Ілюстративне фото з відкритих джерел
В умовах російсько-української війни українська мова стала нашим маркером свободи, мірилом нашої гідності та лінією оборони
Чого вдалося досягнути за 6 років існування закону “Про державну мову”?
Україна зробила справжній прорив в питаннях утвердження української мови як державної, а також у питаннях зміцнення громадянської національної ідентичності. Поява цього закону справила революційні зміни у всіх сферах суспільного життя. Українська стала популярною в усьому світі. В умовах російсько-української війни вона стала нашим маркером свободи, мірилом нашої гідності та лінією оборони. Українську мову чутно скрізь: і на півдні, і на сході, і на заході. Але в той же час ми є свідками величезних інформаційних атак з боку країни-агресора. Ми бачимо, як вони пробують розв’язати всередині країни конфлікт за мовною ознакою, продовжують захищати російськомовних.
Від кожного з нас, залежить яка частка української мови буде в усіх сферах суспільного життя
Багато хто спостерігає регрес щодо вживання української мови в побуті. З чим це пов’язано?
Найбільша проблема полягає в тому, що на заміну емоційним прийшли інерційні процеси. Для того, щоб української мови було більше повинна бути суттєвою державна мовна політика. Ми маємо державну мовну програму і близько 400 місцевих мовних програм. Проте від кожного з нас, залежить яка частка української мови буде в усіх сферах суспільного життя. На жаль, частина наших учителів досі залишаються двомовними і спілкуються між собою недержавною мовою. Ця проблема торкнулася і сімейного виховання. Якщо діти спілкуються російською на вулиці, очевидно, що вони спілкуються російською і вдома. Серед найбільших проблем я бачу сферу інтернету. На жаль, українці досі користуються інформаційними ресурсами із соціальних мереж, які не завжди українською мовою. Тelegram-канали, TikTok, Instagram кардинальним чином впливають на наших дітей. У нас збільшилася частка попереджень і штрафів за порушення закону про мову. Зміни до законодавства повинні покласти край тим зловживанням, які ми бачимо.
"Спочатку благими намірами приходять захищати російськомовних, а потім знищується і випалюється українська земля"
Що відповідати людям, котрі не бажають переходити на українську, мотивуючи це тим, що військові також спілкуються російською на фронті?
Це власне і є питанням державних політик. Мова Збройних сил – українська. Закон покликаний захистити право громадян України отримувати послуги, навчатися державною мовою. Що відбувається в окупації? Суцільний геноцид і лінгвоцид. Спалені книжки, закатовані вчителі, викрадені діти, знищені школи та університети. Це і є друга фаза захисту російської мови, про який нам говорили в 2014 році. Спочатку благими намірами приходять захищати російськомовних, а потім знищується і випалюється українська земля.
Тарас Кремінь. Фото: ФБ-сторінка
"Режим двомовності – це наслідок політики Російської імперії та СРСР, яким фактично було змінено мовну картину України"
За час перебування на посаді чи побачили ви, що ситуація з міфом про двомовність змінилася?
Режим двомовності, який зберігається в Україні – якраз про наслідки цивілізаційної політики спочатку Російської імперії, а потім і СРСР, яким фактично було змінено мовну картину і України, і світу. Така політика була притаманна всім поневоленим народам колишнього СРСР і така політика досі триває на окупованих територіях, наприклад у Грузії та Білорусі. У Білорусі немає мов національних меншин. Польська мова витісняється із закладів освіти, близьких до Польщі.
З моєї ініціативи було внесено зміни до закону про деколонізацію і ми змогли позбутися тисяч назв населених пунктів із радянською символікою. Єдине місто, яке не перейменували з невідомих причин – це місто Первомайськ на Миколаївщині. Ми перейменували суди, тисячі назв вулиць і скверів. Тепер вони носять ім’я справжніх борців за українську соборність і незалежність. Нами підготовлені зміни і до закону про медіа.
