Протести польських фермерів на кордоні з Україною. Ілюстративне фото: Суспільне
Польський аграрний сектор неконкурентноспроможний
Чому ця ситуація повторюється щоосені? Це закономірність, яка має пояснення, чи це збіг?
Це і те, і інше. В першу чергу це неконкурентоспроможність аграрного сектору Польщі. Це маленькі сімейні фермерські господарства, які акцентують увагу на тому, що сільське господарство – це не бізнес, а традиції, які треба зберігати, а не руйнувати. А от така шалена країна, як Україна, навіть під час війни знищує ці традиції польські і її не можна пускати на ринок. Ми повинні розуміти, що проблеми в них виникли не тільки з постачанням української продукції, вони мають зараз великі проблеми на ринку свинини і молока. І ми їм не постачаємо цю продукцію. В основному її постачають країни Північної Європи: Данія та Нідерланди. Молоко – південна частина ЄС. Але вони переводять все-таки цю стрілочку в наш бік і кажуть, що це Україна створює проблеми, яких раніше не було. Тому їм треба шукати вихід з цієї ситуації. Ми на рівні громадських об'єднань проводили низку зустрічей, коли це все почалося рік тому. Зустрічались із їхнім прем'єр-міністром, з міністром сільського господарства і говорили, що їм треба щось інше робити, а не виходити перекривати вулиці чи не пускати українську продукцію на свій ринок. Їм потрібно реформуватись. І ми їм можемо допомогти в цьому, підказати, що робити, як, щоб ситуація змінилась у майбутньому.
Коли в них середній наділ землі – 11,2 га і класичне господарство – дві корови, п'ять поросят… В наш час немає сенсу займатись цим бізнесом, якщо у вас таке господарство. Якщо у вас така маленька земельна ділянка, ви не хочете її збільшити, тоді треба заходити у виробництво нішевих продуктів. Але не тваринництво це повинно бути, не рослинництво, не кукурудза, не пшениця, тому що це не дасть вам ніякої користі. Але якщо ви хочете залишатись на рівні виробництва цієї продукції, тоді об'єднуйтесь, створюйте акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю. Формуйте земельний банк хоча б на 2000-3000 гектарів. І буде там 15-20 фермерів. І ви зовсім по-іншому побудуєте свій бізнес. Вони кажуть: "Ні, у нас більше 30% бюджету Європи йде на дотації. Це майже скільки, скільки ви на війну витрачаєте, якщо брати весь бюджет України. А от нам його ще потрібно збільшити". "Тоді у вас буде фермерство страшніше, ніж війна, бо буде забирати всі кошти Європейського Союзу". Не вдається з ними домовитись. Найбільше, що мене хвилювало, що чомусь рухається без перешкод продукція з Білорусі, а в тій продукції ми знаємо, чия ще є, хто там ще додає до неї. І це теж питання, яке ми їм ставили. Вони не могли на нього конкретно відповісти. Тому треба це все враховувати. Нам боляче. Польща нам дуже багато допомагає, щоб ми вистояли і перемогли в цій війні. А от такий прошарок населення, як їхні фермери – хотілось би, щоб теж змінили свою позицію, думали про майбутнє і змінювали свою поведінку і ведення цього бізнесу.
Вимоги Польщі до України та ЄС
Які вимоги у польських фермерів і кому вони адресовані?
Вони адресовані у двох напрямках. Один – Україні, щоб зупинила постачання. Ми кажемо їм: "Давайте, ми не будемо продавати польським фірмам цю продукцію, а будемо їхати в інші країни". "Ні, ми вас не пустимо на територію Європейського Союзу. Тому що ціна формується на загальному ринку європейському і немає значення, куди ви везете – чи в Польщу, чи у Францію, чи до Німеччини – все рівно це впливає на ціни". З іншого боку, як ми кажемо їм: "Почекайте, є м'ясо і молоко, і в цьому сегменті ми вам ніякої шкоди не робимо". "Це ви так думаєте, але все рівно ви формуєте і впливаєте на європейський ринок та на інші ринки". Важко з ними домовлятись. Але ми мусимо це робити, тому що нікуди не дінемось. Це наші сусіди і у перспективі треба просто думати про майбутнє, і їхнім політикам варто більше долучатись до цього процесу. Вони, на жаль, займають нейтральну позицію.
Фермери звертаються до Європейського Союзу і погрожують перекривати не тільки дорогу, яка їх з'єднує з Україною, а й інші логістичні напрямки з країнами-членами Євросоюзу. Або збільшуйте їм дотації. Оце їхня позиція.
Росія знову тут
Чи можна передбачити, що будуть радикальні дії, а не тільки мирні протести? Чи є ймовірність, що Росія скористається цими протестами на свою користь?
Росія давно це робить.
В цій хвилі протестів це простежується?
Звичайно. Вони це робили минулого року дуже потужно. Є одна політична сила, де більша її частина - фермери. І ця партія отримувала певні фінансові ресурси, не могли зрозуміти, звідки вони надходять, але здогадувались. На російських каналах постійно показували протести, виступи польських фермерів, що вони не хочуть бачити Україну на ринку Польщі і ЄС. То тоді всі зрозуміли, звідки ноги ростуть. В мене немає сумніву, що наразі за цим теж стоять не як основні ініціатори, а ті, хто підтримує цей процес і буде з різних напрямків долучатись, щоб використовувати ці протести саме в формуванні загальної антиукраїнської політики. І всім це треба знати. Треба підключатись Європейському Союзу. Брюссель не повинен мовчки спостерігати за тим, що відбувається, а щось робити. І ухвалювати рішення спільні і Європейському Союзу, і нам.
Як польська влада реагує на ці протести?
Минулого року влада не втручалася в цей процес. Я був на всіх цих зустрічах: "От ми тут покликали кілька представників аграрних асоціацій польських. З ними тут поспілкуйтесь. Ми будемо раді, якщо ви знайдете порозуміння". Отака позиція була влади. І наразі вони займають більш нейтральну позицію: "Ми будемо слухати польських фермерів. Ми будемо думати, щось із бюджету Польщі виділимо, щоб менше фермери понесли втрат". І це все, що вони роблять. Звичайно, цього недостатньо. Тут повинні підключитись наші відповідні державні органи, щоб провести діалог із Польщею, з Європейським Союзом, тому що це вплине на стан справ в ЄС уцілому.
Замість сімейних традицій сучасні бізнес-процеси
Євросоюз що може в цій ситуації зробити?
Європейський Союз може виділити кошти, фінансові ресурси, які потрібні, щоб компенсувати ті втрати, які несуть фермери. Це може суттєво вплинути на їхню поведінку. З точки зору комунікацій тут теж потрібно робити певні кроки, але не так на рівні фермерів, як на рівні влади. А влада повинна просто запрошувати фермерів і переконувати їх із залученням українських громадських діячів і фахівців, які можуть все-таки провести діалоги. Польські фермери повинні орієнтуватись не на якісь сімейні традиції, а задіювати сучасні бізнес-процеси, які мають місце у сільському господарстві. І якщо цього не робити, поляки повинні розуміти, що Європейський Союз не зможе одну Польщу фінансувати в рази більше, ніж інші країни. А сам бюджет Польщі не буде витрачати на це кошти. Тому все це треба зараз обговорювати і ухвалювати відповідне рішення. Ми можемо завжди взяти в цьому участь з точки зору як громадськості, як представників бізнесу, так і з боку наших державних органів.
А скільки збитків отримали українські агровиробники через польських колег через попередні акції?
Коли висипали нашу продукцію на автомобільні шляхи, залізницю, тоді оцінки були різні. Точної оцінки ніхто не зробив, але втрати були тоді в межах 100-120 млн доларів.
Обговорювалася компенсація?
Вона озвучувалась не раз, але з їхнього боку ніхто не виходив на контакт з тим, щоб в якийсь спосіб це компенсувати. Активно діяти чи шуміти ми не хотіли, бо все-таки Польща нам допомагає в інших напрямках. І загострювати наші взаємини, коли тоді ситуація змінилась на краще, коли ці протести були зупинені, ми тоді не хотіли. Це не можна радикально використати і нині, щоб змінити поточну ситуацію.
Як в Україні збираються реагувати? Який план дій, хто його розробляє, озвучує чи буде втілювати, щоб реагувати на ці протести?
В нас є квоти. Ми змінювати їх не будемо. Це погоджено з Європейським Союзом. Але логістичні маршрути ми просто змінимо і все. Ми розуміємо, що зараз нам треба орієнтуватись на інші ринки збуту, і вони є. В нас працює Чорноморський зерновий коридор. Це все треба нам використовувати, щоб не зосереджуватися лише на польському логістичному шляху і на протестах польських фермерів.
