Українська делегація на чолі з керівником Офісу президента України Андрієм Єрмаком (ліворуч) на зустрічі з представником США Кітом Келлогом у Лондоні, Велика Британія, 23 квітня 2025 року. Х/Андрій Єрмак
"Це не про цінності та світовий порядок, а про швидкий deal ― фактично комерційну оборудку"
В останніх висловлюваннях Дональда Трампа пролунало звинувачення Володимира Зеленського, що він ускладнює переговори своїми заявами про Крим. Водночас США знову почали пропонувати Україні умови, котрі інакше як капітуляцією не назвати, а Росія нібито готова йти на мир, там усе гаразд. Як нам розцінювати цю риторику?
У даному разі нічого нового, це розвиток попередньої позиції. Американський президент заявляв, що він може закінчити російсько-українську війну за 24 години. Це було сказано напередодні його інавґурації у січні. Дуже швидко ми почули про місяць, далі про сто днів президентства та про припинення вогню на Великдень. Трамп нав’язував думку, що він має певне рішення і план. Але насправді план був такий, щоб своєю "харизмою" натиснути на обидві сторони, а завдяки "добрим" відносинам з Путіним швидко його вмовити закінчити війну. Коли стало зрозуміло, що це зробити неможливо, Трамп почав дратуватися. Але ж когось треба зробити винним. І звісно, не свою команду, яка не розібралася детально в ситуації та сподівалася, що все можна вирішити наскоком. Для нас, звісна річ, логічно звинуватити РФ як агресорку, але Росія почала лестити, дарувати портрет Трампу, подавати свою "готовність" до перемовин під солодким соусом, мовляв, у них лише кілька умов. Відповідно, поганими хлопцями виявилися українці. Тому що ми не погоджуємося на швидкий deal ― фактично комерційну оборудку. Термін "deal" взагалі не використовують у міжнародних перемовинах, але для Трампа він цілком прийнятний. Це не про цінності, не про світовий порядок, а про те, щоб швидко підписати, закінчити і продовжити займатися або Китаєм на зовнішній арені, або всіма внутрішніми питаннями, наприклад, міграцією.
"В американській адміністрації питання лояльності та несуперечення лідеру стало майже аксіоматичним"
А щодо пана Рубіо? Він не поїхав до Лондона, вчинивши достатньо різкий демарш, мовляв, європейські лідери не хочуть відмовлятися від санкцій проти Росії. Для чого цей "дипломатичний парад"?
Позиція європейців від самого січня абсолютно чітка і стає дедалі більш упевненою, що санкції знімати лише після закінчення бойових дій, що можлива умовна миротворча місія в Україні та що вони проти будь-яких угод з Росією просто заради угоди. Їм потрібен стійкий мир, бо вони розуміють, яка може бути загроза для них. Щодо Рубіо, він добре розуміє всі ці речі. Але на сьогоднішній момент в американській адміністрації питання лояльності та несуперечення лідеру стало майже аксіоматичним. Відтак Рубіо не може відкрито сказати, що він проти якихось дій, або виступити інакше, ніж хотів би президент. І він намагається на менш публічному рівні проводити класичну зовнішню політику з усіма новими нюансами, а публічно рухатися у тій парадигмі, яку на сьогодні задає американський президент.
"Американці не хотіли брати на себе відповідальність за зрив переговорів"
Чи можна говорити, що ця зустріч у Лондоні все одно була б неефективною, враховуючи оприлюднені "пропозиції" американської адміністрації щодо мирної угоди?
Мене дуже здивувало, що ці пункти з’явилися в американських ЗМІ напередодні перемовин. Бо зазвичай перед такими складними перемовинами, коли узгоджуються позиції, інформацію намагаються максимально приховати. Мирні переговори люблять тишу навіть більше, ніж будь-які інші перемовини. Не хотілося б жодних конспірологічних теорій, але складається враження, що у деяких членів команди американського президента було розуміння, що це абсолютно нереалістичні пункти. І щоб не отримати важкі перемовини у Лондоні, вони "злили" це у ЗМІ, для того щоб побачити різкі коментарі у першу чергу від українських представників, і таким чином знайти собі виправдання, мовляв, це не ми, а це українці такі непоступливі. А далі вже можна якось тлумачити пункти. Вони чудово розуміли, що ці пункти будуть неприйнятними для європейських партнерів та ще більш неприйнятними для України, але не хотіли брати на себе відповідальність за зрив переговорів.
Ганна Шелест. Фото: Facebook/Український інститут
"Стів Віткофф поки що чує лише одну сторону"
Чому Стіва Віткоффа не намагаються замінити? Це через особисту лояльність до Трампа або через якесь особливе розуміння загадкової "російської душі"?
Нам потрібно розуміти, що Віткофф став перемовником не лише по російсько-українському треку. Це стало доповненням до його близькосхідного треку, бо на початку його призначили спецпредставником по Близькому Сходу, а саме по перемовинах Ізраїль-ХАМАС. А по російсько-українській війні представником призначили Кіта Келлога. Поступово ми побачили зміну, коли Келлога фактично зробили представником лише по Україні, а Віткофф став ще й перемовником щодо іранської ядерної програми. Тут все набагато складніше. Віткофф ― близький друг Трампа і сприймається як максимально лояльний до нього. А лояльність ― це риса номер один, яку цінують сьогодні у Білому домі. Крім того, вважається, що Віткофф був успішним у перемовинах по Близькому Сходу, бо йому вдалося досягти певного перемир’я у Газі, а отже, він зможе досягти успіху і тут. На початку квітня була зустріч українських та арабських експертів з різних країн, а Віткофф тоді тільки приєднувався до перемовин з РФ, і арабські експерти достатньо позитивно про нього відгукувалися, говорили, що він уміє чути, дуже глибоко занурюється в ситуацію та іноді готовий іти проти офіційної позиції Білого дому. Але буквально за тиждень ми побачили, що він поки що чує лише одну сторону, на жаль. І тут питання ― чи це Віткофф виявився не дуже ефективним перемовником, чи все ж таки методи КГБ по впливу на особистості виявилися набагато ефективнішими.
"Перетнутися на кілька хвилин вони зможуть, це реально"
Чи відбудеться в суботу, 26 квітня, зустріч у Ватикані Зеленського і Трампа, на вашу думку? Адже гіпотетично такі зустрічі під час прощання (з Папою Римським Франциском ― ред.) можливі, так би мовити на полях самого похорону.
Думаю, що українська делегація буде працювати у цьому напрямі. У будь-якому разі десь перетнутися на кілька хвилин вони зможуть, це реально. Але чи піде американська делегація на якість серйозніші кроки, щоб хоча б на пів години два президенти сіли й за зачиненими дверима переговорили, то тут м’яч на американському боці, ясна річ. Якщо американський президент буде дуже роздратований поточною ситуацію, то шанси набагато менші.
Сьогодні Володимир Зеленський та Перша леді приземлилися у Південно-Африканській республіці. Що означає цей переговорний трек?
Це вкрай важливо. По-перше, Південна Африка є членом БРІКС (BRICS — Brazil, Russia, India, China, South Africa — ред. ). По-друге, ПАР цього року головує у групі G20 і задає порядок денний. І по-третє, ми знаємо, що Південна Африка оголосила умовний нейтралітет, хоча завжди мала проросійську позицію.
