Ірина Констанкевич. Фото: facebook
"На Сили оборони України виділено понад 60% бюджету ― це 2,8 трлн грн, але цього недостатньо"
Під час голосування за бюджет-2026 був певний розподіл голосів за фракціями та групами. Депутатська група "За майбутнє" голосувала за підтримку бюджету разом із фракцією "Слуга народу", групою "Довіра" і двома "уламками" ОПЗЖ. Які аргументи були ключовими саме для вашої групи?
Так, ми голосували "за". Усі бюджети останніх років ми підтримували нашою депутатською групою, тому що для нас бюджет ― це, в першу чергу, не якісь політичні рішення, а бюджет країни, яка живе у час війни. І левову частку ― понад 60% ― складає бюджет Сил оборони. Це перший фактор, який нас спонукав до голосування. Другий важливий аспект ― це видатки на внутрішні потреби, зокрема на соціальні виплати. І третій фактор ― це відповідальність перед міжнародними партнерами, адже ми маємо перед ними такі зобов’язання, зокрема, перед МВФ, Євросоюзом, надавачами ґрантової підтримки. Отже, це цілий комплекс факторів, які вплинули на ухвалення нашого рішення.
Багато ваших колег з інших фракцій критикували цілу низку статей. А починають критику саме з недостатнього фінансування сектора оборони.
Я погоджуюся з колегами, які вважають, що фінансування Сил оборони вкрай недостатнє. Особливо щодо зарплат військовим, які перебувають вже тривалий час у війську, в окопах, на нулі. Попри те, що сумарно на Сили оборони України виділено понад 60% бюджету ― це 2,8 трлн грн, все одно цього недостатньо. Наскільки мені відомо, уряд відклав убік без обговорення на бюджетному комітеті численні пропозиції від депутатських груп, фракцій та окремих депутатів. Я нагадаю, що політичне рішення стосовно збільшення видатків на Сили оборони було ухвалено. Є постанови та інші документи. Були зареєстровані зміни до бюджету від дуже багатьох депутатів, зокрема і від нашої групи, про те, як можна збільшити ці видатки. Але пропозиції були відхилені. Йдеться про ключових гравців ― Мінфін та Міноборони. Було внесено законопроєкт 14283 про оновлення умов укладання контракту, де передбачено збільшення зарплат, які мають стартувати з 50-60 тис. грн. Особисто мені більше імпонують норми законопроєкту, внесеного депутатом із "Голосу" Романом Костенком, де він пропонує дуже правильні позиції щодо того, як і кому потрібно збільшувати виплати у війську.
"На 2026 рік видатки на гуманітарну сферу збільшено десь на 45%"
Наскільки, на вашу думку, захищені гуманітарні сфери та чи збалансоване їхнє фінансування на 2026 рік?
Ситуація з бюджетом дуже складна, і в суспільстві тривають дискусії щодо фінансування культури. Часто люди забувають про те, що культура ― це фундамент нашої стійкості. І що саме в різних сферах культури формуються сенси і семантика нашої перемоги, нашої віри у перемогу. Тому для мене це аксіома ― потрібно збільшувати видатки на культуру під час війни. Хоча мої виборці та читачі у фейсбуці постійно заперечують, мовляв, навіщо ви про це говорите, адже у нас війна. Отже, в суспільстві немає однозначної думки.
"Культура як була на маргінесах, так і лишилася"
Але повернуся до бюджету. На 2026 рік видатки (на гуманітарну сферу ― ред.) збільшено десь на 45%. Але коли подивитися загалом на структуру Бюджету-2026, то ми побачимо, що культура як була на маргінесах, так і лишилася. Зрозуміло, на першому місці ― 60% на оборону, на другому місці соціальні виплати ― приблизно 468 млрд грн, на третій позиції освіта ― 273 млрд грн, і десь на десятій позиції культура ― 16,1 млрд грн. На що ж збільшили "культурні" видатки? Частково покриваються запити для національних закладів культури (театри, музеї); це збільшення десь на 10% зарплати працівників фахових закладів культури; збільшення видатків для Українського культурного фонду (де генеруються нові ідеї та формується основа креативної індустрії); збільшення видатків на Інститут книги та Інститут національної пам’яті.
"Інститут національної пам’яті отримає додатково 26 млн грн"
У сфері культури є речі, які безпосередньо пов’язані з війною та обороною ― це питання національної пам’яті та протистояння політиці агресора щодо нашого національного забуття, втрати ідентичності. Тому цю сферу навряд чи можна вважати другорядною. Чи достатньо профінансовані проєкти, пов’язані з національної пам’яттю?
У 2026 році Інститут національної пам’яті отримає додатково 26 млн грн. Чи достатньо цього, щоб ми не лише захищали національну пам’ять, але щоб вона формувала парадигму української перемоги у війні? Цього недостатньо. Якщо ми порівняємо фінансування Інституту пам’яті у Польщі, де працює понад 2 тис. людей, а в Україні в аналогічній інституції працює десь 70 людей, то зрозуміємо, що масштаби діяльності ― неспівмірні. На мою думку, зараз треба було б якраз посилити цей напрям, адже ми не лише маємо напрацьовувати відповідний масив знань, а він повинен виконувати ще й інші функції, формувати нашу стійкість. Отже, хотілося би більше грошей, але їх немає, на жаль.
Чи були компроміси між коаліційними та опозиційними фракціями щодо ключових видатків бюджету? Бо ззовні скидалося на те, що дискусій фактично не було.
Дискусії тривали повсякчас. Було кілька активних фаз, коли депутати дискутували. Зокрема, наш комітет ― ми кілька разів збиралися з представниками уряду й обстоювали наші позиції, підключали Міністерство фінансів, яке зазвичай банить усі наші ініціативи. Тому щодо культури та гуманітарної сфери ми мали палкі дискусії, дуже гострі. Нам частково вдалося відстояти окремі позиції.
"Це свідчення стійкості та відповідальності парламенту"
Чи свідчить депутатське голосування за бюджет-2026, що у Верховній Раді утворилась неформальна коаліція із п’яти фракцій і груп?
На мою думку, це свідчить про те, що найважливіші ключові питання збирають і консолідують залу для ухвалення рішень для країни у час війни. Це свідчення стійкості та відповідальності парламенту. Коли стоїть питання існування нашої держави, коли Сили оборони у надзвичайно складних умовах тримають лінію фронту, коли така велика і складна робота відбувається в тилу, то питання політики для мене межують із політиканством. Тому я тут кажу про стійкість, відповідальність та прогнозованість українського парламенту.
А щось змінилося у парламенті від моменту так званого "Міндічгейту"? Коли народні депутати почали частіше почали говорити про можливе створення нової коаліції або навіть уряду національної єдності. Як це відчувається у залі парламенту?
Безперечно, такі події впливають на емоційний стан, на перебіг роботи. Спершу був шок і потрясіння, а далі усі зібралися із розумінням, що треба швидко перелаштовуватися і продовжувати працювати. Тим більше, що саме тоді тривав бюджетотворчий процес і планування фінансових механізмів на 2026 рік. Те, що парламент реагує на такі виклики, свідчить про те, що він живий, здатен змінюватися і працювати у нових складних умовах.
Звинувачення проти Анни Скороход: "Чекаємо на результати слідства"
Озвучені підозри в корупції стосуються, зокрема, і групи "За майбутнє". Скажімо, Анну Скороход також підозрюють в організації діяльності злочинної групи. Сама Скороход усі звинувачення відкидає і вважає справу неправдивою, а чи обговорювалось це питання у межах вашої парламентської групи "За майбутнє"?
Наша група довідалася про те, що оголошено підозру Анні Скороход, із засобів масової інформації. Ми могли прореагувати тільки емоційно, бо не ознайомлювалися із матеріалами справи, і не могли ознайомлюватися. Коли ти не знаєш, що насправді було, то коментувати в ефірі недоречно. Я б утрималась від коментарів, дочекаємося висновків слідства. Наскільки мені відомо, була виплачена застава, Анна зараз перебуває з браслетом, напевно. Чекаємо на результати слідства.
"Найбільш зацікавлена у розмові про вибори саме Росія"
До міжнародної політики. У неділю розпочалася серія американсько-українських зустрічей у Берліні щодо фундаменту миру. У межах цих зустрічей обговорюється і питання виборів в Україні. Як ви вважаєте, чи можливі вибори у нашій ситуації?
Переговори у Берліні ― це певний етап. І тема виборів там циркулює, оскільки її активно насаджує Росія, її підхопив і американський президент. Отже, тема виборів для українців нав’язується ззовні, хоча Україна постійно говорить про нереалістичність проведення виборів в умовах війни. Ми тут спираємося не лише на українське, а й на міжнародне законодавство, яке говорить, що вибори ― це демократичне волевиявлення громадян. А під обстрілами це зробити практично неможливо. Як проводити вибори у зоні високої воєнної турбулентності, де є загроза життю людей? Як зможуть здійснити волевиявлення кілька мільйонів українців за кордоном? Як зможуть проголосувати українські військові? Усе це дуже проблематично. Хто постане гарантом безпеки проведення виборів? Тому президент Зеленський і сказав, що піде на ці вибори, якщо будуть забезпечені усі безпекові фактори. Водночас я бачу, що збільшилася кількість ботів у соцмережах, з’являються дивні матеріали, які сигналізують про те, що "вибори ― на носі". Ці боти пишуть усе, що надиктує РФ, тож найбільш зацікавлена у розмові про вибори саме Росія. Я тут бачу руку Росії, як завжди.
"Українські дипломати і президент активно комунікують, тож наша позиція на переговорах донесена дуже чітко і зрозуміло"
Як ви загалом бачите шанси України досягти компромісу у цих мирних переговорах і таки дійти до підписання якоїсь угоди?
На мою думку, це може бути справді компромісне рішення. Але важливо, щоб на цій дорозі компромісів не було втрачено головне ― Україна як держава, Конституція України, позиція українського народу і позиція українського парламенту.
Але питання НАТО і територій ― це вже питання Конституції. Чи назбираються у Верховній Раді голоси для підтримки цих питань?
Думаю, ці ключові питання будуть дискутуватися і в подальшому. Чи має це обговорюватися у парламенті? Обов’язково, і не лише в парламенті. Хоча це відповідальність президента, але ратифікацію повинен здійснити парламент. Має відбутися відкрите й чесне обговорення всіх викликів.
Я швидше допускаю такий варіант, що всі документи, які обговорюють зараз Україна, США та Європа, не будуть підтримані Росією. Більше небезпеки саме в цьому напрямі, а не в тому, що українське суспільство не хоче чути і розуміти всіх викликів переговорного процесу.
Наскільки зараз українська позиція зрозуміла і прийнятна для наших партнерів ― США та країн ЄС?
Українські дипломати і президент активно комунікують, тож наша позиція на переговорах донесена дуже чітко і зрозуміло, зокрема, питання щодо Конституції. Для американців їхня Конституція ― це святе, але чомусь вони не можуть зрозуміти, що це святе і для українців. У цьому процесі ― напів розуміння. Але Україна донесла свою позицію, і зараз визначена певна зона компромісу ― люфт для переговорного процесу. Побачимо, чим завершаться переговори у Берліні.
Читайте також: "Я так розумію, що цей держбюджет влада хотіла під свої вибори зробити" — Ар'єв
