одній хвилі.
Якщо ти віриш, що ці очі серед мільйонів людей — саме твої рідні, ти маєш працювати над тим, щоб це було назавжди
У вас різний досвід і різний життєвий шлях. Як вам вдалося знайти спільне бачення? Як ви дійшли згоди щодо теми стосунків, адже саме про це ваша пісня?
ALEKSEEV: Звісно, у всіх своя доля та свій шлях, але коли ти втрачаєш справжнє кохання чи зустрічаєш ту саму людину — це дуже схожі емоції.
SWOIIA: Це про те, як важливо знайти й не втратити цю людину. Мені здається, що це про цю історію.
Чи були у вашому житті такі ситуації, коли довелося все "обнулити"? SWOIIA: Звичайно. Мені здається, що в кожного, мабуть, є досвід травматичних стосунків. Наприклад, коли це кохання, яке завдає тобі більше болю, ніж радості, — це ненормально, і це таке "хворе" кохання. Ось тоді, коли в один момент ти це розумієш, тобі треба "обнулитись". Це дуже боляче, але це досвід, з яким ти потім ідеш по життю і який допомагає тобі рухатися далі.
ALEKSEEV: Коли переживаєш такі епізоди, важко про них згадувати й тим паче говорити. Звісно, ситуації бувають різні. І якщо ти можеш бути тією людиною, яка завдає болю — це ще гірше. У моєму випадку так бувало. Лише час покаже, чи правильно було все, що відбувалося у моєму житті, але мені здається, що все, що не трапляється, — це те, як має бути. Це наш досвід.
Але в пісні, наскільки я зрозуміла, йдеться про інші причини й наслідки: ти зустрічаєш і потім "обнуляєш", а не ти "обнуляєш" і потім зустрічаєш людину…
SWOIIA: Ми так не замислювалися, але я хочу сказати, що дуже важливо працювати з менталкою, коли, наприклад, ти входиш у нові стосунки. Краще спочатку "обнулитись", а потім знайти цю іншу людину у своєму житті. Якщо ти не пропрацюєш попередній досвід, ти тягнутимеш це в стосунки, які хочеш побудувати, і повторюватимеш ті ж помилки.
ALEKSEEV: Мені здається, це про той період, коли ти був самотній і знайшов людину. Це не тоді, коли ти у стосунках і йдеш до іншої людини. Це не про зраду. Мені здається, що наш головний меседж у тому, що треба цінувати й берегти той момент, коли ти зрозумієш, що це твоя людина, і працювати, адже стосунки — це компроміс. Усі ми знаємо, що в стосунках бувають періоди, коли спочатку все просто, а потім починаються якісь проблеми. І все залежить саме від бажання двох людей. Якщо є бажання шукати той самий компроміс, якщо ти віриш, що ці очі серед мільйонів людей саме твої рідні — ти маєш працювати над тим, щоб це було назавжди. Мені здається, це головний меседж нашої пісні.
Це така гра ва-банк: коли "обнуляєш", ти ніби ставиш на карту все. Але водночас можна й взагалі втратити все. Чи ви розглядали такий розвиток подій?
SWOIIA: Мені здається, що це залежить від того, чого ти хочеш. Головне — не втрачати себе в усьому цьому. Ну, тобто, розуміти, що, ти можеш любити людину, але якщо це суперечить твоїм фундаментальним принципам, то, мабуть, ця людина не кохає тебе так, як кохаєш її ти. Тому що справжнє кохання — це про прийняття людини такою, якою вона є.
ALEKSEEV: Мені ще здається, що це про те, щоб казати правду, якою б гіркою вона не була. І це про те, боїшся ти зробити боляче заради якогось комфорту або розумієш, що треба піти на якийсь важкий вчинок заради того, щоб потім в майбутньому і у твого партнера, і у тебе все склалося. Якщо не з тобою, то з іншою людиною. Тому це — про важкий вибір, але боятися його не треба, тому що, хоч він і завдає болю усім учасникам процесу, але це заради того самого світла в кінці тунелю, до якого ти прямуєш. Тому, мені здається, можна все втратити, але чи будеш ти тоді щось отримувати від некомпанійських, некомфортних стосунків, де хтось любить, а хтось дозволяє любити? Це все одно має бути командна гра. Тому не треба боятися і йти на важкий крок, якщо він необхідний.
На війні розвиток культури є одним із ключових факторів, тому що саме з цим бореться наш ворог
Якби про вас писали роман, що б у ньому було?
ALEKSEEV: Автобіографії треба писати про видатних людей. І зараз мені здається, що їх є величезна кількість — це наші оборонці, військові герої та героїні, які нас захищають. Вони справжні зірки, про яких треба писати автобіографії. Я знаю, що про них знімають фільми, і я особисто спілкувався з ветераном, його звати Діма, і про нього теж зняли фільм. Тому я хотів би попередньо наголосити на цьому. А якщо повертатися до моєї особи, то, напевно, це абсолютно точно було б хороше, наповнене радістю і щастям дитинство, а також якісь важкі ситуативні рішення у підлітковому віці. І саме той випадок, який, напевно, був прописаний якоюсь матрицею долі: коли я зустрів тих самих людей, які дали мені можливість і шанс прорватися на велику сцену. Я їм дуже вдячний. Це Олег Боднарчук і Руслан Квінта. Попри те, що ми більше не співпрацюємо, ці люди зіграли дуже важливу роль у моєму житті. Для тих, хто не знає, Руслан — це автор пісні "П'яне сонце", а Олег — людина, яка придумала, щоб я заспівав кавер на пісню Ірини Білик "А я пливу у човні", яка стала моєю путівкою на професійну сцену.
Катю, у тебе скоро буде концерт. Я бачила в рекламі, що він для підтримки менталки. Розкажи про нього детальніше.
SWOIIA: Спершу я хочу наголосити на тому, що ми переносимо його на вересень, тому що не встигаємо просто зробити все так, як я хочу і бачу. Для мене цей концерт — як сповідь. Я хочу відкритись і розповісти про свої попередні стосунки. У мене був дуже травматичний досвід стосунків із залежною людиною. Концерт називається "Про особисте", так само називається й альбом, який, до речі, вже доступний на платформах. Мені хочеться розкритись, тому що я дуже рано почала свою кар'єру як співачка. Потім були різні періоди: я навчалась в Лондоні, потім у Києві, робила певні паузи. Я виросла, зараз мені вже 30 років, а люди досі мають щодо мене стереотипи, вони про мене нічого не знають, не знають мою історію. Тому через альбом, цей концерт і пісні мені хочеться більше розповісти про себе й показати, що бувають різні ситуації, але ми сильні, і треба вірити в те, що попереду нас чекає справжнє щастя та кохання.
Чи маєте ви рецепти для того, щоб тримати зараз нашу менталку в порядку?
ALEKSEEV: По-перше, треба наповнювати свій духовний храм усіма проявами мистецтва: образотворчим, кіно та музикою. І слава Богу, що зараз створюється дуже велика кількість саме українського контенту. Він різної якості, але є дуже класні прецеденти, і підтримувати це дуже важливо. На війні саме розвиток культури є одним із ключових факторів, тому що саме з цим бореться наш ворог. А, по-друге, — це обов'язково непрофесійний спорт. Як мені казала моя вчителька з біології Олена Володимирівна, я запам'ятав це на все життя: професійний спорт — це для обраних людей, він дуже травматичний і лише заважає вашому здоров'ю. А от правильна фізкультура або аматорський спорт необхідні в першу чергу для того, щоб ваші думки були правильно побудовані в голові.
І, звісно ж, ми приходимо в цей світ для того, щоб любити. Любити не лише в сенсі кохати, а любити навколишній світ, середовище, людей, тварин. Ми приходимо для того, щоб намагатися якомога більше давати саме позитивного імпульсу. І коли приходять такі темні часи, як зараз (а вони бувають завжди), головне — зберігати в собі цей вогник і ділитися ним з тими, хто вас оточує. Якщо будете віддавати цей позитив навколишньому середовищу, він відповідатиме тим самим.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
