Інженерно-фортифікаційні загородження. Фото: facebook/ksp.uaf
"Задача більше – затримати, сповільнити і завдати якомога більшої шкоди ворогу"
Минулого тижня головком ЗСУ Олександр Сирський багато говорив про фортифікації і серед іншого зазначив, що якщо раніше такі споруди будувалися з метою недопущення просування противника, зокрема, на відкритій місцевості, де він міг би застосувати велику кількість бронетехніки, то тепер підходи змінилися. Ви нещодавно були на деяких фортифікаціях. Розкажіть, де, що бачили і чи дійсно все змінилося?
Якщо говорити про те, як вибудовується фортифікація, яка їх мета, задача, зокрема, зупинити ворога чи не допустити, то дійсно, навіть коли ми їздили на Дніпропетровщину і говорили там із військовими, і на що була звернута увага і переформатовано роботу – це на те, щоб не просто зупинити ворога. На сьогоднішній день це дуже важко, бо вони пруть, їх багато, у них є кількісна перевага. Тому зараз ставиться більше задача затримати, сповільнити і в момент, коли вони долають ці перешкоди, в тому числі інженерні, завдати якомога більшої шкоди, знищити ворога. І, відповідно, довести до того моменту, щоб у них почалися якісь проблеми. Тому що було дуже багато випадків, коли завдається ураження до такого рівня, що їм необхідно перегруповуватися, підтягувати додаткові ресурси тощо. І якраз тоді перевагу надали інженерним загородженням. Це протитанкові рови, єгоза, інші малі протипіхотні загородження тощо. Мінування, звичайно, протипіхотне, протитанкове. "Зуби дракона", протитанкові їжаки, хоча їх зараз дуже мало де використовують і багато інших засобів.
Дніпропетровщина і Донеччина: друга і третя лінії фортифікацій будуються дуже потужно
На Дніпропетровщині ми побачили саме це. Звичайно, що воно вибудовується в поєднанні з позиціями, бо військовим необхідно десь перебувати. Це і опорні пункти для командування різного рівня (батальйон, рота, взвод). Але зараз, мабуть, найбільше надають переваги, і головком, здається, на цьому теж наголошував, взводно-опорним пунктам. Але не в цьому суть. Тобто, самі позиції для військових, спостережні пункти, інші якісь позиції. Але тут треба теж розмежовувати, хто веде роботи, на якій лінії, як це все влаштовано тощо.
Щодо Донеччини. Тут зараз більше звертатимуть увагу саме на межу, тобто там, де проходить лінія бойового зіткнення, тому що ділянки різноманітні. Десь є оборона, десь її немає і це теж колись відіграло там свою роль. Але, якщо говорити про Дніпропетровщину і другу лінію в цілому, зачіпаючи Донеччину, то вона будується і дуже потужно. Друга і третя лінія. Видаються ресурси, задіюється багато інженерів, військових, інших служб.
Інженерно-фортифікаційні споруди. Фото: facebook/ksp.uaf
Сумщина: "ключовий момент був втрачений"
Але ж є й інші ділянки, наприклад, Сумщина. І це проблема. Звичайно, що за неї зараз взялися, правда, невідомо яким чином і які зараз роботи там проводяться, окрім того, що вони публікують тільки про ці антидронові сітки на дорогах. Але ключовий момент був втрачений. У нас чомусь не звертають увагу на тих людей, які мали б цим перейматися, все це вибудовувати і несли за це відповідальність. Про них чомусь забувають і беруться за справу в найкритичніший момент, коли уже, вибачте, "півень клює" і дуже сильно.
"Дніпропетровщина – приклад найбільш сучасного підходу побудови фортифікацій"
Величезні опорні пункти вже втратили свою ефективність? І чи бачили ви на цих фортифікаційних спорудах антидроновий захист, як це виглядає і найголовніше, що кажуть бійці?
Якщо казати про Дніпропетровщину, то це приклад найбільш сучасного підходу, бо воно вибудовувалося в останній час, вибудовується зараз, і там враховуються вже найостанніші моменти бойових дій і антидронові укриття. Тобто, якщо говорити про позиційні якісь моменти, то там, де ми були, все, що пов'язано з людьми, все під землею. Воно налаштоване для захисту проти дронів. Але знову ж таки, і це можна побачити на фото, які ми публікували з дронів, там можна побачити і два-три ряди протитанкових ровів, купу "зубів дракона", єгози тощо. Тобто, більше уваги приділено інженерним загородженням, які направлені на те, щоб уповільнити, затримати ворога і в цей момент завдати йому якомога більшого ураження і шкоди.
"Опорні пункти – одна з основ фортифікації і ведення бойових дій"
Щодо опорних пунктів. Кожен опорний пункт грає свою роль в залежності від обстановки і поставленої задачі. Плюс це управління, перебування особового складу. Позиції теж вибудовуються. Тобто, якщо це заздалегідь, то вони вибудовуються там у взаємодії з рельєфом, географією, як складається обстановка, як рухається ворог. Військові, які приймають ці рубежі, для себе теж вибудовують додаткові позиції, які їм необхідні для утримання ворога в залежності від обстановки. Тому опорні пункти – це одна з основ на сьогоднішній день фортифікації і ведення бойових дій.
Інженерно-фортифікаційні загородження на Північно-Слобожанському напрямку. Фото: facebook/CinCAFofUkraine
"Усе залежить від дуже багатьох обставин, але передусім від людей"
Я правильно розумію, що підхід до побудови опорників теж змінився? Головком ЗСУ Сирський зауважував про те, що досвід Бахмута показав – у такому вигляді, як тоді, ці споруди втратили свою актуальність. В інтернеті, в медіа зараз можна побачити, прочитати про групи таких окопів, на кшталт "лисячих нір". Ми про це говоримо?
Якщо брати Бахмут, то це дуже цікаво, тому що після Бахмуту була Авдіївка і там було все дуже погано з фортифікаціями. Те ж саме Очеретине, де ті ж самі окопи, по яких вдавалося нищити московитів, тому що вони були погано облаштовані і дуже було класно працювати нашим пілотам по окупантах. Було Курахове, була Велика Новосілка, була Харківщина і північні кордони Харківщини, де і почалась наша історія з проблемами фортифікаційних споруд, які ми почали висвітлювати. Але коли ми писали пост про Сумщину, ми скидали фото тих тилових фортифікацій, на яких ми були, і там вже почали звертати на це увагу. Тому що опорні пункти, якісь перехідні окопи для військових були вже більш-менш зариті в землю і покриті антидроновою сіткою. Тобто з часом, потроху ми вже рухаємося до якогось вдосконалення. Насправді, все залежить від дуже багатьох обставин, але передусім від людей, які несуть відповідальність, які приймають роботу, здійснюють закупівлі, знаходять підрядників, контролюють сам процес виконання роботи. Від цього все залежить. Тому що можна, вибачте, покласти сітку, якою курей загороджують, а можна нормально щось придумати і землею прикопати. Це все дуже різноманітне і на кожній ділянці по-своєму якось вимальовується.
Роман Погорілий. Фото: facebook/roman.pohorilyi
Антидронові тунелі – у Сил оборони почався масштабний процес
Наскільки ефективні антидронові тунелі з сіток? Який ваш досвід пересування під ними і що кажуть наші воїни?
Антидронові тунелі – це невід'ємна частина війни. Ця складова рухається, розвивається. У московитів, здається, вперше ми побачили цю всю історію десь в районі Авдіївки. Вони тоді показали цю свою роботу, що вони отак почали намотувати. З цього почали сміятися, як завжди. А потім ми почали робити як вони. Воно працює в деякій мірі, але все залежить від якості. Тому що на Сумщині, що кумедно було побачити на опублікованих фото, ці тунелі були виставлені з дерев'яними стовпами. Це один або кілька прильотів і стовпа нема, все валиться. Це не ми вигадали, на це звернули увагу військові. Є ділянки на Донеччині, де дуже вдало підійшли до цієї роботи, поставивши якісь сталеві стовпи і натягнувши нову якісну сітку. До речі, я чув, що ці всі процеси з сітками – це йде робота з нашими партнерами з інших країн, які нам допомагають. Тобто, це масштабний почався процес. Воно ефективне, воно працює, але якщо воно якісне зроблено. І ця історія поширюється.
"Росіяни наразі переважають щодо фортифікацій. Ми наздоганяємо – не всюди ідеально, але є прогрес"
Зараз із фортифікацією, хто краще порається на фронті – ми чи росіяни? Пам'ятаємо досвід так званої "лінії Суровікіна", яка була швидко зведена і, на жаль, для нас показала свою ефективність. Після цього було багато розмов, а де ж наша лінія? Зараз вона з'являється, чи це не надто коректне порівняння буде?
Намагаємося наздогнати. На жаль, росіяни із перших днів і по сьогодні все рівно переважають. Вони переважатимуть тому, що в них є більше ресурсів, бо це більша країна і в них більше людей. Тобто, в них заходять їхні штурмовики, займають позиції, потім заходять їхні інженери, люди з лопатами, інструментами, технікою іноді заїжджають і починають копати, будувати і будувати. Ми, на жаль, тут відстаємо, бо в нас величезна нестача людей. Нам би хоча б позиції позакривати і тримати оборону. З іншого боку, і ми давно про це зазначали, московити навчені копати і вибудовувати оборону. В нас, на жаль, це велика проблема. Нам треба постійно вдовблювати всім, хто бере участь в бойових діях, що копати – це зберегти собі життя. Є люди, які на це звертають увагу. Але, на жаль, росіяни наразі переважають. Ми наздоганяємо – не всюди ще ідеально, але є прогрес і це вже добре.
