Президент Франції Еммануель Макрон і президент США Дональд Трамп. Фото: whitehouse.gov
"Трамп та його команда покладаються винятково на власне бачення, а не на об'єктивну реальність"
Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що йому вдалося переконати американців у тому, що час посилювати тиск на росіян і це може відбутися вже в наступні 8-10 днів. Чи бачите ви політичну волю в Вашингтоні, щоб дійсно за тиждень-два тиск на Москву посилився заради припинення війни?
Я б сказав, що таких намірів з боку Трампа на сьогоднішній момент не видно. Це з одного боку дуже прикро, з іншого – дуже логічно. Питання в тому, що Трамп та його команда значною мірою живуть у парадигмі Холодної війни. І це, даруйте за такий ейджизм, вікове. Це інерція мислення. І є ще один момент, який мені теж видається недооціненим. Трамп і його оточення практично не використовують напрацювання того, що в Сполучених Штатах називають Deep State. Тобто, вони покладаються винятково на власне бачення, а не на об'єктивну реальність. І це, я б сказав, виглядає достатньо трагікомічно, якби в цей час не йшла війна російсько-українська, найбільша в світі. І це, власне, є значним викликом для всіх нас.
"Кремль створив механізм рефлексивного управління на Трампа"
Що ви маєте на увазі під тим, що "вони живуть у парадигмі Холодної війни"? Адже парадигма Холодної війни передбачала якраз санкції проти Радянського Союзу і сприйняття його як ворога. А зараз, мені видається, ми не можемо сказати, що США вбачають у Москві ворога. Чи ви якусь іншу думку вкладали в цю парадигму?
Я мав на увазі, що вони сприймають Росію як правонаступницю Радянського Союзу. Вони вважають, що з Росією потрібно рахуватися за будь-яку ціну. Вони вбачають в Росії центр впливу. Вони живуть в якихось ілюзіях, що Росію можна відірвати від Китаю. Тобто я вважаю, що погляди Трампа на міжнародну ситуацію закладені ще в роки Холодної війни. І зараз цей вплив відчувається разом з тим, що Кремль створив механізм рефлексивного управління на Трампа і це стає все більш очевидним.
"Задушити Трампа в обіймах" неможливо
Це суголосно з оцінками Джона Болтона, який був радником президента Трампа з нацбезпеки у 2018-2019 роках. В інтерв'ю Суспільному Болтон сказав, що те, що ми бачили приватно в перший термін Трампа, зараз бачать всі – відсутні стратегії, а є лише реакції. Що тоді має зробити Україна, щоб спровокувати відповідну реакцію Трампа допомогти нам? Це взагалі можливо?
Можливо. Але маємо розуміти, що здійснити це в один крок, умовно кажучи, "задушити Трампа в обіймах" неможливо. Як на мене, його психологічний портрет виключає можливість такого розвитку подій. Ми маємо це достатньо чітко усвідомлювати. Тому я думаю, що нам треба дивитися на… Давайте чесно, по-перше, ми втратили час, починаючи з листопада. Це не означає, що ми б обов'язково перебили російський вплив. Але Україні треба було хоча б спробувати шукати підходи до Венса (віцепрезидент США Джей Ді Венс - ред.), до Гегсета (міністр оборони США Піт Гегсет - ред.), до Рубіо (держсекретар США Марко Рубіо – ред.). Тобто, до тих людей, які створюють команду Трампа. Шанси потрапити до ближчого оточення, якось переконати когось із синів Трампа чи ще когось, я, чесно кажучи, оцінюю скептично. Але в будь-якому випадку в цьому на сьогоднішній момент потреба. Тому що якщо ми не можемо захопити Трампа в свій інтелектуальний полон, то давайте його хоча б оточувати через тих людей, з якими він постійно спілкується.
"У Макрона більше шансів"
Але Зеленський пробував. Пам'ятаємо зустріч в Овальному кабінеті, яка була невдалою. Нещодавно він мав коротку розмову з Трампом у Ватикані. Світлини цієї зустрічі, можливо, стануть історичними. Якою мірою, на ваш погляд, міг Зеленський достукатися за ці 15 хвилин розмови з Трампом віч-на-віч і пояснити йому позицію України? І Макрон зараз намагається достукатися до Трампа. Чи може президент Франції мати успіх у цьому?
У Макрона більше шансів. Він усе-таки має більше політичного досвіду і в нього своя історія відносин із Дональдом Трампом. Це теж треба розуміти. І в Макрона теж є достатньо висока мотивація. Він на другій президентській каденції і йому треба зробити максимум для того, щоб піти з президентської посади з високо піднятою головою. Скажімо, європейська політична спільнота втілена в життя і достатньо ефективно працює. Я не виключаю, що вчорашнє інтерв'ю вашим колегам з Радіо Свобода єврокомісарки з питань розширення Марти Кос, де вона припускає, що будуть розділені треки України і Молдови в процесі переговорів із Європейським Союзом – це теж елемент французького впливу. Не лише французького, а румунсько-французького впливу. Тому що припускаю, що всередині Євросоюзу є такий тренд, що швидка інтеграція Молдови, на території якої є невизнане Придністров'я, але немає вже понад 30 років бойових дій, могла б стати такою собі Success story (Історією успіху – ред.) і до певної міри компенсувати те, що відбувся Brexit, що є всередині ЄС різні суперечності. А тут пані Кос сказала, що в принципі, на сьогоднішній момент ніхто не заперечує проти того, щоб розділити ці треки.
(Віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції – міністерка юстиції України Ольга Стефанішина вважає, що заяви щодо відкриття перемовин лише з Молдовою під час непростих консультацій України з Угорщиною є неконструктивними. "Сьогодні (29 квітня) я перебуваю з візитом у Будапешті для консультацій щодо питань прав національних спільнот. Це не простий діалог, однак Україна налаштована знайти рішення, які дозволять розблокувати процес перемовин. Тому, вважаю заяви про можливість ухвалення рішення щодо Молдови (без України) під час мого візиту до Будапешта неконструктивними", – сказала Стефанішина агенству "Інтерфакс-Україна", коментуючи заяву єврокомісарки з питань розширення Марти Кос щодо можливості роз’єднання України та Молдови в межах процесу вступу до ЄС. Також Стефанішина повідомила, що у четвер, 1 травня запланована телефонна розмова з єврокомісаркою, де віцепремʼєрка зокрема планує порушити згадане питання. – ред.)
"Я не бачу підстав, за якими Росія зараз має піти на мирний процес"
Що далі? Чого нам очікувати після 10 травня і завершення оголошеного Путіним "перемир'я" на кілька днів?
Я не бачу підстав, за якими Росія зараз має піти на мирний процес. Чесно. У них сповільнилась динаміка наступу, але вона зберігається і вони об'єктивно на нас тиснуть. Тому я думаю, що це буде тривати. Росія настільки закрутила цю пружину війни, ледь не священної, що… Мені здається, що вони в їхній грі з Трампом дійшли до певного фіналу і демонструють, мовляв, "а що ви нам зробите"? Отак от.
Євген Магда. Фото: facebook/yevhen.mahda
"Два геополітичних мачо"
Але ж Трамп постійно говорить, що "Путін його поважає". Ви вважаєте, що ні?
Звичайно, не поважає. Це ж два геополітичних мачо, як вони можуть ужитися в одному Пантеоні? Це, на мою думку, просто нереалістичний сценарій. Я б навіть сказав, що він просто неможливий. Вони конкуренти. Просто Трамп, в силу не зовсім мені зрозумілих причин, намагається відігравати роль "доброго дядечка". Але мені видається, що це в нього виходить не дуже добре.
"Це трагедія США, що країною керує людина з мисленням бізнесмена"
Виходить, що роль "доброго дядечка" він намагається відігравати винятково щодо Путіна або щодо Кім Чен Ина, а до інших він або тарифи застосовує, або погрожує захопленням суверенних територій тощо. Як так, чому?
Трампа могли переконати Віткофф та інші його, даруйте,"дружбани" у тому, що можна досягнути таких комерційно-вагомих справ, що вистачить ще й онукам. Це, я думаю, достатньо серйозний фактор. Це трагедія Сполучених Штатів, що країною керує людина з мисленням бізнесмена, а не з мисленням політика. Трагедія! При тому, що в нього є досвід роботи на президентській посаді. Але тоді в команді Трампа були "старші" – вже згаданий Болтон, Помпео, інші. І вони якось цю хаотичність врівноважували. А зараз у мене таке відчуття, що залишився тільки Трамп і кожен член його команди просто на нього дивиться, широко розкривши рот. Тобто, готовий присягнути, поцілувати пантофлі, програти у гольф і що там ще... Я не знаю всіх його "елементів відданості". Але це погано впливає на Сполучені Штати. США знімають фактично елементи "м'якої сили", просто демонтують їх по живому. І після цього вони просто залишають простір для Китаю і Росії.
100 днів миротворчості Трампа виявились, м'яко кажучи, неефективними
Який зрештою сценарій вам видається більш імовірним – США "вмивають руки" чи починають тиснути на Росію?
Коли Державний департамент найпотужнішої в економічному та військовому плані країни світу чимось починає погрожувати, наприклад, відходом від посередництва, то в мене виникає питання – як у них із розумінням їх дипломатії? Чесно. Дипломатія – це мистецтво можливого і мистецтво домовлятися. Якщо американці за це взялися, то вони… Тим більше, що адміністрація Байдена такі миротворчі зусилля, в принципі, не створювала. Ми їх бачимо тільки за часів адміністрації Трампа. Тобто, можна сказати, це 100 днів цієї миротворчості, яка виявилась, м'яко кажучи, неефективною. Відповідно, я думаю, що американці, на жаль для нас, мають кілька векторів докладання своїх зусиль. І я не виключаю, що американці будуть ставитись до України набагато більш прохолодно. Це на сьогоднішній момент виглядає найбільш імовірним.
"Європейські країни мають демонструвати, що вони не дозволять зламати Україну через коліно"
А за якими сценаріями ця прохолодність може розгортатися з боку США? Це може бути знову заборона на передачу розвідданих чи є загроза заборони на передачу або продаж Україні зброї з американськими компонентами? Чи до цього не дійде?
Я думаю, що це питання є викликом і для нас, і для наших європейських партнерів. Тому що буквально минулого тижня Україна та провідні країни Європи, може, за винятком Польщі, виступили єдиним фронтом і не дозволили американцям нав'язати такий формат, я б сказав, їхньої дуже патерналістської миротворчості. Але те, що європейські країни мають демонструвати теж свою суб'єктність і показувати, що вони не дозволять у такий спосіб зламати Україну через коліно, я думаю, що це теж вагомий момент.
Читайте також: Підтримка Трампа зменшується — Преловський про перші 100 днів 47-го президента США
