Президент США Дональд Трамп. Фото: AP/Evan Vucci
"Це вододіл між двома стихіями"
Дональд Трамп схвалив план можливого військового удару США по Ірану, однак вирішив тимчасово утриматися від реалізації, щоб побачити, що відбудеться і чи відмовиться Тегеран продовжувати свою ядерну програму. Про це напередодні повідомляла низка ЗМІ, зокрема Wall Street Journal з посиланням на обізнаних з перебігом обговорень джерел. Американський лідер, водночас, у соцмережі Truth написав, що "The Wall Street Journal уявлення немає, що я думаю з приводу Ірану". Трамп потенційно готовий до цих ударів, чи все-таки він остерігається і боїться?
Щодо позиції Сполучених Штатів потрібно розрізняти дві важливі речі. Перше – це позиція Трампа особисто як президента, як людини і друге – позиція інституційної Америки. Тобто це розвідка, це Конгрес, це Сенат і весь фактично корпус конгресменів та сенаторів. Вони різняться. Фактично це певний, я б сказав, навіть вододіл між цими двома стихіями. У своїй стихії Дональд Трамп, очевидно, хотів би вже продемонструвати силу, використовуючи зброю. З іншого боку, ми бачимо, його стримують від цього. Навіть голова розвідки Тулсі Габбард повідомила, що розвідка не бачить причин для того, щоб бити по Ірану, тому що за їхньою інформацією Іран не займається збагаченням урану для виробництва зброї. На що Трамп відповів: "I don't care" ("Мені все одно, що вона сказала"). Тобто це свідчення того, що Дональд Трамп в такій позиції абсолютно не сприймає те, що йому говорить інституційна влада. Тому ми чуємо від нього таку зверхність, і це не вперше.
"У зовнішній політиці Сполучені Штати лише програють"
Дональд Трамп хоче демонструвати якісь певні перемоги, особисту рису "войовничого мачо", але по відношенню тільки до Ірану. Він має хорошу нагоду продемонструвати цю свою войовничість по відношенню до Путіна, до Росії, але чомусь він цього не робить. Це хороше питання. Трампу конче потрібно перемоги. Йому потрібні перемоги як певний фактор його значущості сьогодні. Адже, насправді, в зовнішній політиці Сполучені Штати лише програють. Наприклад, вся політика щодо тарифів призвела до того, що Дональд Трамп підняв тарифи, а потім йому довелось зменшувати ці тарифи. Наприклад, для Китаю були підняті тарифи на 155%, потім вони зменшились до 30%. Тобто є певна непостійність, невпевненість Трампа. І інституції намагаються якось втримати Трампа в рамках допустимого, щоб він остаточно "не злетів з котушок" і остаточно не погубив реноме США. Можливо, саме тому його якось вивезли з саміту G7, який по факту був провальним для всієї "Сімки". Бо це вже навіть не G7, а це вже можна говорити G6, "Велику шістку", яка очевидно демонструє свою нездатність реагувати на виклики, які сьогодні є.
"Трамп, насправді, на дуже серйозному шпагаті"
Тому Трамп, можливо, і хотів би застосувати зброю, але є ризики, які, очевидно, Сполучені Штати можуть отримати. Це удар по своїх військових базах, після чого, очевидно, іншого виходу, ніж застосовувати війська, не буде. Адже Трамп говорив, що війну розпочав Байден, не він. Він йде як миротворець. Тому Дональд Трамп, насправді, на дуже серйозному шпагаті, зіскочити з якого він аж ніяк не може. Тому залишається така не впевнена, слабка позиція США. Слабка вона не через те, що Трамп не може дати наказу на застосування зброї, а через те, що є розбіжності між президентом та інститутами влади. Немає цієї єдності, синхронності, єдиної позиції, одного голосу, який би демонстрував силу країни. Вона розділена, слабка і абсолютно нездатна реагувати сьогодні на те, що відбувається в світі. Тобто одних покриваємо, захищаємо, а інших, навпаки, ми хочемо знищувати. Така розбіжність непостійних позицій впливає на репутаційний капітал США. Тому хтось розгублений, хтось шукає виходи, а хтось навпаки очікує, коли остаточно США можуть втратити реноме першої країни світу.
"Сполучені Штати роблять усе, щоб не ввійти у прямий конфлікт"
У політикумі, в найближчому оточенні Трампа хтось все ж підтримує його в цій ідеї ударів по Ірану?
Я не скажу по прізвищах, але очевидно, що до цього закликає Трампа сам прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу. Він, умовно, був би радий, якби Сполучені Штати долучилися до цієї кампанії. Але знову ж таки нагадую, що Трампа стримують. Не дають йому ходу, десь охолоджують його "гарячу голову". Тому Сполучені Штати роблять усе, щоб не увійти в прямий конфлікт, тому що наслідки можуть бути серйозні. Це може також зачепити і їхні військово-морські бази в цьому регіоні. І тоді вже ти вибору не будеш мати. Ти вже будеш змушений застосовувати війська. Не тільки бити ракетами, а й діяти, мабуть, як це було в Іраку, як це було в 2001 році після знищення веж-близнюків у Нью-Йорку.
"Розвідка – ціле ком'юніті"
Мене, насправді, хвилює відсутність єдиної позиції американців. Президент, який говорить, що мені байдуже, що говорить розвідка… Ви ж розумієте, що розвідка – це ціле ком'юніті. Це не одна-дві людини. Розвідспільнот у Сполучених Штатах понад 15, якщо не помиляюсь. І коли президент їм говорить, що "мені байдуже, що вони кажуть.." Ну, вони ж наче працюють на кошти платників податків, щоби максимально давати президенту об'єктивну інформацію і полегшувати його врядування. Зараз це виглядає як повноцінне нехтування. Можливо, це буде списано як певна емоційність Трампа на медіа, адже він останнім часом надзвичайно яскраво хоче з'являтися, комунікувати в медіа. Тобто йому важливіше, що про нього напишуть медіа і як напишуть, ніж як це буде відбиватися на реальній політиці його країни у зовнішніх відносинах. Складна ситуація, непроста для Трампа і в мене таке враження, що Трамп кожен день робить це для того, щоб максимально зменшити і знищити репутаційний капітал США.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook/taras.semenyuk.35
"Трамп наступає на ті самі граблі"
Трамп писав, що наступний тиждень буде вирішальним, вимагаючи фактично від Ірану беззастережної капітуляції. Такі "гучні дописи", "гучні анонси", після яких нічого не відбувається, напевно, впливають і безпосередньо на довіру до Трампа, але й нівелюють значення якоїсь погрози. Тобто слова, але не дії. Як з цим бути?
Це ж не тільки по відношенню до Ірану. Він обіцяв, що дає Путіну 2 тижні. І це кілька разів наче було. Справа в тому, що Трамп наступає на ті самі граблі, на які наступав свого часу Обама. І, до речі, Трамп його за це критикував. Тобто за непостійність, за відсутність твердої позиції. Трамп більше працює на медійну картинку, на те, що і як напишуть про нього, ніж на те, які це буде мати наслідки потім у зовнішній політиці. Тому з такими обіцянками Трамп може перетворитися на "пустий дзвін", який багато говорить, але насправді нічого не робить. Очевидно, він би міг врятувати своє реноме і репутаційний капітал, якби включився щодо Росії. Адже там, насправді, корінь проблеми. Путін йому наговорив, мабуть, що він великий миротворець, що він готовий, в принципі, на переговори, але Зеленський не хоче. Зеленський погодився на всі умови, які тільки можуть бути щодо мирних переговорів. Тобто умови, які фактично вимагав сам Трамп.
"Трамп захищає Путіна з усіх боків, як тільки може"
До речі, в ці дні минає якраз 100 днів, відколи Україна погодилася на цю пропозицію Сполучених Штатів про всеосяжне припинення вогню. І що?
Тут очевидно. Володимир Зеленський в цьому плані виконував усе. Треба було їхати до Стамбула – він поїхав. Трамп обіцяв теж там бути, але передумав. Зеленський хотів з ним поговорити під час засідання G7 у Канаді. Що зробив Трамп? Швидко поїхав. Наче втікає, уникає зустрічі. Якби Трамп реально хотів вирішувати питання щодо Росії і показати свою силу, то він би таких кроків не робив. Тобто була б принаймні демонстрація діалогу з Україною про те, яким чином натиснути ще на Путіна для того, щоб він остаточно змінив свої плани. Або щоб він, принаймні, йшов на переговори без тих ультиматумів, які сьогодні звучать. Тому Трамп, з одного боку, сприяє і захищає Путіна з усіх боків, як тільки може, а з іншого – він хоче бити по Ірану. Можливо, він сам не розуміє, але він дає можливість Путіну бути ідеальним посередником сьогодні в переговорах між Ізраїлем та Іраном. Путін – це єдина людина, мабуть, яка легко може спілкуватися з прем'єр-міністром Нетаньягу та з Верховним лідером Ірану аятола Алі Хаменеї. Можливо, прем'єр-міністр Великої Британії теж міг би зателефонувати, чи президент Франції. Але таких дружніх стосунків, які має Путін сьогодні з двома сторонами, мабуть, ніхто не має. Тому, очевидно, Трамп у цьому пориві намагається якось хоча б втриматись за якусь можливість певного діалогу. Але Дональд Трамп не розуміє, що підігрування Путіну – означає показувати свою слабкість. На жаль, така ситуація є. Тому, очевидно, така слабка і незрозуміла позиція по Ірану сьогодні.
