Президент США Дональд Трамп і Володимир Путін. Липень 2018 року. Фото: AP/Pablo Martinez Monsivais
"Ця зустріч ні до чого не приведе, крім очевидної легалізації воєнного злочинця"
Після оголошеного Дональдом Трампом дедлайну ― 8 серпня ― ми не дочекалися жорстких санкцій для Росії. Скидається на те, що Трамп дає Путіну ще один шанс. На що він сподівається?
У Дональда Трампа свої цілі, і він сподівається на те, що для нього буде такий подарунок з боку Путіна ― тимчасове припинення вогню, після чого він зможе сказати, що його мету досягнуто. І тоді фактично виходити з гри. Але ми розуміємо, що це рішення нічого не дає в плані наближення миру, про мир не говориться, і я очікую, що сценарій буде один ― ця зустріч ні до чого не приведе, крім очевидної легалізації воєнного злочинця. Йдеться про виведення Путіна з міжнародної ізоляції, тому що на території США він перебуватиме вперше з 2015 року, коли було засідання ООН. Ми його тоді "приймали" і жорстко показали світові, що слухати цю людину не є прийнятним. Від того часу Путін в Америку ні ногою. А зараз Трамп створює для нього нові умови. Плюс російська делегація буде начинена підсанкційними особами, для них це шанс зняти санкції із себе особисто і таким чином приїздити до США, до своїх сімей, розблокувати яхту на Флориді або рахунок у Bank of America. Більших результатів, ніж досягнення Трампом своїх особистих цілей, про які ми навіть не знаємо, я не очікую. Ходять лише якісь розмови про мотиви Трампа шукати цю двосторонню зустріч із Путіним тет-а-тет. Інших варіантів переходу цієї розмови у саміт стосовно обговорення питань миру я зараз не бачу. Це не про справедливий і чесний мир, а зовсім про інше.
"Особисто Дональд Трамп жодної зустрічі з Путіним не виграв"
Путін пересидів вже не одного американського президента. Востаннє він зустрічався з лідером США у 2021 році ― тоді це був Джо Байден. Які ви бачите ризики під час безпосереднього спілкування Трампа з Путіним? Адже команда досвідчених чекістів поки що переграє команду недосвідчених і занадто самовпевнених бізнесменів.
Якщо ми вважаємо командою Трампа спецпредставника Віткоффа і наближених до нього людей, то справді можна так сказати. Хоча там є держсекретар Марко Рубіо та генерал Кіт Келлог, який займається більше передачею сигналів з України. Тут навіть питання не в досвідченості, а в тому, хто з якими цілями виходить на зустрічі. І особисто Дональд Трамп жодної зустрічі з Путіним не виграв. Більше того, для його реноме гельсінська зустріч 2018 року закінчилась особливо плачевно. Але Трамп зробив висновки, і потім багато кроків здійснив у бік України: підтримав декларацію Помпео стосовно приналежності Криму, і ми розпочали дуже предметну розмову щодо передачі Україні протитанкової зброї, коли стіна у постачанні летальних озброєнь США фактично була зломлена. До того ж Трамп не хотів зустрічатися з Путіним на саміті Великої двадцятки. Для нас це буде очевидно, всі побачать програш Трампа. Але чи визнає він, що це буде його програш, не знаю. Побачимо.
Спецпосланець США Стів Віткофф і Володимир Путін. Москва, 6 серпня 2025 року. Фото: AP
"Чому вони цю правду не можуть сказати всередині?"
Донька Келлога Меган Моббс зазначила: "Дедалі очевидніше, що президент Трамп стоїть на роздоріжжі Черчилля та Чемберлена. Не можна проміняти суверенітет іншої країни на ілюзію стабільності. Його вибір визначить не лише долю України, а й майбутню безпеку Сполучених Штатів та вільного світу". Як ви вважаєте, чи може Трамп, на догоду бізнесовим інтересам або щоб сподобатися Путіну, почати чинити тиск на Київ та президента Зеленського, наприклад, щоб визнати Крим російським?
Це для нас не новина. Зараз мова вже про інше ― намагаються тестувати на громадській думці українців питання територій, виведення військ, щоб віддати лінію оборони Краматорськ-Слов’янськ, яку потім неможливо буде відновити. Це велика вразливість країни. Ось про що йдеться.
Ви процитували доньку Келлога, вона прекрасна людина, дуже допомагає Україні, як і її батько. Але в мене запитання ― чому вони зараз усі мовчать у Конгресі? Чому вони цю правду не можуть сказати всередині? Чому Сенат, маючи вже 83 підписи за жорсткий санкційний закон, чекає і заглядає до рота Трампу, що він скаже з цього приводу? Це просто свідчить, що всі вони зараз залежні, і ця залежність зникатиме ближче до проміжних виборів наступного року, коли вони почнуть думати, як на них подивляться їхні виборці в округах. І Дональд Трамп скоріше за все втратить контроль над Конгресом в цілому на наступних виборах, але зараз він контролює партію, Конгрес і багато в чому судову систему. Тобто в нього така собі одноосібна влада. Отже, там завдання не розповідати на шпальтах газет, а шукати способів у себе всередині вплинути на таку позицію. В українців є своя частина роботи, але, відверто кажучи, демократи в Америці дивним чином зайняли позицію очікування. Їхня позиція дуже не наступальна. Але в оточенні Трампа є професійні люди, і я вважаю, що до кінця року ми побачимо зміни на деяких позиціях.
"Треба підсилити позицію України та послабити позицію Росії ― і тоді можна вийти на якесь рішення"
На ці тижні я зараз особливо не дивлюсь, бо тут нічого не буде. Немає основних факторів, Росія не змінила свої позиції, вона не зробить подарунок Трампу. Не знаю тільки, що він сам там виграє, і чи не ведуться розмови паном Віткоффом у Москві стосовно комерційних інтересів, наприклад, про російські корисні копалини, проєкти в Арктиці, про інші енергоресурси, блокчейн тощо. Тому що бачили це в контексті парафування мирної угоди Азербайджан-Вірменія. Тобто Вірменія отримала певні "пряники" за визнання своєї поразки фактично, хоча все це було прогнозовано, адже ці землі за міжнародним правом належать якраз Азербайджану. І вони отримали коридор "Трамп", де буде вироблятися велика кількість енергії для виготовлення криптовалюти.
Отже, я не бачу зовсім, щоб наміри контролю та оволодіння Україною зникли навіть із публічних заяв російського диктатора. Усе це пройде, а потім буде інше вікно можливостей, але до нього треба підходити зовсім по-іншому. Треба підсилити позицію України та послабити позицію Росії ― і тоді можна вийти на якесь рішення. На сьогодні цих факторів немає.
"Це питання не про території, а про режим окупації та сьогоднішній стан лінії фронту"
Вочевидь постане питання територій. Чи є в США розуміння щодо непоступливості України? Адже починають говорити про те, що непоступливість України в особі президента Зеленського може розізлити Трампа. До того ж сенатор-республіканець Ліндсі Грем заявив, що "Україна не вижене всіх росіян, а Росія не візьме Київ, наприкінці відбудеться обмін територіями". Але вони забувають уточнити, що йдеться про обмін українських територій на українські, у цьому цинізм Москви. Ваш погляд.
Наш президент на це відповів. Для України неможливі поступки територіями. Обмін теоретично можливий стосовно маленьких територій, наприклад, частин села. Якщо кордон між державами проходить по селу, то це створює проблеми для родичів, і тоді держави сідають та шукають у дружній формі якесь рішення, замінюють чотири квадратні кілометри на інші чотири. Але в нашому випадку йдеться не про обмін, а про віддачу Україною територій, закріплених юридично. Цього ніколи не буде. Щодо тимчасової окупації, то справді є розуміння, що до кінця року, наприклад, неможливо деокупувати всі українські землі. Це питання іншої площини.
Я би взагалі не називав це питанням територій. Це питання тимчасової окупації. Що робить зараз Росія? Вони вчора-позавчора оголосили у селах Запорізької області, які зараз під окупацією, щоб кожне село дало по 30 людей для здійснення операцій. Але ж вони не мають право з окупованих територій набирати людей у військо, вивозити дітей тощо. Саме про ці питання можна говорити, розуміючи, що ми не готові у військовому плані деокупувати свої території. Тобто, з міжнародної правової точки зору, це не питання територій, а питання режиму окупації. Нам треба його перевести саме в таку площину. Тому що інколи наша влада заявляє, що ми не поступимось нічим, а потім чуємо заяву, що в принципі можна відвести війська в обмін на відведення росіянами. Зараз фактично йдеться про угоду, яку Росія вимагає наперед навіть не для миру, а для тимчасової зупинки вогню. Мовляв, ви спочатку самі вийдіть (після того, як десятки тисяч віддали свої життя), а потім будемо говорити. Я думаю, що ми використовуємо не ті дефініції. Нам з боку України треба чітко сказати, що це питання не про території, а про режим окупації та про сьогоднішній стан лінії фронту.
"Дуже важливо ― не підігрувати імітації переговорного процесу"
І ще дуже важливо ― не підігрувати імітації переговорного процесу. Адже світові медіа почали писати, що президент Зеленський може поїхати на Аляску, можливо, його запросять. Це викликає у мене повне неприйняття. По-перше, це додаткова легалізація Путіна. По-друге, двоє за столом відобідали, а потім ці недоїдки ― давай доїдай. І по-третє, не такий рівень української суб’єктності, яка завойована нашими Збройними силами ціною життів, щоб наш президент бігав на підтанцьовках. Україна має суб’єктність, і було б добре, щоб речник президента публічно заявив, що все це інсинуації та що президент не збирається нікуди їхати, поки ми не будемо розуміти, що є комплексне рішення з гарантіями безпеки для України.
Ще раз скажу, що переговорний процес не готовий. Американці вискочили вперед, європейці чітко сказали свою позицію в нашу підтримку, і я думаю, що все це закінчиться тільки двосторонніми інтересами, навіть якимись особистими, Путіна і Трампа.
Валерій Чалий. Фото: facebook/uacrisis.ua
"50-100 українських балістичних ракет у бік Москви серйозно змінили б переговорну позицію"
Буквально перед нашим ефіром з’явилося повідомлення, що віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив: Сполучені Штати мають намір врегулювати війну в Україні з урахуванням чинної лінії фронту. Що означають ці слова у перекладі з дипломатичної на просту мову?
Не знаю, що означають ці слова. Зараз ми почуємо багато слів, але у нас є своя переговорна позиція, підтримана європейцями, є загальне розуміння і плани не змінилися. Я би запропонував нашим громадянам не реагувати емоційно на кожну таку фразу. До зустрічі очільників США і Китаю, котрий може вплинути на Росію, нічого не відбудеться. Отже, треба зміцнювати позицію України. Дальні удари наших безпілотників продовжуються ― і це правильно. Нам потрібні дальні ракети, і повірте ― 50-100 українських балістичних ракет у бік Москви серйозно змінили б переговорну позицію. Навіть у тих умовах, про які ми говоримо.
"Тил зараз не менш важливий за фронт"
Зустріч на Алясці мало що змінить. Нам треба виходити із широкомасштабної війни, вікна можливостей будуть з’являтися, бо Росія ослаблюється. За рахунок зброї та розумного керівництва ми маємо підсилювати фронт і тил, максимально зберігаючи людські життя. Тил зараз не менш важливий за фронт. Це не тільки про єдність, а й про розуміння людей, комунікацію влади з людьми стосовно гострих питань та підсилення України інституційно ― закриття корупційних дірок, проблем на митниці тощо. Щоб усі сили тилу спрямувати на підтримку наших бійців, які сьогодні створюють можливість говорити про мир.
