Ілюстративне фото з відкритих джерел
"У нас бронювання і служба в армії зараз схиляється більше до моделі економічної"
Нові зміни у правилах бронювання. Тепер до загальної кількості військовозобов’язаних на підприємствах зараховуватимуть працівників, яких мобілізували після 18 травня 2024 року, повідомили у Мінцифри. Що саме передбачають ці зміни і чим вони регламентовані – це якийсь новий закон, постанова уряду чи що інше?
Вони керуються спеціальним законодавством і постановами, в яких, до речі, дуже багато невизначеності, незрозумілості. На жаль, наші органи виконавчої влади не пішли в тандем із законотворцем і, чесно кажучи, трошки плутанина сталися. Тому що регулювати таке питання постановами, які постійно змінюються, скасовуються тощо, робить це питання трохи незрозумілим. Я вважаю, що мав би бути спеціальний закон із визначеними правилами. Цього немає. Насправді, в мене дуже багато питань до питання бронювання, саме в контексті справедливості, тому що в нас дуже велика категорія немає бронювання. У нас бронювання і служба в армії зараз схиляється більше до моделі економічної. Такий "економічний фронт" виходить, що в мене, як у колишнього військовослужбовця і ветерана російсько-української війни, викликає дуже багато питань. Справедливіше було б, якби всі професії мали принцип рівності. Тому що важливість професії міряється не тільки сплатою податків і тим, наскільки велике у тебе підприємство. Є ще критична інфраструктура, яка не до кінця закрита в питанні бронювання. Натомість, ми бронюємо абсолютно приватний бізнес, який немає жодного відношення до обороноздатності країни. Тут у мене багато питань, бо це породжує потім велику проблему, яка пов'язана з іншим складним питанням – мобілізаційних процесів. Як наслідок, люди не бачать потім справедливого підходу до мобілізації. Вибачте, але скажу, як є. Зараз куди не плюнь – усі заброньовані. Всі великі офіси Києва заброньовані. Натомість є низка людей, особливо робочих професій, в яких проблеми з бронюванням. Тому мені цей підхід, який вжила наша виконавча влада, не подобається, скажу відверто.
Тобто чим більше ти платиш податків, тим більше маєш шансів на бронювання. Я правильно розумію?
Логіка така, але воно не так має працювати. Насправді, ми маємо повністю закривати нашу критичну інфраструктуру, наш оборонно-промисловий комплекс і керуватися ними. Тому що, вибачте, але десь треба ж брати людей. А чому відбувається це несприйняття? У нас виявляється фермер чи якийсь робітник, вибачте, "обличчям не вийшов", а офіси Києва вийшли. І відбувається такий дисбаланс, як наслідок велике несприйняття людей мобілізаційних процесів. Це підрив обороноздатності країни потім виходить. Ми ж бачимо, що в нас зараз великі проблеми в мобілізаційних процесах.
"Має бути розроблений спеціальний закон, який врегулює цю сферу"
Чому ці зміни з'явилися тільки зараз, на 4-му році повномасштабної війни? Які "гострі кути" ними намагаються загладити?
Я б не сказав, що це кути. Бачите, я дуже скептично налаштований. А чому тільки зараз? У мене відповідь є, вона може комусь не сподобатися. Це якість. Якість, в принципі, нашої нормативно-правової бази, нашої законотворчої діяльності на рівні парламенту і уряду, який ухвалює спеціальні постанови. Це низький рівень підходів до цього. Підкреслюю, має бути вже давно розроблений спеціальний закон, який врегулює цю сферу, покаже чітко, хто має бути першочергово заброньований, як і так далі. Цей принцип бронювання справедливого підходу немає, на жаль. Це моя суб'єктивна думка, але я думаю, що зі мною погодяться. А значить щось ми робимо не так. Наш законотворець і наша виконавча влада роблять щось не так. Якщо ми за принципом бронювання починали з ключових професій, які важливі для нашої обороноздатності і критичної інфраструктури, а закінчили якимись "офісниками", то люди це не сприймають. Значить щось ми робимо не так.
Олег Симороз. Фото: Владислав Кравець/Суспільне
"Ми нікуди не дінемося від мобілізації станом на зараз і найближчу перспективу"
Як тоді може виглядати баланс між заброньованими і мобілізованими в майбутньому і яка зараз тенденція?
Не треба перетворювати країну на "економічний фронт". Я абсолютно притомна людина в понятті мобілізації, хоча я мобілізувався сам, добровільно в 24-ри роки, потім поранення важке отримав у 2022-му році. Я розумію, що на війні немає нічого хорошого. Я не бачив там нічого хорошого. Це дуже складне питання і болюче. Але ми нікуди не дінемося від мобілізації станом на зараз і найближчу перспективу. У нас ворог дуже чисельний, один з найчисельніших у світі. Так, не пощастило. Але треба воювати за свою незалежність і суверенітет, бо вони нас вбити хочуть. Вони навіть зараз прямо заявляють у новинах, що вони хочуть ще і ще наших територій. Тому нам, на жаль, доведеться продовжити ці процеси. І я волів би, щоб ми нарешті їх якось змінили, зшивали країну, тому що велика недовіра. Ми маємо забронювати ключові професії. Маємо забронювати всіх наших медиків, всю оборонно-промислову галузь, ДСНСників і критичну інфраструктуру. Далі – вибачте, давайте будемо відверті.
"Ми захищаємо своє майбутнє"
Чи може бути загалом якась користь в армії з тих людей, які в принципі не хочуть служити і, як кажуть, "не бачать себе в армії"? Вони можуть бути ефективними у війську?
Я в 24 роки пішов. Працюючи юристом в Києві, мабуть, я дуже "мріяв" проміняти Київ на окопи. Я не хотів би, щоб так питання стояло. Так, на жаль, ми прийшли до того, що в нас не професійна армія була по тій простій причині, що нам треба було мільйон людей мобілізувати проти великого ворога. Про яку професійну армію може бути мова. Тут питання захисту своєї країни. Це конституційний обов'язок наш. І святе насправді діло – захищати свою країну і свої родини.
Чи всього там навчать? По-різному дуже буває, скажу відверто. Але має бути чітке розуміння, що ми не депутатів і суддів захищаємо, а ми боремося проти російського імперіалізму, який хоче нас знищити. Це треба чітко розуміти і усвідомлювати. Ми захищаємо своє майбутнє, свою незалежну Україну. З нею не все гаразд всередині, але для того ми її захищаємо, щоб потім всередині країни щось спробувати змінити і побудувати справді демократичну, соціально справедливу державу. У мене така позиція. І це моя мотивація була в 22-му році мобілізуватися і піти захищати свою країну.
Чи не здається вам, що обов'язок захищати свою батьківщину треба виховувати зі шкільної лави, якщо не раніше?
Абсолютно погоджуюсь. Я вам скажу, що в мене багато однолітків, які мають таку позицію, як у мене. І у мене, на жаль, багато однолітків з мого району, з моєї школи, які такої позиції не мали. Вони мали позицію "моя хата з краю", на жаль. Їх великий теж відсоток. Тому нам ще працювати, працювати і працювати, особливо з нашим молодим поколінням.
