Володимир Шередега у студії Українського Радіо
"Через невдале лікування і бюрократичні проблеми я частково втратив працездатність"
Як ви прийшли до волонтерства у сфері реабілітації?
Я мобілізувався на початку повномасштабної війни і вже в червні зазнав серйозної травми коліна. Дуже довго і невдало лікувався. Через невдале лікування і бюрократичні проблеми я частково втратив працездатність. Якось мені написала дружина пораненого бійця, що їм потрібні гроші на лікування. Я вирішив зробити збір у соціальній мережі і уже за кілька годин я зібрав 107 тисяч гривень. Так виникла ідея збору коштів для поранених бійців. Пізніше вирішив систематизувати все в юридичній площині, створити повноцінну інституцію, як благодійний фонд, щоб законно і прозоро допомагати пораненим бійцям.
Чинний військовослужбовець має право на лікування тільки через направлення від своєї частини
Як ви проходили шлях реабілітації?
Мені зробили невдалу першу операцію. Після цього кілька місяців намагалися мене реабілітувати, хоча потрібно було перероблювати операцію, однак про це ніхто не знав. Цією реабілітацією зробили тільки гірше. Потім мені ще двічі переробляли операцію. Я лікувався майже рік і за цей час я на кожному кроці стикався з бюрократичними перепонами. Я не міг потрапити на лікування чи операцію через неможливість оформити направлення як військовослужбовець. З цим були і є великі проблеми в армії. Чинний військовослужбовець має право на лікування тільки через направлення від своєї частини. Йому виписує направлення начальник медичної частини, а командир частини його погоджує. Військовому можуть не дати направлення взагалі або затягувати час. Військовий не може самовільно залишити частину і поїхати на лікування в обраний заклад. Він має це узгоджувати зі своїм командуванням. Військовослужбовці – це не зовсім вільні люди. Якби мені вдалося від самого початку організувати моє лікування, як я хотів, то мені би вдалося повністю вилікуватися і повернутися на фронт. Тому я вирішив спробувати допомагати іншим людям, які стикаються з проблемами в лікуванні.
Людину протягом тривалого часу щодня заново навчають жити
Чому саме реабілітація є першочерговою у вашому благодійному фоні?
Це один із найпроблемніших напрямків у медичній сфері. В Україні дуже мало закладів, як державних так і приватних, які надають професійну реабілітацію. Від реабілітації часто залежить, чи відновить людина свої функції повноцінно. Зараз у нас 5 людей реабілітуються в центрі "Модричі" у Львівській області. Це мабуть найкращий реабілітаційний центр. 5 підопічних зазнали складних поранень голови і були майже повністю паралізовані. Для людей, які отримали травму головного мозку, майже немає профільних закладів реабілітації. Тому дуже рідко ці люди можуть повернутися до повноцінного життя. Допомога і реабілітація цим людям полягає у тому, що людину протягом тривалого часу щодня заново навчають жити. Людина повертається в стан дворічної дитини. Вона вчиться розмовляти, тримати ложку, сидіти, ходити. Людина щодня має займатися з реабілітологом. Тому можна уявити як матеріальний і людський ресурс для цього потрібен. Такі пацієнти повинні мати постійний догляд. З ними повинен бути або хтось із рідних або медичний персонал. Тому ми вже пів року оплачуємо цим 5 бійцям реабілітацію в "Модричах". Вони всі повільно показують певні результати. Це не означає, що людина відновить повністю свої функції, але вона може навчитися самостійно їсти чи пересуватися на інвалідному візку. А це вже дуже багато.
Не вистачає спеціалістів і відділень
Що потрібно покращити в реабілітаційній медицині?
Потрібно навчати нових реабілітологів, тому що їх не вистачає. Не вистачає спеціалістів і відділень. Часто реабілітологи в лікарнях не компетентні й ніхто не знає, що з людиною робити. Відтак людина місяцями може лежати в лікарні, а потім її списують з армії. І цей час просто втрачається.
Матеріальна база не справляється з потоком людей, які потребують допомоги
Чи є в Україні необхідне для реабілітації обладнання?
Обладнання мало і воно часто застаріле. Матеріальна база не справляється з тим великим потоком людей, які потребують допомоги. Забезпечити всіх необхідним обладнанням нереально. Але ми можемо спробувати хоча б збільшувати цей відсоток наданої допомоги.
Після поранення життя не закінчується, а змінюється
Наскільки важливе позитивне мислення пацієнта для швидкого одужання?
Прагнення людини відновитися і саме відновлення нерозривно пов’язані. Складних пацієнтів реабілітологи буквально вмовляють як маленьких дітей, тому що стан їхнього мозку відповідає стану малої дитини. Хтось цього не розуміє, хтось не хоче щось робити. Багато людей з травмами, на жаль, втрачають мотивацію працювати і відновлюватися. В них відбувається розлад адаптації до навколишнього світу. Через зміну своїх фізичних параметрів вони страждають від депресивного розладу. Важливо цей момент прожити і зрозуміти, що навіть якщо вже не буде все як колись, людина зможе жити, працювати тощо. Не варто боятися чи соромитися звертатися по допомогу до психологів чи психіатрів. Потрібно зрозуміти і прийняти той факт, що життя не закінчується, а просто змінюється.
Заняття в басейні – один із найкращих методів терапії для військових
Як басейн і плавання допомагає реабілітації?
Фізична терапія при психіатричних розладах дуже важлива, оскільки вона дозволяє людям відволіктися від своїх деструктивних думок і створювати розпорядок дня. А заняття в басейні – це один із найкращих методів спортивних занять. Вони не потребують надмірних фізичних зусиль. З одного боку це психологічне розвантаження у воді, а з іншого боку вправи у воді – це ідеальне заняття в плані фізичної терапії для військових.
Володимир Шередега і Людмила Тягнирядно у студії Українського Радіо
Від того, що людині соромно звертатися по психіатричну допомогу, потреба в ній не зникне
Чому серед старших людей існує стереотип, що звертатися до психіатра чи психолога соромно? Чому такі наративи варто відкидати? Як вас підтримала психіатрична допомога?
Від того, що людині соромно звертатися по психіатричну допомогу, потреба в ній не зникне. Психічні розлади зазвичай прогресують, якщо з ними нічого не робити. Якщо говорити про розлади і діагнози, з якими найчастіше стикаються військові (ПТСР, розлад адаптації, контузія, безсоння), то здебільшого це речі з якими можна і треба працювати. З цим працюють і таким людям допомагають. І навіть якщо вони не позбуваються розладів повністю, то завдяки професійній медичній допомозі навчаються з цим жити.
"Передусім нам потрібні гроші й спеціалісти"
Який вигляд повинен мати ідеальний процес реабілітації поранених?
Передусім нам потрібні гроші й спеціалісти. В плані ставлення до поранених це вже людський фактор. Десь воно краще, десь гріше. Медики теж люди і вони бувають різні за своєю сутністю і характером. Тому потрібно намагатися шукати десь гроші й навчати нових спеціалістів.
"За рік нам вдалося зібрати і використати близько 12 млн гривень"
Звідки ви берете гроші, як залучаєте донати? Наскільки зараз це просто вдається?
Ми, як і всі фонди та волонтери, просимо гроші в людей, бізнесів, намагаємося подаватися на гранти. За рік нам вдалося зібрати і використати близько 12 млн гривень. Ми зобов’язані допомагати людям, які пожертвували на війні своїм здоров’ям.
Громадянське суспільство є адаптивнішим до прогресивних методів роботи, ніж держапарат
Що на себе може взяти громадянське суспільство і волонтери в контексті реабілітації військових? Чому це важливо робити і в цьому напрямку також допомагати державі?
Громадянське суспільство і держава можуть зробити невеликий у порівнянні з державними обсягами матеріальної бази об’єм, але це все одно є певний відсоток допомоги. Це сотні й тисячі людей, яким хтось допомагає. Є певна роль громадянського суспільства в стимулюванні державних механізмів і апарату до швидших змін у чомусь або встановлення певного вектору розвитку діяльності. Як правило, громадянське суспільство є більш гнучким і адаптивним до прогресивних методів роботи, ніж державний апарат. І це нормально. Держава і громадянське суспільство в ідеалі мають працювати разом для того, щоб якнайшвидше досягати максимального результату.
Допомогти якомога більшій кількості людей
Чого би ви хотіли досягти найближчим часом у роботі вашого фонду?
Ідеальний варіант, якби наш фонд закрився через те, що в ньому більше немає потреби. Проте, на жаль, це нереально. З реального – це допомогти якомога більшій кількості людей.
