Ілюстративне фото: gmk.center
"Найголовніше, що підтримка була від усіх фракцій"
Верховна Рада 8 травня ратифікувала угоду між урядами України та США про створення Інвестиційного фонду відбудови. Чи варто це голосування вважати історичним? І що можна сказати про цей документ на сьогодні, підсумовуючи заяви обох сторін?
Іван Ус: Дуже важливо, що ця угода є. Давайте згадаємо історію, коли вперше про неї заговорили, бо про рідкісноземельні елементи в Україні до жовтня 2024 року якихось особливих розмов не було. Але в жовтні, за місяць до виборів президента США, коли вже було відчуття того, що Дональд Трамп може виграти ці вибори, Україні стали чітко зрозуміло, що треба знайти аргументи, якими зацікавити Дональда Трампа далі підтримувати Україну. Бо згідно з риторикою, яка лунала від Трампа, а також діями його команди, ми пам'ятаємо 7 місяців, коли Україні не надавали військову допомогу, треба було зацікавити його чимось. І в жовтні 24-го року виникає план президента Зеленського, "План перемоги" України, один з пунктів якого стосувався рідкісноземельних елементів. А саме спільного використання цих ресурсів Україною та США. І, власне, Трамп перемагає і починаються розмови про цю угоду. Єдине, що вони починаються з позиції США, згідно з якого, якщо сказати коротко, "США отримують все, а Україна нічого". Тобто те, що хотіла Україна, нам надавали. Водночас США хотіли повний контроль, ба більше – з'являвся небезпечний прецедент щодо того, що Україна має борги. А ми розуміємо, що світ побудований на принципах домінування права і враховує той момент, що закон немає зворотної сили. Якщо вам дали щось на безоплатній основі, як допомогу, то відповідно Україна нікому за цю допомогу нічого не винна. А США хотіли сказати, що ні, Україна вина гроші і називалась цифра 350 млн. А далі почались розмови. Була зустріч в Овальному кабінеті, доволі скандальна. Всі пам'ятають, весь світ дивився за цим. Після цієї зустрічі було відчуття, що нічого не буде. Потім США зробили ще більш жорсткі умови. Вони стосувались вже не тільки корисної копалин, а й трубопроводів, портів, інфраструктури, і взагалі можливості ветування відносин України-ЄС. Тобто була дуже неприємна для нас картина. Але Україна наймає юристів. Так, було багато критики в суспільстві, чому так багато грошей виділяється на юридичне супроводження цієї угоди. Але зараз ми можемо сказати, навіщо це виділялось. Тому що юристи дуже добре попрацювали і запропонували США той варіант угоди, який насамперед цікавий Україні.
Що ми маємо зараз, вже коли 338 голосів вчора було віддано в Верховній Раді? До речі, звертаю увагу, що, по-перше, жодного голосу "проти" і жодного "утримався". Там 8 або 9 депутатів були відсутні, але найголовніше, що підтримка була від усіх фракцій. Чому? Тому що дійсно угода гарна. Ця угода вказує, що США будуть займатись реконструкцією України, натомість вони отримують частку в цьому фонді. І частку не таку, як раніше США хотіли, що в них блокуючий пакет, що в них є 3 голоси проти 2 українських, а 50х50. Тобто вже немає цієї домінації.
"Цією угодою Україна робить США співучасником перемоги України"
Міністр фінансів США Скотт Бессент назвав цю домовленість історичною і такою, що сприятиме прискоренню економічного відновлення України. Із цим погоджується і багато українських економістів. Але в нас триває війна. Наскільки США зацікавлені в тому, щоб угода працювала і чи може це вилитися в щось більше, ніж економічні рамки угоди?
Іван Ус: У контексті цієї угоди я згадую декілька фраз, які чув у своєму житті. Перед захистом своєї кандидатської дисертації, голова спеціалізованої вченої ради сказав мені таку фразу: "Зроби всіх співучасником своєї справи і ти досягнеш у ній успіху". Цією угодою Україна робить Сполучені Штати Америки співучасником перемоги України, що безумовно підвищує шанс України на перемогу. Пункт другий. Знаєте, в фінансових колах люблять жартувати, що коли вашій країні дають гранти, які не треба повертати – це означає, що в вас не вірять і вам дають гроші, щоб ви відчепилися. І щоб потім казати: "Ну, ми ж давали гроші, але нічого країна не змогла зробити, що ми можемо вдіяти". А коли вам дають кредити, які треба повертати, то це означає, що вірять у вас і вірять у те, що ви повернете ці кредити. Отже, цією угодою США отримують аргументи, а навіщо їм перемога України? Бо до цього, так, нам допомагали, ми дуже вдячні тим, хто нам допомагав, але ми не бачили зацікавленості наших партнерів у тому, щоб була перемога. Зараз ми розуміємо, що підґрунтя для зацікавленості є. Тобто тепер США будуть казати: "Так, для того, щоб ми почали реалізовувати вигоди від цієї угоди, нам треба, щоб Україна виграла війну і ми зайнялись корисними копалинами в Україні". І зараз це є. Ба більше, Україна підписала цю угоду майже на 100 днів президентства Трампа. Тобто Україна дає Трампу аргументи казати, що ось, будь ласка, успіхи США за перші 100 днів Трампа. І це дуже важливо, тому що Трамп шукав такі аргументи. Україна йому цей аргумент створила.
"Це тиск на всіх, не лише на Росію"
Зараз подивимося, як буде далі, але перші наслідки підписання цієї угоди ми бачили. Тільки пані Юлія Свириденко і пан Скотт Бессент підписують цю угоду, як миттєво з'являється інформація про те, що США дають "зелене світло" на продаж зброї Україні на 50 млн доларів. Миттєво після цього з'являється новина, що до України прямують деталі для F-16. Потім новина вже про 350 млн. Це не подарунок, а продаж Україні зброї. І врешті-решт новина про те, що США хочуть перекинути в Україну "Патріоти" з Ізраїлю. Тобто чотири новини, які, як на мене, цілковито пов'язані з цією угодою. І ще одна п'ята новина – Ліндсі Грем, сенатор від Республіканської партії, дістає свій законопроєкт про запровадження 500% мит на продукцію всіх країн, які купують у Росії нафту, газ, уран та іншу сировину. Я розумію, що шансів на проходження цієї ініціативи "нуль". Але Ліндсі Грем каже, що це ж не просто моя ініціатива. Якщо раніше він казав, що цю ініціативу підтримує 50 сенаторів, потім 60, то одразу після підписання угоди між Україною та США про Інвестиційний фонд, він вже каже про 72 сенатори з обох партій, які підтримують цю угоду. І це тиск на всіх, не лише на Росію. Безумовно, на Росію, але й на Китай, на Індію, на Євросоюз. Вони кажуть: "Дивіться. Якщо ви щось купуєте в Росії і ми це встановлюємо, то чекайте на великі відсотки щодо вашої продукції".
Іван Ус. Фото: uacrisis.org
"Ми просто зацікавлюємо США в тому, щоб вони вкладались у виробництво ресурсів України"
Міністерка економіки Юлія Свириденко, яку ви згадали, говорила про те, що Інвестиційний фонд відбудови може запрацювати буквально вже за кілька тижнів. Як все це працюватиме? Як практично все це реалізовуватиметься?
Іван Ус: По-перше, ще одне важливе досягнення юристів, яких наймала Україна, в тому, що прибрали чинні проєкти. Тобто все, про що говорить ця угода – це майбутні проєкти, ті, що будуть в майбутньому. А щоб було це майбутнє, дійсно треба виграти війну.
Що стосується США, як вони будуть заробляти і чому Дональд Трамп заявив, що вони "відіб'ють" ці 350 млрд. Це не в цій угоді, а загалом, бо відкриваються можливості. По-перше, з приводу цих можливостей слід розуміти просту річ – ніхто не знає, про що ми говоримо. Ми кажемо, що в Україні є рідкісноземельні елементи і логічно, що вони в нас є. Але скільки їх і які саме? Для цього треба дослідження. На нього, за оцінками колишньої заступниці міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, треба 25 млн доларів. Тому поки зарано давати більш чіткі оцінки. Тим не менш, той механізм, який побудовано, дозволяє сторонам починати дивитись, який бізнес можна розпочати в Україні. 50% від нього будуть направляти США. Але вони будуть йти як внесок США до цього Інвестиційного фонду в якості створення підґрунтя для майбутньої.., хтось каже відбудова, хтось відновлення економічних функцій, пошкоджених Росією. Я зараз постійно в інтернеті бачу, що ось, мовляв, Україна підписала "кабальну угоду" з США, тепер ми "сировинний придаток" тощо. Слухайте, ми ніякий не сировинний придаток. Ми просто зацікавлюємо США в тому, щоб вони вкладались у виробництво ресурсів України. Ба більше, коли вони виробляються в Україні, це означає, що створюються робочі місця в Україні. Нам же потрібні робочі місця? А вони будуть створені.
"Ця угода більше, можливо, потрібна США, ніж Україні"
Далі. Один із 57 зазначених у цій угоді елементів – це титанова сировина. Традиційно, що було? Україна видобувала титанову сировину, далі вона йшла до Росії, Росія виробляла з неї титан, який далі йшов до США для авіабудівної галузі цієї країни. А зараз ми кажемо: "А навіщо нам проміжна ланка у вигляді Росії? Є в Україні сировина, думаємо, де буде виробництво титану". Вона може бути у США, а може бути, до речі, і в Україні. А титан буде надходити до США і вони тим самим відбивають чи не найголовніший контрзахід Китаю у тарифній війні. Багато аналітиків в США казали, що перше, що зробить Китай – це перестане надавати рідкісноземельні елементи США. І для того, щоб мінімізувати негативні наслідки цього кроку, треба укласти угоди з різними країнами, наприклад, як з Україною. Це, до речі, з приводу того, що ця угода більше, можливо, потрібна США, ніж Україні. І попри емоційні заяви сторін, ми бачимо, що угода починає працювати. Пан Бессент, до речі, одразу якось так змінив риторику Білого дому, назвав Путіна злочинцем на слуханнях. Я не думаю, що це випадково. Я думаю, що це рефлексія і на цю угоду.
"Усі додатки не повинні суперечити основній угоді"
Ця угода ще має додатки. Вони не оприлюднені назагал. Що там приховано?
Іван Ус: Проблема в тому, що вони ще невідомі. Верховна Рада проголосувала за те, що виставлено на сайті Кабінету Міністрів, де всі можуть прочитати цю 12-сторінкову угоду. Враховуючи, що в першій версії було за 50 сторінок, то, скоріш за все, всі інші сторінки віднесені в технічні додатки. Україні зараз треба прописати, що всі додатки не повинні суперечити основній угоді. Щоб не було так, що ці додаткові угоди будуть собою підмінювати або перекреслювати те, що є в основній угоді. Цей пункт, сподіваюсь, все-таки буде. Я, до речі, не виключаю, що робота вже ведеться над цими додатковими угодами.
ВРУ ратифікувала угоду між урядами України та США про створення Інвестиційного фонду відбудови. 8 травня 2025 рік. Фото: facebook/verkhovna.rada.ukraine
"Наша задача – задіяти всі можливості, щоб ми могли цю угоду використати в інтересах України"
Як ви оцінюєте Угода про корисні копалини між Україною та США і як, на вашу думку, розвиватимуться події? Коли вона може почати діяти?
Василь Фурман: Я чув дуже багато різних думок щодо цієї угоди. Я особисто є сильним прихильником таких угод для України. Якби ми мали подібні угоди 10 чи 20 років тому, то, по-перше, в економічному плані Україна була б зовсім іншою, набагато сильнішою. Можливо, ми б швидше вступили у Євросоюз і, можливо, могли б не мати Великої війни, і взагалі першого етапу війни 2014-го року. Але це вже в минулому. Зараз, маючи такого величезного стратегічного партнера, країну №1 у світі, наша задача – задіяти всі можливості для того, щоб ми могли цю угоду використати в інтересах України. Мені подобається один вислів: "Кам'яний вік закінчився не тому, що закінчились камінці, а тому, що науково-технічний прогрес швидко розвивався..." Тому, маючи рідкісноземельні метали, нам ще потрібно знайти ресурси для того, щоб їх використовувати. Зрозуміло, що в слухачів може виникнути питання: "А чому Україна не може сама використовувати?" Тому що, по-перше, для цього потрібні величезні інвестиції, гроші. Їх у нас недостатньо. По-друге, треба мати технології. Їх у нас немає. Тому зрозуміло, що США разом з іншими нашими країнами-партнерами можуть дати нам ці всі речі. Що простий українець відчує? Простий українець відчує те, що в нас буде створюватися більше підприємств, іноземних чи спільних підприємств з українським та іноземним капіталом. А це робочі місця, це зарплати, це податки в бюджет. А чим більше податків в бюджет, тим більше витрат на оборону, на розвиток держави тощо.
Василь Фурман / facebook
"Успішна реалізація угоди із США дасть можливість залучити 50+ млрд доларів"
Зрозуміло, що надра належить державі, але ми знаємо, що свого часу багато об'єктів, родовищ скуповували олігархи. Чи не буде колізії в цьому?
Василь Фурман: Немає колізії в цьому питанні. По-перше, той бізнес, який вже функціонує, немає ніякого відношення до цієї угоди. Мова йде про майбутні ліцензії або так звані "сплячі ліцензії", які все рівно не працювали. Вибачте, маєте ліцензію – добувайте. А якщо маєте ліцензію і не працюєте, то по суті ви її не маєте. Будь ласка, розвивайте. Можливо, уряд України зараз і проведе відповідну ревізію цих всіх виданих ліцензій. Розумієте, успішна реалізація угоди із США, за різними оцінками, дасть можливість нам протягом 10 років залучити 50+ млрд доларів. Це оцінки поки що. Ця цифра може бути більша і менша, тут дуже багато складових. Але треба вірити в те, що ця угода дасть історичний шанс на економічний розвиток нашої держави. Це вперше. Країни, які свого часу співпрацювали зі США (Південна Корея, Сінгапур, Японія) зробили просто історичний ривок у своєму розвитку. А в нас декілька партнерів – США, Євросоюз, можливо інші будуть. І наша задача – ставити амбіційні задачі і їх досягати.
