Сергій Позняк у студії Радіо Культура
Коли в перший день війни їхали з Києва, Сергій Позняк туди повертався
Ви стали на захист Батьківщини, не будучи кадровим військовим. Чим ви займалися до війни?
Я – цивільний. У мене бізнес, якому 25 років. Маю чотирьох дітей, троє з яких малі. Я би міг взагалі не йти на війну, я – ветеран АТО, воював з 2014 по 2016 рік. Тому, коли 24 лютого 2022-го всі їхали з Києва, я їхав у Київ. Я не вважаю це якоюсь відвагою. Це звичайна справа для кожного чоловіка, який хоче захистити свою жінку, дітей і землю. Все, що в мене є, я отримав тут, в Україні.
Підприємці – найчисельніша категорія серед чинних військовослужбовців
Що ви кажете на переживання людей, які бояться залишити бізнес або не мають на кого його залишити, щоб самим піти воювати?
Я підтримую ці переживання, тому що так і є. Коли ти йдеш на війну, твій бізнес іде на війну разом з тобою. В кризовий момент лише власник може повноцінно керувати бізнесом у ручному режимі. Тому, якщо власник на війні, то бізнес страждає. З іншого боку, якщо не піти захищати державу і свій народ, то прийдуть московити і не буде вже ніякого бізнесу. Чи чекають на нас в інших країнах – це дуже велике питання. Хлопці, які перестрибнули паркан, уже думають, як повернутися, тому що там дійсно важко. Там зовсім інша історія з роботою, цінами і зарплатами. Тут ти вже чогось досяг, маєш зв’язки, статуси, а там все потрібно починати з нуля. Там за тебе нікому піклуватися. Ти сам за себе турбуєшся. На сьогодні важливо, щоб у нас були інструменти повернення цих громадян в Україну. Особливо це стосується ветеранів. Люди, які повертаються з війни, повинні мати майбутнє. Вони мають бути економічно незалежними, аби їхні половинки повернулися з-за кордону і разом відновлювали Україну. Існує певний стереотип, що ветерани здібні вести лише мікро і малий бізнес. Але це насправді не так. Портрет ветерана-підприємця сильно змінився. Варто згадати Андрія Оністрата, Масі Найєма, Сергія Гусовського, Сергія Жуйкова, Всеволода Кожемяка. Це великі підприємці, які воюють. І цей список можна продовжувати. Підприємці – найчисельніша категорія серед чинних військовослужбовців. Є кілька досліджень Українського ветеранського фонду, Міністерства у справах ветеранів – бізнесу в окопах більше всього. Тому важливо забезпечити їм перспективу повернення. Хтось купив собі бронь і тут спокійно собі розвивається, а хтось в окопі його захищає. Потім він повертається, а його конкурент уже далеко попереду, і він не має доступу до тих ресурсів, що конкурент. Тому створення ветеранських сервісів, кредитних спілок тощо – це must have у кожній країні. Кожна успішна країна після війни саме на цьому забезпечувала відновлення економіки. Ми також маємо застосовувати цей досвід і йти цим шляхом.
Тому, хто чогось досягнув в Україні, є за що воювати
Ви руйнуєте стереотип, що воюють нібито лише бідні, тому що всі, хто має гроші начебто відкупилися.
Так, це стереотип. Насправді, тому, хто чогось досягнув в Україні, є за що воювати. Тому це одна з причин, що підприємців багато серед чинних військовослужбовців. По-друге, це люди свідомі, тому що розуміють, що таке цінності й що таке любити Батьківщину. Тому великі бізнесмени взялися за автомати і пішли воювати. І не в штабі. Я пішов снайпером, молодшим сержантом і несподівано зробив кар’єру – у 50 років став лейтенантом.
"Я застосував усі свої бізнесові навички, щоб створити бренд, який долучить людей"
Що заважає, а що допомагає підприємцям-військовим під час війни?
Мені заважає бюрократія. Вирішити питання дзвінком не вдасться. Має бути телеграма, документ, погодження з вищим керівництвом. Це трохи незвично. Проте в нашому підрозділі ця історія доволі гнучка. Я прийшов, коли в моєму взводі було дві людини – я і ще один боєць. Він існував тільки на папері. Ми набрали людей, добровольців. Із ТЦК мені дали 2 людей і теж дуже класних. Усі інші прийшли не за гроші, не через повістку, а з власної волі. Я застосував усі свої бізнесові навички, зв’язки, маркетинг для того, щоб створити бренд, який долучить людей. Нас дуже підтримують волонтери. Мій бізнесовий досвід разом із військовою бюрократією дає позитивний результат.
Коли дрони не долітають, тоді снайпери стають однією з вирішальних сил
Яка роль снайперів у війні?
Коли РЕБ стає стіною з обох сторін і дрони не долітають, тоді снайпери стають однією з ключових і вирішальних сил на полі бою. Наші гвинтівки дозволяють влучати в ростову мішень із 2500 м навіть базово підготовленому бійцю.
"АТО порівняно з повномасштабною війною – це бійка в барі"
Чим для вас відрізняється служба під час АТО і сьогодні?
АТО порівняно з повномасштабною війною – це бійка в барі. Коли я потрапив в АТО, авіація можливо 2 тижні попрацювала. Зараз літає все: гвинтокрили, "тушки", "сушки" тощо. Коли я побачив КАБи (керовані авіабомби), вони мене вразили. Але з часом звикаєш.
Снайпер має бути сангвініком або флегматиком
Чи є якийсь профіль людини, яка може бути снайпером?
Профіль є. Профіль, відбір, психологічний стан – ми все це робили. Я з кожним бійцем проводив індивідуальну співбесіду, щоб зрозуміти, чи зможе ця людина бути снайпером. Є вимоги щодо темпераменту. Це має бути сангвінік або флегматик. Снайперська пара працює таким чином, що перший номер стріляє, а другий номер коригує. Другий номер – старший. Снайпери повинні вміти самостійно ухвалювати рішення. Снайперська пара повинна вміти самостійно приймати рішення на місці.
.jpg)
Сергій Позняк і Тетяна Трощинська у студії Радіо Культура
Бронюватися повинні лише ті, хто дійсно потрібен економіці країни
Як ви ставитеся до економічного бронювання?
Потрібно знайти виважене і збалансоване рішення. Потрібно позбутися корупції з бронюванням, щоб бронювалися лише ті, хто дійсно потрібен економіці країни. Воювати мають всі. В мене 50% чоловічого складу компанії вже на війні. Всі повертаються назад у стрій, навіть ті, хто міг би комісуватися.
"Якби мені сказали обрати бізнес чи Перемогу, я би обрав Перемогу"
Ротація з усіх сторін – це ілюзія?
Має бути ротація. Усі мають пройти через це. Над цим треба працювати. Ми маємо забезпечити військо людьми і ми маємо забезпечити економіку оборотом капіталу. Тільки в діалозі, у дискусії це можна поєднати. Пріоритет все одно на Перемозі. Якби мені сказали обрати бізнес чи Перемогу, я би обрав Перемогу. Якщо ми не переможемо, в мене не буде ніякого бізнесу. Я свої бізнеси створив тут із нуля. Мені їх ніхто не подарував. У мене було 400 баксів, я працював охоронцем в готелі й звідти я розпочав свої бізнеси. "Грачував", щоб заробити на рекламу.
Використовувати для рекрутингу блогерів чи інфлюенсерів доречно. Проте вони можуть ефективно працювати в цьому напрямку, якщо вони самі мобілізовані. Коли я розповів, що після втрати ноги я повернувся в бойовий підрозділ, в мене за тиждень було по сорок заяв від охочих долучитися до війська. Ми багато кого не взяли, оскільки відбір у нас жорсткий.
Не постити нісенітниці, не розганяти зраду
За що насправді потрібно хвилюватися і на що впливати, коли ми говоримо про цю війну?
За голови наших громадян. Перевіряти усі джерела інформації, не постити нісенітниці, не розганяти зраду. Війна закінчиться тільки тоді, коли ми матимемо успіх на полі бою.
