Ілюстративне фото: 110-а бригада ТрО
"70% зернової групи навіть не викинули колосок ― засохли у стадії розвитку"
У південних регіонах України фіксують навалу сарани. Як довго це може тривати? Наскільки це загрозливо?
На півдні дуже спекотно і гаряче. Весна була непростою, пройшли заморозки, тож агросектор на півдні України постраждав. Скажу, що у нас є чималий черешневий сад, але цьогоріч взагалі не було збирання черешні ― усе вимерзло. Так само морози вдарили і по ранніх зернових культурах, померз ячмінь, а потім настала дуже сильна посуха. Я працюю в сільському господарстві вже 21 рік і не пригадую таких умов, які ми переживаємо цьогоріч. Умови дуже складні. По деяких господарствах 70% зернової групи (пшениця і ячмінь) навіть не викинули колосок ― засохли у стадії розвитку. Тобто на 70% наших посівів навіть не заходив комбайн, вони просто залишились у полі. Станом на сьогодні ми аналізуємо попередні збитки наших фермерів на Херсонщині ― це понад мільярд. Активні аграрії написали колективного листа на уряд та Верховну Раду, але, на превеликий жаль, після розгляду нашого листа ми не отримали якихось гарантій щодо підтримки та розуміння нашої ситуації. Звісно, війна ― це відповідь на багато питань. Але з іншого боку, велика кількість фермерів на півдні України цьогоріч просто збанкрутіли.
"Те, що не знищила посуха, згорає від обстрілів"
Крім посухи, у нас постійно відбуваються обстріли. Наприклад, моє господарство розташоване прямо в зоні активних бойових дій, поля починаються уздовж берега Дніпра і відходять на 12-15 км вглиб від лінії розмежування. Навіть на ту пшеничку, що зав’язалася, постійно відбуваються прильоти, артилерія, іде займання, загораються лісосмуги і поля. Тобто те, що не знищила посуха, згорає від обстрілів. До речі, наш черешневий сад цього року згорів після артилерійського обстрілу.
"За першої ж нагоди, ми повинні відновити зрошення"
Якщо говорити про посуху, чи були у вашому досвіді поля зі штучним зрошенням і що з цими системами зараз? Можливо, є наміри розвинути такі технології у південних регіонах, які зараз опустелюються у зв’язку з глобальним потеплінням?
У нашому господарстві було 2200 гектарів землі на зрошенні. Це досить великий масив. Зрошення компенсувало нам ризики у таких ситуаціях, які ми маємо цього року. Тобто на зрошенні ми б отримали гарний врожай і змогли би стабілізувати ситуацію на підприємстві та в регіоні. До речі, зараз багато людей повиїжджали, це внутрішньо переміщені особи, які живуть за рахунок оренди ― просто чекають, коли фермер збере збіжжя і щось виплатить. Про цих людей також треба думати. Ми зверталися, щоб держава нам компенсувала хоча б цю оренду для людей.
Повернуся до зрошення. Воно знищене, адже ворог знищив Каховське водосховище. Водосховище опустилося в середньому на 13-14 метрів, за ним опустилися і ґрунтові води. Тому ми маємо проблему не тільки з поливом, його немає, знищені також і насосні станції. Особисто в моєму господарстві побиті всі зрошувальні машини, а решта згоріли під час активних бойових дій на правому березі. А через те, що опустилися ґрунтові води, ми не маємо питної води, до того ж зі свердловин дехто здійснював зрошення, наприклад, на крапельному зрошенні вирощували овочі.
Щодо перспективи. На всіх наших нарадах особисто я акцентую, що вже сьогодні нашій владі треба було б звернути увагу на відновлення зрошення. Звісно, війна не закінчиться за три місяці, але вже сьогодні ми повинні проаналізувати ситуацію і підійти підготовленими на той момент, коли активна фаза бойових дій припиниться і буде якесь "перемир’я" по лінії Дніпра, наприклад. І ще одне. Ми втратили величезну кількість фермерських господарств, які займалися вирощуванням овочів. До речі, Україна мала перше місце у Європі по вирощуванню овочів, саме завдяки Херсонщині. У селі Копані був найбільший у Європі базар, де відбувалась реалізація овочів. Усе це сьогодні Україна втратила. Тому, за першої ж нагоди, ми повинні відновити зрошення. Вже сьогодні треба виготовляти проєктно-технічну документацію на відновлення зрошення, на будівництво зрошувальних систем, для того щоб ми могли правобережну частину країни, починаючи від Запоріжжя і до Херсона, повернути у зрошення, за першої ж нагоди. Смак овочам дає певна кількість сонця, і таку необхідну кількість сонця можна отримати тільки на півдні України.
Ігор Йосипенко. Фото: Facebook
Нагальні питання ― компенсація за розмінування та за фортифікаційні споруди на земельних ділянках
Як щодо кредитів, ґрантів та компенсацій для аграріїв півдня? Якими пільгами користуються зараз на Херсонщині та що варто було б додати у державні механізми?
Справді є певні державні програми. На півдні, в зоні бойових дій, є програма кредитування під інвестиції під 1% річних. Але ми стикаємося з іншою проблемою ― сьогодні фермеру немає чого передати в оренду. Наше майно в зоні обстрілу, воно нікому не цікаве. Техніка десь пограбована, десь застаріла. Коли ми спілкуємося з урядом, профільними міністерствами, то маємо багато інших питань. Наприклад, компенсація за розмінування, також компенсація за ті земельні ділянки, де проходять фортифікаційні споруди, адже ми вже третій рік платимо орендну плату і податки. Ці питання сьогодні більш нагальні для нас.
"Сарана ― не така велика проблема порівняно з посухою"
Наскільки вагомою є проблема сарани, якщо порівнювати з усіма іншими?
На мою особисту думку, це не така велика проблема порівняно з посухою і тими збитками, які ми маємо. Справді зараз спостерігаємо невеликі скупчення сарани, вона пішла з балок, як це було раніше. Певні державні інспекції зазвичай це контролювали. Сказати, що скупчення сарани має сьогодні масовий характер ― цього немає. Моє господарство чимале, і в наших селах ми не спостерігаємо сарани. У сусідніх селах бачимо невеликі скупчення, вона сьогодні на соняшнику, на молочаї, який ще стоїть зелений, бо все інше вже посохло. А соняшник зараз наполовину сухий, бо немає вологи. Будуть ще величезні збитки по соняшнику.
А які методи боротьби з сараною?
Є препарати, якими можна бризкати сарану. Але в цьому році ніхто цього робити не буде, тому що потенціал соняшникового врожаю дуже скептичний, скажу так. Десь 3-5 центнерів. Навіть немає сенсу витрачати кошти на сарану.
Недорозвинений соняшник на полі, Херсонщина, липень 2025 року. Фото: Суспільне Херсон/Ольга Ляшенко
"Через місяць починається посівна, а ми не знаємо, куди що сіяти ― бо посуха"
А де реалізується ваша продукція? Як із логістикою у таких небезпечних умовах?
Ми вже навчилися. У нас є хлопці, які обстрілів не настільки бояться. Вивозимо зерновозами у порти Одеси зазвичай, тому що Херсон і Миколаїв сьогодні не працюють. У портах збіжжя продаємо трейдеру, експортеру.
Дуже хотілося б дощів. Проблема не лише по соняшнику, а й у тому, що через місяць починається посівна. А ми не знаємо, куди що сіяти, бо посуха ― така, яку ми не бачили. Ми спостерігаємо, що центр і захід України просто заливає, а на півдні дощу просто немає. Причину вбачаємо і в тому, що зруйноване Каховське водосховище, немає того випаровування, яке було раніше, зрошення також давало певну частину випаровування. А зараз хмар просто немає. І ми в цій пустелі змушені жити. Про перспективи говорити дуже складно.
