Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Маємо два ринки ― мобільного доступу та фіксованого доступу до інтернету"
Швидкий та надійний інтернет ― дуже важливий інструмент для кожного споживача. Але в модернізацію обладнання має інвестувати провайдер. Чи варто нам очікувати здорожчання інтернет-послуг?
Можемо побачити, що в остання дні з’явилася низка публікацій про те, що буде подорожчання інтернету. Але варто розібратися, яким чином формується ціна на інтернет-послуги. На сьогодні ми маємо два ринки ― ринок мобільного доступу та ринок фіксованого доступу до інтернету. Це два різні ринки. Я звертаю увагу, що це саме ринки, а не компанії. Тому що є компанії, які працюють тільки на фіксованому ринку, а є такі, що працюють і на мобільному, і на фіксованому. І ціноутворення на цих ринках досить різне.
Якщо ми говоримо про ринок мобільного інтернету, то там формування ціни здійснюється, не виходячи із собівартості послуги. Цей ринок мобільного інтернету можна назвати олігопольним ринком, тобто там мала кількість великих гравців і він дуже сильно наближається до монопольного. А відповідно, ціна послуги буде обмежуватися фактично платоспроможністю абонентів, тож підвищення ціни відбуватиметься до того моменту, коли почнеться відтік абонентів ― відмова від користування послугою. Цей ринок потрібно розглядати окремо. Можемо побачити, що за останні кілька років відбуваються постійні підвищення вартості мобільного інтернету, й абоненти нічого не можуть із цим зробити.
Якщо говорити про фіксований інтернет та ринок широкосмугового доступу, то там ситуація дещо інша. Цей ринок є абсолютно конкурентним, там сотні гравців, а відповідно, обмежувальним фактором для ціни є саме конкуренція, а не платоспроможність населення. На сьогодні цей ринок дуже розвинений таким чином, що кількість абонентів суттєво не зростає, є досить сталою, а отже, боротися за абонента можна або підвищенням якості обслуговування, або ціною. Відповідно, ціна на фіксований інтернет суттєво не зростає останніми роками.
"Підвищення ціни у десять разів не буде, це інформаційний вкид"
Що змінюють ухвалені нещодавно закони? Які можливості вони дають провайдерам фіксованого інтернету?
Наших слухачів турбує насправді, чи буде підвищення ціни у десять разів, чи не буде? Щоб не тримати інтригу ― у десять разів підвищення не буде, на мій погляд.
А звідки виникають такі цифри, які озвучуються у медіа? Яке підґрунтя?
Повторюся. На мій погляд, підвищення у десять разів не буде. Підвищення теоретично можливе, але ринок фіксованого доступу до інтернету ― абсолютно конкурентний, тому підвищення можуть бути у рамках органічного росту ціни. Можливо, це інфляція або дві інфляції максимум. І навіть не в кожному населеному пункті, тому що ціноутворення є досить динамічним, воно залежить від населеного пункту та рівня конкуренції.
Звідки ж така інформація взялася? Не буду займатися розслідуванням, де така інформація з’явилася вперше, але можу сказати, що той законопроєкт, на який посилаються в інформаційних повідомленнях, не призводить до таких змін цін. До того ж публікується неправдива інформація. Наведені там цифри у законопроєкті відсутні.
"Це внесення точкових змін до законів, що вже існують"
Ми говоримо про закон, який нібито мав найбільше вплинути на зростання вартості інтернету для користувачів?
Це закон 4670. І в ньому немає певних цифр, наведених у публікаціях. Це інформаційний вкид, тобто ознака якоїсь інформаційної операції. Кому це вигідно, можна здогадуватися. Ця інформація підбурює суспільство на незадоволення та можливі конфлікти між різними частинами суспільства, або між суспільством та бізнесом, або між суспільством і державою. Звісно, це вигідно певним гравцям, які хочуть, щоб це сталося в нашій країні. Отже, це ознаки якоїсь інформаційно-психологічної операції. У цих матеріалах розрахунок зроблено на те, що ніхто не читатиме сам закон, а лише публікацію про нього. Але цей закон варто було б подивитися, це всього кілька сторінок. Фактично це внесення точкових змін до законів, що вже існують. Йдеться про Закон про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, енергетики, інфраструктури та Закон про електронні комунікації. Додані певні зміни до термінології, певні повноваження Міністерства цифрової трансформації та Національного центру управління мережами, а також Національної комісії з електронних комунікацій. З точки зору розвитку ринку електронних комунікацій, це добре, тому що додані повноваження полегшать будівництво мережі електронних комунікацій, що поліпшить якість і покриття. Другий момент, якого раніше не було, це можливість для споживачів безпосередньо проводити тестування якості мережі. У майбутньому ця інформація буде збиратися і державні органи бачитимуть, де і яка якість послуги. Методології ще немає, потрібні відповідні нормативні акти. Але в майбутньому можна буде бачити білі плями та проблеми у різних частинах країни ― і далі використовувати цю інформацію, щоб робити сертифіковані вимірювання тими компаніями, які мають право це робити. Отже, все це плюси для споживачів.
"Норматив для мереж фіксованого доступу на базі PON ― 72 години"
Щодо забезпечення автономної роботи мережі до 100 годин. Чи є розуміння, як провайдери можуть оновлювати обладнання для такої роботи? Скільки для цього знадобиться часу?
100 годин ― знову інформаційний вкид. Якщо прочитати закон, то цього там немає. Такі цифри в законах зазвичай не пишуть. Тому я не можу прокоментувати, звідки ця цифра взялася у медіа. Щодо забезпечення електроживлення мережі електронних комунікацій, нормативи видає у своїх розпорядженнях Національний центр управління мережами (НЦУ). Під час воєнного стану цьому центру підпорядковуються усі постачальники електронних комунікацій. Такі розпорядження описують різні мережі, для різних типів мереж ― різні нормативи. На даний момент найжорсткіші нормативи для мереж фіксованого широкосмугового доступу до інтернету на базі пасивних оптичних мереж ― PON. Для них вимога ― 72 години.
Це оптоволокно? Це той інтернет, який під час відключень світла може найдовше працювати?
Саме так. Є мережі PON (Passive Optical Network) і мережі FTTB (Fiber to the Building). Це технологічно два типи мереж, які найчастіше використовуються. Вони відрізняються тим, що для мереж PON значно менша кількість точок, які потрібно забезпечити електроживленням, для того щоб мережа функціонувала. Для FTTB кількість цих точок значно більша, а отже, фізично це важче забезпечити, адже потрібна більша кількість акумуляторів, генераторів, потім все це потрібно адмініструвати, заповнювати баки пальним, підвозити пальне тощо. Отже, чим більше точок, тим складніше це зробити, а тому вимоги до FTTB слабші. І є ще мережі мобільного зв’язку, де вимоги ще слабші, відповідно ― під час довгих блекаутів мобільний зв’язок буде найменш стійким.
"Якщо роутер не заживити, то доступу до інтернету не буде, хоча послуга до будинку доставляється"
Крім того, потрібно звернути увагу на те, що НЦУ може надавати вимоги тільки постачальникам електронних комунікацій, але не абонентам. Тому, якщо постачальник забезпечує 72 години інтернету по мережі PON, то це не означає, що абонент може цю послугу прийняти. Адже якщо роутер не заживити, то доступу до інтернету не буде, хоча послуга до будинку чи квартири доставляється по оптичному волокну. Статистика показує, що у 2022 році ситуація була гірша, а зараз краща. Але якщо 10-12 годин немає електрики, то в мережі залишаються активними десь 20% абонентів. Якщо говорити про 72 години, то кількість абонентів, які залишаться в мережі, буде значно менша. Тобто для підвищення доступності послуги потрібно підвищувати можливість працювати без зовнішнього електроживлення не тільки для мережі провайдера, а й для обладнання, яке є в абонента. Про це мають попіклуватися самі споживачі ― павербанки, перехідники до роутера тощо.
"Суттєвого зростання ціни фіксованого інтернету я не бачу"
Ви згадували про забезпечення логістики, підвезення пального та інші моменти. Як це прописано в законі? Які є рамки для підвищення вартості надання послуги?
У законах ці речі не прописані. Усі вимоги щодо стійкості мереж під час відсутності електроживлення видаються у розпорядженнях НЦУ. Ці розпорядження відкриті, з ними можна ознайомитися. Лише там прописані технічні норми в годинах. Як це впливає на вартість? Звісно, якщо вам потрібно працювати в умовах, коли електроживлення немає 10-12-24 години, то вам треба нарощувати кількість та ємність акумуляторів і генераторів, а також людей, які будуть ними займатися. Буде зростати споживання палива також, тому фінансові вкладення зростатимуть, а отже, зростатиме собівартість послуги, яка надається абоненту. Слід сказати, що амортизація основних засобів, які використовують провайдери, це не головна частина у витратах. Головна частина у витратах ― це заробітна платня працівників провайдера, оренда інфраструктури (каналізація, стовпи тощо), купівля зовнішніх каналів інтернету, вкладення в обладнання. Тобто у провайдерів витрати трохи зростають. Це можна компенсувати за рахунок зменшення прибутковості або за рахунок підвищення ціни. Підвищення ціни в абсолютно конкурентних умовах робити досить складно, відтак суттєвого зростання ціни фіксованого інтернету я не бачу.
"Створити особливі умови для забезпечення функціонування цієї критичної інфраструктури"
Чи захищені інтернет-провайдери в тому, що вони можуть купувати генератори та інше обладнання за дешевшою або за певною фіксованою ціною?
Особливих цін чи певних захисних механізмів для провайдерів немає. Вони є такими ж самими покупцями, як і всі інші компанії на ринку. Усі гравці перебувають у рівних умовах. Але зв’язок, зокрема інтернет, належать до критичної інфраструктури для держави і суспільства, тому я думаю, що було би правильним створити особливі додаткові умови для забезпечення функціонування цієї критичної інфраструктури. Але цього наразі немає. Гадаю, для провайдерів це можна забезпечити двома шляхами. Перший ― якісь державні програми, добре продумані щодо фінансування або особливих умов для певних провайдерів. Другий ― пошуки якихось закордонних грошей, причому не кредитних, тому що наша ситуація не про бізнес. Витрачання додаткових коштів для забезпечення стійкості ― це не комерційне питання, а питання виживання. Відтак потрібно шукати якісь шляхи ґрантового фінансування. Це було б дуже доброю допомогою для забезпечення стійкості мереж електронних комунікацій. Такими пошуками мали б самостійно займатися і безпосередньо гравці ринку, і також це повинна робити держава.
Олександр Савчук. Фото: inau.ua
"1 Гбіт/с кожна мережа може забезпечити вже сьогодні"
Про швидкість інтернету. Якою вона є гарантованою і наскільки швидкість може зрости, зважаючи на останні законодавчі зміни?
Потрібно розділити законодавчі вимоги до мереж і технічні можливості мереж. Якщо взяти фіксований доступ до інтернету, то в більшості випадків 1 Гбіт/с на абонента кожна мережа може забезпечити вже сьогодні. Стосовно вимірів, які роблять безпосередньо абоненти, вони насправді міряють не зовсім технічні можливості мереж, а статистику тих тарифів, які купуються абонентами у провайдерів. Адже й досі існують тарифи 10, 50,100 Мбіт/с, відповідно відбуваються й вимірювання. На сьогодні не прописано жорстких вимог у законах, яка швидкість інтернету має бути забезпечена. Хоча якщо говорити про Стратегію розвитку електронних комунікацій, розроблену Мінцифри з урахуванням думки гравців ринку та існуючих технологій, то там прописані певні швидкості. Якщо дуже спрощено, до певного року має бути забезпечений 1 гігабіт для всіх абонентів.
Якщо говорити про поточних провайдерів, які працюють на менших можливостях, чи можна вимагати від них збільшення швидкостей? Чи є в законі дедлайн щодо забезпечення гігабітного інтернету?
Вимагати не можна, тому що цей ринок абсолютно конкурентний. Якщо абонентові не подобається технічна якість доступу, яку він має, то можна без проблем перейти на іншого провайдера. Обмежень тут ніяких немає. І вимог законодавства також немає. Якщо якийсь провайдер хоче давати 2 гігабіти на секунду, то він має право це робити, а абонент має право купити або не купити цю послугу. На сьогодні абонент має широкі можливості вибору фіксованого зв’язку між великою кількістю провайдерів.
"Мобільні оператори повинні працювати до 10 годин під час відключень електроенергії"
Що ви можете сказати про розвиток мобільного інтернету на сьогодні?
Я не є фахівцем безпосередньо у мобільному зв’язку. Але маю таку думку, що проблеми у мобільних операторів стосовно забезпечення стійкості більші, ніж у фіксованих операторів, тобто їм важче забезпечити електроживлення базових станцій. Звісно, за ці роки мобільні оператори здійснили певні заходи, тож якість мобільного зв’язку під час блекаутів сьогодні краща, ніж була у 2022 році. Але повною мірою вимоги НЦУ по годинах для мобільних операторів не всюди виконуються, на жаль. Мобільні оператори повинні працювати до 10 годин під час відключень електроенергії. Не всюди так відбувається.
"Під час блекаутів якість мобільного інтернету буде вища там, де більше абонентів"
Чи однаково працюватиме мобільний інтернет в усіх куточках України під час блекаутів і в майбутньому?
Під час блекаутів якість буде вища там, де більше абонентів. Тобто чим більша кількість абонентів у зоні покриття базової станції, тим кращою буде якість мобільної послуги. Адже ресурси будуть спрямовані саме туди, для того щоб забезпечити безперебійність. Відповідно, за межами населених пунктів якість буде найгірша. Щодо швидкості. Швидкість зумовлена тим, які використовуються стандарти, це перше. А друге ― яка ширина спектра доступна конкретному мобільному оператору. Ширина спектра ― це відкрита інформація, можна подивитися про кожну компанію. І далі ― технології, які використовуються. На сьогодні найбільш поширена ― 4G. Ми бачимо, що мобільні оператори потихеньку зменшують використання технології 3G і максимально задіюють технологію 4G. За рахунок цього вони можуть підняти і швидкість, і ефективність використання спектра, тобто кількість абонентів, яку вони одночасно можуть обслуговувати. Наступна технологія 5G у мобільному зв’язку почала тестові включення, ці експерименти сьогодні здійснюються. Думаю, з часом технологія 5G у містах, де велика щільність абонентів, буде поступово з’являтися, а отже, збільшуватиметься швидкість для конкретного абонента.
"Процес будівництва паралельних мереж іде проти зростання цін"
Для всіх нас, користувачів інтернет-послуг, важливо, щоб якість відповідала оплаті. Які зараз головні напрями роботи інтернет-провайдерів і мобільних операторів щодо обладнання? Чим нам можуть допомогти міжнародні партнери?
Перший тренд ― фіксовані оператори нарощують кількість акумуляторів на точках, для того щоб забезпечити безперебійну роботу мережі. Другий тренд ― зміна PON-пристроїв на пристрої, які підтримують 10 Гбіт до кожного абонента, зараз ставиться нове обладнання. Крім того, для провайдерів важливим є доступ до інфраструктури ― до каналізації, стовпів, будинків. Хоч ця сфера вже ніби врегульована, проте закони ще не працюють належним чином. І провайдери часто стикаються з проблемами прокладання кабелів у будинках, проблемами з ОСББ, іноді з власниками стовпів та каналізацій. Ще є такий тренд, як будівництво паралельних мереж. Коли кілька провайдерів присутні у певному населеному пункті, то це означає, що присутні кілька мереж. Якщо говорити про великих мобільних гравців, то вони мають підрозділи, що займаються фіксованим зв’язком, тож зараз вони досить активно будують нові паралельні мережі. Цей тренд впливає і на рівень конкуренції, і на рівень цін ― у менший бік. Тобто цей процес іде проти зростання цін.
"Без опалення ми зможемо прожити два дні, а без інтернету ― не зможемо"
Чи готові українці платити більше за якісніші послуги, на вашу думку?
На мою особисту думку, готові. Йдеться ж не про кратне, а про розумне підвищення ціни. Ця послуга доступу до інтернету іноді більш важлива за доступ до інших критичних інфраструктур. Навіть так. І від абонентів іноді можна почути: "Добре, без опалення ми зможемо прожити два дні, а без інтернету ― не зможемо". Тобто це дуже важлива послуга. І вона недооцінена, бо в нашій країні якість електронних сервісів є одними з найкращих у світі, а ціна ― найнижча у світі. Абоненти, завдяки абсолютній конкуренції, отримують цю послугу за досить невеликі гроші.
"У нас ціна доступу до інтернету до 10 доларів, а у західних країнах ― 30 і більше доларів або євро"
Наскільки вартість та якість інтернет-послуги в Україні відрізняється від європейських країн?
У нас іноді зустрічаються ціни навіть 100 грн, це 4 долари. Загалом, у нас ціна доступу до інтернету до 10 доларів, в той час як в західних країнах це 30 і більше доларів або євро. Тобто різниця дуже велика. При цьому конкуренція в Європі менша, як це не дивно. І саме конкуренція забезпечує нам низький рівень цін безпосередньо для споживача. Щодо якості, потрібно розділяти два аспекти ― технічна якість, тобто забезпечення швидкості, сигналу тощо, та якість сервісів. На мій погляд, технічні показники якості у нас також одні з найкращих, так само і якість послуг ― одна з найкращих у світі. Тобто іншим країнам іноді потрібно рівнятися на наших провайдерів, а особливо з урахуванням тих умов, в яких вони зараз працюють.
