Фото: Instagram Milnyk
Мені хочеться дізнатись чогось нового, що є менш популярним і не таким мейнстрімним
Яка історія стоїть за релізом пісні "Грім"?
Як і в більшості моїх треків, мій друг саундпродюсер показує якесь напрацювання, я слухаю, мені зазвичай все подобається, і я вже сиджу і думаю, що на це можна наспівати зверху. Я довго не міг зрозуміти, що сюди можна наспівати. І в один день я показав це напрацювання своєму одногрупнику. І він сказав: "Слухай, така от пісня класно лягає". Потім ми її записали, і я дуже довго чекав, щоб показати цю пісню світу.
Цей саундпродюсер, який тобі показує цей грув. Хто це? З ким ти працюєш?
Це саундпродюсер Alesson, і тоді ще ми працювали на студії Muzika Hub. У тебе загалом завжди переплітається електроніка й традиція. Як ви балансували між повагою до фольку і бажанням зробити щось свіже?
У цій пісні я взагалі вирішив зовсім не змінювати мелодію, тому що раніше я брав народний текст і адаптував уже туди якусь свою мелодію, придумував на це свою музику. А тут я спробував заспівати оригінальну мелодію, як вона є. Тут дві пісні, навіть не одна — літня, оказіональна пісня "Ой, одверни, Боже, хмару" і веснянка "За горою грім загримів". І я заспівав ці пісні так, як вони звучать у традиції. Воно досить непогано лягло — і так ми й залишили. Тому я вважаю, що в цьому випадку ми максимально дотримались поваги до фольклору.
Твоя любов до фольклору і знання його основ — це з дитинства?
Насправді ні. Я все життя займався естрадним співом, співав і багато закордонних пісень, і в мене є диплом естрадного вокаліста — я навчався. Але якраз, коли закінчував естрадно-цирковий коледж, я зрозумів, що мені хочеться чогось нового дізнатись, чогось зовсім іншого й чогось такого, що є менш популярним, що є не таким мейнстрімним. І тоді я випадково познайомився з дівчинкою, яка навчалася на фольклориста, співала у фольклорному ансамблі "Кралиця". Мені це сподобалось, я загорівся. І за декілька місяців почав активно спілкуватись з цими фольклористами, і вони допомогли мені поступити на фольклор. І там я вже дізнався про це більше.
Що ти знайшов для себе у фольклорі такого, чого не знаходив у сучасній музиці?
Це якась щирість, вона набагато сильніше тут відчувається. Мені дуже подобається поетика в народних піснях — вона така проста. Якщо брати український фольклор, я не знаю жодного українця, щоб у нього щось не прокидалося всередині, коли чує народну пісню. Це неможливо пояснити — це просто поклик і якийсь космос.
Ти казав, що демка тобі нагадала грозу, і це тебе надихнуло на створення пісні, яка називається "Грім". А який момент в процесі для тебе став блискавкою?
Від початку, коли почув цей дроп і такі різкі дабстепові звучки — для мене це якась блискавка. Воно таке все електризоване, напружене, тому ці звуки нагадують мені грозу і блискавку. Я не знаю, як це можна описати — це щось неймовірне.
У жодного народу світу немає такої кількості народних пісень — мене це дуже сильно гріє
Як ти думаєш, що слухач може прочитати в цій пісні між рядків для себе в наш сучасний час?
Я думаю, що фольклор з настанням війни набуває популярності, люди більше дізнаються. Але все ж таки ще не так багато людей, як хотілося б, про це знає. І тому я думаю, що люди, які люблять таку більш жорстку музику — дабстеп, електронну музику — це допоможе їм ближче познайомитися з фольклором. І, можливо, після цього вони захочуть послухати оригінал цієї пісні, а потім натраплять на ще якусь народну пісню. Таким чином я й знайомлю слухачів з фольклором.
Що б ти сказав людям, які досі ще не дійшли до фольклору? Для чого треба його слухати в наш час, у час війни?
Він піднімає дух. Коли ти розумієш, що в нашій країні народних пісень найбільше — у жодного народу світу немає такої кількості народних пісень. Мене це дуже сильно гріє, і я ще більше пишаюся своєю країною, ще більше пишаюся тим, що я українець. Тому, власне, я вважаю, цього достатньо, щоб почати слухати фольклор.
Як ти навчився цієї фолькової манери виконання?
Це Іван Григорович Синельников, керівник ансамблю "Кралиця". Я вважаю, що це найкрутіший співак у світі. Коли він співає — у повітрі щось починає літати. У нього така велика душа, таке велике серце, і дуже хочеться його наслідувати. Власне, тому я й поступив на фольклориста, бо знав, що він там викладає. Я знаю, як він співає, і я якось намагався переймати цю манеру від нього. Ну і, звісно, слухаю багато автентичних виконавців — це не менш важливо. І отак от, слухаючи, переймаючи, аналізуючи, я якось і прийшов до цього.
Коли ти вперше відчув щось таке автентичне, що тебе підносить в цьому народному вокалі?
Я вважаю, що навіть з точки зору співу, народний спів дуже класно розвиває. Він набагато більше для мене розкриває тембр. Там є такі фарби, там менше динамічних відтінків, ти менше контролюєш фразування. Але є ось ця тембристість, коли ти співаєш у народній манері — вона незрівнянна. Це дуже легко мені йде. І це класно.
А чи є в тебе якісь особисті історії, спогади, пов'язані з народною музикою, можливо, з дитинства?
Моя мама дуже любила іноді співати народні пісні. Але насправді це було не дуже розповсюджено, тому загалом у моєму дитинстві я доволі мало чув народної музики. Хоча перша моя пісня на вокалі в першому класі була "Ой, під вишнею, під черешнею". Це була вже така більш адаптована версія для дітей, але все ж таки починали всі, як то кажуть, з народної пісні.
Для багатьох молодих артистів фольк — це більше стилізація. Вони або використовують якийсь фрагмент автентичної пісні, або манеру, але не повністю. Ти це робиш гранично правдиво. Що це для тебе?
Я вважаю, що це моя місія. Тому що я відчуваю, що у мене це виходить, людям це подобається. І хто, як не я? Я розумію, що такої музики має бути набагато більше. Я просто від цього отримую колосальне задоволення — від прослуховування інших виконавців у схожих або в таких же автентичних стилях. І мені самому дуже подобається це робити. Тому я просто кайфую.
Що тебе драйвить найбільше в цьому процесі? Експериментувати зі звуком, віднаходити старі пісні чи все це поєднувати?
Мені найбільше подобається поєднувати — коли ти знаходиш цю пісню, саме пошук, і коли розумієш, що воно підходить. Тобто цей момент, коли ти зрозумів, що знайшов, і це саме воно.
А як слухачі реагують на твою музику?
Класно. Я найбільше люблю виступати на концертах, коли ти бачиш людей, відчуваєш цю енергетику. Здебільшого всім подобається, всі танцюють, заряджаються, підходять, дякують, кажуть, що класна енергетика. Тому, так, це не в таких масштабах, як би мені наразі хотілося, але краще помаленьку, поступово — воно розвивається, люди долучаються, слухають.
Які в тебе музичні амбіції?
Я хотів би дійти до того рівня, щоб мій концертний графік був такий, щоб я зовсім не бачив цього божого світу. Я понад усе в цьому житті люблю сцену. І, звісно, як і кожен співак, мрію поїхати на Євробачення. Десь є й такі в мене мрії та плани на майбутнє. Хочеться більше виступати, відчувати енергію людей і кайфувати від цього теж.
Який слід ти хочеш залишити у свідомості людей?
Хочу, щоб більше людей приймало те, що народна музика — це дуже смачно, це дуже важливо, я сказав би — навіть стильно в якийсь момент. І це має свою енергетику, пробуджує наш оцей генетичний код. І це треба продовжувати, показувати майбутнім поколінням, щоб це трималося якомога довше, або й назавжди.
Найбільше я люблю слухати Юлю Юріну
Коли люди співають народні пісні по-різному, завжди є фольклористи, які будуть казати, що це зроблено не так, все зроблено неправильно, це не автентично, переплутані слова. Що не можна робити із фольклором, на твою думку?
Існує таке поняття, як фольклоризм — тобто використання фольклору в будь-якому виді іншої творчості. У цьому випадку, я вважаю, можна робити будь-що. Не має бути якихось обмежень. Я вважаю, це треба переживати вже і якось відпускати, щоб фольклористи менше між собою через це сварилися і доводили, чия правда. Тому що все одно ніхто з нас не був там, ніхто з нас не бачив, як воно дійсно було, коли ця традиція жила. Але всі ж такі круті — розказують, як воно має бути. Люди, ми цього не бачили, ми цього не знаємо. Як ви можете щось доводити та сваритись?
Ти сказав, що слухаєш українських артистів, які співають фольк, і що надихаєшся ними. Чи міг би ти сказати, кого слухаєш і чому?
Найбільше я люблю слухати Юлю Юріну. Це мій кумир номер один. Коли вона виступає, у мене просто такі мурахи й така енергетика, що іноді якось стає ніяково. Як можна бути настільки ідеальною та геніальною, як можна мати такий голос, такий погляд? Дуже люблю Go_А — це також просто неймовірна енергетика. Гурт ZGARDA дуже мені подобається. Ну і мені подобаються різні молодіжні гурти, які співають автентичну музику. Мені подобається, що їх стає дуже багато.
Якщо уявити, що ти б з кимось робив колаборацію, хто б це був? Юля Юріна?
Так, це поки що в мріях. Я дуже про це мрію, чесно. Я вважаю, що мені ще поки що рано це робити. Я не на тому рівні.
Чи є в тебе якісь думки, куди рухатися після "Грому"?
Так, є. І знаєте, що я хочу сказати? У мене всі пісні, що зараз є, вони про природу: про дерево, блискавку, дощик. А далі у мене будуть пісні, які вже будуть більш глибокі — про якісь людські почуття, переживання, кохання та розставання. Тому чекайте, скоро все почуєте.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
