Ілюстративне фото, автор: Oleksandr Klymenko
Українське капеланство набуло надзвичайного досвіду на війні
Функції і завдання, покладені на плечі капеланів, виконуються, але в умовах війни цей досвід набуває нового масштабу. Що можна сказати станом на сьогодні?
Українське капеланство набуло надзвичайного досвіду на війні. Якщо ми візьмемо сьогодні будь-яку країну, в якій є в армії військові капелани, то вони не мають того досвіду, який маємо ми. І коли наші капелани відбувають за кордон повчитися, пройти якісь курси, лідерство, то більше іноземці хочуть почути від нас, від військових капеланів, як нам на війні, який у нас досвід, що ми можемо їм розповісти? Про різноманітні планування в управлінні вони нас вчать, як керувати капеланською службою, як організовувати капеланську діяльність. А от саму діяльність, що ми робимо, коли триває війна, що ми робимо на фронті, що ми робимо під час бойових дій, під час розгортання, ротації – для них це цікаво, бо їхні країни сьогодні не воюють, воює тільки Україна. Це чисто технічні речі: як капелан має себе вести в польових умовах. Це інструкції по функціоналу.
"Капелан став уже частиною війська"
Якщо говорити про тандем військовослужбовців і капеланів, які тут зміни відбулися? Або все одразу йшло так, як має бути?
Це не те, що тандем. Не можна відокремлювати військового капелана від військовослужбовця, тому що військовий капелан і є на сьогоднішній момент військовослужбовцем. Це офіцер, штатна одиниця. Капелан став уже частиною війська. Він є військовослужбовцем, невід'ємною частиною сьогодні. Наприклад він – капелан бригади, майорська посада. Він може бути там чи капітаном, чи старшим лейтенантом, чи майором. І ці зміни відбулися якраз у час війни. Закон було написано до повномасштабного вторгнення і підписано президентом. Якраз добре зіграло, що цей закон був і він був на підписі, і президент ввів його в дію 15 березня 2022 року. І ми вже маємо три роки, як цей штат діє.
Капелан дією Бога працює з солдатом
Наскільки охоче йдуть на контакт?
У солдата, сержанта чи офіцера під час війни, під час втрати друзів, поранень, надвисокої небезпеки, яка чатує, виникає безліч світоглядних запитань. Ці запитання він не може поставити командиру, він може командира запитати щось по службі. Він може заступника командира запитати щось по озброєнню. Але чому так відбувається і саме з ним, і саме сьогодні – він не може це питання спрямувати до когось. Він може його спрямувати до військового капелана, якщо він є поруч, якщо він є. І капелан має знайти відповідь, підібрати слова до цього солдата, які зможуть його заспокоїти, мотивувати, надати сили у боротьбі, зможуть підтримати його дух. Це справа капелана. І капелан задіює в цій боротьбі не свою силу, а силу Божу, метафізику, тому що своєю силою він нічого не може зробити, так як і на літургії. Так само і на війні капелан дією Бога працює з солдатом.
"Священики Московського патріархату не можуть займатися душпастирською діяльністю у війську"
Сьогодні на рівні держави ми чекаємо від багатьох громад, коли ж нарешті відбудуться переходи з церкви, центр керування якої знаходиться в країні терористів до Православної церкви в Україні. У війську цю проблему вирішено чи ні?
У війську цю проблему вирішено ще у 2018 році. Були зміни до базового закону про релігійні організації, свободу віросповідання. Були внесені зміни, що духовенство країни, яка здійснила агресію проти України і анексувала частину території… не можуть представники духовенства цієї організації обіймати посади і займатися душпастирською діяльністю у війську. В армії їх немає і бути не може, але вони іноді прориваються. Є недобросовісні офіцери, які товаришують за старою звичкою зі священиками Московського патріархату, запрошують їх, ті приїздять, переодягаються у військову форму. Їдуть на позиції, співають, щось привозять. Я не можу зрозуміти, куди дивиться військова контррозвідка?! Такі випадки зрідка трапляються. Але вони є.
Костянтин Холодов. Фото: РБК Україна
Крім православних, є капелани інших конфесій: греко-католики, римо-католики, протестанти, мусульмани
Як боєць тоді спілкується з капеланом з Православної церкви України?
На моєму досвіді були такі випадки, ніяких проблем у мене з тими бійцями не було. Вони легко йшли після кількох речень про віру, про Бога, Святе Євангеліє, Святих Отців, переконувались, що я не менш православний, ніж їхній отець, де вони ходили раніше. І брали участь і надалі у літургії і навіть допомагали здійснювати службу Божу. В мене особисто ніяких проблем не було.
Військове капеланство в нас поліконфесійне. Більшість, звісно, православні – близько 80% у війську так себе декларують. Було проведено опитування у 2022 році, щоб можна було створити мапу релігійних уподобань, палітру. Тому є капелани інших конфесій: греко-католики, римо-католики, протестанти, мусульмани. Нещодавно в Головному управлінні розвідки в одному з підрозділів було відкрито військову мечеть, де мусульмани служать і для них це необхідно. Тому проблем немає із забезпеченням і задоволенням духовно-релігійних потреб інших конфесій.
Чи бувають ситуації, коли капелан надто близько до нуля, коли виникає вже пряма безпосередня загроза і самій частині, і життю військовослужбовців? Чи бувають винятки з цього правила, чи бувають ситуації, коли капелан таки мусить брати до рук зброю?
Комбатант і не комбатант – не означає наявність зброї в кишені. Комбатант – той, хто виконує бойові завдання. Не комбатант – хто не виконує бойове завдання. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, не комбатантами є два персонали: медичний персонал і духовний персонал. Медичному персоналу видають зброю. Там усі лікарі, фельдшери або санітари. Це все медичний персонал, вони не є комбатантами згідно МГП, їм видають зброю, щоб вони могли захистити своїх поранених, кого вони транспортують чи за кого вони піклуються. Раніше і капеланам видавали зброю американським, англійським, британським, канадійським, а потім Ватикан настояв і припинили видавати капеланам зброю. Я не бачу в цьому проблеми, якщо капелан знайомий зі зброєю, яку використовують його підопічні, тому що він повинен бути в справі. І при потребі він має захистити себе і своїх підопічних. Я не бачу в цьому проблеми. Капелана не задіюють у бойових розрахунках. Він не є у відділенні стрільців, зенітників. Він просто капелан, надає духовно-релігійну підтримку військовослужбовцям.
Хто має право бути капеланом?
Які священнослужителі можуть стати військовими капеланами?
Капеланом може стати громадянин України, який має мандат на право здійснення капеланської діяльності. Він надається спеціальним органом, який називається Державна служба з етнополітики і свободи совісті. Повинен мати відповідну освіту богословську і відповідати нормам положенню про проходження військової служби громадянами України. Нічого складного немає. Від іншого офіцера відрізняється тим, що закінчив богословський заклад, має відповідну освіту і мандат на право здійснення капеланської діяльності. Капелан, якщо має військове звання майор, він – майор капеланської служби. Так само, як медик має звання майор, то він – майор медичної служби. Юрист – він майор, але не просто майор, а майор юстиції.
Як здійснюються святкування у війську? Як ви вирішуєте ці питання?
Хочеться поїсти пасочку, звісно, хочеться, щоб привезли домашню солдату. Але Пасха Христова – це не яйця і не паска, а перш за все літургія. Я завжди наполягав і наполягаю, щоби всі військовослужбовці, які сповідують православну віру, на Пасху причастилися. Це для мене було дуже важливо. Після спільної молитви, причастя, вже тоді можна накрити на стіл, порізати і почастуватися. Я ще допускаю, що є такі бригади, де мало везуть.
"Пункт номер один – щоби люди гідно розуміли значення цього свята"
Капелани між собою спілкуються?
Звісно, взаємодія повинна бути і не в кожній бригаді ми сьогодні можемо спостерігати капелана. Якщо навіть є, він на кілька тисяч людей. Один капелан не може осягнути всіх. Є проблема з цим. Я думаю, що наявність або відсутність спечених пасок – це пункт номер два. Пункт номер один – щоби люди гідно розуміли значення цього свята. І коли вони розуміють значення цього свята, вони вже будуть по-іншому ставитися і до Пасхи, і до крашанок, і до їх відсутності.
Є капелани-волонтери, які їздять і допомагають. Є просто священики після служби, зібравши кошики, збираються і на другий день виїжджають, щоби почастувати своїх підопічних. Є такі моменти. Наші люди і волонтери намагаються, щоби кожен відчув смак дому, смак домашньої паски, домашніх страв, щоби трошки хоч якось підбадьорити наших захисників.
