Фото з відкритих джерел
Росія ніколи не входила в п'ятірку кращих постачальників, а Україна там була вже останні 20 років
Невже з Росії так багато було продуктів на експорт до Європейського Союзу?
Ні. Росія ніколи не входила в п'ятірку кращих постачальників цієї продукції, а ми там були вже останні 20 років. Говорити про те, що Росія може замінити Україну – несправедливо. Росію не зупиняють польські фермери, Білорусь теж, а через Білорусь йде велика частина саме російських вантажів. А нас зупиняють, нас вважають загрозою майбутнього Європи, тому що якщо ми станемо в Європейському Союзі активним членом, то тоді сільське господарство інших країн не зможе існувати, бо воно не конкурентоспроможне щодо нас.
Я не хочу говорити, яка в Росії продукція і як вони виготовляють її, як дотримуються вимог якості. Вони частину цієї продукції все-таки можуть експортувати, тому що загальна площа земельних ділянок в РФ значно більша, ніж в Україні. Нам буде достатньо максимум 20% від того, що ми можемо виробляти, а решту можемо експортувати. У Росії навпаки: там максимум вони можуть експортувати десь 30% від того, що виробляють. Решту споживають самі. Але загальний обсяг у них великий. Я не думаю, що нам треба боятись головного конкурента українського сільського господарства – Росії. Навряд чи колись таке станеться. А от ситуація в Європі досить складна. Росії і Білорусі вони не бояться і не блокують. Бразилія минулого року посіла перше місце по експорту сільгосппродукції в Євросоюз. Жодних мит проти них не запроваджують, жодних квот. Для них дорога відкрита. Друге місце посіла Велика Британія. В 2023 році ми були першими по обсягу, там, здається, 12.7 млрд – була вартість продукції, яку ми їм постачали. А минулого року ми посіли аж четверту сходинку.
Наші товари, які впевнено проторували собі дорогу до європейського ринку: це лише сировина чи товари, які мають додану вартість?
На жаль 80% – це сировина. Наші політики кажуть, що нехай Європа чекає, коли ми станемо членами Євросоюзу, тоді станемо найбільшим в їхній історії постачальником сировини для подальшої переробки. І вони від цього нічого не втратять і відчують кращі зміни, економіка Європейського Союзу буде більш потужною. Це величезна помилка. Ми входимо в кращі рейтинги з постачання сировини. Наприклад, кукурудза може дати понад 500 похідних продуктів. Це найбільша з усіх культур сільськогосподарських. Лізин – похідний продукт від кукурудзи. А ми його купуємо в Китаї із кукурудзи, яку ж йому постачаємо. Вони для нас роблять лізин. Він використовується в харчовій промисловості, в парфумерній, косметичній. Ми досить багато купуємо. Минулого року 68 тисяч тонн, а Євросоюз – 5.5 млн тонн. І рентабельність або прибутковість цього лізину у вісім разів вища, ніж сама кукурудза, яку ми постачаємо.
Деякі наші товари – це вже товари з доданою вартістю. Вони дуже впевнено завойовують європейський ринок.
Безумовно. Наші сири… В нас завжди найбільшими конкурентами були Франція, Італія. А зараз ми зайняли свою нішу. У нас є дефіцит молока, на жаль. І це питання теж дуже серйозне. Бо повернути інвестиції в сучасну ферму – на це треба 10 років приблизно. Дефіцит молока – це теж питання на майбутнє. А от переробка молока і ті продукти, які ми постачали, створили абсолютно серйозну конкуренцію в Європі. Тому на майбутнє, звичайно, нам треба окреслити ті плани, які передбачатимуть фінансування і максимально поглиблену переробку продукції. Коли ми говоримо про сільське господарство, чомусь майже завжди ми говоримо про продукти харчування. І забуваємо, що мінімум 90% сільського господарства – це тканини, взуття, сумочки, парфумерні продукти. Фармацевтика – 50%. В будівельній галузі лаки і фарби використовують похідні продукти сільського господарства. Барвники, інші матеріали, які виготовляються для теплозберігання. Біоенергетика. Попереду в нас величезні можливості, які ми повинні використати у всіх цих напрямках.
ЄС 40% коштів використовує на дотування сільського господарства замість реформ
Чому тема українського експорту сільгосппродукції найчастіше з'являється саме в контексті вступу України до Європейського Союзу? І чи є ознаки інформаційного впливу на цю тему саме зі сторони Російської Федерації?
Найбільше Росія втручається в ці процеси в Польщі. Є російська політична партія, в яку входять дуже багато фермерів, майже половина членів – польські фермери. Вони це використовують, щоб боротися з Україною. Інші країни теж присутні, але, в основному, це чотири країни Європейського Союзу. Решта країн, які не засуджують нас і не так протестують, але бояться – це, наприклад, французькі фермери. Вони теж розуміють, починаючи з вина, молока, сирів, де вони можуть мати відчутний вплив і будуть потребувати більших дотацій.
Євросоюз використовує 40% свого бюджету для дотації фермерів. В поточному році 34.7%. В Україні ми маємо обмеження всього 1%. Це те, що витрачає Європа. Це майже те, що ми на війну витрачаємо. Ми 60% бюджету витрачаємо на війну, а вони 40 на дотування. Аргументують це таким чином, що в них це не бізнес, а традиції. Це історична успадкована тема, така як місцевість. В них немає таких сіл, як в Україні. Це окремі садиби, де живуть фермери. І там десятки поколінь пройшло. Вони мали 5 га землі, три корови і п'ять поросят. І це класичне фермерське господарство. Тому це не бізнес.
В майбутньому Європі треба змінити цю ситуацію і в нас вчитись. Бо індустріальний підхід і діджиталізація, використання системи штучного інтелекту – це є дуже-дуже важливим на перспективу. Єдине, чому нам треба вчитись – дотримуватись конкурентного права, щоб не було монополії. Треба вчитись контролю якості продукції. Вони штучний інтелект дуже активно використовують через космічні засоби, які дистанційно зондують землю і бачать кожен гектар, як використовується. Якщо земля використовується, то хтось повинен платити податок. В нас, на жаль, цього немає. Тому в цьому сегменті ми повинні вчитися, а в усьому іншому вони повинні вчитися у нас.
