Фото: фейсбук-сторінка "Молодь За Мир"
"Діти і молодь сильно страждають від проблем, з якими сьогодні стикається суспільство"
Які проблеми є сьогодні найбільшою загрозою для молодого покоління українців та українок?
Діти, підлітки, молодь надзвичайно сильно страждають від усіх проблем, з якими сьогодні стикається суспільство. Війна, розлука з рідними, втрата близьких, тривога, страх за майбутнє, відчуття, що в тебе його крадуть і що нічого доброго тебе не чекає. Необхідність покинути свій дім, будувати все спочатку, велика самотність через необхідність навчатися онлайн. Це люди, які практично весь час проводять вдома, не мають причин вийти з дому і дуже страждають від цього, а потім навіть бояться з кимось спілкуватися.
Розкажіть про діяльність вашої організації.
Спільнота святого Егідія існує у багатьох містах вже багато років. Ще до війни ми допомагали різним найбіднішим людям, а коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, то наші друзі з Європи почали надсилати нам допомогу ― продукти, одяг, речі першої необхідності. І ми почали приймати людей і роздавати їм цю допомогу. І коли приходили підлітки, ми бачили, що вони вже не можуть перебувати в групі людей, їм важко, вони ховаються, бояться говорити, не можуть дивитися в очі. Ми почали їх запрошувати на заходи, і так утворилося багато груп молоді різного віку.
"Той момент, що я комусь потрібен, повернув мене до життя"
А з чого ви починали? Просто зустрітися поговорити?
Ми зрозуміли, що найкраща допомога собі ― це робити щось для інших. І ми почали пропонувати підліткам робити продуктові набори. Тут не треба багато спілкуватися, але ти робиш щось корисне ― і потроху повертаєшся до життя. Хтось почав ходити й роздавати їжу безпритульним, підлітки 15+ почали робити заняття для дітей, хоча вони самі боялися, не вміли, але змогли це подолати, допомагаючи іншим. Говорили так: "Той момент, що я комусь потрібен, повернув мене до життя. Перевернув уявлення про себе".
А як реагували батьки або опікуни цих дітей?
Від батьків часто очікують, що вони мають вирішити всі проблеми своїх дітей, але батьки іноді самі не розуміють, що робити. Тому дуже часто до нас зверталися саме батьки з проханням допомогти їхнім дітям. З деякими мамами ми складали навіть план, бо діти не погоджувалися приходити, боялися. Наприклад, одного такого підлітка просто попросили привести у групу молодшого братика, а коли він привів, то з ним почали спілкуватися інші підлітки. І так вдалося його залучити до соціалізації.
"Це ситуація великої слабкості, яку вони часто виражають через агресію"
Що ви думаєте про боротьбу з агресією підлітків? Чи можна попередити цю агресію, а не долати її потім?
Я дуже люблю підлітків і навіть інколи почуваюся трошки дивною, бо бачу, як дорослі реагують, мовляв, підлітки – який жах! Є якесь упередження дорослих, певний страх перед цим віком. Ми маємо розуміти, що це дуже важкий вік для самих підлітків. Їхня ситуація сьогодні ― це ситуація великої слабкості, яку вони часто виражають через агресію. Вони живуть під час війни і не бачать майбутнього, і їхня агресивна поведінка є наслідком того, що відбувається. Це вплив світу, в якому вони живуть.
"Головна стратегія ― намагатися знайти друга для кожної дитини"
Якщо дитині довелося переїхати в інше місто, піти в іншу школу, то адаптація до нового колективу потребує певного часу. Можуть бути ситуації, коли дитина переживає булінг, агресію з боку однокласників. Чи ви спілкувалися з такими дітьми та яку допомогу їм надавали?
Діти сьогодні дорослішають дуже швидко. У 12-13 років це вже люди, котрих можна сприймати, як дорослих. Відповідно, ми їм пропонуємо робити якісь дорослі серйозні справи: допомагати іншим, їздити в будинок до літніх людей тощо. Це певна альтернатива для діяльності, яка допомагає підлітками подолати відчуття агресії. У підлітків, які не змогли адаптуватися, ситуація значно важча. Але важливо не опускати руки і шукати в кожному випадку якесь рішення. Наведу приклад. У нас є хлопчик, якому 10 років. Він не зміг адаптуватися у своїй школі, діти його не сприймали, сім’я роз’єднана. Такі діти дуже потребують дружби, але не знають, як її знайти, і починають цю дружбу нав’язувати силоміць. А інші діти реагують погано. Наша головна стратегія ― намагатися знайти друга для кожної дитини, зокрема серед старших підлітків, які з нею займаються. Підліток 15 років гуляє з цим хлопчиком 10 років, вони стають друзями, і цей молодший хлопчик якось заспокоюється, мовляв, мене приймають, мене вислухали і зрозуміли. Дуже важливо дати увагу дитині, виділити час, щоб просто слухати її.
"Важливо, щоб вони бачили: їхня допомога ― реальна і дуже важлива"
Які заходи ви проводите протягом року, щоб залучати молодь? А вони, у свою чергу, можуть навіть батьків приводити.
Люди приєднуються постійно. Зараз ми починаємо готуватися до Дня захисту дітей, розробляємо квести, облаштовуємо літні табори. Усе це роблять підлітки від 14-15 років. Важливо, щоб вони бачили: це не просто симуляція чи якась гра, а це справжнє життя, і їхня допомога ― реальна і дуже важлива. Діти самі готують завдання для квесту, щось малюють, вирізають, запрошують інших дітей, проводять якісь ярмарки, щоб отримати кошти.
Сьогодні дуже поширена думка, що сучасним підліткам цікаві лише ґаджети. Чи справді дітей цікавлять квести? Який відсоток дітей може бути залучений до такої діяльності?
Я вірю, що всі. Завжди є питання, як говорити з дітьми, як їх залучати, адже до них треба мати повагу. Ми не можемо весь час звинувачувати підлітків, що вони якісь не такі. Звісно, у них є велика прив’язаність до телефонів. Але ми не намагаємося знайти лідерів, а спрямовані більше працювати з дітьми, які травмовані й потребують спілкування. З іншими теж працюємо, і я не бачу такого, що допомагати іншим ― це справа найбільш талановитих. Думаю, що до всіх можна знайти якийсь підхід. І дуже велику роботу в цьому плані роблять саме ті люди, яким допомагають. Наприклад, є хлопці, яким, здається, нічого не цікаво, крім спортзалу і телефону. А ти просиш його занести продуктовий набір бабусі на 5-му поверсі, він іде ― і зустрічає абсолютно самотню бабусю, яка просто завойовує його серце. Або діти, які кажуть: "Ти мені потрібен, я хочу з тобою погратися". Тобто, вони чекають на цих підлітків, якими б вони не були.
Ольга Макар. Фото з відкритих джерел
"Ця діяльність допомагає зрозуміти свій потенціал, розкрити свої таланти"
Що це дає у майбутньому, коли діти роблять хороші справи?
Це дуже допомагає їм взагалі розкрити свій потенціал, побачити, що вони здатні на щось велике і красиве у житті, менше сумніватися у собі. Тому що сьогоднішні діти й підлітки ― це люди дуже великих страхів та сумнівів, які часто дуже не впевнені у собі. Дехто каже: "Я вважав себе соціофобом, а тут іду в університет розповідати студентам про нашу роботу. Як таке може бути?". Тобто людей це дивує, бо вони жили в дуже негативних явленнях про себе, і раптом виявляють свою велику силу. Відтак ця діяльність допомагає зрозуміти свій потенціал, розкрити свої таланти.
"Якщо батьки будують довіру із самого дитинства, то коли діти дорослішають – вона зберігається"
Щодо безпеки, зокрема, коли ви запрошуєте дітей у соцмережах. Як вибудувати довіру, щоб діти говорили своїм батькам, куди вони йдуть і чим займаються?
Ми багато спілкуємося з батьками, знайомимось із сім’ями. Звісно, у критичній ситуації довіра не вибудовується в один момент. Для себе я вивела формулу: одна година на тиждень. Це те, що дуже важливо приділити дитині. Хоча б одну годину ти належиш цій дитині, готовий її повністю слухати, не будеш сердитися, коли щось не виходить з першого разу. Коли батьки мають цей момент постійного спілкування з дитиною, мають можливість зупинитися і слухати її, то таким чином вибудовується довіра. Якщо батьки будують її із самого дитинства, то коли діти дорослішають – довіра зберігається. Але є особливість підліткового віку, коли має бути певний протест проти батьків. І тут важливо, щоб у житті дітей були інші дорослі, які для них є певним орієнтиром ― вчителі, старший брат чи сестра, друзі. Бо діти в підлітковому віці все одно шукають когось, окрім батьків.
"Юля зрозуміла: вона може дати свою відповідь на війну"
Розкажіть про дівчину з Харкова. Чиє життя вона змінила?
Йдеться про дівчину Юлю. Вона приїхала з сім’єю із Харкова до Івано-Франківська. Там ми познайомилися і разом робили заняття для дітей. А потім настав момент, коли її сім’я вирішила повернутись у Харків. І Юля пішла і домовилася зі своєю школою про те, що у певний день в укритті школи вона буде регулярно проводити заняття з іншими дітьми. Юля залучила інших підлітків, і це дуже красивий приклад. Їй було 16 років на той момент, коли вона це починала. І для нас було вражаючим, що вона захотіла взяти на себе цю відповідальність і потурбувалася про молодших дітей. Вона каже, що її діти розрізняють усі вибухи, але ще ніколи не сиділи за партою, бо ніколи не вчились у школі очно.
Юля нам розповіла, що зрозуміла: вона може дати свою відповідь на війну. Тобто ― непроста справа робити школу миру в Харкові, це складно, страшно, багато про що треба потурбуватися, але я можу дати свою відповідь. Я можу чинити якийсь свій опір, бути частиною опору, котрий є в моїй країні. І це дуже важливо ― бути суб’єктом, людиною, яка не є просто жертвою, а є людиною, яка діє та може щось змінити. Навіть якщо йдеться про двох-трьох дітей, але ти змінюєш їхнє життя. І це дає тобі відчуття, яке тобі самому допомагає справлятися. Ти змінюєш своє життя та життя інших людей.
"Приклад Кирила показав: сьогодні молоді люди ― сильні, вони протистоять великому злу війни"
А яка у вас є історія, пов’язана із хлопцем-підлітком, який рятував життя пасажирів тролейбуса під час нещодавнього російського ракетного обстрілу Сум?
Ми були дуже вражені історією Кирила. Це сталося у Вербну неділю, коли наші підлітки ходили у різні прихистки для переселенців та до літніх людей, щоб привітати їх зі святом і подарувати гілочки верби. І от ми дізнаємося про цього Кирила із Сум. Наші підлітки написали йому листа, вони спеціально для цього збиралися, усе це малювали, складали текст. Вони написали, що попри цей жах, який стався, ти зміг зібрати в собі сили і допомогти іншим вижити, ти взяв на себе відповідальність і дбав про інших. Багатьом із нас плюс-мінус стільки ж років, як і тобі, а ти показав, що навіть у підлітковому віці можна робити великі речі, рятувати життя людей. Підлітки йому телефонували, надіслали цього листа, і Кирило був дуже зворушений, бо він просто робив, що міг, і не почуває себе героєм. Але це великий приклад того, що сьогодні молоді люди ― сильні, вони протистоять великому злу війни, мають сили робити щось для інших і не піддаватися злу, агресії, насильству.
"Треба шукати однодумців, групи, спільноти, які можуть щось робити для інших"
Як допомогти підлітку зрозуміти, чим він може бути корисним суспільству?
Треба зрозуміти, що важко щось робити самотужки. Варто шукати однодумців, групи, спільноти, які можуть щось робити для інших. І це зараз дуже поширено, адже волонтерство, турбота про інших вже стало частиною нашої культури. Важливо це зробити привабливим для підлітків, щоб вони мали можливість зустріти однолітків, провести добре час, пограти у футбол, погуляти, знайти якусь дружбу. Тому що молодь сьогодні переживає багато самотності. І найкраще допомогти підлітку може інший підліток, який його кудись запросить і вони робитимуть щось разом. Тобто найперше ― треба шукати тих людей, з якими об’єднуватись.
Ми намагаємося підтримати не просто дитину чи підлітка, а всю його сім’ю. Адже підтримка цілої сім’ї допомагає і самій дитині краще рости. Часто проблеми дитини можна вирішити, підтримуючи всю сім’ю. Бо батьки ― це теж люди, яким часто потрібна якась допомога.
"Підлітки сьогодні змушені швидко дорослішати"
Якими ж стають сьогодні підлітки та яким буде майбутнє України завдяки молоді?
Підлітки сьогодні змушені швидко дорослішати. З одного боку, це забирає у них дитинство, і ми маємо пам’ятати, що це люди, які сильно постраждали від війни. Але з іншого боку, це дає їм можливість брати на себе відповідальність, ставати активними й свідомими громадянами у такому ранньому віці. Ми бачимо багатьох молодих людей, які не хочуть бути жертвами, а хочуть бути активними суб’єктами і робити щось для інших людей та своєї країни.
