Радіостанція. Фото з особистого архіву Анатолія Кожухова
Війну зустрів у Харкові під час іспитів до магістратури
Радіоаматорство стало дуже популярним у колишньому СРСР, починаючи з середини ХХ століття. Інтернету тоді не було, доступ до телефону мала невелика кількість людей. От поціновувачі радіозвʼязку і конструювали свої радіостанції, постійно їх вдосконалювали та розвивали такий собі прототип сучасних соцмереж. Нині ж цим хобі займається порівняно небагато людей. 5 років тому в Україні нараховувалося 10 з половиною тисяч радіоаматорів. Найбільше ліцензованих любителів радіо було саме на Донеччині. І Анатолій Кожухов одним із них.
Я родом з Донеччини з міста Костянтинівки. Мене виховали бабуся та дідусь. Закінчив Костянтинівську гімназію із золотою медаллю. У 2013 році вступив до академії імені Ярослава Мудрого. У 2022 році я її закінчив. Закінчив магістратуру за спеціальністю "Право" юридичного університету імені Ярослава Мудрого у Харкові. Траплялося, що бував в Харкові, та потім повертався у Костянтинівку. Тобто, був у роз'їздах. У той час Костянтинівка тоді була під незаконними формуваннями Російської Федерації, але мені вдалось туди приїхати і я застав період, коли частину Донецької області та Костянтинівку звільнили українські війська. Тобто назад у Харків я повертався, коли Костянтинівка була під контролем України. Я подав документи у декілька університетів та обрав саме Харків. Закінчив навчання у 2022 році. І якраз, 24 лютого, коли я приїхав у Харків складати іспити на магістратуру почалося повномасштабне вторгнення.
"Любив вечорами крутити діапазони на радіоприймачі"
Попри усталені стереотипи, що радіоаматорством здебільшого займаються люди старшого віку, 29-річний Анатолій Кожухов зацікавився радіо ще в дитинстві. А спеціальний позивний у нього є уже 8 років.
Інтерес був у мене з дитинства. Любив вечорами крутити діапазони на радіоприймачі. Завжди було цікаво, що означають усі ці цифри, всі ці мегагерци. Було цікаво спостерігати ввечері, як в середньохвильовому діапазоні з'являлись станції. Коли я відпочивав в Міжнародному дитячому центрі "Артек", в Криму, я ходив там на радіогурток. Там я вперше познайомився з тим, що є радіоаматори. Я навіть досі пам'ятаю позивний сигнал цієї радіостанції "Україна-5-Артек". Я вперше провів зв'язки саме голосом з цієї радіостанції. Фундамент було закладено тоді, коли мені було десь 12-13 років. На жаль, в мене не було знайомств та в моєї сім'ї не було знайомих, які могли б якось поглибити це захоплення. Я намагався сходити в центр дитячої та юнацької творчості в Костянтинівці. Я був впевнений, що там також є такий гурток, але в Костянтинівці такого не було. Але у 2016 році я випадково в інтернеті знайшов статтю про СДР-приймач, який можна зробити зі звичайного ТВ-тюнера на базі чіпсету R820T. Це такий ТВ-тюнер, який, як флешка, вставляється в комп'ютер і якийсь інженер визначив, що чіпсет цього тюнера може приймати більш широкий діапазон. Я прочитав цю статтю, мені стало дуже цікаво. Звісно, я не довго гаючись знайшов в інтернеті точно такий же тюнер, встановив програмне забезпечення і почув у Харкові радіоаматорів на двохметровому діапазоні. Я їх слухав і вирішив, чому б не спробувати самому. У 2016 році у мене з’явилася перша портативна радіостанція "Баофенк УВ-5Р", за допомогою якої я згодом зв'язався з радіоаматорами, будучи в Костянтинівці. Мені підказали, що в Краматорську є колективна радіостанція, куди можна звернутись і проконсультуватись з приводу того, як отримати радіоаматорський позивний.
Не можна самому придумати частоту і на ній розмовляти
Є діапазони радіохвиль, на яких можна виходити в ефір без будь-яких дозволів. Це ЛПД та ПМР частоти, які спеціально виділені для роботи радіостанцій невеликої потужності індивідуального користування. З їхньої допомоги працюють охоронці з раціями, чи будівельники на об’єктах.
Крім цього, існує діапазон 27 МГц СВ, Сitizen Вand, який теж не потребує ліцензування. Тобто, будь-яка людина може купити трансивер, придумати так званий позивний і виходити в ефір спілкуватись з іншими людьми. Зазвичай це популярно серед далекобійників. Коли вони їдуть по трасі, зазвичай між собою спілкуються за допомогою такого виду зв'язку. Взагалі, для користувачів виділяються певні ділянки діапазонів. Для радіоаматорів існує певний розподіл частот, на яких вони можуть працювати визначеним видом зв'язку, визначеним режимом та визначеною потужністю. Все це врегульовано законом, існує документ "Регламент аматорського радіозв'язку" і там все розписано, де можна працювати радіоаматорам. Тобто, звичайній людині без позивного, на жаль, в цих ділянках працювати заборонено. Також часто заборонено працювати на будь-якій вільній ділянці. Частоти можуть бути розподілені між якимось службами. Тобто, не можна самому придумати частоту і на ній розмовляти.
Мінімальна вартість радіостанції складає близько 800 гривень
Як зазначає Анатолій Кожухов, отримати позивний було легко. Питання на екзамені радіолюбителів посильні навіть для гуманітарія. Та і коштують дозволи і сама радіостанція відносно небагато.
Для початкового рівня потрібні знання про електротехніку, правила безпеки, потрібно знати регламент радіоаматорського зв'язку, структуру позивного сигналу, як проводиться сам зв'язок і ще деякі моменти, які не є дуже специфічними. Зараз, щоб отримати радіоаматорський позивний, треба звертатися або на колективну радіостанцію, або особисто до радіоаматорів, які підкажуть, де збирається кваліфікаційна технічна комісія, яка призначить дату іспиту, і де буде саме складатися цей іспит. Після цього відбувається реєстрація радіостанції і видається людині гармонізований сертифікат – документ, в якому зазначається категорія радіоаматора, дозволені діапазони, на яких можна передавати, і також зазначається потужність та режими, в яких можна працювати. Мінімальна вартість радіостанції складає близько 800 гривень. Це буде радіостанція ультракороткохвильового діапазону, яка охоплює ділянки 2 метра та 70 сантиметрів. Це наразі є популярним радіостанція "Кваншенг УВК-5", та "УВК-6". І також "Баофенк УВ-5Р". Це взагалі так звана народна радіостанція. Приблизно 200-250 гривень коштуватиме реєстрація позивного сигналу. Це невеликі гроші, відтак, кожна людина, якщо розбереться з цією тематикою радіозв'язку і зрозуміє, що це їй цікаво, може безперешкодно придбати радіостанцію, вивчити потрібні питання, скласти іспит, отримати свій позивний і працювати вже в ефірі легально.
"На ультракороткому хвильовому діапазоні найбільша відстань становила понад 200 км"
Перед тим, як провести сеанс радіозвʼязку, Анатолій Кожухов прослуховує, чи є наразі вільна частота в дозволеному діапазоні. Після цього він дає загальний виклик про те, що хоче провести прийом.
Я називаю свій позивний. UT8IKA - "Україна, Тамара, Вісім, Іван, Кіловат, Антон". Для всіх прийом. Тобто, я викликаю всіх, хто може бути на цій ділянці. Потім мені хтось відповідає. Я надаю кореспонденту інформацію про те, як я його чув, яка в нього сила сигналу, яка розбірливість. Називаю своє місце знаходження і ми обмінюємось цими даними. Якщо є якісь питання до кореспондента або в кореспондента до мене, ми переходимо на іншу ділянку діапазону, щоб не заважати на викличній частоті. І там вже спілкуємось. І вирішуємо питання, які нас зацікавили. Звісно, коли працюю на ультракоротких хвилях, я зазвичай цікавлюсь, яка радіостанція в кореспондента, яка в нього антена. Звідки він працює, зазвичай це буває досить цікаво, особливо коли зв'язок відбувається на далекій відстані. На ультракороткому хвильовому діапазоні найбільша відстань в мене становила понад 200 км. Це я із Костянтинівки проводив зв'язки з Харковом, і радіоаматори мене чули нібито я в Харкові місцевим рівнем.
"Мій особистий рекорд — це 14 тисяч кілометрів"
А вже на коротких радіохвилях, які мають здатність відбиватися від іоносфери і поверхні Землі з малими втратами, сигнал може поширюватися на великі відстані. У Анатолія Кожухова зазвичай це звʼязки з Північною Америкою, Європою. Були контакти з віддаленими островами в океанах, наприклад, островом Самоа, з Антарктидою.
Дальність зв'язків буває понад 10 тисяч кілометрів. Мій особистий рекорд - це 14 тисяч кілометрів. На коротких хвилях я не спілкуюсь, за мене це робить комп'ютер, це все робиться у програмному забезпеченні, тобто, я лише стежу за тим, щоб не було зв'язків із країною-агресором. Є багато цифрових видів зв'язку. Я використовую популярні FT4 та FT8. Ними користуються багато радіоаматорів. Там зв'язок займає дуже мало. За одну хвилину повністю проводиться цикл зв'язку. Також є вид БПСК 31. Там вже можна спілкуватись, як у месенджері. Я набираю повідомлення, відправляю, і він також відправляє мені у відповідь як його звати, звідки він працює, яке в нього обладнання, побажання всього найкращого. На радіоаматорському це звучить як сім-три. І на цьому зв'язок закінчується. Потім зв'язок я записую в апаратний журнал та відправляю на електронний сервіс EQSL, де радіоаматори можуть обмінюватися картками для підтвердження зв'язку. В мене обладнання невеликої потужності. Тобто я можу на великій відстані лише працювати у цифрі. Проте є радіоаматори, які безперешкодно спілкуються голосом, там вже більш солідне антенне господарство, більш потужні трансивери та вдається також спілкуватись голосом. Максимально за допомогою голосу на коротких хвилях я спілкувався з радіоаматорами Німеччини, Польщі та Словаччини.
Анатолій Кожухов. Фото з особистого архіву Анатолія Кожухова
Незважаючи на російську агресію, радіоаматорство в Україні є та розвивається
Для підтвердження взаємного звʼязку радіоаматори обмінюються спеціальними картками. Раніше вони були паперовими. І для їх зберігання радіоаматору потрібна була ціла шафа. Нині ж картки використовують здебільшого у електронному вигляді. За певну кількість та якість цих карток радіоаматор в подальшому може отримувати спеціальні дипломи.
Вони видаються за певних умов. Було таке, що я отримав диплом за зв'язок з іменною станцією з Донецької області та виконав умову отримання диплому, провів визначену кількість зв'язків. Я відправив це у свій апаратний журнал на адресу, де перевіряється, чи виконані умови дипломів, і мені у відповідь надіслали електронний диплом. Також є дипломи, які видаються за якихось умов. Наприклад, я отримав диплом за прийом зображень з Міжнародної космічної станції, тобто, відправив потрібну кількість зображень на електронну адресу, де це все перевірили і мені вислали електронний диплом, де зазначався мій позивний. Також у радіоаматорів є контести, тобто там, де радіоаматори проводять зв'язки з радіостанціями і набирають певну кількість балів. Проводяться також міжнародні конкурси, і є багато радіоаматорів, які отримують почесні нагороди і представляють нашу країну вже на міжнародній арені. Взагалі, це радіоспорт. Радіоспортсмени популяризують це серед інших і роблять нашу країну престижною. Незважаючи на російську агресію, вони цим доводять, що радіоаматорство в Україні є та розвивається.
Російські радіоаматори увечері на коротких хвилях намагаються зашкодити нашим українським радіоаматорам проводити зв'язки
23 лютого 2022 року, тобто ще до повномасштабного вторгнення, в Україні указом Президента було оголошено надзвичайний стан. Одним з його пунктів радіоаматорам тимчасово заборонили виходити в ефір. Нині робота радіоаматорів знову дозволена. Єдине, що військові адміністрації прифронтових регіонів можуть винести своє рішення і обмежити цю діяльність. У Харкові радіоаматори можуть вільно виходити в ефір.
На початку повномасштабного вторгнення радіоаматори могли стикатись з ворожими переговорами на різних ділянках частот. Чув, що навіть закликали повідомляти про це компетентні органи. Російські радіоаматори увечері на коротких хвилях намагаються зашкодити нашим українським радіоаматорам проводити зв'язки, провокують, включають музику і починають глузувати. Тобто, поводяться максимально некоректно і займаються тим, що є ганьбою для радіоаматора. Зв'язок поширюється на великі відстані і ці безглузді розмови від російських радіоаматорів чує увесь континент.
Не можна починати розмови на тему політики, релігії, сексуальних взаємовідносин
Нещодавно Анатолій Кожухов дізнався, що його позивний використовує якийсь недобросовісний радіоаматор з окупованої Донеччини. Каже, напевно, через лінощі цей радіохуліган не захотів витрачати час на отримання свого позивного. Тож і користується чужим. Взагалі далеко не всі радіолюбителі дотримуються правил радіоаматорства. Були і досі є так звані "радіохулігани", які виходять в ефір за допомогою нелегальних радіопередавачів. У радянські часи їх називали "шарманщиками". Адже ці люди часто власноруч збирали обладнання і транслювали заборонену в СРСР музику західних країн. Нині проблема видозмінилась.
Ця проблема нікуди не поділася. Дехто досі працює в діапазонах, які не прописані в регламенті, не використовує радіоаматорський позивний. І в цілому навіть у деяких випадках вони не признають радіоаматорів, називаючи себе "вільними операторами". Я стикався з тим, що такі особи заважали проведенню радіоаматорського зв'язку, включали музику в радіоаматорській мережі, ставили перешкоди. Зараз це досі актуально через геополітичну ситуацію. У 2014 році стався такий вибух, що дві частоти на короткохвильовій ділянці 40 метрів заполонили радіоаматори-хулігани. І досі українські радіоаматори стикаються з тим, що хулігани з РФ, коли чують розмови українських радіоаматорів, спеціально заважають проведенню зв'язків, включають музику, лаються та починають ставити питання, які не стосуються аматорського радіозв'язку або навіть заборонені регламентом. Мій радіозв'язок не направлений на Росію, адіохвилі поширюються усюди. Тобто, мій сигнал буде на сотні або тисячі кілометрів випромінювати ту ж перешкоду або музику або щось інше. За законом це є порушенням регламенту аматорського радіозв'язку. Тобто, не можна ставити перешкоди, не можна транслювати музичні передачі, не можна починати розмови на тему політики, релігії, сексуальних взаємовідносин. Також через радіоаматорську мережу не поширюються особисті повідомлення, якісь зашифровані повідомлення, все це забороняє закон. У радіоаматорському зв'язку дозволяються розмови на аматорську тематику, дозволяється типовий аматорський радіозв'язок, обмін повідомленнями, тощо.
"Можна почути навіть розмови космонавтів з орбіти, коли вони виходять у відкритий космос"
Як зазначає Анатолій Кожухов, зараз спостерігається максимальна сонячна активність. За рахунок спалахів на сонці в іоносфері відбуваються процеси, які дозволяють радіохвилям розповсюджуватися на великі відстані. Радіоаматор намагається виходити в ефір в другій половині дня на коротких хвилях. Тоді має стабільний і якісний звʼязок з країнами Європи. Якщо ж проводити сеанси до обіду, то радіохвилі розповсюджуватимуться на схід, в бік Росії. Анатолій Кожухов уникає контактів з окупантами. Хоча вони часто бажають встановити зв'язок.
За 8 років свідомого радіоаматорства Анатолій Кожухов дізнався чимало цікавого, повʼязаного з радіо. Розповідає, не раз стикався з тим, як в безліцензійному діапазоні родини використовують радіостанції замість мобільного звʼязку. Отак знання про радіо можуть заощаджувати кошти.
За умови проходження та розповсюдження радіохвиль на звичайний побутовий приймач мені вдалося впіймати радіостанції і з Польщі, і з Німеччини. Тобто це радіостанції, що розташовані від нас на відстані понад 1000 кілометрів. Також цікаво спостерігати за Міжнародною космічною станцією, коли та пролітає і можна почути навіть розмови космонавтів з орбіти, коли вони виходять у відкритий космос. Насправді це дуже цікаво, коли ти усвідомлюєш, що знаходишся на землі та чуєш те, що відбувається у космосі. Коли я чув розмови космонавтів під час виходу у відкритий космос, як я зрозумів, обговорювались технологічні процеси, які там відбувались у той момент на МКС. Я чув, як відбувався зв'язок із навчальним закладом десь у Європі, і космонавти з МКС відповідали на питання, які їм ставили діти, які там навчались.
Анатолій Кожухов нині працює курʼєром у Харкові. Він закінчив юридичний навчальний заклад, і тому хотів би працювати у сфері права. Але повномасштабна війна все перекреслила. Чоловік сподівається, що ще повернеться до цього заняття.
Анатолій Кожухов має ще одне цікаве хобі – любить фотографувати транспорт, знімати відео про поїзди, трамваї, тролейбуси, має свій блог на YouTube з майже 9 тисячами підписників.
Але, звичайно, радіоаматорство – на першому місці. У Костянтинівці він мав усі умови для якісного проведення сеансів. У Харкові ж доводиться адаптуватися. Каже, просто зробив антену, натягнув її на дерево, так і виходить в ефір. Каже, головне бажання, а можливості завжди знайдуться.
