Спецпредставник США з питань України Кіт Келлог. REUTERS/Carlos Barria
Зрозуміти настрої, реалії та прозондувати Мінськ
Reuters стверджує, що Кіт Келлог має таки полетіти до Білорусі, аби шукати шляхів для перемир'я між Києвом і Москвою. Чим Лукашенко може бути корисний?
Американські представники намагаються зараз зрозуміти, які настрої панують у Мінську. Починаючи з початку цього року Мінськ і Вашингтон здійснювали певні консультації, які, зокрема, увінчалися звільненням низки політв'язнів і навіть візитом представника Держдепартаменту США Кріса Сміта до Мінська, де він зустрівся із білоруською стороною і разом із собою вивіз в Литву трьох політичних в'язнів з американськими паспортами. Тому, швидше за все, візит Келлога, якщо він відбудеться, то буде потрібен, аби зчитати ті настрої, які зараз є у Мінську, зрозуміти, наскільки офіційний Мінськ зараз йде у фарватері російської політики. І чи Білорусь можна буде використати, аби передати росіянам якісь певні меседжі і спробувати зайти до питання перемир'я з білоруського боку. Тому я це розцінюю, як певне зондування ситуації і намагання зрозуміти реалії.
Аби теоретично спробувати використати Мінськ, як перемовний майданчик, необхідна згода не лише самого Мінська. Лукашенко був би дуже радий такому розвитку подій, але на це також має погодитися Україна. Ми послідовно заявляли, що такий сценарій не розглядаємо і не вважаємо його можливим. Так само Росія зараз не демонструє якогось особливого інтересу, аби використовувати Білорусь для переговорів. Хоча це найбільш безпечний для них майданчик поза межами самої Росії.
Бонуси для Білорусі
Але ж пропонували з російського боку Мінськ, як майданчик для переговорів принаймні?
Так, це було раніше, але потім також були заяви стосовно того, що зараз Білорусь не розглядають в такій ролі. Заяви російської сторони час від часу змінюються. Тут питання в готовності самої російської сторони йти на якісь конструктиви, а вони поки що взагалі в цьому не зацікавлені. Це, скоріше за все, буде зондування і режим Лукашенка спробує використати цей момент для того, аби виторгувати певні бонуси для себе.
Лукашенко намагається собі таким чином сформувати якісь запасні аеродроми і принаймні вдати, що він в чомусь самостійна фігура поза політикою Путіна?
Він намагається розширити поле для свого зовнішньополітичного маневру і одночасно вирішувати прикладні питання. Захід йому потрібен, як донор технологій і гравець, який забезпечує подальший економічний розвиток Білорусі. Можливо, розрахунок режиму зводиться до того, що завдяки покращенню відносин із США може відбутися певне розмороження відносин із європейськими країнами, передусім з Польщею та Литвою. Можливо, вони надіються на те, що Вашингтон буде тиснути на своїх союзників у Вільнюсі і Варшаві, аби ті більш м'яко поводилися в контексті взаємодії з Білоруссю, що Білорусі дозволять отримати доступ до литовських портів. Тим самим диверсифікувати джерела, шляхи поставки своєї продукції, тому що зараз вся логістика Білорусі зав'язана на Росію. Плюс можливо отримати доступ до технологій, від яких Мінськ раніше був дуже залежним. І найбільш яскравим прикладом є Мінський автомобільний завод, який до 2020 року дійсно співпрацював з Мерседесом, а після того відбувся дуже різкий спад. Зараз продукція МАЗу навіть не є затребуваною в Росії через те, що існують катастрофічні проблеми з якістю, бо автобуси білоруського виробництва дуже часто горять. І таких прикладів можна наводити багато. Для того, аби зберегти подальше функціонування режиму, Лукашенку необхідно шукати додаткові шляхи вирішення тих проблем, перед якими постає сама Білорусь. І це також спроби збалансувати російські. Звичайно, Росія допомагає. Росія є старшим братом, під покровом якого функціонує білоруський режим. Але в Мінську також зчитують настрої російської сторони і цілком усвідомлюють те, що апетити зовнішньополітичні Кремля не закінчуватимуться лише Україною і вони так само можуть призвести до більш активної роботи Росії на білоруському напрямку. Можливо не в силовому сценарії, але певними спробами поглинути сусідню країну через інтеграцію.
.jpg)
Павло Радь. Фото: facebook/PrismUA
Що в контексті відносин Євросоюзу з Білоруссю?
Санкційна політика Євросоюзу до Білорусі і Росії відрізняється, санкції не є повністю синхронізованими. В кінці 2023, на початку 2024 років Білорусь не потрапляла під низку санкційних пакетів Європейського Союзу. Європейські політики намагалися бути більш гнучкими в контексті роботи з Білоруссю, і, можливо, залишити їй якийсь невеликий простір для виходу на конструктивний діалог. Зараз Білорусь так само підпадає під санкційні обмеження, але в основному ці санкції стосуються білоруських чиновників і підприємств військово-промислового комплексу або тих підприємств, які пов'язані з оборонкою.
Відновлення роботи дипломатичних представництв занадто далекий крок
Візити Крістофера Сміта в лютому до Білорусі, тепер Кіт Келлог. Через цей місточок чи можуть намагатися і білоруси, і росіяни розширити діяльність своїх дипломатичних представництв і, відповідно, розширити діяльність штатівських дипломатичних представництв у себе, тобто працювати на ту чи іншу нормалізацію дипломатичних взаємин.
Я думаю, що вони так чи інакше будуть працювати на нормалізацію дипломатичних взаємин. Але відновлення роботи дипломатичних представництв – це аж занадто далекий крок. І поки що про це мови йти не буде. Адміністрація Трампа була адміністрацією, яка до 2020 року погодила призначення свого дипломата у Мінську. У Білорусь до Мінська мав приїхати посол, щоправда він не встиг цього зробити, бо почалися протести. Але такий випадок був. Чи відбудеться зараз подібне? Я сумніваюся. Мені здається, що в найближчі місяці, навіть рік, про таке не варто було говорити, тому що всі консультації, переговори перебувають ще в ранніх стадіях. І поки що в нас немає якоїсь чіткої рамки того, як, в принципі, сторони сприймають один одного. Це ще таке зондування, намагання визначити ті чи інші позиції і вже від цього, я думаю, сторони будуть відштовхуватися в контексті своєї роботи. Проте відновлення роботи дипломатичних представництв в повноцінній формі – це, напевно, далекострокова перспектива.
Білорусь в контексті навчань "Захід-2025", які заплановані на вересень. Коли лунають слова про загрози для країн НАТО, чи не може цей візит теж щось охопити в плані отримання інформації щодо того, що відбувається, які воєнні загрози можуть бути?
Цілком ймовірно, що цю тему також можуть порушувати, зважаючи на те, що навчання в Білорусі будуть першими великими стратегічними навчаннями з початку вторгнення, принаймні їх подають, як великі стратегічні. Хоча існують сумніви стосовно того, що російська сторона зможе викраяти достатню кількість сил і засобів, аби ці навчання були справді масштабними. Перед візитом Лукашенка до Китаю сам білоруський диктатор заявив, що навчання будуть переведені вглиб території Білорусі. Вони не будуть проводитися поблизу кордонів України чи країн НАТО. Подивимося, чи це також відбуватиметься. Якщо так, то, швидше за все, ніяких серйозних загроз не буде і всі ці процеси будуть мати радше роль інформаційно-психологічного тиску, аби нагадати західним країнам та Україні про те, що існує така проблема і що в якийсь момент вона може перерости у щось більше.
Щодо тієї загрози, яку Білорусь створює для Польщі та Литви, які потерпають від мігрантів, яким Білорусь відкриває кордон.
Білоруська сторона справді продовжує відігравати певну роль у контексті міграційного тиску. Частково це відбувається з волі самого режиму у Мінську. Частково це відбувається через те, що між Росією і Білоруссю немає ніякого кордону і мігранти з Росії можуть без особливих проблем потрапити на територію Білорусі і звідти вже рухатися в бік кордону з західними країнами. Тут питання постає про те, наскільки режим Лукашенка безпосередньо контролює ситуацію, наскільки можна впливати. Чи буде якась реакція з боку західних країн, чи притягнуть Білорусь до відповідальності? Я поки не готовий сказати. Це юридичні процеси, які можуть затягнутися на роки. І, швидше, так і буде. Навіть якщо буде висунуте позитивне рішення в контексті притягнення білоруської сторони до відповідальності, то якихось конкретних і суттєвих результатів не варто очікувати.
Калійні добрива та підприємства
Якщо говорити про Дональда Трампа, який зараз схильний відбілювати диктатора Росії Путіна. Лукашенко йому цікавий?
Я думаю, що Лукашенко йому набагато менш цікавий і цікавий хіба що в контексті якихось можливих бізнес-процесів, які можуть відбутися в Білорусі. Була інформація про те, що Штати зацікавлені в білоруських калійних добривах і підприємствах, які займаються цим. Білорусь є одним зі світових лідерів на ринку постачання калійних добрив. Можливо США можуть бути зацікавлені у тому, аби утримати свій шматок пирога і зав'язати білоруську калійку на себе. Але з точки зору якихось особистих взаємин, я не думаю, що Трамп настільки зацікавлений у Лукашенку, наскільки він зацікавлений Путіним. Лукашенко значно менш впливова фігура на відміну від російського диктатора.
На політичному ландшафті ще щось залишилося, крім Лукашенка?
В Білорусі система відрізняється від російської, вона більш диктатороцентрична. Тому говорити про наявність якихось чітко виокремлених груп впливу всередині білоруського політикуму не доводиться. Там все більше зав'язано на самому Лукашенку. Я б звернув увагу на білоруських технократів по типу глави адміністрації президента і прем'єр-міністра Олександра Турчина. Це технократи з економічним бекграундом, які могли би провадити конструктивну і розумну політику.
