Ілюстративне фото: facebook/Генеральний штаб ЗСУ
Українські інженерні війська та сапери ― це "невидима сила"
Які основні завдання станом на сьогодні виконують військові інженери та сапери ОСУВ "Хортиця"?
Щодо українських інженерних військ та саперів, можна додати, що це зараз "невидима сила". Тому що мало хто із пересічних громадян бачить роботу саме інженерних підрозділів. Ми часто бачимо в мережі знищення російської техніки, бої піхоти, але ніхто не бачить роботу українських інженерів, яка є досить важливою. Першим напрямом роботи інженерів-саперів є обладнання оборонних позицій. Вони укріплюють передові рубежі, створюють складні системи окопів, бліндажів, інших фортифікаційних споруд. Не менш важливим є мінування і створення інженерних загороджень. Це мінні поля, різного роду перешкоди, і все це ускладнює наступ противника на тих чи інших напрямках.
Третина успіху у відбитті атак противника ― завдяки інженерам і саперам
Щодо роботи є конкретні приклади. Днями в одному зі зведень ОСУВ "Хортиця" йшлося про те, що противник не полишає спроб атакувати наші оборонні укріплення на Покровському напрямку. І під час серії штурмів нашим захисникам вдалося не допустити втрат позицій ― за рахунок, зокрема, якісно зроблених оборонних укріплень. Які тут були особливості?
Стосовно Покровського напрямку. Якщо іде накат російської техніки, рухається колона, то ми бачимо на відео, що колона зупиняється. Іде враження по ній FPV-дронами, скидами, артилерійським вогнем, але у 35% зупинок таких механізованих російських колон відіграють свою роль саме інженери. Тому що ворожа техніка просто підривається, чим зупиняє колону, якщо це перша-друга машини. І далі вже відбувається вогневе ураження по колоні. Це достатньо великий відсоток, бо становить третину ураження техніки противника. І це заслуга саме інженерів. Йдеться про дистанційне мінування, взагалі мінування. Те ж саме можна говорити і про піхоту, тому що піхотні штурмові дії противника часто попадають на різного роду рубежі ― колючий дріт, різні загородження, пастки. Усе це стримує ворога і дає шанс піхоті виконати завдання зі знищення противника.
Лише навколо Покровська близько 120 км протитанкових ровів, понад 35 тисяч "зубів дракона"
А чи маєте якісь цифри?
Навколо Покровська створена вже ціла мережа невибухових загороджень. Це 151 тисяча метрів малопомітних перешкод. Є також бар’єрні рубежі типу "Єгоза" ― це 295 тисяч метрів колючого дроту, тобто майже 300 км. І це тільки навколо Покровська, а по всій лінії фронту ― вже тисячі кілометрів. Далі ― протитанкові піраміди, "зуби дракона" ― більше 35 тисяч одиниць. Саме "зуби дракона" не дають проходити ворожій техніці. Колючий дріт – це більше 5 км своєрідних пасток для піхоти. І основа ― протитанкові рови, їх нарито близько 120 км, і це лише навколо Покровська. Також нашими інженерами облаштовано так звані кілл-зони (kill zone). Це близько 120 ділянок. Ми знаємо про посадки, лісосмуги, зараз вони зазеленіють. У такій посадці створюється плацдарм ― вирубуються дерева на площі 200 на 200, наприклад. У цій зоні робиться колючий дріт та різні пастки. Коли ворог іде посадкою, то потрапляє у цю кілл-зону, де просто заплутується та зупиняється, а наші безпілотники або мінометники завдають туди вогневе ураження. Таких кілл-зон навколо Покровська ― 120.
"Зараз наша розвідка перейшла у повітря"
Яким чином організовується інженерна й саперна розвідка? Яку техніку для цього використовують? Адже треба наперед проаналізувати, де проходитиме ворог та яка перепона може спрацювати, тобто досліджувати територію і планувати відповідні роботи.
З метою збереження життя і здоров’я саперів нарощування на утримування інженерних загороджень на передньому краї здійснюють за допомогою БПЛА. Упроваджується застосування повітряного загону загороджень, силами якого здійснюється мінування ймовірних маршрутів, котрі противник буде використовувати для наступу. І все це робиться безпосередньо перед початком руху колони. Інженери постійно займаються дистанційним мінуванням, це робиться на глибину до 20 км. Картинку з БПЛА усі бачать. Коли ти робиш роботу з мінування, але бачиш рух противника, то FPV-дрон може просто "прилягти" і не вражати техніку. Тому що може їхати броньовик або машина розмінування спереду колони, і щоб це зупинити, потрібно використати 20 FPV. Але якщо цей FPV просто сяде, а інженерна техніка на нього наїде, то станеться підрив ― і колону можна буде зупинити. Тобто зараз наша розвідка перейшла у повітря.
Для пророблення проходів на мінних полях противника ми використовуємо американську техніку, надану в рамках допомоги ще у 2022 році. Це установка розмінування M58 MICLIC. Також для піхоти є переносні комплекси розмінування типу ЗРП-2 "Тропа". Це такий собі рюкзак зі спорядженням, тобто це може бути одиночний постріл, як із установки розмінування. Є одноразові "джавеліни" і так само є одноразові системи розмінування.
Денис Гойко (ліворуч) і генерал-лейтенант Сергій Наєв. Фото: facebook/Denis Hoiko
"Навколо Покровська встановлено 29 тисяч протитанкових мін та 47 тисяч протипіхотних вибухових пристроїв"
Де інженерні підрозділи суттєво вплинули на перебіг боїв, якщо можете назвати?
Основним є Покровський напрямок і тут можна просто подивитися на перебіг бойових дій. По лінії Лисівка-Котлине-Андріївка бої тривають вже пів року. Лисівку окупанти брали вже кілька разів, але ніяк не можуть просунутися далі. Саме тому, що там створена система інженерних загороджень. Навколо Покровська встановлено 29 тисяч протитанкових мін, майже 47 тисяч протипіхотних вибухових пристроїв. Усе це систематично зупиняє ворога. Кількість техніки, яку там ворог втратив, я не кажу навіть про піхоту, просто вражає. На початку року, в січні надходила інформація, що росіяни начебто зайшли у Покровськ. Але це неправда, вони зупинилися ― завдяки саме цій системі інженерних загороджень та завдяки усім нашим захисникам усіх підрозділів. Із недавнього ― був величенький накат російської техніки у Часовому Ярі на початку березня. Там окупанти застосували близько двох десятків бронемашин. Коли йшла колона, 17 одиниць техніки було знищено. Перша машина просто підірвалась ― і зупинила рух усієї колони, а далі наші безпілотники та хлопці з протитанкових комплексів знищили цю колону.
"Ворог робить те ж саме, плюс-мінус"
Хочу поцікавитися вашим баченням щодо якості роботи ворожих інженерних військ, адже росіяни після захоплення якоїсь території одразу починають там будувати. Як зараз працює інженерне забезпечення противника та як ми можемо протидіяти?
Ворог робить те ж саме, плюс-мінус. Нещодавно почали з’являтися відео, що на лінії від Бахмута до Соледара є коридор із сітки, зроблений навколо дороги. Це для того, щоб забезпечити живучість своїх логістичних шляхів. Сітку ворог дедалі більше застосовує, такого досить багато було на Курському напрямку, і зараз застосування такої сітки потихеньку переходить на схід. Для розмінування ворог застосовує бронетехніку з ножовими або катковими пилами. Це звичайна практика роботи інженерних військ. Із особливостей ― це лише сітка. Ми знаємо, як цьому протистояти, як це знищувати, але в ефірі цього говорити не будемо.
Противник дуже переживає за логістику і сильно панікує, коли наші підрозділи знищують їхні логістичні маршрути, перетворюють їх у непридатність. Логістика ― це один із головних аспектів, хоча на війні немає нічого другорядного. Але забезпечення підрозділів ― це дуже важливо. І коли воно знищується, то це просто унеможливлює подальше ведення бойових дій.
"Потрібні люди, техніка, боєприпаси ― як у всіх"
Чого найбільше зараз потребують інженери і сапери ОСУВ "Хортиця"? Які стоять виклики?
Як і всі підрозділи. Це техніка, людський ресурс, потрібні фахівці. Треба нарощувати інженерні загородження, а для цього потрібно більше техніки. Для дистанційного мінування потрібно більше БПЛА ― "Вампір", "Баба Яга" та ін. Отже, потрібні люди, техніка, боєприпаси ― як у всіх. Нічого нового тут не скажу. Крім того, ми використовуємо різного роду сітки для збереження життя особового складу ― і рибальські, і металеві. Вони дуже потрібні для обладнання позицій. І бетон. Бетон ― це основа.
