Фото: Пресслужба Lida Lee
Я давно вже співаю про особисте, і не боюся цього робити
Сьогодні ти презентуєш пісню "Незручна". У який момент ти вирішила стати незручною?
У момент, коли я занурилась і дісталася самісінького свого дна. У мене це було вперше — коли я дуже довго бігла від себе. І прийшла до того, що тривалий час у своєму житті я була дівчинкою, якою можна було "закрити" будь-яку дірку. Мною дуже багато маніпулювали. Я завжди переймалася стосовно того, хто що скаже і що подумає. Життя настільки швидке, і якщо хтось щось і скаже, то це буде рівно десять хвилин — він скаже і забуде, а я потім сиджу і не знаю, що з цим робити. Воно мені непотрібно, це не моє, я не хочу. І я вирішила просто припинити цей момент і бути зручною для себе і, мабуть, незручною для оточення.
Кому ти співаєш цю пісню?
Усі мої пісні — як особистий маніфест. Це така клятва самій собі: щоб я могла повернутися і нагадати — "Ага, Лідо, но-но-но! Назад уже не можна, ти це зафіксувала, інакше зрадиш себе". Тому в першу чергу — це для мене, це мій маніфест. І так стається, що це стає маніфестом для інших, тому що багато дівчат і хлопців зараз знімають тіктоки, пишуть свої настанови — це настільки їм резонує, вони дякують і кажуть, що це гімн їхнього сьогодення.
Якщо ти кажеш, що пісня — це афірмація для себе, або якщо напишеш текст, то буде дошка візуалізації. Це означає, що ти все-таки ще трохи сама себе переконуєш і насправді в душі ти такою незручною поки не стала?
Ні, я стала вже. Я на шляху до цього. Зі мною ця масивна трансформація сталася рік тому. Це ж не може так — взяти й відрізати все те, що було. Звісно, щось відгукується, але на сьогодні, якщо в мене стає вибір: обрати себе, свої цінності та бажання — чи зробити добре будь-якій іншій людині, я оберу себе.
У яких обставинах народжувався цей трек?
Я приїхала на студію до свого саундпродюсера Сергія Ранова і там був гітарист Денис Рибальченко. Ми сіли, і в нас була мета — саме написати пісню, не купити щось готове, я дуже давно такого вже не створюю, ми саме пишемо під мене. І це такий був джем утрьох. Накидали ми цю мелодію — вона мала непристойну назву, я не можу сказати як вона називалася, — і ця пісня довго лежала. Вона лунала в такій англійській інтерпретації, "пташиною мовою". І я шукала свого автора, який би зміг передати це. Я хотіла поспівпрацювати з іншою людиною. Дуже багато мені Сергій розповідав, що є такий талановитий чоловік Сергій Локшин. Я звернулася до нього (він писав трек "Плакала" для KAZKA), ми зустрілися й спілкувалися близько двох годин. Я розказала про все, що було у моєму житті. Він сидів, слухав, а потім каже: "Ти так довго була зручною для когось, а зараз я бачу зовсім іншу дівчинку". Я кажу: "Так, це про мене". Минуло десь місяць-півтора, і він надсилає мені текст. Ми його трохи підкоригували, адаптували на 100% саме під мене — і ось з'явилася така пісня, яка має назву "Незручна".
А не було такого моменту, що хтось із твоєї команди сказав: "Лідо, це так особисто — може це не треба співати"?
Після багатьох пісень уже не скажу, що є щось надособисте, тому що в кожній пісні дуже багато сенсів. Я давно вже співаю про особисте, і я не боюсь цього робити. Бо я прийшла до розуміння, що ніщо так не чіплятиме на сцені мене і глядача, якщо я співатиму про чиюсь історію і не розумітиму, про що вона. Коли я співаю кожен рядок, розумію, завдяки чому він з'явився, або що я відчувала в той чи інший момент, і мене щоразу мурашить. Коли я вперше отримала ці почуття, я просто дала собі клятву не боятися. Це моя історія. Якщо дуже багато дівчаток і чоловіків знаходяться в цьому періоді, я можу сказати: не бійся, ти пройдеш його. Або ти повертаєшся і нагадуєш собі про це. Тому, якщо можна завдяки творчості допомагати комусь — я щаслива.
Я тепер можу казати "ні", бо раніше я взагалі не знала про це слово
У тому, як ти співаєш, відчувається таке нахабство і зухвалість...
Це я, яка завжди була такою дівчиною з характером. Я виховувалась на класній правильній музиці — смачній, соковитій і фірмовій. У якийсь період я намагалася себе ламати, робити те, що потрібно, щоб воно залітало в тренди, і просто зрозуміла, що зраджую себе. Я не хочу. От я взяла цю лінію — і ми будемо бити в неї, поки не проб'ємо ці двері.
Бути незручною — це ж іти на конфлікт із тими, хто хотів, щоб ти була зручною…
Я теж так думала дуже довго, мабуть, саме тому не обирала цю позицію. Але завжди ж можна прийти й сказати: "Вибач, я не можу це зробити сьогодні, але якщо буде потрібна моя допомога — ти можеш до мене звернутися". Це не завжди про конфлікт, це ж не про те, що: "Ні! Я так більше робити не буду!". Це про відчуття "ні, мною не можна маніпулювати", "ні, мене не можна використовувати". Я просто тепер можу казати "ні", бо раніше я взагалі не знала про це слово. Його навіть не було в моєму мовленні. А коли потрібен конфлікт — у ньому також немає нічого поганого. Інколи він потрібен, коли під час суперечки дві людини мають різні думки і вони конфліктують через це. А інколи можна прийти й сказати: "Ні, я вже не хочу" або: "Я вже інша — щодо цього питання до мене вже не звертайся".
Коли важливо казати "ні"?
Це ж перше відчуття, яке приходить. От ти щось слухаєш — і аж запалюєшся від цього, хочеш щось робити, чого б це не стосувалося. Наприклад, піти зараз приготувати той борщ, який тебе дуже просять приготувати чоловік та дитина. І ти: "Зараз, я приготую, вкладу туди всю свою любов — і він буде". Або: "Я не можу, давайте завтра, я не в ресурсі. Це ж їжа — ви маєте їсти й отримувати задоволення. Якщо там буде негативна енергетика, то ніхто з цього кайфу не отримає". Тому це про відчуття. Організм — така штука, він нас ніколи не зраджує. Всі думки приходять одразу. Просто ми не завжди до них дослухаємось. Вони про щось нам сигналізують, є якісь маячки — а ми їх ігноруємо. Рухатись лише завдяки відчуттям. Якщо ти хочеш робити — роби. Не хочеш — скажи чесно: "Вибач, сьогодні не хочу".
Зараз люди, які багато чули про український шоубізнес, можуть подумати: "От Lida Lee — вона «незручна» така на сцені. А в неї, напевно, є якийсь продюсер. У шоубізнесі не можна бути незручною". Роз'ясни цю ситуацію.
По-перше, у мене немає продюсера. У мене є дуже класна команда, яка зі мною вже п'ятий рік. Саме тоді, коли ти належиш повністю собі й несеш відповідальність за себе сам, і розумієш, що немає поряд людини, на яку ти можеш щось перекласти, сховатися за нею, — тут і починається найцікавіший момент. І коли я починала свій самостійний шлях: бути сама собі продюсером, босом (хоча я так не вважаю; я дуже багато все одно всього не вмію на сьогодні, я максимально творча людина), але поряд є люди, які можуть все контролювати. А я була така: "Ми маємо все робити, погоджуватись, так! Піти туди — зробити те. Це потрібно? Так! Тут виступити? Так! Поїхати? Так!". У мене вже просто голова йшла обертом, я нічого не розуміла: ані де я, ані в якому місті — їдемо, робимо! І я дуже довго думала, що отримуватиму з цього повагу — тому що я на все погоджуюсь і буду такою класною дівчинкою: гарною, доброю, чемною. Ні. Ніхто цього не цінує. І ти просто в один момент стаєш такою "затичкою", до якої можуть звернутися в будь-який момент, бо знають, що Ліда все зробить. А коли ти починаєш прислухатися до себе і справді робити те, що хочеш, — з'являється повага від себе до себе. От я зрозуміла, мабуть, зараз вперше в житті, що таке поважати себе — і побачила, як мене почало поважати оточення. Тому бути зручною — це не про те, що ми маємо бути всі незручні. Це про те, що обирайте себе, свої цінності, думки, почуття і не бійтеся, що якщо ви оберете себе, ви щось втратите. Ні — ви отримаєте набагато більше.
Будь-яка творчість потребує фінансів, і їх не завжди вистачає, щоб реалізувати всі свої мрії
Пісня "Незручна" — про оголеність душі. А як тобі легше — бути відвертою на сцені чи "оголеною" в пісні?
Для мене пісня і сцена — це загалом одне й те саме. Але буду чесною: на сцені я більш розкута і відкрита, бо в житті я не підпускаю зараз дуже легко до себе людей. Я досить замкнена, можна сказати, інтроверт. Раніше я цього соромилась, а зараз прийшла до того, що мені комфортно з собою. Інколи я не хочу цих гучних якихось тусовок і комунікацій. Звісно, все, що на сцені та в кліпах — це максимальне моє розкриття як особистості, можливо, те, чого я не можу дозволити собі в житті. Я зараз спостерігаю, що не відокремлюю і не відрізняю Lida Lee на сцені і Lida Lee в житті. Я нарешті стала тим цілісним і чесним із собою персонажем.
Зараз ти випускаєш один-два треки на рік. Що заважає випускати пісні частіше?
Я скажу чесно. Це фінансовий складник. Я на сьогодні артист, який забезпечує себе і команду самостійно. У мене немає ані інвесторів, ані людей, які мене спонсорують. А я звикла до того, що кожну роботу, яку я роблю, не можу зробити наполовину. Якщо роблю роботу — я виконую її гарно. Наприклад, ми мали зняти кліп. Я дала слово команді, що саме "Незручна" буде першою роботою, коли ми просто зайдемо в павільйон, будемо знімати щось красиве й не дуже дороге. І ось ми підходимо до моменту реалізації — і режисерка запропонувала класну ідею, яку ви можете зараз побачити в кліпі: це цирк і якраз про ті маски, які ми вдягаємо, клітки з наших стереотипів і очікувань, з яких ми вивільняємось. Я так загорілася, а мені всі кажуть, що я дала слово. А я відповіла: "Я не можу, я хочу це реалізувати". Тому будь-яка творчість потребує фінансів, і їх не завжди вистачає, щоб реалізувати всі свої мрії й потенціали. Але зараз релізів буде більше.
Що б ти сказала дівчинці, яка, можливо, нас слухає, і яку називають занадто голосною, занадто прямолінійною чи незручною?
Ти — супер кайфова! І ти на правильному шляху. Якби ж і я себе так відчувала й одразу з народження вміла тримати таку позицію і десь бути незручною. Тримай це. Не зраджуй себе — і йди до кінця. Бо я впевнена, що в той момент, коли над кожним із нас згасне ліхтарик і ми зможемо озирнутися, подивитися на все своє життя — такі люди пишатимуться своїм шляхом.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
