Мітинг у центрі Кишинева на підтримку євроінтеграції Молдови. Травень 2023 року. Ілюстративне фото: facebook/presedinte.md
"Намічається тренд на експлуатацію тематики "Великої Молдови"
До парламентських виборів у Молдові ще 4 місяці, але там відчутно активізувалися антиукраїнські настрої, лунають навіть претензії на "Південну Бессарабію". Зокрема, лідерка партії Moldova Mare ("Велика Молдова") і соратниця проросійського молдовського олігарха Ілана Шора Вікторія Фуртуне заявила про необхідність повернення до складу Молдови Буджака – це історико-географічний регіон на півдні Одеської області. Раніше, нагадаю, скандальний лідер проросійської болгарської партії Vazrazhdane Костадін Костадінов теж висловлював "претензії" на "Південну Бессарабію". Яка реакція України на таку риторику?
Реакція тут може бути лише одна – Україна є суверенною державою і підняття на порядок денний питання перегляду кордонів абсолютно неприйнятне. Ми маємо проблему з російською агресією і додавати до цього ще якісь обговорення кордонів із маловідомими політиками Республіки Молдова – це було б взагалі абсурдно. Головне, що в цій ситуації треба зробити – це розуміти мотивацію Фуртуне і розуміти, які наслідки, в принципі, це може мати. Очевидно, що намічається тренд на експлуатацію тематики "Великої Молдови". Очевидно, що цей тренд намагалися тісно ув'язати зі схожими трендами у Румунії, тому що сама назва партії Moldova Mare дуже перегукується з назвою партії România Mare ("Велика Румунія"), яка була на початку 90-х популярна в Румунії і теж роздувала ідею повернення до кордонів Старого королівства.
"Проблема Гагаузії ще й в тому, що вона проросійська"
Ми маємо розуміти ще контекст Гагаузії, тому що це було непросто так виголошено в Гагаузії. Гагаузія – це молдовська автономія, яка дуже тісно підпорядкована саме Ілану Шору і його прибічникам. Башканом (головою – ред.) Гагаузії є Євгенія Гуцул, яка взагалі була нікому невідома до того, як її вибрали. А вибрали її башканкою саме через те, що Шор її підтримав, у тому числі фінансово і своєю мережею. Нагадаю, що з Гуцул не розмовляють фактично в Кишиневі, хоча формально за Конституцією вона навіть мала би входити до уряду. Але Мая Санду вважає, що це просто якийсь злочинно-спричинений феномен, тому не контактує з Гуцул і аж ніяк не бачить її в складі уряду. Але проблема Гагаузії не тільки в тому, що вона прошорівська, проблема Гагаузії ще й в тому, що вона проросійська. Справа в тому, що всі опитування показували, що настрої в Гагаузькому регіоні набагато більш проросійські навіть, ніж у сепаратистському Придністров'ї. Там люблять Росію, там цінують Росію, там довіряють Росії і тому Гагаузія може бути розіграна як карта під час виборів, які відбудуться вже за 4 місяці. Дмитро Рогозін, який свого часу відповідав у Москві за Молдову, казав, що якщо Молдова надто стрімко рухатиметься європейським шляхом, то "її потяг" може втратити кілька вагонів". Вочевидь, Рогозін натякав на те, що Росія буде займатися підривною діяльністю і в Придністров'ї, і в Гагаузії. І в Україні теж. В тому числі в регіоні Буджака ми маємо і болгарську меншину, і гагаузьку меншину. Очевидно, ще є теми, якими можна спекулювати. Приміром, гагаузи є православними і так само Московського патріархату. Тож вони можуть роздувати цю церковну тематику, нібито Україна притісняє права православних Московського патріархату, в Гагаузії вони процвітають, то, мовляв, чому б не поєднати зусилля і не захистити права гагаузьких православних на території України.
Болгарський контекст
Ми можемо говорити також про ризики, які загалом тягне за собою вся ця тематика перегляду кордонів. Ви згадали про болгарський контекст. Дотично він теж тут важить, тому що той самий Костадін Костадінов, вочевидь, з великою увагою чекає початку червня, коли у Болгарії має бути оголошено про результати готовності країни до вступу до Єврозони. І якщо ці результати будуть визнані незадовільними, то існує високий ризик розвалу урядової коаліції і чергових дострокових виборів у Болгарії. І очевидно, що "Відродження" Костадінова теж зацікавлене в тому, щоб роздмухувати якісь конфліктні теми, щоб зібрати побільше голосів, якщо ці дострокові вибори складуться. Тому, як бачите, контекст дуже широкий. І, здавалось би, одна заява маловідомої політикині насправді включена у більш широке тло. І це тло треба досліджувати, тому що тренди в ньому справді тривожні.
"Буджак ніколи не був у складі Республіки Молдова, це абсурд"
Буджак або Південна Бессарабія. Що це за регіон, яка в нього історія?
Це мультикультурний регіон. Зараз він у складі Одеської області. Кордони там "їздили" постійно, але, як правило, внаслідок воєн. Якийсь час Буджак був під контролем Османської імперії. Потім, у результаті війни, він відійшов до Російської імперії. Потім, у результаті чергової війни, відійшов до Румунського королівства. Потім, у результаті пакту Молотова-Ріббентропа, сталінський СРСР відтиснув його в Румунського королівства. Потім румуни знову зайшли туди. І з перемогою Радянського Союзу Буджак було включено до території УРСР.
Чим складніше історія, тим легше маніпулювати нею, так?
Звичайно. Саме до цього й вдаються. Але навіть при такому розкладі ми не бачимо його у складі Молдови. Він не був у складі Республіки Молдова ніколи, це абсурд.
Сергій Герасимчук. Фото: facebook/DiplomaticAcademyofUkraine
"Зараз вирішальними будуть парламентські вибори"
Наскільки сильним є вплив РФ у самій Молдові зараз і як це виявляється?
Росія, насправді, бореться за Республіку Молдова. Ми бачили дуже драматичні вибори президента, де Санду перемогла, але існували ризики, що переможцем може бути проросійський кандидат. Ми бачили ризики референдуму минулого року, коли за європейську інтеграцію проголосувало буквально на кілька відсотків більше, ніж за те, щоб залишитися нейтральними. А ми ж розуміємо, що нейтральними – це під впливом Російської Федерації. І зараз вирішальними будуть парламентські вибори. На цих парламентських виборах існує ризик, що правляча партія PAS ("Дія і солідарність"), яка лояльна до Маї Санду і підтримує європейську інтеграцію, може не добрати до більшості. І в них виникне проблема пошуку коаліційного партнера. Справа в тому, що PAS – це найбільша проєвропейська партія і, по суті, єдина прохідна європейська партія, яка потрапляє до парламенту.
Інші політичні сили – це партії, які або лояльні до Ілана Шора, або відверто проросійські, як Партія соціалістів Ігоря Додона. Або надто "темні конячки". Тому що існує блок "Альтернатива", але до цього блоку, по-перше, входить Стояногло (колишній генпрокурор Молдови Александр Стояногло – ред.), який був кандидатом із більш проросійськими поглядами на президентських виборах. Входить мер Кишинева Іон Чебан, який теж свого часу був у Партії соціалістів і лише недавно переформатувався. Входить експрем'єр Йон Кіку, який теж відомий проросійськими поглядами. "Альтернатива" начебто говорить про те, що вона відкрита до будь-яких коаліцій, але ж ми прекрасно розуміємо, що коли у проєвропейської політичної сили з'являється коаліціант, який за "третій шлях"… В Україні цей сценарій теж розігрували. Говорили про "третій шлях". Але ж ми знаємо, що цей "третій шлях" вів або в глухий кут, або в обійми Росії.
"Євросоюз дуже зацікавлений в Молдові"
ЄС свого часу висловлював думку про те, щоб можливо розділити пакети вступу до ЄС України і Молдови. Україна цю ініціативу одразу ж засудила. Євросоюз загалом зацікавлений в євроінтеграції Молдови, готовий її підтримувати?
Так, Євросоюз справді дуже зацікавлений в Молдові. І ризик того, що пакети розділять, дійсно є. Це для України було б не так уже й добре, тому що це сценарій, на який робить ставку прем'єр Угорщини Віктор Орбан. Саме він просуває цю тему, передусім кажучи, що до Молдови в нього немає жодних питань, натомість Україну він блокуватиме. Зараз у Молдові, до речі, збільшились дещо шанси, тому що, нагадаю, в Румунії теж нещодавно пройшли вибори. І на цих виборах Мая Санду особисто підтримувала Нікушора Дана, який став новим президентом. Очевидно, що Нікушор Дан, щонайменше з вдячності, підтримуватиме Республіку Молдова на її європейському шляху. І очевидно, що Санду і її політична сила зараз намагатиметься активно розвивати відносини з Євросоюзом, аби продемонструвати своїм виборцям, що саме ці відносини можна зберегти, якщо проголосувати за проєвропейські політичні сили. Відповідно, і Євросоюз зацікавлений в тому, щоб не втратити Молдову, бо якщо там сформується проросійський уряд – це буде взагалі катастрофа. Санду просто нічого не зможе зробити. Тому Європейський Союз очевидно буде виступати з якимись ініціативами. Хоча дуже хотілось би, щоб ці ініціативи стосувались не тільки Молдови, а й України, і щоб ми залишалися в одному "кошику", а не розділялися.
Читайте також: "Це дуже відповідає інтересам України" — Присяжнюк про результати президентських виборів у Румунії"
"Реалії вже такі, що заплющувати на них очі просто неможливо"
Наскільки майбутні вибори в Молдові будуть концентруватися навколо питання геополітичного вибору – за Європу або за Росію?
Мені здається, що зараз це основна лінія розподілу. Тобто, якщо на своїх перших президентських виборах Санду абстрагувалася від геополітики взагалі і казала, що вона працюватиме над викоріненням корупції, над викоріненням спадщини Влада Плахотнюка, який свого часу керував майже всіма процесами у Молдові, то зараз геополітичний вектор загострився настільки, що просто оминути це питання не вийде. І Санду дійсно може на своїх знаменах піднімати тільки питання європейської інтеграції на противагу російському впливу, бо реалії вже такі, що заплющувати на них очі просто неможливо. І саме на цьому вона й буде спекулювати. Шористи будуть спекулювати на питаннях проросійського вибору і збереження відносин із Росією. "Альтернатива", як бачимо, підхопила прапори "Воронінського молдовенізму". Що, в принципі, не дивно, беручи до уваги, що одним із лідерів "Альтернативи" є Марк Ткачук – колишній радник Вороніна (президент Молдови у 2001-2009 роках Володимир Воронін – ред.), який якраз і форсував ці питання "молдовенізму".
"У Гагаузії ескалація, на жаль, більш можлива, ніж у Придністров'ї"
Наскільки на цих парламентських виборах у Молдові росіяни можуть розігрувати "карту" Придністров'я для дестабілізації ситуації, якщо побачать, що вибір країни йде не туди, куди б їм хотілось?
Я думаю, що Придністров'я буде намагатися уникати будь-яких ескалацій, тому що Придністров'я – це не тільки проросійське населення, це ще й група "Шериф", яка сидить тихо, тому що хоче зберегти свої фінансові потоки. А от в Гагаузії ескалація, на жаль, більш можлива.
