Фото: Тетяна Шавловська @shavlovskaya_tania
Мені просто була потрібна якась емоційна підтримка, і я подумала, що треба написати пісню
Як народилася назва пісні "А чи було літо"?
Ця назва народилася саме з купальської пісні. Я дуже хотіла під свято Івана Купала щось випустити, бо дуже багато існує купальських пісень, і українські артистки вже багато зробили з текстом "Ой, на Івана, на Купала". А я вирішила поставити собі табу на ці слова і написати пісню з купальських традиційних українських народних пісень, але не використовуючи саме цей текст. І все, що ви чуєте, — це збірка з трьох різних пісень, і є якраз така пісня: "А чи було літо, чи не бувало? Чому воно мені не докучало?". Якраз ось так і народились текст і назва з цієї пісні.
Ця композиція магічна, як і це магічне свято. Таке враження, що вона ніби танцює, але водночас звучить як ніжна спроба втриматись у темні часи. Як цей трек з'явився?
Це якраз після трьох страшенних обстрілів. Три ночі обстрілів, коли по Києву били балістика, "шахеди" та крилаті ракети. Я не спала три ночі, і було таке дуже сильне відчуття виснаження й бажання взагалі нічого не робити. Мені просто була потрібна якась емоційна підтримка, і я подумала, що треба написати пісню, бо я більше нічого не можу зробити. Сіла, відкрила ноутбук, почала в GarageBand писати треки: перший, другий, третій, четвертий, п’ятий проєкт — не подобається, все якась дуже така розтягнута, нецікава, сумна рефлексія, яка перевантажує мене ще більше. Видаляю проєкти. Пишу, видаляю — і от шостий проєкт якраз вийшов тим, що треба. Тобто я написала музику і зрозуміла, що емоційно вона створює мені такий підйом, і, напевно, це саме те, що мені було потрібно, бо я потім декілька днів ходила, і в навушниках грала ця демка — "А чи було літо, чи не бувало". І вона мене емоційно дуже сильно підтримувала. Коли в тебе відчуття спустошення взагалі всього всесвіту: ти не спиш, ти емоційно виснажений, але от в навушниках грає щось, що тебе ще тримає за останні такі нервові клітини. І я швиденько пішла в студію, записала вокал, звели, відправили. Намалював обкладинку український художник WKODA. Це в мене вже така класна робота з колабораціями з українськими художниками, бо вони дуже кльово малюють і в малюнках поєднують українську автентику та такі українські риси з сучасним. Це як моя музика. Такі художники — що Dara Gorna, що WKODA — це люди, які останні обкладинки мені малювали, тому дуже рекомендую піти подивитися, роздивитися, бо вони дуже дрібнесенькі, і можна побачити багато різних традиційних деталей. Тому, не знаю, якось так все склалося, що емоційно ця музична і візуальна робота піднімають і тримають мій настрій. Сподіваюсь, що для слухачів це буде також таким острівцем настрою, який буде триматися.
Я пишу музику за відчуттями: який настрій, який стан, що прийшло по натхненню написати в музичному проєкті
Коли ти говорила, що було п’ять сумних драфтів, а потім шостий трек — веселий, і це врешті-решт сталося. Що це — терапія для тебе чи для слухача? Для кого більше?
Напевно, більше, звісно, для мене, бо, як я вже кожен раз кажу, музика — це відображення мого стану. Коли я щось пишу, це є відрізком мого емоційного стану, мого настрою, мого відчуття цього Всесвіту. Тобто це є така ретрансляція того, що мене оточує, і того, що я відчуваю або хочу відчути. І завжди, коли питають, чому у вас така різноманітна музика, чому у вас такі різні стилі — бо я її пишу за відчуттями: який настрій, який стан, що прийшло по натхненню написати в музичному проєкті — ось так воно й відбувається. Тому, напевно, це в першу чергу моя терапія, моя рефлексія, яка потім переходить від внутрішнього до масового, до глядача.
Таким фольком нас не здивуєш — це твій стиль, і за ним тебе впізнають. Але, здається, це перша робота, де ти поєднуєш фольк із поп-танцювальним вайбом. Як ти шукала цю нову інтонацію?
Я написала пісню, там насправді в демці було набагато більше голосів, там є оці народні підголоски, і в декілька голосів є підтримка з таким народним звучанням. Але саме в цьому треку воно вийшло так — дуже нетипово для останніх всіх моїх робіт. Не знаю, як пояснити. Просто там є традиційний текст, заспівано в сучасному попсовому стилі, підтримано народними вокалами і народним звучанням позаду треку. Тому, в принципі, все те, що я й завжди робила, але просто він дуже емоційно веселий, такий, напевно, підтримувальний — тому незвично від мене таке було почути.
Це купальська пісня. Ти делікатно обійшла головний штамп купальських пісень — "Ой, на Івана, ой, на Купала", але головна тема: героїня не потрапила на Купала, бо мати не пускала, життя не склалося. У тебе це — сум з іронією чи іронія з сумом?
Напевно, і те, і те. В першу чергу — сум, а потім саме іронія. Так, що "ночей не доспала, гулять не пускала". Бо раніше дуже важливим літнім святом було Івана Купала. Це там, де молодь, дівчата і хлопці зустрічаються, квітчають деревце, роблять обряди ворожіння, дівчата там заглядаються, перегукуються, перекликаються, переспівуються з хлопцями. Хлопці — ламають квітчане деревце, вони намагаються заперечити це все, потім увечері стрибають через вогнище, співають пісні. І це все раніше, в традиційних таких святах, супроводжувалося тим, щоб молодь парувалася: щоб влітку всі познайомилися, закохалися, а восени вже одружувалися. Звісно, коли відбувається таке свято — ворожіння, дівчата збираються між собою, плетуть ці вінки, закладають туди свої сакральні сенси. Кожна квіточка теж означає певну магію, яка вплітається: куди вінок попливе, звідки прийде милий. І коли ось такий "двіж" відбувається, а дівчину не пускають — звісно, вона дуже сумує: то мати не пускає, то працює. І от традиції йдуть, минув час, а, в принципі, стан у нас у всіх такий, що або працюємо, або мати не пускає.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
