Фото: Пресслужба FIЇNKA
Я собі придумала, що було б класно, аби мої рімейки були впізнавані
Як і коли доля привела тебе до Віктора Павліка?
Мене доля вела до Віктора Павліка, але ж Віктор Павлік про це не знав. Власне, я знаю всі його пісні напам’ять. І саме "Білі черемхи" — це пісня мого дитинства, моя улюблена. Якими б не були свята чи зустрічі — я завжди співаю "Білі черемхи". Знаєте, буває на весіллях або на Дні народження у когось з родини, коли в сім’ї є співачка, а ти ще мала, тобі кажуть: "На, бери, щось заспівай". І я співала "Білі черемхи".
Ми з Віктором Павліком потоваришували під час Нацвідбору. Я просила всіх колег, кого знала (і кого не знала теж), щоб якось під мою пісню чи потанцювали, чи щось зробили, аби більше людей дізналися про "Культуру" і щоб хотіли голосувати за мене на Євробаченні. Я написала Віктору Павліку, і він дуже відповідально до цього поставився: зняв багато відео, він десь був на Закарпатті, одягав там ґуню, брав ріг, трембіту, трембітав, співав. Навіть жартома вже почали писати, що він — голова фан-клубу. Я його запросила до ґрінруму на Євробаченні й там і запитала за "Білі черемхи".
Тобі настільки подобалася ця пісня, але попередня колаборація була з Іваном Поповичем. І в "Гуцулянці" ти додала свої куплети, і в "Білих черемхах" теж. Що тобі не вистачало в канонічній версії?
Та мені всього вистачало, але я собі подумала, що якщо я вже беруся робити рімейк, якщо я вже беруся свої "5 копійок" вставляти, то треба нормально це зробити. І я знаю, що то має бути якийсь певний почерк. Я собі так придумала, ніхто мене тому не вчив — я собі придумала, що було б класно, аби мої рімейки були впізнавані. Я ж там і гуцульським діалектом співаю, хоча в "Черемхах" він дуже такий згладжений, його не дуже чутно. Але мені б хотілося, щоб ці рімейки були впізнавані, щоб всі розуміли, що це не оригінал, а якраз переспівана пісня. І тому я і до Поповича, і в "Черемхах" свої куплети дописала. Але Віктор Франкович сказав, що дуже файні куплети, що вони ніби завжди там і були.
Зараз у всіх у ці тяжкі часи з’явилося відчуття ностальгії за безтурботними часами
А як ти йому пояснила, що він теж має співати нові куплети в цій пісні?
Віктор Павлік — це не Іван Попович. Я взагалі приємно здивована і дуже щаслива. Він сам це все чудово розуміє. Я не відчувала навіть, що в нас якась там різниця у віці з ним. Ми в телеграмі постійно на зв'язку. Я йому скинула демку, а він сказав: "Супер, прикольно. Дуже цікаво, по-новому". Все, в нього не було жодних запитань. Лише нюанси зі звучанням чи аранжуванням, але це вже звичайний робочий процес. А от стосовно того, як я попереробляла, він навпаки казав: "Класно, Ірцю, що ти вмієш писати". От і все. Якщо говорити про Івана Поповича, то там є ще Андрій Демиденко — автор, і він не розумів, для чого я щось там своє додаю, і що я з того хочу.
Я бачила на "Білі черемхи"дуже багато рилзів і відео маленьких у тіктоці.
Я вважала, що "Гуцулянка" і "Грушка" дуже неслися у тіктоці, і кожен раз здається, що вже не може бути більше. То від релізу 2 травня вже є майже 40 тисяч відео на офіційний звук "Білі черемхи у тіктоці. Це насправді дуже багато.
А як відбувалася робота? Разом чи дистанційно?
Робота відбувалося разом і це дуже прекрасно. Я, маючи досвід одного дуету з іншим поколінням, думала, як ми це можемо все записати. Пропонувала різні альтернативи, щоб все вийшло. Але ні, Віктор Франкович приїхав просто до мене у Франківськ. І ми на студії, де робили саунд, прийшли, все записали — швидко, гарно, весело. Якщо так усі працюватимуть, я думаю, що виходитимуть дуже гарні пісні.
Сама пісня "Білі черемхи" — це для тебе про що? Про романтику, наївність, ностальгію?
Швидше про ностальгію. Мені здається, зараз у всіх у ці тяжкі часи з’явилося відчуття ностальгії за безтурботними часами. Дуже хочеться трошечки легкості. І мені здається, що музика, творчість — вона якраз про це, вона має викликати якусь емоцію. Попередня моя пісня "Грушка" — про наше буття, яке завжди закінчується однаково. Але також я хотіла нагадати людям, що треба набутися цим життям, треба жити тут і зараз. То "Черемхи" — це моя така спроба, по-перше, з'єднати два покоління і дати зрозуміти, що українська музика завжди була, вона не зараз з'явилася для когось у трендах тіктоку. Ця пісня була завжди. Мені писали люди: "Моя дитина ніколи в житті цієї пісні не чула. І ніколи б, напевно, і не послухала, якби ви зараз її не заспівали". І я знаю, що дуже важливо робити такі речі для молоді.
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=U9HxNS_jFbs
Я дописувала куплети, щоб не просто переспівати оригінал, а щоб це було зовсім інше звучання
Чи не боїшся, що фани Віктора Павліка скажуть: це вже не те, а твої — що це попса?
Та так і кажуть. Я нічого з цим зробити не можу. Так, кажуть: "Навіщо вам Павлік?", а фани Павліка кажуть: "Навіщо вам та FIЇNKA?". Вони думають, якщо зробили одну пісню, то ми вже з ним будемо навіки разом співати. Безсмертний оригінал ніде ж не подінеться. Це навпаки — спроба, щоб його ще раз послухали, щоб порівняли і почули, як було. Його ніхто ніколи не замінить — на те він оригінал. І тому я дописувала куплети, щоб не просто переспівати оригінал, а щоб це було зовсім інше звучання, інша пісня, і не зазіхати на таку константу, яка вже є і яку всі люблять і знають. Віктор Павлік — усе-таки легенда. Що ти взяла для себе з цього досвіду?
Мені дуже було цікаво подивитися на людину, яку знають ще до існування соцмереж. Ти просто кажеш: "Віктор Павлік" — і всі знають, хто це. Немає такого, що він видалить інстаграм, а завтра про нього забудуть. Це зовсім інше: артист, його сприйняття та ставлення. Як він ставиться до людей, коли ми йдемо вулицею, як до нього звертаються. Як, наприклад, до мене біжать фоткатися, і як до нього — це вже така повага, всі розуміють, що спілкуються з легендою. І я собі думаю: "Дай, Боже, мені в його віці жити, творити, і щоб молодь хотіла також зі мною записувати дуети".
І його голос, який не змінюється, і який буде завжди впізнаваний — той тембр такий. Словом, Віктор Франкович у кожному своєму русі, в кожному своєму слові та настанові — народний артист. Цього не забереш, бо так і є.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.
