Отець Петро Балог. Фото о. Петра Балога з його власного архіву
"Усе прописано"
Що відбувається в Римо-католицькій церкві внаслідок смерті Папи, які процеси, окрім, звичайно ж, повсякденної молитви?
Це вже 266-й Папа. Відповідно вже церква католицька призвичаєна до цих моментів, коли "бракує Папи в Римі" – період від моменту смерті чи зречення до моменту обрання нового Папи. Це триває декілька тижнів, деколи довше, деколи менше. В Католицькій церкві все юридично прописано, щоб не було ніяких сумнівів, ніяких "кому щось здається", як повинно бути, є канонічне право, відповідні документи. Тепер останній документ – 1996 року Івана Павла II є щодо обрання наступника, як повинні відбуватися процедури, що має бути. Тобто, зараз готуються до похорону. Це перше. Потім вже після похорону є відповідний час, термін, щоб зібралися кардинали-виборці на конклав. Ось ці процедури. Молитися, хто і скільки зобов'язаний, протягом якого часу, що згадувати на літургії, що не згадувати. Ось ці всі нюанси – усе прописано. Нічого надзвичайного не відбувається і нічого несподіваного, тому що на все є інструкція.
"Заборонено дискутувати про кандидатів перед конклавом"
Чи можу вас питати про якихось гіпотетичних кандидатів?
Говорять передусім відкрито різні журналісти, видання світські. Церковні, звичайно, лише цитують ці світські видання. Згадуваний мною документ Івана Павла II з 1996 року. Там є декілька пунктів про те, що заборонено дискутувати про кандидатів перед конклавом. Цим відрізняється значно виборчий процес щодо Папи від, скажімо, кандидатів на президента. Є дискусії кулуарні. Те, що традиція, хто входить на конклав Папою, виходить з нього кардиналом. Тобто, може бути якийсь великий претендент і нічого з цього не бути. Бо хто знає, що там кардинали, особливо сьогоднішній склад, який сформований на 80%, різношерстий, з різних сторін, одні одних не знають. Вони, найімовірніше, краще познайомляться тепер під час конклаву. І тому побачать конкретно кандидатів. Один із Монголії, другий з Австралії, третій з островів. Колись було легше, бо були всі італійці, одні одних знали. Або ще якісь були з Європи – 90%. Тепер натомість говорити про кандидатів конкретно – це як на кавовій гущі. Хоча є якісь дуже виразні претенденти. Це ті, про яких ми чули десь поряд із Папою. Кардинали теж такі ж люди, як ми, збираються і думають, кого б тут вибрати, про кого ми тут чули дуже часто. П'єтро Паролін – державний секретар, права рука Папи, керував справами від 2013 року. Це той, хто приходить в голову мені. І, напевно, кардинали звернуть увагу на нього. Але чи виберуть? Інше питання. Чи там був спецпосланець Папи, теж італієць, Маттео Дзуппі, ще філіпінець кардинал. Конклав відрізняється від, звичайно, виборчого процесу досить значно, але психологія подібна. Необов'язково хтось найбільш професійно підкований, але той, про кого говориться і кого знають. Я не думаю, що на конклаві це буде вирішальним, що якась зірка дуже відома. Можливо, в Католицькій церкві, я думаю, ще хтось є більш відомий не з посеред кардиналів. Але, як то вже традиція така, що вже століттями саме з кардиналів вибирають когось не сильно молодого, не 40 років, щоб він був досвідчений. То радше з-посеред кардиналів того, про кого чули, про кого знали, щоб це не був якийсь кіт у мішку. В XIV ст обрали не кардинала. Документ Папи з 1996 року в одному пункті зазначає: "Якщо би випадково був обраний не єпископ, то перед тим, як його інтронізувати, належить його висвятити на єпископа, і тоді він стає Папою". Тобто це передбачено, всі можливі варіанти.
"Ні, немає імен кандидатів"
Чи озвучуються імена кандидатів вже безпосередньо на конклаві, чи раніше?
Ні, немає імен кандидатів. Імена кандидатів є в кулуарних розмовах на конклаві. І це теж передбачено. Немає списку кандидатів, що ось у нас такі кандидати, ми за цих голосуємо. Сидять кардинали під час самого голосування, немає такого, що "ось у нас такі-то кандидати – голосуємо". Ні, просто кожний в тиші бере листочок, ручку, пише ім'я і вкидає в урну. І все. Немає списку кандидатів. Але в кулуарних розмовах – і це передбачено інструкцією – якщо не можуть вибрати, якщо нема двох третин голосів, тоді передбачається інструкція: "Поговоріть, помоліться між собою". Але це все в замкнутому просторі. Конклав означає "замкнутий, під ключ". Тому ми теж не довідаємося про кандидатів.
Виборців має бути не більше 120
Ми тепер маємо кардинала українця, який є в Австралії в українській Греко-католицькій церкві. Владика Микола Бичок.
Те, що він може стати Папою теоретично – ясно, що можливо. Навіть світська особа, охрещений католик, може ним стати теоретично. Проблема з кардиналом-українцем Миколою Бичком є іншою. І тепер дискусії на цю тему ведуться. Не знаю, як це правники розв'яжуть. Інструкція щодо конклаву виразно говорить, що виборців має бути не більше 120. Може бути менше – попередній конклав був 117. Папа Франциск розігнався свого часу і маємо 135. І йде дискусія, а що буде? 135 – не 120, це на 15 більше. І багато голосів говорить про те, що найімовірніше буде відібрано 120 за першістю призначення. Тобто ті останні – а Микола Бичок якраз серед тих 21-го – останніх із грудня 2024. То проблема така, що він може навіть не взяти участь у конклаві. Але це лише теорія, хоча вона більш ймовірна, ніж те, що він буде обраний взагалі. Головне, щоб він потрапив взагалі на конклав.
Церква католицька буде екуменічною
Що буде відбуватися в теології, в соціальному вченні, чи це буде далі церква нужденних, чи піде цей латиноамериканський тренд? Чи будуть якісь розвороти в бік більшого консерватизму? Що буде з екуменізмом, що буде зі зближенням з православними, якщо воно буде бодай з точки зору дати святкування Пасхи?
Щодо екуменізму, то воно у католицькій церкві буде незалежно від того, хто буде Папою. Бо це документи церкви, про це говорять. Був попередник Франциска Бенедикт, він сказав, що його понтифікат на самому початку буде екуменічним, хоча він був більш консервативний. Це незалежно від того. Церква католицька буде екуменічною. Щодо дати Пасхи, то теж будуть кроки йти в ту сторону, щоби її уніфікувати, щоби йти навіть на компроміси. Католицька церква готова відмовитися від якихось правил щодо визначення Пасхи. Головне, щоби був якийсь один день у квітні, але разом з усіма.
Щодо інших трендів, то церква нужденних, чи церква традиційна, чи церква більш відкрита – це вже буде цікаво. В залежності від того, хто буде Папою, то воно буде в тому напрямку йти. Хоча, звичайно, що Папа в церкві не тиран і не диктатор. Це не означає, що як стане Папа якийсь ліберал, якщо так можна говорити, то церква католицька стане ліберальною. Якісь напруження виникнуть. Або стане якийсь консервативний Папа, то церква стане консервативною. Теж будуть якісь напруження, будуть якісь інші голоси проти. Але на найвищому рівні буде відповідна політика, згідно з поглядами верховного Понтифіка. Але ці напруження між традиційними католиками чи кандидатами і більш прогресивними вже тривають навіть не століття, а тисячоліття. Це вже спори перших віків у церкві католицькій між різними сторонами, куди нам іти. Все, що було в минулому – це добре. А що тепер? Чи йдемо вперед? Традиція – це окей, але дивимося вперед. Це протистояння, напруження і розвиває саме Католицьку церкву між цими різними поглядами і крилами у церкві, що вона не є така, як комуністична партія: одна думка, одна ідея.
Ватикан: переговорний міст
Про політичний вплив Папи, вплив на процеси, які, наприклад, є не публічними в обміні полоненими. Хто б не став наступним Папою, як швидко він набуде і чи набуде взагалі такого впливу, який мав Папа Римський чи колись Іван Павло II?
Це так званий хрест. Я це називаю хрест Папи Франциска. Свідомо чи несвідомо він обрав – це вже інше питання – таке ставлення його лояльне до Росії, за що ми його критикували. Зі сторони Ватикану це, здається – я не переконаний, але здається – це був свідомий вибір. І між іншим, десь там знову-таки в кулуарах Папа пояснював, що це він робить, щоби мати можливість розмовляти з Росією, між іншим, щодо полонених, щодо дітей. Він не засудив відкрито Росію, він засудив лише агресію, війну, але не відкрито по імені Путіна, Росію. Тоді він може звертатися: "Віддайте полонених". Сприяв щодо "азовців", поверненню дітей. Це Апостольський престол, це Папа, і ті посланники спеціальні, той же Паролін, і той же Дзуппі у Москві ручкалися з Путіним, посміхалися дипломатично лише, щоби, правда, когось здобути з полону. Це був хрест. За це Папа отримував: "як так можна, не засудив"… Наступник, думаю, продовжить лінію. Або хіба що це буде якийсь сильний фанатик, який стане на престол папський і скаже: "Путін вбивця, йде до пекла, анафема". Ну, це фантастика, навряд. Найімовірніше, буде подібна політика, яка у Ватикані вже давно-давно практикується. Щоби бути переговорним мостом. І за це Ватикан отримує від різних сторін, бо одних підтримає, інших не підтримає, а коли підтримує всіх чи хоче бути зі всіма, як мати зі своїми і поганими, і хорошими дітьми, то комусь це не сподобається.
