Марина Кобилинська. Фото: facebook/Maryna Kobylynska
"Наше життя збігається з тим, що ми робимо"
Церковний календар і етнографічний календар – це дві різні реальності?
Зараз, перейшовши на новоюліанський календар, я бачу, що це був правильний шлях. Наприклад, Щедрий вечір зараз ми відзначаємо в ніч з 31 грудня на 1 січня. Так відзначали Новий рік ще за язичницьких часів. Так само і свято Івана Купала зараз збігається з днем літнього сонцестояння. Це теж має свій символ і своє значення. Якщо ми зробимо собі за звичку відзначати це свято саме в цей день, ми зрозуміємо наскільки природа відгукуєтеся і наскільки наше життя збігається з тим, що ми робимо.
Церковні традиції разом з дохристиянськими непогано лягають у відзначення свята Івана Купала
Коли зародилася традиція святкування Івана Купала?
Точно з дохристиянських часів. Це язичницьке свято. Стрибати через вогнище або спалювати чи топити Марену – це точно не церковні традиції. Проте їх поєднують. Церковні традиції разом з дохристиянськими непогано лягають у відзначення цієї дати, хоча церква сперечається щодо деяких ритуалів. Молоді подобається стрибати через вогнище, шукати міфічну квітку папороті тощо. Світ – це боротьба добра і зла, світла і темряви.
"Люди купалися, змиваючи з себе все погане"
Чому свято має назву Івана Купала?
Івана – це ім’я Івана Хрестителя. Це цілком церковна історія. Щодо Купала, то є теорія, що це стосується Агрипи Купальської – святої мучениці, яка народилася в ІІІ столітті і сповідувала християнство, за що її хотіли знищити. Насправді в цей день літнього сонцестояння люди після Зелених свят вірили в цілющі властивості води. Потрібно було покупати коня, аби той гарно працював. Люди купалися, змиваючи з себе все погане. Купала – від купатися. Тому значення цього слова складно дослідити з погляду етимології.
Ілюстративне фото: www.pyrohiv.coм
Усі традиції святкування Івана Купала є дохристиянськими
Як змінилося свято до сьогодні?
У дохристиянські часи дівчата брали гілочку дерева встромляли її в землю і прикрашали. Це була Марена. В деяких регіонах її робили у вигляді ляльки і водили навколо неї хороводи, співаючи купальських пісень. Потім її топили. Це означало, що топлять все погане. Вважалося, що з Мареною не можна купатися разом чи наступати на неї. Також Марену підпалювали і стрибали через багаття. Коли дівчина стрибала разом з хлопцем через багаття, важливо було, щоб руки не роз’єдналися. Якщо руки роз’єдналися, то вони не пара. Усі ці традиції є дохристиянськими. Церковні обряди і традиції трішки про інше. Це збирати зілля, освячувати його в церкві. Зілля в цей день вважається дуже цілющим. Звідси і міф про сакральну квітку папороті. Вважалося, що той, хто її знайде, матиме щастя і тому відкриється дар – убивати чортів.
Якщо традиції не перекладати на сучасність, то вони відмиратимуть
Які традиції, пов’язані з днем літнього сонцестояння, є у світі?
Ці традиції пов’язані з водою. Влітку вже тепло і хочеться скупатися. Всі йдуть щось відзначати біля води. В інших країнах також заготовляють зілля, перевдягають жінок. А от стрибання через багаття, пошук квітки папороті й топлення Марени – це суто українська традиція. Ці традиції слід популяризувати, діджиталізувати і долучати до них молодь. Якщо традиції не перекладати на сучасність, то вони будуть відмирати.
Які є регіональні особливості святкування Івана Купала?
На Полтавщині, наприклад, з Марени роблять жінку. Вдягають на неї стрічки, прикрашають намистом, роблять обличчя, фарбують і водять навколо неї хороводи.
Борщ, писанка, вишиванка – елементи, за якими впізнають українців
Наскільки в інших країнах знають наші традиції святкування Івана Купала, Різдва тощо?
Наприклад, традиція приготування українського борщу. Після включення її до ЮНЕСКО ми з Євгеном Клопотенком проїхали 20 країн світу і зробити 50 званих вечерь і показали, що таке традиція українського борщу. Там ще чують про писанкарство, тому що багато популяризаторів і дослідників їдуть туди і показують нашу писанку. Писанка, до речі, також стала частиною нематеріального культурного спадку людства. Там ми говорили і про Щедрий вечір. І звісно, вишиванки. Щойно ти виносиш щось на світовий рівень, потрібно створити інформаційний привід. Це захист ЮНЕСКО. Для нас це дуже в пріоритеті, оскільки Україна зараз під загрозою знищення як фізично, так і ідентично. Тому ЮНЕСКО на нас дуже звертає увагу, оскільки їхня задача зберігати, як матеріальну, так і нематеріальну культурну спадщину. Культура – це така м’яка сила, які і бориться і об’єднує. Тому, коли ми більше показуємо іноземцям, хто ми є, ми тим самим звертаємо їхню увагу і отримуємо більше підтримки. Отже, про борщ точно чув увесь світ. Іноземці вдягають вишиванки на всілякі заходи, пов’язані з Україною. Як правило вишиванки купують у діаспорян у спеціальних крамницях.
Водночас, на жаль, наратив шароварщини, який намагається нав’язати Росія в усьому світі, також працює. Козаки переважно носили скіні, а не шаровари. А шароварщина і платискові віночки з кількома стрічками – це нав’язаний наратив Росії, щоб здешевити нашу культуру. Українці – це дуже багата традиціями і культурою одягу нація. Вінок нареченої – це сакральна річ. У кожного регіону він свій. Наречена готувала його кілька років, як і весільний рушник.
Як податися до ЮНЕСКО?
Наскільки складно потрапити до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО? Як працює механізм?
Перш ніж податися до ЮНЕСКО, необхідно податися у свій спадок НКС (Нематеріальний культурний спадок). Цим опікується експертна рада при Міністерстві культури і стратегічних комунікацій. Спочатку слід зібрати номінаційне досьє, яке підтверджує, що ця традиція живе принаймні кілька століть і передається з покоління в покоління. Далі документи передаються до МЗС, яке відповідає за культурну дипломатію та зовнішні зв’язки. І вже ми підлаштовуємо це досьє під вимоги ЮНЕСКО. ЮНЕСКО розглядає досьє до 3 років. Є різні номінації, в які ти можеш потрапити. Цього року Україна вичерпала усі номінації. Щедрик ми подали, проте цього року його вже не встигнуть зафіксувати. Наступного року ми зробимо акцент саме на цей елемент. Під час подачі елементу до ЮНЕСКО його слід дуже популяризувати, щоб світ впізнавав його і підтримував це включення.
Потрібно перетворювати традицію, нематеріальний культурний спадок на шоу
Наскільки аудиторія з соцмереж приймає популяризацію традицій?
Приймає, коли ти максимально легко це подаєш. Що простіше людина про це дізнається, тим вона краще це приймає. Соціальні мережі дають можливість створити класну картинку, зробити Reels, TikTok. Молодь може взяти якийсь челендж і шукати квітку папороті й ходити показувати, як вона це по лісу робить. Нам завжди подобається програма, де щось заховане і треба шукати. Потрібно перетворювати традицію, нематеріальний культурний спадок на шоу. І тоді воно буде жити. Тільки так. Якщо етнографи наполягатимуть робити все, як по лекалу, то традиція взагалі не буде жити. Молодь, яка це підхопить і перетворить у веселощі і далі це передасть. Тому має бути золота середина. Не потрібно робити шароварщину. Слід заглибитися в тему і перетворити її на легку подачу. Тоді це буде жити.
