Ілюстративне фото: facebook/latifundistcom
"Ми – не супермаркет Європи", а сировинний придаток"
Українська торгівлю продовольством, сільськогосподарського продукцію. Якою мірою ми експортуємо сировину і яку частку займають у ній вже оброблені харчові продукти з доданою вартістю?
На жаль, ми ще живемо в історії кінця XIX і XX століття, коли Україна була житницею Європи. Що це значить? Це значить, що ми – не супермаркет Європи, який готові продукти продає, а ми – сировинний придаток. На сьогодні агроекспорт є основою. На жаль, війна зробила експорт іншим – промислова продукція впала значно, і десь до 70% експорту – це зараз агропромисловий. Із них переробної продукції, тобто не зерно, а макарони чи комбікорм – всього-на-всього 10-12%. Це дуже мало. Наш сусід Польща переробляє приблизно 60% свого агроекспорту. Тобто, резервів у нас тут просто безліч. Треба працювати, працювати і ще раз працювати.
"Ці зміни ми повинні провести самі, а не ЄС"
Приклад Польщі може бути для нас взірцем, щоб ми могли досягти таких же показників?
Якщо подивитися в магазинах у прикордонних із Польщею наших регіонах, то там з українською продукцією конкурує переважно польська. Мають на увазі територію Західної України. Там, на жаль, дуже багато агропромислової польської продукції. Але я хотів би вас застерегти. Знаєте, в українців є така ілюзія, що прийде якийсь "добрий гетьман" і вирішить наші всі проблеми. Пам'ятаєте, "прийде (умовно) Ющенко, стане президентом і ми всі заживемо добре". І в нас щоразу є такі надії і, як кажуть науковці, патерналістські сподівання, що, мовляв, от прийде "добрий батько" і за нас вирішить усі наші питання. Ні, це не працює. За 30 років незалежності ми переконалися, що зміна президента, прем'єра, голови Верховної Ради, депутатів автоматично не робить нас багатими та успішними. В дійсності поляки вступили в ЄС і ЄС допоміг провести їм ці зміни, створюючи якраз більш комфортні умови для цих змін. Але ці зміни ми повинні провести самі. Якщо ми не будемо ухвалювати рішень, в тому числі непопулярних, для певного виду бізнесу, то нічого не зміниться.
Україна сьогодні лідер у світі з виробництва олії
Зараз йде велика дискусія і лежить на підписі президента законопроєкт про введення 10% мита на сою. Що це значить? Це значить, що якщо буде продаватися соя, то експортер повинен буде заплатити 10% і вона стане дорожча. І йде боротьба між переробниками і виробниками. Бо переробники зацікавлені переробляти тут, а тим, хто вирощує і великим агропромисловим комплексам, в тому числі зарубіжним простіше вивезти насіння, грубо кажучи, сировину. Це, по-перше, вже друга спроба. Перша, здається, була в 2019-му році. І в мене була тоді дискусія щодо цього з головою комітету Верховної Ради Данилом Гетманцевим. Я йому тоді навів таким приклад: у 1996 році тодішній президент Леонід Кучма видав указ, яким запровадили мито, по-моєму, 28% на експорт насіння соняшника. Його указ потім трансформувався в закон, проголошений в 99-му році. Тоді теж був колосальний супротив, був тиск, як всередині від виробників, так і з зовні, бо насіння соняшника тоді активно купували росіяни, турки, європейці, ті ж поляки переробляли і продавали олію. І я казав Гетманцеві: "Бачите, Кучма ж вистояв? Вистояв". І в результаті ми сьогодні лідер у світі з виробництва олії.
"Нам доведеться робити програму "лозинки і цукерки"
І сьогодні така сама історія з соєю. Я не агітую і не представляю інтереси ніяких сторін. Я просто дивлюся з точки зору, що якщо ми хочемо із житниці, із "зернового елеватора" перетворитися на "магазин", де буде продаватися сільськогосподарська продукція, то нам доведеться робити програму "лозинки і цукерки". Лозинка – це скоріш за все буде отакий селективний метод, тобто вибірково піднімати мито на ті чи інші види продукції. Як піднімали на насіння соняшника, так зараз на сою. Наступна, очевидно, може бути кукурудза. Тому що тонна кукурудзу коштує 200 доларів, а наприклад, біоетанол, крохмаль і сироп із неї зроблений – уже 600-700 доларів. А таж тонна кукурудзяних пластівців в ЄС вже коштує 2 тис доларів. Але є супротив, в першу чергу бізнесовий. Зрозуміло чому. За десятиліття вибудувана схема, коли великі компанії або самі вирощують, або дали гроші фермерам, ті посіяли, вони восени забрали, продали і все – "курять сигари". Вже немає ніяких тобі клопотів. Тобто десятиліттями вироблена схема, коли не треба напружуватися.
"В Україні приблизно 50% землі обробляють великі міжнародні компанії"
Які категорії бізнесу виграють від поточної схеми? Це фермери, які безпосередньо вирощують сільськогосподарську продукцію чи…
Ні, від сьогоднішньої схеми виграють великі компанії. А в Україні сьогодні приблизно 50% землі обробляють великі міжнародні компанії – американські, європейські, навіть Саудівська Аравія. А фермер, насправді, не дуже виграє. Він працює стабільно. А виграють зернотрейдери. Чому виграють? По-перше, мінімум ризику. Тому що любе виробництво – це треба будувати, інвестувати тощо. А тут дали гроші весною і осінню продукцію забрали. По-друге, це короткий термін обороту грошей – пів року. А якщо ви вклали у виробництво, у вас фабрика, то це "довгі гроші". Це технології, виробництво, люди, зарплати, податки.. Це вже зовсім інша історія.
"За 10 років з'явилося більше 100 деревообробних підприємств"
Але і вищі прибутки мають бути в кінці цього довгого ланцюга.
Так, але обіг грошей довший і ризиків більше. Я можу привести інший приклад. Ми вже це проходили. У нас була історія і вона, до речі, ще продовжується. У 2015 році, незважаючи на колосальний супротив і великі проблеми зі Світовою організацією торгівлі (СОТ), ми ввели заборону на експорту лісу кругляку. Пам'ятаєте ці історії, коли ліс в Карпатах вирубували і просто колодами його вивозили. Заборонили. Спротив був колосальний. Ми мали великі проблеми з СОТ, на нас подавали в суд. Але за 10 років з'явилося більше 100 деревообробних підприємств, де випускається різна продукція – від дошок до меблів. І ці підприємства різні – від невеликої лісопилки, яка працює в Карпатському селі, дає роботу і є джерелом життя, і закінчуючи, наприклад, на Івано-Франківщині швейцарці побудували велике, сучасне технологічне деревообробне підприємство, яке вже випускає складну продукцію.
Михайло Непран. Фото: facebook/TppNepran
"Експорт сировини повинен бути економічно невигідним"
Ви сказали, що після мита на соняшник на черзі могла би бути соя, а далі, можливо, кукурудзу.
Ні, соя вже. Законопроєкт щодо мита на сою зараз на підписі в президента. Подивимося, чи державні інтереси, чи лобі переможе. Мене, я знаю, за ці слова будуть критикувати. Але я вважають, що з державної точки зору нам треба все-таки вводити економічні обмеження, які будуть стимулювати і будуть робити експорт… Якщо коротко, то експорт сировини повинен бути економічно невигідним. Повинен бути економічно вигідним – експорт вже готової продукції, щоб ми експортували не зерно, як я казав, а експортували макарони. Це перше. Друге. Звичайно, в цій ситуації – виробник, дрібний і середній. Йому може бути складно. Дати гроші з бюджету на сьогодні складно, їх просто немає. І якраз ті кошти, які надійдуть від цього мита, а є розрахунки, що приблизно 200 млн доларів може бути надходжень від введення мита на сою, можна й пустити на компенсацію дрібним і середнім фермерам. За великих не треба турбуватися. У них хороший фінансовий стан, для них нічого страшного не буде. А от невеликому і середньому виробнику якраз можна компенсувати. Це, до речі, роблять і європейці. Ті ж поляки своїх фермерів підтримують через субсидії, через дешеві кредити. Добре, дешеві кредити у нас зараз нереальні і неможливі. Але через отаку підтримку це можна було б зробити.
"В уряду зараз питання №1 – виживання України у військових умовах"
Які ви бачите пріоритети нового уряду на чолі з прем'єр-міністеркою Юлією Свириденко? Чи бачите ви, зокрема, що він усвідомлює, що додана вартість від продажу обробленої харчової продукції – це те, що насправді розвиває економіку?
На жаль, в уряду зараз питання №1 – виживання України в військових умовах. Тому, коли мені журналісти ставлять питання: "А що буде з інвестиціями?" Я кажу: "Хлопці, які інвестиції? У нас війна". У нас інвестиції зараз можуть бути в одну сферу – у виробництво озброєння. Що, власне кажучи, й робиться.
Друге, над чим уряду треба буде працювати – це збереження цієї економічної ситуації, яка на сьогодні в нас більш-менш стабільна. Так, будь-яка війна не робить людей багатими. Війна – це завжди збідніння. Але, як би там не було, економічна ситуація у нас більш-менш нормальна і для воюючої країни із країною-агресоркою, яка в тисячі разів економічно сильніша, ми виглядаємо досить-таки непогано. Тому я не маю якихось великих надій чи великих претензій до уряду, що, мовляв, ви все повинні кинути й інвестувати туди, підтримувати тих. На жаль, підтримка бізнесу з точки зору фінансів буде із того, що залишиться. Тут активно і дуже продуктивно працює програма "5-7-9". І мене тішить, що вона вже, по-моєму, третій рік і основний її акцент спрямовано не просто на вирощування, якщо говорити про кредитування сільгосппідприємств, а якраз на переробку. Це якраз та "цукерочка", яку може дати уряд.
"Ми посідаємо 3 місце в Європі з експорту шоколаду"
Які ще сфери агровиробництва можуть піти тим самим шляхом, щоби стимулювати переробку всередині країни?
Є ще ріпак. Тобто там, де вивозиться сировина. Бо зрозуміло, що молоко і кефір за кордон не вивозяться. Молочка, якщо й вивозиться, то вона більш-менш перероблена – сухе молоко, маргарин, казеїн. І тут якраз усе нормально – йде уже готовий продукт.
А макарони, наприклад, ми експортуємо чи ні?
На жаль, ні. Але мене ще тішить... Голова асоціації "Укркондитер" Олександр Балдинюк мені розповів цікаву історію, що ми посідаємо 3 місце в Європі з експорту шоколаду. І це при тому, що цей ринок дуже жорсткий. Там є такі гіганти і всесвітньо відомі конкуренти як Бельгія і Швейцарія. Бельгійський і швейцарський шоколад вважається в світі як кращий. І ми на 3-й позиції. Якщо повертатися до миту, то на мою думку, і це логічно було б зробити – це безумовно кукурудза. Може бути ріпак. Але основне – це все-таки пшениця.
Україна має перетворитися із житниці, "з елеватора" на дорогий "магазин"
Запровадження мит очевидно потребує якогось перехідного періоду чи не обов'язково?
Це буде складно, непросто, але цю роботу треба починати для того, щоб ми із житниці, "з елеватора" перетворилися на дорогий, гарний "магазин", в якому купуватимуть готові продукти харчування з усього світу. І це, до речі, вирішить ще й масу політичних проблем.
